УКРАЇНА
Апеляційний суд Житомирської області
Справа № 0605/1-57/11
Стаття 121 ч.2 КК України
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 січня 2012 року Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:
головуючого - Широкопояса Ю.В.,
суддів Михайловського В.І. та Фоміна Ю.В.,
з участю: прокурора Сидоренка О.П.,
засудженого ОСОБА_1 та
його захисника-адвоката ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі кримінальну справу за апеляціями прокурора, яка брала участь у розгляді справи судом першої інстанції, ОСОБА_3 та потерпілої ОСОБА_4 на вирок Брусилівського районного суду Житомирської області від 31 жовтня 2011 року, -
в с т а н о в и л а:
Цим вироком
ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_1, одруженого, що має на утриманні неповнолітню дитину, непрацюючого, мешканця АДРЕСА_1, несудимого, -
засуджено за ч. 2 ст. 121 КК України на 8 років позбавлення волі.
Початок строку відбуття покарання вирішено рахувати з 17 квітня 2011 року.
Запобіжний захід до набрання вироком законної сили вирішено залишити без зміни у вигляді взяття під варту.
Вирішено стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 2962,21 грн. матеріальної шкоди та 150 000 грн. моральної шкоди завданої злочином.
Згідно вироку, 16 квітня 2011 року близько 22 години 30 хвилин, ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 у домоволодінні останньої, розташованого по АДРЕСА_2 Житомирської області розпивали спиртні напої. Під час розпиття спиртних напоїв між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 виникла суперечка при якій ОСОБА_1 звинуватив ОСОБА_10 у вчиненні крадіжок. Вийшовши із будинку після розпиття спиртних напоїв, у ОСОБА_1 виник умисел на заподіяння ОСОБА_5 тілесних ушкоджень.
На подвір’ї, реалізуючи свій злочинний умисел направлений на заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_5, на ґрунті особистих неприязних відносин, на подвір’ї домоволодіння ОСОБА_9 по АДРЕСА_2 ОСОБА_1 умисно наніс йому один удар кулаком в ліву частину обличчя, від чого ОСОБА_5, не втримавшись на ногах, впав на землю, а ОСОБА_1 умисно із значною силою прикладання руками та ногами наніс йому численні удари по тулубу, ногах, голові, по нижніх та верхніх кінцівках та по куприку.
В результаті нанесених ОСОБА_1 ударів ОСОБА_5 він отримав тілесні ушкодження у виді переломів ребер справа: з 2 по 8 по білягрудинній лінії, з 2 по 8 по передньопідпахвинній лінії; зліва: з 2 по 8 по білягрудинній лінії, з 2 по 9 по передньопідпахвинній лінії, перелому грудини між 3 та четвертим міжребер’ями; розриву правої долі печінки, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент заподіяння і знаходяться в прямому причинному зв’язку зі смертю.
Смерть ОСОБА_5 настала внаслідок тупої травми грудної клітки, численних переломів ребер, яка ускладнилась травматичним шоком.
Крім того, ОСОБА_1 умисно заподіяв потерпілому ОСОБА_10 легкі тілесні ушкодження у вигляді саден на обличчі, в області правої кисті, в області лівого колінного суглобу, в середній треті лівої гомілки, в нижній треті правої гомілки, в області лівої кисті по зовнішній поверхні, в області куприку, які в причинному зв’язку зі смертю не знаходяться.
