Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
16 січня 2012 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Рівненської області в складі :
головуючого судді - Оніпко О.В.,
суддів Буцяка З.І., Григоренка М.П.
секретар Коробчук А.М.,
розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дубровицького районного суду від 26 жовтня 2011 року в справі за позовом Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Прогрес" до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної працівником при виконанні трудових обов'язків.
Заслухавши доповідача, пояснення осіб, що з’явились у судове засідання, дослідивши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -
в с т а н о в и л а :
Рішенням Дубровицького районного суду від 26.10.2011р. позов СВК „Прогрес” задоволено: стягнуто з ОСОБА_1 на користь позивача 4 458 грн. матеріальної шкоди, 74,58 грн. понесених витрат судового збору, 120 грн. витрат на ІТЗ.
В поданій на рішення апеляційній скарзі відповідач вказує, що всупереч вимог ст. 138 КЗпП України факт вини відповідача в судовому засіданні не встановлено, та жодним доказом не підтверджено, що є підставою для відмови у відшкодування матеріальної шкоди відповідно до п.4 Договору про повну матеріальну відповідальність від 13.03.2008 р. Також судом не взято до уваги те, що всупереч п. 3 пп. ”г” Інструкції по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 11.08.1994 р. № 69, де вказано, що проведення інвентаризації є обов’язковим при встановленні фактів крадіжок або зловживань, псування цінностей на день встановлення таких фактів, інвентаризація СВК „Прогрес” була проведена лише 01.10.2008р. Також при передачі товарно-матеріальних цінностей позивач не проводив інвентаризації та передав матеріальні цінності по акту, який за формою не відповідає вимогам нормативних документів, без конкретного визначення товарно-матеріальних цінностей і їх інвентарних номерів. Такі порушення підтверджені і відповіддю Управління агропромислового розвитку Дубровицької райдержадміністрації Рівненської області від 19.09.2011 р. № 02/116.
Позивачем не було надано обґрунтованого розрахунку розміру заподіяних збитків, що суперечить вимогам п. 11.12 вищезазначеної Інструкції.
Крім того, суд не взяв до уваги показання свідків ОСОБА_2, ОСОБА_3, які підтвердили, що позивач не створив належних умов для збереження матеріальних цінностей. Безпідставно поновив суд позивачеві строк для звернення до суду в питаннях стягнення з працівника матеріальної шкоди на підставі ч. 3 ст. 233 КЗпП.
_________________________________________________ ______________________
Справа № 22-33-2012 р. Головуючий у 1 інстанції : Отупор К.М.
Доповідач : Оніпко О.В.
Просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду 1-ї інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді 1-ї інстанції, колегія суддів приходить до висновку про її задоволення, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, в обґрунтування своїх позовних вимог СВК „Прогрес” вказує, що 01.10.2008 р. згідно з довідкою, складеною по результатам інвентаризації худоби по фермі №2 , було виявлено нестачу бичка інвентарний № 102. Також доводить, що за результатами інвентаризації, проведеної 15.03.2009р., виявлено нестачу парокінного возу, який рахувався за ОСОБА_1 Загальна вартість нестачі, якою спричинено шкоду позивачу, становить 7 458 грн. , які він просив стягнути з відповідача на його користь. В судовому засіданні позивач зменшив заявлені позовні вимоги до 4 458 грн.
Згідно з вимогами ст. 60 ЦПК УКраїни, кожна сторона зобов"язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
Судом встановлено, що 03.02.1983 р. ОСОБА_1 прийнятий на посаду шофера колгоспу „Прогрес”, яке реорганізоване в КСП „Прогрес”. 01.02.2000 р. відповідач переведений на посаду бригадира рільничої бригади № 2.
13.03.2008 р. між ОСОБА_1 та СВК „Прогрес” було укладено договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність працівника, який виконує роботу пов’язану із збереженням переданих йому матеріальних цінностей.
Згідно з вимогами ст. 135-1 цього Кодексу письмові договори про повну матеріальну відповідальність можуть бути укладені підприємством, установою, організацією з працівниками ( які досягли 18-річного віку), які займають посади або виконують роботи , безпосередньо пов"язані із зберіганням, обробкою, продажем (відпуском) перевезенням або застосуванням у процесі виробництва переданих їм цінностей. Перелік таких посад і робіт, а також типовий договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність затверджується в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.
