Справа № 2-а-5126/11

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

 "30" листопада 2011 р.                                                                                                    м. Маріуполь

Іллічівський районний суд м. Маріуполя Донецької області в особі судді  Кашицьку С.А., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом   ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту  населення Іллічівського району м. Маріуполя про визнання  неправомірним відмови та стягнення недоотриманої щорічної разової грошової допомоги до 5 травня   за  2011 рік,   -

                                                                В С Т А Н О В И В :

        Позивачка звернулась до Іллічівського районного суду м. Маріуполя  з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Іллічівського району м. Маріуполя про визнання  неправомірним відмови , стягнення недоотриманої щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, де   зазначила, що вона  учасником війни та знаходиться на обліку в Іллічівському УПСЗН м. Маріуполя. Відповідно до ст. 14 ч.5   Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» вона має статус учасником війни та  їй передбачено до 5 травня разова грошова допомога у розмірі трьох  мінімальних пенсій за віком. Але відповідачем у 2011 році щорічна разова грошова допомога до 5 травня сплачувалась не в повному обсязі. Сплатити недоотриману щорічну разову грошову допомогу до 5 травня відповідач відмовляється, у зв’язку з чим вона звернулась до суду для захисту своїх конституційних прав та просила визнати дії відповідача неправомірними   та стягнути з відповідача на її користь недоотриману щорічну разову грошову допомогу відповідно до ст.. 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в розмірі трьох мінімальних пенсій за віком за 2011 рік, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ст..28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність, з урахуванням раніше сплачених сум.

        Ухвалою суду від 10 листопада 2011 року позивачці поновлено строк звернення до суду з даним адміністративним позовом.

        Позивачка просила справу розглядати у її відсутність.

        Представник відповідача в судове засідання не з’явився, надавши суду заяву про розгляд справи за його відсутністю  та письмові заперечення, в яких вказав, що позивачка   має статус учасника війни та  у відповідності до ст. 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального статусу» від 22.10.1993 р.№ 3551 - ХП    має право на отримання разової грошової допомоги до 5 травня у розмірі трьох мінімальних пенсій за віком.  Мінімальний розмір пенсії визначається у відповідності до ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Однак, на думку представника відповідача,  положення цього Закону не можуть бути застосовані до відносин, які виникли між позивачем та відповідачем, оскільки  у відповідності до  ч.1 ст. 17 Закону №   3553-ХП   фінансування витрат, пов’язаних з введенням в дію цього Закону здійснюється за рахунок коштів  державного та місцевого бюджетів. У відповідності до ст. 95 Конституції України виключно Законом про держбюджет визначаються витрати держави на потреби суспільства, розмір та цільове призначення цих витрат. У відповідності до Законів України про держбюджет на відповідні роки для учасників війни були встановлені такі суми грошової допомоги :   у 2011 р. – 120 грн. Вказані суми були сплачені позивачці в повному обсязі.  Крім того, відповідач вважав, що позивачкою було пропущено строк для звернення до суду. Посилаючись на викладене, просив  в позові  ОСОБА_1 відмовити.  

       Суд, дослідивши матеріали справи вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку, у тому числі, органів державної влади.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом встановлено, що позивачка – є учасником війни в зв’язку з чим перебуває на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення Іллічівського району в м. Маріуполі, що підтверджується посвідченням серії Д № 909018  від 26.05.2005 р.

Як учаснику війни їй була сплачена грошова  допомога до 5 травня  у квітні 2011 р. – в розмірі 120 грн.

Згідно ч. 3 ст. 22 Конституції України  при прийнятті нових законів або внесення змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих  прав та свобод.

Згідно ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Згідно частини 4 статті 9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Відповідно  до ст. 14 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” позивач має право на отримання щорічно до 5 травня разової грошової допомоги в розмірі трьох мінімальних пенсій за віком, фінансування витрат пов'язаних з введенням в дію цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів.

Ст.17-1 Закону України 3551-ХП від 22.10.1993 р. встановлено, що щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12-16 цього Закону, здійснюють органи праці та соціального захисту населення через відділення зв'язку або через установи банків ( шляхом перерахування на особовий рахунок отримувача) пенсіонерам - за місцем отримання пенсії, а особам , які не є пенсіонерами ,- за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання. Особи , які не отримали разової грошової допомоги до 05 травня мають право звернутися за нею та отримати її до 30 вересня відповідного року , в якому здійснюється виплата допомоги.

Постановою Кабінету Міністрів України №177 від 18.02.2004 року “Про забезпечення щорічної виплати разової грошової допомоги, передбаченої Законом України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” встановлено, що Міністерство фінансів і Державне казначейство забезпечують щороку до 10 квітня виділення коштів Міністерству праці та соціальної політики для виплати разової грошової допомоги, передбаченої Законом України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”.

