Справа № 2-1274/11                              

    Р І Ш Е Н Н Я

       І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

          19 грудня  2011 року Жовтневий районний суд м. Харкова у складі:

                    головуючого судді –Срокіної І.І.,

                    за участю секретаря –Скрипка О.С.

          розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Харкові цивільну справу за позовом  ВАТ КБ «Надра»до ОСОБА_1   про стягнення заборгованості за кредитним договором,-                     

                                                                                В С Т А Н О В И В :

          До суду з позовом  звернувся представник ВАТ КБ «Надра»та просив стягнути з ОСОБА_1 суму заборгованості за кредитним договором № 6/5/2006/840-К/1453 від 07.12.2006 р. у розмірі 5 019,44 грн. та судові витрати у розмірі 171,00 грн.   

          Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 07 грудня 2006 року між Відкритим акціонерним товариством Комерційний банк «Надра»(від імені Банку договір укладений філією ВАТ КБ «Надра»Харківське регіональне управління) та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 6/5/2006/840-К/1453.

        Відповідно до п.п.1.1-1.3 договору банк надав відповідачу кредитні кошти у сумі 6 000, 00 доларів США зі сплатою 24% річних. Плата за управління Кредитом встановлена в розмірі 4% від суми кредиту.

        Свої  зобов’язання за договором  банк виконав у повному обсязі, надавши відповідачу кредитні кошти шляхом видачі готівки через касу банку на підставі заяви на видачу готівки № NL-3 від 07.12.2006 р.

        В свою чергу, відповідач свої зобов’язання за договором не виконав і не виконує по теперішній час. Так, відповідно до п.п. 3.1.1.-3.1.2.1. договору, відповідач  зобов’язався проводити погашення кредиту та сплачувати відсотки за його користування на рахунок № 29094800800701, відкритий в філії ВАТ КБ «Надра»ХРУ, МФО 351834 згідно додатку №1 від 07.12.2006 р. до договору (графік погашення кредиту) шляхом внесення готівки в касу банку або шляхом безготівкового переказу.

     У випадку прострочення виконання зобов’язання у відношенні повернення Кредиту у строк, обумовлений п. 3.1.1. договору, відповідач сплачує банку відсотки за користування кредитом у розмірі 48% річних, виходячи з фактичної кількості днів у розрахунковому місяці (рік дорівнює 360дням) (п.3.1.2.2.).

       У разі порушення строків повернення кредиту, сплати всіх нарахованих відсотків та можливих штрафних санкцій, та у відповідності з п. 8.1., 8.2. договору, відповідач сплачує банку пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несвоєчасно сплаченої суми за кожен день прострочення.

        У зв’язку з невиконанням прийнятих на себе зобов’язань за договором за відповідачем станом на 14.12.2010  р. існує заборгованість за кредитним договором №6/5/2006/840-К/1453 від 07.12.2006 р. у розмірі 631.13 дол. США, що складає 5 019.44 грн. (курс долара на дату складання розрахунку за курсом НБУ дорівнює 7.9531 грн. за 1 дол. США) і складається із:

               -    заборгованості за кредитом у розмірі 229.12 дол. США, що дорівнює  1 822.21 грн.;

               -    заборгованості за відсотками у розмірі 313.12. дол. США, що дорівнює 2 490.27 грн.;

               -    заборгованості за пенею у розмірі 88.89 дол. США, що дорівнює 706.95 грн.

        Непогашення ОСОБА_1 заборгованості перед банком по кредитному договору № 6/5/2006/840-К/1453 від 07.12.2006 р. свідчить про грубе порушення ст. 525 ЦК України, яка встановлює неприпустимість односторонньої відмови від виконання зобов’язань, що у відповідності до ст. 3 ЦПК України, дає йому право звернутися до суду із позовом  про стягнення заборгованості.

