Справа №1-572/07

ВИРОК Іменем України

27 серпня 2007 року. Святошинський районний суд м. Києва в складі:

головуючого:   судді   - Скоріна А.В.

при секретарі       -      Сторчоус Н.А.,

з участю прокурора -   Устименко О.І.

захисника -                     ОСОБА_1.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві справу за обвинуваченням:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Києва, українця, громадянина України, освіта середня, не одруженого, не працюючого, зареєстрованого і проживаючого в м.Києві, АДРЕСА_1, раніше не судимого,

у скоєні злочину, передбаченого ст.186 ч.2 КК України.

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2. 12.07.2007 року, приблизно в 14 годин 35 хвилин, знаходячись біля будинку № 18 по вул. Чорнобильській в м. Києві, застосовуючи насильство, яке не є небезпечним для життя та здоров'я, відкрито викрав чуже майно, яке належить гр-ці ОСОБА_3, завдавши потерпілій матеріальну шкоду.

Так, ОСОБА_2. 12.07.2007 року, приблизно в 13 годин 20 хвилин, знаходячись біля ринку „Ілліс", розташованого по вул. Чорнобильській, 16\80 в м. Києві, зустрів свого знайомого гр-на ОСОБА_4. та наочно знайомого, ім'я якого не пам'ятає. Після цього, вони всі разом направилися до зупинки громадського транспорту „Дитяча поліклініка", яка розташована навпроти буд. № 9 по вул. Уборевича в м. Києві.

В цей же день, приблизно в 14 годин 35 хвилин, проходячи біля будинку № 18 розташованому по вул. Чорнобильській, в м. Києві, ОСОБА_2. побачив раніше йому незнайому гр-ку ОСОБА_3, у якої на шиї знаходився золотий ланцюжок з золотим хрестиком та срібним кулоном. В цей час ОСОБА_2. вирішив заволодіти вищевказаними ювелірними виробами гр-ки ОСОБА_3. У виконання свого злочинного умислу, ОСОБА_2, нічого не повідомляючи про свої наміри своєму знайомому ОСОБА_4. та іншому наочно знайомому, які пройшли вперед на декілька метрів, підійшов ззаду до гр-ки ОСОБА_3. та з метою обернення на свою користь та особистого збагачення схопив руками за золотий ланцюжок, який знаходився на шиї останньої, та застосовуючи насильство, яке не є небезпечним для життя та здоров'я, зірвав його, завдавши гр-ці ОСОБА_3 сильний фізичний біль. Відкрито викравши чуже майно, яке належить гр-ці ОСОБА_3, а саме :

- золотий ланцюжок, вагою 6 гр., ціною 700 гривень, золотий хрестик, вагою 5 гр., ціною 600 гривень, срібний кулон, вагою 3 гр., ціною 500 гривень, а всього майна на загальну суму 1800 гривень. Після цього ОСОБА_2. з викраденим чужим майном з місця скоєння злочину втік завдавши потерпілій матеріальну шкоду. Згодом ОСОБА_2. був затриманий працівниками міліції та частину викраденого було вилучено.

2

Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_2. свою вину в інкримінованому йому злочині передбаченому ст.186 ч.2 КК України визнав повністю та підтвердив обставини його скоєння, а саме що 12.07.2007 року, приблизно в 13 годин 20 хвилин, він приїхав на вул. Чорнобильську в м. Києві, щоб в аптеці придбати собі медикаменти.

Знаходячись на вищевказаній вулиці, біля ринку „Ілліс" він зустрів свого знайомого ОСОБА_4. та наглядно знайомого, ім'я якого не пам'ятає. Після цього, прогулюючись вони всі разом направилися в напрямку вул. Уборевича, що в м. Києві.

Проходячи біля будинку № 18, розташованого по вул. Чорнобильській в м. Києві, він побачив раніше йому незнайому жінку, як пізніше йому стало відомо від працівників міліції то була гр-ка ОСОБА_3, у якої на шиї знаходився золотий ланцюжок з золотим хрестиком та срібним кулоном. Після цього в нього виник намір зірвати з шиї гр-ки ОСОБА_3. її золоті вироби, щоб в подальшому їх продати, а гроші, виручені від продажу, витратити на свої особисті потреби.

Нічого не кажучи своєму знайомому ОСОБА_4. та іншому наглядно знайомому про намір скоїти грабунок, він на декілька метрів відстав від них, підійшов ззаду до гр-ки ОСОБА_3. та схопив руками за золотий ланцюжок останньої і з силою смикнув за нього, від чого він порвався. Потім він утримуючи в руці зірваний золотий ланцюжок, розвернувся та почав тікати в напрямку вул. Уборевича в м. Києві, і обігнавши своїх знайомих крикнув їм, щоб ті бігли за ним, при цьому про те, що він скоїв пограбування, їм не повідомив.

Добігши до вул. Уборевича, він побачив, що до зупинки громадського транспорту під'їжджає тролейбус, після чого вирішив добігти до вищезазначеної зупинки, щоб втекти з місця скоєння злочину саме цим тролейбусом. Коли тролейбус зупинився, він разом з ОСОБА_4. заскочив до його салону. В цей час до салону тролейбуса забіг раніше йому незнайомий чоловік, як пізніше йому стало відомо від працівників міліції то був гр-н ОСОБА_5, чоловік гр-ки ОСОБА_3., та крикнув людям, щоб вони допомогли йому їх затримати. Тоді до них підійшли двоє працівників міліції, які також знаходились в тролейбусі, і затримали його та ОСОБА_4., після чого вивели з тролейбусу.

Під час проведення поверхневого огляду працівниками міліції він вищевказаний золотий ланцюжок, який тримав в руці, викинув на землю, але його побачила гр-ка ОСОБА_3 та підняла. Куди могли дітися золотий хрестик та срібний кулон він не знає, але вважає, що вони загубилися тоді, коли він зривав з шиї гр-ки ОСОБА_3 її золотий ланцюжок. Куди побіг інший наочно знайомий він не бачив, та де той може знаходитися він не знає.

Після затримання працівники міліції доставили їх до приміщення Святошинського райуправління м. Києва, де він зізнався у скоєному злочині, а саме - пограбуванні гр-ки ОСОБА_3.

Враховуючи повне визнання своєї вини підсудним, щире каяття у скоєному, суд вважає за недоцільне дослідження інших доказів по справі у відповідності до ст.299 КПК України.

Таким чином, оцінюючи в сукупності всі докази, зібрані по справі, суд знаходить винність підсудного доведеною повністю, юридичну кваліфікацію скоєного ним злочину проводить:

за ст. 186 ч.2 КК України, як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого.

Вирішуючи питання про вид покарання підсудному ОСОБА_2, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, обставини, що пом'якшують вину - щире каяття в скоєному та добровільне відшкодування завданого збитку, обставин, що обтяжують вину, не встановлено і вважає за необхідне обрати йому міру покарання у виді позбавлення волі.

Поряд з цим, суд з врахуванням фактичних обставин по справі, особу підсудного, який, раніше не судимий, має постійне місце проживання, де характеризується посередньо, знаходить за можливе його виправлення і перевиховання без ізоляції від суспільства,

3

обравши йому міру покарання не пов'язану з відбуванням покарання в місцях позбавлення волі згідно ст.75 КК України.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_3. залишити без задоволення, оскільки підсудний повністю відшкодував завдану матеріальну шкоду.

Речові докази по справі, повернути потерпілій за належністю. На підставі викладеного, керуючись ст.ст.323-324 КПК України,суд

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_2 визнати винним у скоєні злочину, передбаченого ст.186 ч.2 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки.

На підставі ст.75 КК України ОСОБА_2 звільнити від відбуття покарання з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк 2 (два) роки та на підставі ст.76 КК України зобов'язати не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органів кримінально-виконавчої системи, повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, роботи або навчання, з'являтись для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.

Міру запобіжного заходу до вступу вироку в законну силу ОСОБА_2. залишити без змін - підписку про не виїзд з постійного місця проживання.

Речові докази по справі: золотий ланцюжок, повернути потерпілій ОСОБА_3 за належністю.