У відповідності до п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1992 р. № 14 " Про судову практику в справах по відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками, розглядаючи справи про матеріальну відповідальність на підставі письмового договору, укладеного працівником з підприємством, установою, організацією, про взяття на себе повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей (недостача, зіпсування), переданих йому для зберігання або інших цілей (п. 1 ст. 134 КЗпП УКраїни ), суд зобов’язаний перевірити, чи належить відповідач до категорії працівників, з якими згідно зі ст. 135-1 КЗпП УКраїни може бути укладено такий договір, та чи був він укладений.
За відсутності цих умов на працівника за заподіяну ним шкоду може бути покладено лише обмежену матеріальну відповідальність, якщо згідно з чинним законодавством працівник з інших підстав не несе матеріальної відповідальності у повному розмірі шкоди.
Згідно з постановою Держкомітету Ради Міністрів СРСР від 28.12.1977 р. від 447/24 "Про затвердження переліку посад і робіт, які заміщаються або виконуються робітниками, з якими підприємством, установою, організацією можуть укладатися письмові договори про повну матеріальну відповідальність за незабезпечення збереження цінностей, які були передані їм для збереження, обробки, продажу (відпуску), перевезення або застосування в процесі виробництва, а також типового договору про повну індивідуальну матеріальну відповідальність", до вказаного Переліку не входить посада бригадира рільничої бригади, яку займав відповідач.
Також позивачем не надано належних та достовірних доказів того, яке конкретно майно було передане ОСОБА_1, його вартість, інвентаризаційні номери.
Акт від 13.03.2008 р. ( а.с. 6) не є належним доказом , як і надані позивачем довідка від 12.02.2009 р. (а.с. 14) про перелік майна, яке рахувалось за відповідачем станом на 01.01.2009 р. та акт інвентаризації від 15.03.2009 р., оскільки у них взагалі не зазначено про наявність голів ВРХ, а вказана у документах кількість іншого майна, є суперечливою.
Також, згідно з п. 3 пп. ”г” Інструкції по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків , затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 11.08.1994 р. № 69, проведення інвентаризації є обов’язковим при встановленні фактів крадіжок або зловживань, псування цінностей на день встановлення таких фактів.
Як вбачається з матеріалів справи, інвентаризація позивачем була проведена лише 01.10.2008р. , в той час, як факт крадіжки майна встановлено 13.09.2008 р.
Окрім того, з чотирьох осіб, які входили до складу комісії по проведенню інвентаризації, акт від 01.10.2008р. не підписано двома особами , і згідно з поясненнями представника позивача в судовому засіданні, останні на той час перебували у відпустках (а.с. 12).
У відповідності до вимог закону, при розгляді справ даної категорії, суд у кожному випадку зобов’язаний вживати передбачених законом заходів до всебічного, повного, об’єктивного з’ясування обставин, від яких залежить вирішення питання про покладення матеріальної відповідальності та про розмір шкоди, що підлягає відшкодуванню. Зокрема, з’ясовувати: наявність прямої дійсної шкоди та її розмір; в чому полягала вина працівника; в якій конкретно обстановці заподіяно шкоду; чи були створені умови, які забезпечували б схоронність матеріальних цінностей і нормальну роботу з ними .
Згідно зі ст. 138 КЗпП України для покладення на працівника матеріальної відповідальності за шкоду власник або уповноважений ним орган повинен довести наявність умов, передбачених ст. 130 цього Кодексу.
Докази того, що нестача майна виникла 13.03.2008р. з вини ОСОБА_1, в матеріалах справи відсутні.
У зв"язку з вищенаведеним , встановити, у якому дійсному розмірі, за який період та у зв"язку із чиїми конкретними винними діями або бездіяльністю виникла нестача матеріальних цінностей, не є можливим, тому відсутні підстави і для відшкодування шкоди з ОСОБА_1 в порядку вимог ст. ст. 132-135 КЗпП України.
Оскільки рішення місцевого суду постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права, воно підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення у справі про відмову СВК „ Прогрес” у позові.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 313-314, 316 ЦПК України, ст.ст. 130-135, 138 КЗпП України, колегія суддів, -
в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 –задовольнити.
Рішення Дубровицького районного суду від 26 жовтня 2011 року – скасувати.
В позові Сільськогосподарському виробничому кооперативу "Прогрес" до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної працівником при виконанні трудових обов'язків –відмовити.
Стягнути з Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Прогрес" на користь ОСОБА_1 судові витрати, понесені останнім при поданні апеляційної скарги у сумі 94 грн. 10 коп.
Рішення набирає законної сили негайно і може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня його проголошення.
Головуючий Судді