        В ході розгляду справи представник позивача надав уточнений розрахунок заборгованості за кредитним договором № 6/5/2006/840-К/1453 від 07.12.2006 р. станом на 16.12.2011 р., що складає 17 958,90 грн.

         У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі, надавши пояснення аналогічні вищевикладеним.

         Відповідач та її представник позов не визнала в повному обсязі, та суду пояснили, що позовні вимоги є незаконними з наступних підстав. 26.01.2011 р. представник ВАТ КБ «Надра»звернувся до суду. Відповідно до п. 1.3. кредитного договору кредит надається позичальнику строком до 06.12.2007 р. включно. Таким чином, перебіг позовної давності по кредитним зобов’язанням позичальника розпочався з 07.12.2007 р. та згідно ст. 257 ЦК України сплив позовної давності відбувся 06.12.2010 р., тому просить суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог. Також позовні вимоги позивача в частині стягнення пені також є незаконними, оскільки розраховані з порушенням вимог чинного законодавства. Нарахування пені припинилося через шість місяців від 06.12.2007 р. Перебіг позовної давності розпочався 07.06.2007 р., та згідно ст. 258 ЦК України сплив 06.06.2009 р. Вимоги відповідача щодо стягнення відсотків за користування кредитом у розмірі 48 % річних з 21.03.2008 р. є незаконними та не підлягають стягненню з наступних підстав. Вона не знала про наявність заборгованості, оскільки не була повідомлена про остаточний розрахунок по кредиту, а від так не мала умислу або необережності допускати прострочення і як наслідок нарахування штрафних, тобто збільшення відсотків за користування кредитом. Впродовж більш ніж трьох років позивач не намагався вирішити питання в досудовому порядку, жодного разу не повідомив її про наявність заборгованості за кредитом, хоча змін, ні паспортних даних, ні адреси її проживання в цей час не відбулося. Вона погасила кредит. Вищезазначене свідчить про навмисне затягування банком вирішення спірного питання з метою отримання більшої вигоди для себе в вигляді збільшених відсотків та нарахування штрафних санкцій за кредитом. Позовні вимоги представника позивача не обґрунтовані та не доведені, тому не підлягають задоволенню, виходячи з тих доказів та пояснень, які були надані у судовому засіданні.

       Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи і оцінивши зібрані докази в їх сукупності, приходить до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити, виходячи з наступного.

        Приймаючи рішення по справі, що розглядається, суд виходив з вимог ст. 60 ЦПК України, яка регламентує, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог та заперечень, крім випадків, коли мають місце підстави звільнення від доказування. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

        Крім того, дотримуючись принципу диспозитивності, передбаченого ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

        Так, судом встановлено, що 07 грудня 2006 року між Відкритим акціонерним товариством Комерційний банк «Надра»(від імені Банку договір укладений філією ВАТ КБ «Надра»Харківське регіональне управління) та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 6/5/2006/840-К/1453 (а.с.9-10).

        Відповідно до п.п.1.1-1.3 договору банк надав відповідачу кредитні кошти у сумі 6 000, 00 доларів США зі сплатою 24% річних, строком до 06.12.2007 р. Плата за управління Кредитом встановлена в розмірі 4% від суми кредиту.

        Свої  зобов’язання за договором  банк виконав у повному обсязі, надавши відповідачу кредитні кошти шляхом видачі готівки через касу банку на підставі заяви на видачу готівки № NL-3 від 07.12.2006 р. (а.с.12).

        В свою чергу, відповідач свої зобов’язання за договором не виконав і не виконує по теперішній час. Так, відповідно до п.п. 3.1.1.-3.1.2.1. договору, відповідач  зобов’язався проводити погашення кредиту та сплачувати відсотки за його користування на рахунок № 29094800800701, відкритий в філії ВАТ КБ «Надра»ХРУ, МФО 351834 згідно додатку №1 від 07.12.2006 р. до договору (графік погашення кредиту) (а.с.11) шляхом внесення готівки в касу банку або шляхом безготівкового переказу.