Однак Законами України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”, “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” передбачено, що учасникам війни виплачується разова грошова допомога в значно меншому розмірі, ніж передбачено Законом України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”.

Тобто, в даному випадку на період виникнення спірних правовідносин, які є предметом спору в цій справі, були наявні нормативно-правові акти, які мають однакову юридичну силу, але по-різному встановлювали розмір щорічної допомоги до 5 травня інвалідам війни.

В такому випадку слід керуватись приписами рішення Конституційного Суду України від 03 жовтня 1997 року №4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України, у п.3 мотивувальної частини якого суд зазначив: “Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика , коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше.” Отже, за наявності декількох законів, норми яких по-різному регулюють конкретну сферу суспільних відносин, суди повинні застосовувати положення закону з урахуванням дії закону у часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше. Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України , закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним судом України рішення про їх неконституційність.

Згідно рішення Конституційного суду України №6 –рп/2007 від 09 липня 2007 року, яким визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), деякі положення закону України “Про державний бюджет України на 2007 рік”, у тому  числі і положення п.13 ст.71, яким зупинено на 2007 рік дію частину 5 ст.ст.12,13,14,15 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” та згідно рішення Конституційного суду України №10-рп/2008 від 22 травня 2008 року яким визнано такими, що не відповідають Конституції України ( є неконституційними). Положення пп.20-22 розділу ІІ “Внесення змін до деяких законодавчих актів України” та п.3 розділу ІІІ “Прикінцеві положення “Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”  в частині визначення розміру виплати щорічної разової грошової допомоги. Але ці рішення були прийняті після закінчення строку проведення виплати допомоги.

Відповідно до постанови КМУ від 12 березня 2008 року №183 «Про розмір разової грошової допомоги, яка сплачується у відповідності з Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», та «Про жертви нациських переслідувань» - розмір разової грошової допомоги для учасників війни є 65 грн.

Відповідно до ст. 58 Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" для осіб які втратили працездатність з 1 квітня встановлений в розмірі 481 грн. Розміри державних соціальних гарантій на 2007 -2008 роки , що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюється відповідними законами, цим Законом, та нормативно-правовими актами КМУ.

Відповідно до Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантіях їх соціального захисту”, Закону України “Про жертви нацистських переслідувань”, в 2009 році одноразова грошова допомога до 5 травня встановлена в розмірі 70 грн.

Що стосується стягнення недоотриманої грошової допомоги до 5 травня за 2011 рік, то судом  встановлено, що позивачка отримала  цю допомогу у квітні 2011 року в розмірі та порядку, визначеному  підпунктом 2 п. 20 розділу П  Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" , яким було внесено зміни до ст. 14 Закону України «Про статус ветеранів війни , гарантії їх соціального захисту» . Згідно з цими змінами щорічно до 5 травня учасникам війни сплачується разова грошова допомога у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України у межах бюджетних призначень. Постановою Кабінету Міністрів України від 04.04.2011 р.  «Про розмір грошової допомоги, що сплачується у відповідності  до Закону «Про статус ветеранів війни , гарантії їх соціального захисту»,   грошова допомога у 2011 році визначена у розмірі 120 гр. для учасників війни.

Ці суми позивачка отримала у квітні 2011 р. і на час отримання  Закони, якими керувався відповідач, неконституційними не визнавалися.

За таких обставин у позові про стягнення недоотриманої допомоги до 5  травня за 2011 р. слід відмовити.

Оскільки судом відмовлено в позові про стягнення недоотриманої допомоги до 5 травня, немає підстав для задоволення позову в частині визнання дій відповідача неправомірними.

       Керуючись  ст.ст.11,17, 18,19,69, 99, 100, 159, 160,163, 167 КАС України  ,суд  -  

                                                           П О С Т А Н О В И В :

       В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту  населення Іллічівського району м. Маріуполя про визнання  неправомірним відмови та стягнення недоотриманої щорічної разової грошової допомоги до 5 травня   за 2011 рік   – відмовити.     

На постанову може бути подана апеляційна скарга до Донецького апеляційного адміністративного суду України через Іллічівський районний суд м. Маріуполя з одночасним надсиланням її копії особою, що її подає, до суду апеляційної інстанції протягом  десяти  днів  з  дня  проголошення постанови. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 КАС України, а також прийняття  постанови  у  письмовому  провадженні, апеляційна скарга подається  протягом  десяти  днів  з  дня отримання  копії постанови.

Суддя:                                                            С. А.  Кашицька