КІРОВСЬКИЙ   РАЙОННИЙ   СУД    м. МАКІЇВКИ

ДОНЕЦЬКОЇ   ОБЛАСТІ

                                                                                                              Справа № 2-1079/11

З А О Ч Н Е   Р І Ш Е Н Н Я  

І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

05 грудня 2011 року                                                                                                                          м. Макіївка

                   Кіровський районний суд м. Макіївки  Донецької області у складі

                                                                      головуючої судді                          Смєлік С.Г.

                                                                      при секретарі                                         Чугуй М.О.

                                                                      за участю

позивача                                         ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні місцевого суду в м. Макіївка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про захист права власності шляхом усунення перешкод у здійсненні права розпорядження власником його майном, визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням, зняття їх з реєстрації та стягнення моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В:

          12 вересня  2011 року ОСОБА_1 звернувся до суду з  позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про захист права власності шляхом усунення перешкод у здійсненні права розпорядження власником його майном, визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням, зняття їх з реєстрації та стягнення моральної шкоди, мотивуючи свої вимоги тим, що відповідачі, будучи зареєстрованими у його будинку, створюють йому як власнику перешкоди та спують його майно.

          У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримав заявлені позовні вимоги на обґрунтування яких послався на обставини, зазначені у позовній заяві та пояснив, що він є власником будинку АДРЕСА_1, який належить йому на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 30 квітня 2002 року, що зареєстрований 10 травня 2002 року в КП «БТІ м. Макіївки» за реєстраційним № 23149 року. В належному йому будинку проживали, але виселившись, залишилися зареєстрованими ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,  які не  були членами його родини та були зареєстровані в цьому будинку на підставі  його згоди. У нього и з ними була домовленість про те, що вони будуть проживати і сплачувати за користування житлом в розмірі 500 грн. та сплачувати в повному обсязі комунальні послуги. Відповідачі не виконували обов’язки щодо утримання і оплати комунальних послуг домоволодіння, у зв’язку з чим станом на 07 травня 2011 року утворилась заборгованість в розмірі 3852,92 грн., внаслідок чого житловий будинок позивача було відключено від мережі електропостачання. З серпня 2010 року і дотепер відповідачі не мешкають в будинку, не проявляють ніякого інтересу до спірного житла проте, знятися з реєстраційного обліку в добровільному порядку вони не бажають. Оскільки наявність реєстрації відповідачів у будинку порушує  його права як власника,крім того їх дії привели до псування його будинку, просив постановити рішення, яким захистити його право власності на будинок шляхом зняття з реєстрації відповідачів у його будинку та стягнути моральну шкоду в розмірі 10000,00 грн.

Відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилися, будучи вчасно й належним чином повідомленими про місце і час розгляду справи у встановленому законом порядку, про причини неявки суд не повідомили. За таких обставин в порядку, передбаченому ч. 4 ст. 224 ЦПК України, за згодою позивача суд вважає за можливе розглянути дану справу у відсутності відповідачів по наявним у справі матеріалам з прийняттям заочного рішення.

          Вислухавши пояснення сторін, перевіривши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог (ст. 11 ЦПК України ), суд  встановив.

          Згідно договору купівлі-продажу, посвідченого 30 квітня 2002 року приватним нотаріусом Макіївського міського нотаріального округу ОСОБА_5. за №2378, ОСОБА_1 є власником будинку АДРЕСА_1. Договір зареєстровано в комунальному підприємстві “Бюро технічної інвентаризації м. Макіївки” 10 травня 2002 року  за реєстраційним №  23149.

Відповідно до положень статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися та розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної власності, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об’єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно статей 317, 386 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

З інформації адресного бюро Макіївського МУ ГУВС України в Донецькій області ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 значаться зареєстрованими за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідно до акту від 08 квітня 2011 року, виданого головою КСОН «Октября»Гурьєвим Г.Н., за адресою: АДРЕСА_1, ОСОБА_2 та її діти ОСОБА_3, ОСОБА_4 з серпня 2010 року до теперішнього часу не мешкають.

Нормою статті 6 Закону від 11 грудня 2003 року № 1382-ІV «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні»(далі-Закон) визначено, що громадяни України, а також іноземець чи особа без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, зобов’язані протягом десяти днів після прибуття до нового місяця проживання зареєструвати місце проживання. Особи, які перебувають більше одного місяця за межами адміністративно-територіальної одиниці, в якій зареєстровано їх місце проживання, і які мають невиконані майнові зобов’язання, накладені в адміністративному порядку чи за рішенням суду, або призиваються на дійсну військову службу і не мають відстрочки, або беруть участь у судовому процесі в будь-якій якості, зобов’язані зареєструвати місце перебування.  

При зміні місця проживання в межах адміністративно-територіальної одиниці, на яку поширюються повноваження органу реєстрації, особа, яка зареєструвала місце проживання, або її законний представник повинні письмово повідомити про це відповідний орган реєстрації протягом семи днів. Реєстрація місця перебування відповідно до положення статті 8 цього Закону  здійснюється за заявою особи, яка зобов’язана подати її протягом семи днів після прибуття в нове місце.