В апеляціях:
- прокурор, яка брала участь у розгляді справи судом першої інстанції, просить скасувати вирок у зв’язку з неправильним застосуванням кримінального закону та невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого, постановити новий вирок, яким: визнати ОСОБА_1 винним за ч. 1 ст. 115 КК України та призначити йому покарання - 10 років позбавлення волі; визнати обставиною, що обтяжує покарання засудженого, – вчинення злочину особою, що перебувала в стані алкогольного сп’яніння; стягнути з ОСОБА_1 на користь потерпілої ОСОБА_4 300 000 грн. моральної шкоди; виключити з мотивувальної та описової частини вироку посилання на те, що на утриманні у ОСОБА_1 перебуває неповнолітня дитина; вирішити долю речового доказу – мобільного телефону «Нокіа» відповідно до вимог ст. 81 КПК України. Посилаючись на свою оцінку доказів, твердить про: доведеність винності засудженого у вчиненні умисного вбивства ОСОБА_5; про неправильність кваліфікації судом дій засудженого за ч. 2 ст. 121 КК України; безпідставність неврахування обставини, що обтяжує покарання ОСОБА_1, - вчинення злочину особою, що перебувала в стані алкогольного сп’яніння; помилкове вказання судом факту перебування на утриманні засудженого неповнолітньої доньки та повернення йому речового доказу - мобільного телефону.
- потерпіла ОСОБА_4 просить скасувати вирок та постановити новий вирок, яким визнати ОСОБА_1 винним у скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, призначити йому більш суворе покарання у виді позбавлення волі, стягнути з засудженого 5000 грн. матеріальної шкоди, 500 000 грн. моральної шкоди та 5000 грн. витрат за надання правової допомоги. Твердить про доведеність винності ОСОБА_1 у вчиненні умисного вбивства ОСОБА_5; необґрунтоване неврахування судом обставин, що обтяжують покарання засудженого, - вчинення злочину з особливою жорстокістю та в стані алкогольного сп’яніння; необґрунтованість вказівки суду про позитивну характеристику засудженого за місцем проживання.
У письмових запереченнях на апеляції захисник - адвокат ОСОБА_2 просить залишити апеляції без задоволення, а вирок суду, - без зміни.
Заслухавши доповідача, міркування прокурора в підтримання апеляції прокурора, пояснення засудженого в заперечення апеляцій прокурора та потерпілої, перевіривши справу, колегія суддів визнає, що апеляції підлягають частковому задоволенню з таких підстав.
Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами, яким суд дав належну оцінку, та є обґрунтованим.
Так, сам засуджений на досудовому слідстві та у судовому засіданні послідовно стверджував, що він не мав умислу на позбавлення життя раніше знайомого ОСОБА_5 Бив його кулаками по різних частинах тіла, в тому числі у груди, з причини раптово виниклих особистих неприязних стосунків. Коли потерпілий попросив більше не бити його, він припинив його побиття та разом з ОСОБА_8 довів ОСОБА_5 до хвіртки його дому, де залишив його живим (а. с. 54-56, 67-69, 131-133, 259-261).
Ці обставини суд першої інстанції обґрунтовано визнав достовірними, оскільки вони узгоджуються з сукупністю інших достовірних доказів по справі. Зокрема, з показаннями свідка ОСОБА_8 та інших свідків про те, що після побиття потерпілого ОСОБА_5 засуджений допомагав йому дійти додому, після чого потерпілому була надана медична допомога; даними про локалізацію, характер та тяжкість виявлених на трупі потерпілого тілесних ушкоджень, що могли виникнути за вказаних засудженим обставин.
Суд першої інстанції дав належну оцінку всім доказам у справі та прийшов до обґрунтованих висновків про відсутність у ОСОБА_1 умислу на позбавлення життя потерпілого ОСОБА_5, доведеність його винності в умисному заподіянні ОСОБА_5 тяжких тілесних ушкоджень, що спричинили смерть потерпілого; законно та обґрунтовано перекваліфікував дії ОСОБА_1 на ч. 2 ст. 121 КК України.