       У випадку прострочення виконання зобов’язання у відношенні повернення Кредиту у строк, обумовлений п. 3.1.1. договору, відповідач сплачує банку відсотки за користування кредитом у розмірі 48% річних, виходячи з фактичної кількості днів у розрахунковому місяці (рік дорівнює 360дням) (п.3.1.2.2.).

       У разі порушення строків повернення кредиту, сплати всіх нарахованих відсотків та можливих штрафних санкцій, та у відповідності з п. 8.1., 8.2. договору, відповідач сплачує банку пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несвоєчасно сплаченої суми за кожен день прострочення.

        У зв’язку з невиконанням прийнятих на себе зобов’язань за договором за відповідачем станом на 16.12.2011 р. існує заборгованість за кредитним договором №6/5/2006/840-К/1453 від 07.12.2006 р. у розмірі 2 247,70 дол. США, що складає 17 958,90 грн. (курс долара на 16.12.2011 р. за курсом НБУ дорівнює 7.9899 грн. за 1 дол. США) і складається із (а.с.54-57):

•          заборгованості за кредитом у розмірі 229.12 дол. США, що дорівнює  1 830.65 грн.;

•          заборгованості за відсотками у розмірі 425.24 дол. США, що дорівнює 3 397.63 грн.;

•          заборгованості за пенею у розмірі 93.34 дол. США, що дорівнює 745.78 грн.;

•           заборгованості за штрафом у розмірі 1500 дол. США, що дорівнює 11 984.85 грн.

      Непогашення ОСОБА_1 заборгованості перед банком по кредитному договору № 6/5/2006/840-К/1453 від 07.12.2006 р. свідчить про грубе порушення ст. 525 ЦК України, яка встановлює неприпустимість односторонньої відмови від виконання зобов’язань.

     Згідно з ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Підстави звільнення від доказування, передбачені ст. 61 ЦПК України і присутні в даному випадку лише у вигляді обставин, визнаних сторонами, які беруть участь у справі.

    Відповідно до ст. 256 ЦК України   позовна давність - це строк,  у  межах  якого  особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або  

інтересу. Ст. 257 ЦК України передбачено, що  загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.  

     Згідно п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік  застосовується,  зокрема,  до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

     26.01.2011 р. представник ВАТ КБ «Надра»26.01.2011 р. звернувся до суду з зазначеним позовом. Відповідно до п. 1.3. кредитного договору кредит надається позичальнику строком до 06.12.2007 р. включно. Таким чином, перебіг позовної давності по кредитним зобов’язанням позичальника розпочався з 07.12.2007 р. та згідно ст. 257 ЦК України сплив позовної давності відбувся 06.12.2010 р., що є підставою для відмови у позові.

     Згідно положень ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення, а пропуск строку позовної давності є підставою для відмови в задоволені позовних вимог,  заявлених поза межами цього строку.

     Відповідач надав до суду клопотання про застосування позовної давності, а представник позивача із заявою про поновлення строку позовної давності не звертався, та не надав доказів поважності пропуску строку позовної давності, а тому суд приходить до висновку, що позовні вимоги, заявлені представником позивача, є  необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

     На підставі ст. 88 ЦПК України суд, відмовляючи в задоволенні позову, стягує з позивача в дохід держави судові витрати у розмірі 171, 00 гривень.   

     На підставі вищевикладеного, керуючись ст., ст. 3, 4, 10, 11, 57, 60, 61, 88, 209, 212-215, 218, 294-296 ЦПК України, 256, 257, 258, 267 ЦК України, суд,

                                                                          В И Р І Ш И В :

      ВАТ КБ «Надра»  у задоволенні  позову до ОСОБА_1   про стягнення заборгованості за кредитним договором  відмовити.

      Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через Жовтневий районний суд м. Харкова шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення.

                      Головуючий суддя                                                             Срокіна І.І.