За таких обставин суд дійшов висновку, що поведінка та дії ОСОБА_2, яка на протязі тривалого часу не користується житловим приміщенням в будинку, виїхала на постійне місце мешкання, однак в установленому порядку не знялася з реєстрації (виписалася) з місця проживання та не зареєструвалася за місцем фактичного перебування, є неправомірними і не відповідають положенням зазначеного нормативно-правового акту та порушують права власника нерухомого майна - ОСОБА_1, оскільки об’єктивно перешкоджають здійсненню ним повноважень з користування й розпоряджання житловим приміщенням.

Держава відповідно до вимог статті 286 ЦК України «Засади захисту права власності»забезпечує рівний захист прав усіх суб’єктів права власності. Власник майна, яка зазначено у статті 391 ЦК України, має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Аналіз статті 7 Закону «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні»не дає підстави суду вважати, що даною нормою передбачений вичерпний перелік випадків зняття фізичної особи з реєстрації за остаточним рішенням суду.

У статтях 15 і 16 ЦК України, враховуючи і спираючись на положення статті 19 Конституції України, закріплено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути: 3) припинення дії, яка порушує право. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Пленум Верховного Суду України в пункті 2 постанови від 1 листопада 1996 року № 9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя»роз’яснив, що суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акта з точки зору його відповідності Конституції і в усіх необхідних випадках застосовувати Конституцію як акт прямої дії. Судові рішення мають ґрунтуватись на Конституції, а також на чинному законодавстві, яке не суперечить їй.

За даними  Макіївського об»єжднаного РЕС ПАТ «Донецькобленерго»від 22 листопада 2011 року № 449 вбачається , що за адресою АДРЕСА_1 відкрито особовий рахунок  споживача електроенергії і заборгованість становить 3864,13 грн.

9 квітня 2011 року при проведенні контрольного зйому показника прибору обліку спожитої електроенергії було вручено попередження про необхідність сплатити борг.

16 травня 2011 року у результаті несплати боргу. відповідно до п.35 ППЕЕ подачу електроенергії було притпинено шляхом відгалуження від електромережі. У разі сплати заборгованості і вартості повторного підключення у розмірі 717,98 грн., відповідно до п. 36 ППЕЕ. Електропостачання у будинок буде відновлено.

Відповідно до  положень  п.3 частини 2 статті 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв»язку із знищенням чит пошкодженням її майна.

З огляду на вищевикладене суд прийшов до висновку, що  діями  відповідачів завдана шкода майну позивача – будинку, у якому  проживали відповідачі і який  з їх вини, частково втратив свою цінність і вартість через  утворені борги і відгалуження його від електропостачання.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

При визначенні розміру компенсації моральної шкоди, враховуючи вимоги розумності і справедливості, суд вважає стягнути з відповідачів на користь  позивача компенсацію моральної шкоди у розмірі 2000 грн., приймаючи при цьому до уваги розмір  матеріальної шкоди, завданої діями відповідачів,вік і стан здоровья позивача.

Перевіривши матеріали справи, проаналізувавши встановлені судом фактичні обставини по справі, оцінивши представлені в силу ст. 60 ЦПК України докази в їх сукупності, суд, виходячи із встановлених в статтях 8 і 41 Конституції України принципів верховенства права і непорушності права приватної власності, відповідно до правил пріоритетності нормативно-правових актів та їх дії у часі, дійшов висновку, що неправомірними діями ОСОБА_2 здійснюються перешкоди ОСОБА_1  у вільному користуванні та розпорядженні приміщенням будинку; окрім того діями ОСОБА_2 завдана шкода майну позивача. що є підставою для стягнення на його користь компенсації моральної шкоди, тому вимоги позивача визнаються обґрунтованими та підлягають задоволенню частково.

Відповідно до вимог статті 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Як вбачається з квитанцій, позивачем при подачі позовної заяви оплачені судовий збір у розмірі 37 гривні, також виплати на інформаційно-технічне забезпечення у розмірі 25,50 грн., що підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 8, 19, 41 Конституції України, статтями 11, 60, 81, 88, 212-215, Цивільного процесуального кодексу України, статтями 15, 16, 23, 317, 386, 391 Цивільного кодексу України, статтями 6,7 і 8 Закону «Про свободу пересування ат вільний вибір місця проживання в Україні», суд

                                                                            В И Р І Ш И В:

          Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 такими, що втратили право користування житловим приміщенням у будинку АДРЕСА_1 та такими, що підлягають зняттю з реєстрації за вказаною адресою.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3  на користь ОСОБА_1  компенсацію моральної шкоди у розмірі 2000 ( дві ) тісячі гривень.

Стягнути  солідарно з ОСОБА_2,  на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати: витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 37 грн. та судовий збір в розмірі 25,50 грн.

          В решті позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які не брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

          Суддя