Судом правильно не враховано обставинами, що обтяжують покарання засудженого, вчинення злочину з особливою жорстокістю та в стані алкогольного сп’яніння, оскільки ці обставини не доведені по даній справі достовірними доказами. Крім того, перша вищевказана обставина не вмінялася у вину ОСОБА_1 та суд не вправі був виходити за межі пред’явленого йому обвинувачення відповідно до вимог ст. 275 КПК України. У судовому засіданні засуджений категорично стверджував, що він не вживав спиртних напоїв перед побиттям потерпілого. Ніхто із допитаних у судовому засіданні свідків не спростував цих показань ОСОБА_1 Свідки ОСОБА_8 та ОСОБА_7 показали у судовому засіданні, що безпосередньо перед подією злочину засуджений був тверезий. За даними акту медичного огляду на стан сп’яніння, 17 квітня 2011 року о 10 год. ОСОБА_1 був тверезий та вказував, що вживав спиртне 16 квітня 2011 року (а. с. 13). Інших даних, які б безперечно підтверджували факт вчинення засудженим злочину в стані алкогольного сп’яніння, в справі немає.
Разом з тим, суд помилково вказав у мотивувальній частині вироку про розпивання спиртних напоїв засудженим безпосередньо перед подією злочину. Оскільки факт перебування ОСОБА_1 в стані алкогольного сп’яніння на момент вчинення злочину не доведений, ця вказівка підлягає виключенню з вироку.
Призначене засудженому покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч. 2 ст. 121 КК України, відповідає вимогам ст. 65 КК України, зокрема тяжкості злочину та даним про особу винного, який вперше притягується до кримінальної відповідальності, щиро розкаявся у вчиненому злочині, сприяв його розкриттю та частково відшкодував завдану злочином шкоду. Це покарання є необхідним та достатнім для виправлення та перевиховання ОСОБА_1 та не може бути визнано явно несправедливим внаслідок м’якості. При цьому суд першої інстанції обґрунтовано врахував явку з повинною обставиною, що пом’якшує покарання засудженого, оскільки за даними протоколів явки з повинною та затримання, ОСОБА_1 до моменту затримання за підозрою у вчиненні злочину добровільно повідомив працівника органу дізнання про обставини заподіяння ним ОСОБА_5 тілесних ушкоджень (а. с. 10, 45-48).
Висновок суду про позитивну характеристику засудженого за місцем проживання відповідає даним наявних у справі довідок-характеристик (а. с. 199, 314, 315).
Висновки суду в частині вирішення цивільного позову потерпілої ОСОБА_4 є переконливими, законними та обґрунтованими. Підстав вважати несправедливим визначений судом розмір відшкодування моральної та матеріальної шкоди, з врахуванням тяжкості вчиненого ОСОБА_11 злочину та даних про його матеріальний стан, колегія суддів не вбачає.
Рішення суду про долю речового доказу – мобільного телефону «Нокіа» 5230, що належить засудженому, вилученого під час виїмки у гр-ки ОСОБА_7, не суперечить вимогам ст. 81 КПК України. У судових дебатах прокурор не висловлював конкретної пропозиції про долю цього речового доказу. Тому твердження прокурора в доповненнях до апеляції про неправильність вирішення долі речового доказу - мобільного телефону засудженого, - є необґрунтованим.
З матеріалів справи видно, що ОСОБА_1 має від першого шлюбу дочку ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_3, яка була неповнолітньою на час вчинення ним злочину та набула повноліття на час постановлення вироку (а. с. 314, 317, 354).
За таких обставин, допущена судом описка у вступній частині вироку про те, що засуджений має на своєму утриманні одну неповнолітню дитину, не є істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону, оскільки не перешкодила та не могла перешкодити суду повно та всебічно розглянути справу і постановити законний і справедливий вирок.
Підстав для скасування вироку колегія суддів не знаходить.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а:
Апеляції прокурора Немченінової Г.В. та потерпілої ОСОБА_4 задовольнити частково.
Вирок Брусилівського районного суду Житомирської області від 31 жовтня 2011 року щодо ОСОБА_1 змінити.
Виключити з мотивувальної частини вироку вказівку про розпивання спиртних напоїв ОСОБА_1
В решті цей вирок залишити без зміни.
Судді: