< Список > 

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ  АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ   СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 січня 2012 року Справа № 5002-17/2739-2011

                    Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                                                  Сікорської Н.І.,

суддів                                                                      Остапової К.А.,

                                                                                          Ткаченка М.І.,

за участю представників сторін:

прокурор, ОСОБА_1, на підставі посвідчення за №  735   від 05.01.11,  (прокурор відділу прокуратури міста Севастополь);

позивача, ОСОБА_2, на підставі довіреності за №  33   від 10.01.12,  (Фонд державного майна України);

відповідача, не з'явився, (Публічне акціонерне товариство "Дніпровський машинобудівний завод");

представник відповідача, не з'явився, (Дочірнє підприємство "Ялтакурорт" Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця");

третьої особи, не з'явився,  (Федерація професійних  спілок України);

третьої особи, не з'явився,   (Приватне акціонерне товариство лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця");

третьої особи, ОСОБА_3, на підставі довіреності за №  7   від 10.01.12,  (Дочірнє підприємство "Клінічний санаторій "МІСХОР" закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця");

третьої особи, ОСОБА_4, на підставі  довіреності за №  2679   від 01.09.11,  (ОСОБА_5);

розглянувши  апеляційну скаргу ОСОБА_5 на ухвалу господарського суду Автономної Республіки Крим  (суддя Гайворонський В.І. ) від 12 вересня 2011 року у справі № 5002-17/2739-2011

за позовом заступника прокурора міста Ялта (вул. Кірова, 18, Ялта, 98600) в інтересах держави в особі Фонду державного майна України (вул. Кутузова, 18/9, Київ, 01133)

до Публічного акціонерного товариства "Дніпровський машинобудівний завод" (вул. Будівельників, 34, Дніпропетровськ, 49000)

Дочірнього підприємства "Ялтакурорт" закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" (вул. Леніна, 17, Ялта, Автономна Республіка Крим, 98600)  

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Федерація професійних спілок України (Майдан Незалежності, 2, Київ, 01012)

Приватне акціонерне товариство лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" (вул. Шота Руставелі, 39/41, Київ , 01001)

Дочірнє підприємство "Клінічний санаторій "МІСХОР" закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" (вул. Алупкінське шосе, 9, Кореїз-1, м. Ялта, 98671)

ОСОБА_5  (представник ОСОБА_4, АДРЕСА_1)

ОСОБА_6 ( АДРЕСА_2)

про визнання недійсним договору купівлі-продажу та зобов'язання повернення майна

                                                            ВСТАНОВИВ:

30 червня 2011 року заступник прокурора міста Ялта звернувся до господарського суду АР Крим з позовною заявою (з урахуванням  змін та доповнень, наданих суду 13 липня 2011 року (том1  а.с.25) про визнання недійсним укладеного між Дочірнім підприємством "Ялтакурорт" закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" і  Відкритим акціонерним товариством "Дніпровський машинобудівний завод" ( у зв’язку з перейменуванням - Публічне акціонерне товариство "Дніпровський машинобудівний завод")  04 травня 2001 року договір №0104047/2001-14 купівлі-продажу будівлі пральні (літер К) загальною площею 192,8 кв.м санаторію „Місхор”, розташованої за адресою: АДРЕСА_3.

Крім того, прокурор просив зобов’язати Відкрите акціонерне товариство "Дніпровський машинобудівний завод" ( у зв’язку з перейменуванням - Публічне акціонерне товариство "Дніпровський машинобудівний завод") повернути Фонду державного майна України майно, отримане за спірним договором, а саме, будівлю пральні (літер К) загальною площею 192,8 кв.м санаторію “Місхор”, розташованої за адресою: АДРЕСА_3, вартістю 77996,40 грн.

Позовні вимоги мотивовано тим, що продане майно не належить продавцю.

Також 07 липня 2011 року заступником прокурора міста Ялта до господарського суду АР Крим заявлено клопотання про забезпечення позову шляхом накладення арешту на об’єкти нерухомості, а саме: будівлі пральні (літер К) загальною площею 192,8 кв.м санаторію „Місхор”, розташованої за адресою: АДРЕСА_3.

Обґрунтовуючи заявлене клопотання, прокурор посилався на те, що на даний час власником спірного майна є  Відкрите акціонерне товариство "Дніпровський машинобудівний завод" ( у зв’язку з перейменуванням - Публічне акціонерне товариство "Дніпровський машинобудівний завод"), яке може на власний розсуд розпорядитися ним, що в подальшому зробить неможливим виконання рішення суду.

12 вересня 2011 року ухвалою господарського суду АР Крим було задоволено заяву заступника прокурора міста Ялта в інтересах держави в особі Фонду державного майна України про накладення арешту на спірне майно. Накладений арешт на будівлю пральні (літер К) загальною площею 192,8 кв.м санаторію “Місхор”, розташованої за адресою: АДРЕСА_3.

Ухвала господарського суду мотивована тим, що неприйняття заходів по забезпеченню позову може ускладнити виконання рішення, оскільки на цей час може здійснюватись відчуження майна, та без накладення майна перешкод для цього не існує.

Також судом зазначено, що на даний час спірна земельна ділянка перебуває у користуванні Публічного акціонерного товариства "Дніпровський машинобудівний завод", яке на власний розсуд може користуватись нею.

Не погодившись з ухвалою господарського суду першої інстанції, ОСОБА_5 звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить  скасувати ухвалу господарського суду від 12 вересня 2011 року про накладення арешту на спірне майно у справі № 5002-17/2739-2011.

Апеляційна скарга мотивована порушенням господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваної ухвали, а саме те, що господарським судом першої інстанції було вирішено питання стосовно прав та обов’язків осіб, які не були залучені до участі у справі, а також не встановлено власника спірного майна, якими на даний час є ОСОБА_5 та ОСОБА_6 згідно з договором купівлі-продажу, укладеного 18.03.2008р., та право власності яких зареєстроване 24.04.2008р.

12 грудня 2011 року ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду апеляційна скарга прийнята до провадження та призначена до розгляду у складі колегії суддів: головуючий суддя Сікорська Н.І., суддів Остапової К.А., Ткаченка М.І., а також залучено ОСОБА_5 та ОСОБА_6 до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на боці відповідачів.

11 січня 2012 року у судовому засіданні прокурор підтримав вимоги викладені в позовній заяві та в заявленому клопотанні про його забезпечення, представник Фонду державного майна України підтримав думку прокурора щодо необхідності накладення арешту на спірне майно, а представник ОСОБА_5 та представник Дочірнього підприємства "Клінічний санаторій "МІСХОР" закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця"   підтримали апеляційну скаргу з підстав, викладених у неї.

Відповідно до частини 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Враховуючи те, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, колегія вважає за можливе переглянути рішення суду першої інстанції за відсутністю представників сторін, які не з’явились.

Повторно розглянувши матеріали справи в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, проаналізувавши обставини даної справи, перевіривши підстави прийняття оскаржуваної ухвали суду першої інстанції, заслухавши скаржника, судова колегія дійшла висновку щодо обґрунтованості вимог апеляційної скарги з огляду на наступне.

Відповідно до Статуту ДП «Ялтакурорт»ЗАТ лікувально-оздоровчих установ профспілок України „Укрпрофоздоровниця”, зареєстрованого виконкомом Ялтинської міської ради 05.04.2000 року, ДП «Ялтакурорт»створено згідно з рішенням лікувально-оздоровчих установ профспілок України „Укрпрофоздоровниця”, яке є правонаступником Української республіканської ради по управлінню курортами профспілок.

Договором, укладеним Федерацією незалежних профспілок України 11.11.1990р. із Загальною Конфедерацією Профспілок СРСР, затвердженим постановою Президії Ради Загальної Конфедерації Професійних спілок СРСР №1-6 від 11.11.1990р. спірне майно, а саме, пральню (літер К) загальною площею 192,8 кв.м санаторію “Місхор”, розташованого за адресою: АДРЕСА_3 закріплено за Федерацією незалежних профспілок України.

04 грудня 1991 року Радою Федерації незалежних профспілок України та Фондом соціального страхування України на базі санаторно-курортних закладів та організацій Української республіканської ради з управління курортами профспілок створено Акціонерне товариство «Укрпрофздоровниця».

24.01.1992р. Федерацією незалежних профспілок України на підставі постанови Президії Ради незалежних профспілок України від 22.11.1991р. №ІІ-ІІ-І „Про створення Акціонерного товариства лікувально-оздоровчих установ профспілок України „Укрпрофоздоровниця” спірне майно передано Акціонерному товариству лікувально-оздоровчих установ профспілок України „Укрпрофоздоровниця”.

Актом від 24 січня 1992 року на підставі Постанови Президії Ради Федерації незалежних профспілок України від 22.11.91р. «Про створення акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофздоровниця»останньому передано майно територіальних  санаторно-курортних установ, санаторіїв будинків відпочинку, тощо, згідно переліку до акту від 24.01.92.

Як убачається з матеріалів справи між ДП «Ялтакурорт»ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України „Укрпрофоздоровниця” та ВАТ «Дніпропетровський машинобудівний завод»04 травня 2001 року укладений договір №0104047/2001-14 купівлі-продажу будівлі пральні (літер К) загальною площею 192,8 м2 санаторію «Місхор», розташованої за адресою: АДРЕСА_3.

Саме укладення вищезазначеного договору купівлі продажу і стало підставою для звернення прокурора до господарського суду з позовною заявою та заявою про забезпечення позову, яке було в подальшому задоволено оскаржуваною ухвалою господарського суду, але з цими висновками суду першої інстанції не можна погодитись з наступних підстав.

Відповідно до ст. 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити, передбачених статтею 67 цього Кодексу, заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Статтею 67 ГПК України встановлено, що позов забезпечується, зокрема, шляхом накладання арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві.

Про забезпечення позову виноситься ухвала. Ухвалу про забезпечення позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання.

Згідно п.2 Роз’яснень ВГСУ „Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову” № 02-5/611 від 23.08.1994 р., зі змінами внесеними роз’ясненнями ВГСУ № від 19.07.2010 р., забезпечення позову як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи може застосовуватись як за основним, так і за зустрічним позовом на будь-якій стадії процесу, включаючи перегляд рішення, ухвали, постанови (в подальшому - рішення) в апеляційному або у касаційному порядку.

Пунктами 6.1-6.3 цих роз’яснень передбачено, що за позовами про визнання права власності або витребування майна арешт може бути накладений лише на індивідуально визначене майно. Арешт на майно громадянина-підприємця може бути накладено на загальних підставах за винятком майна, на яке згідно з цивільним процесуальним законодавством України не може бути звернено стягнення.

Згідно п.2 Листа ВГСУ „ Про деякі питання практики забезпечення позову ” № 01-8/2776 від 12.12.2006 р. адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії..

З матеріалів справи вбачається, що 12 вересня 2011 року до канцелярії господарського АР Крим нарочним надані клопотання від ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про залучення їх до участі у справі у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на боці відповідачів.

Заявлені клопотання обґрунтовано тим, що на підставі договору купівлі-продажу від 18.09.2008 р. право власності на не житлову будівлю пральні (літер К) загальною площею 192,8 кв.м санаторію “Місхор”, розташованої за адресою: АДРЕСА_3, перейшло від ВАТ «Дніпропетровський машинобудівний завод»до ОСОБА_5 та ОСОБА_6. До зазначеного клопотання був долучений витяг з державного реєстру прав власності на спірне майно, відповідно до якого право власності на будівлю пральні (літер К) загальною площею 192,8 кв.м санаторію “Місхор”, розташованої за адресою: АДРЕСА_3 зареєстроване  за ОСОБА_5 та ОСОБА_6. ( том 2 а.с.112)

Крім того, судова колегія зазначає, що суд першої інстанції вирішуючи питання про застосування заходів забезпечення позову,  насамперед повинен з’ясувати факти знаходження майна у особи, якої стосується таке обмеження, та документи, які підтверджують реєстрацію права власності на це майно на час застосування такого заходу забезпечення позову, чого судом зроблено не було.

Втім, господарським судом при розгляді клопотання про забезпечення позову, при наявності заявленого власниками спірного майна клопотання про залучення їх до участі у справі, зазначені обставини не враховані та накладено арешт на спірне майно, яке належить ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які не є сторонами у справі та не залучені до участі у справі у якості третіх осіб.

Таким чином, вирішуючи клопотання прокурора про накладення арешту, суд першої інстанції не перевірив  обставини перебування спірного майна у власності відповідача.

Стаття 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, але суд порахував достатніми докази сторін наданих в підтвердження права власності на спірне майно, але усі ці докази є підставами для оформлення права власності і не свідчать про його реєстрацію, як того вимагає закон.

Одним із доказів, які могли би посвідчити кому саме належить право власності на спірне майно, є свідоцтво на право власності та відповідний витяг з Державного реєстру правочинів. Саме витяг з Державного реєстру правочинів надали треті особи, згідно з яким 24.04.2008р. зареєстроване право власності на спірне майно за ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на підставі укладеного договору купівлі-продажу від 18.03.2008р.

Крім того, матеріали справи  (том 2. а.с. 23) містять заяву прокурора про залучення до матеріалів справи запиту прокурора м. Ялта на видачу витягу з реєстру прав власності на спірне майно та інших документів, всього за текстом додатків на 25 аркушах, дана заява зареєстрована канцелярією суду 29.07.2011р., але як вбачається з матеріалів справи даний запит відсутній та матеріали справи містять лише 24 аркуша додатків. Також відсутній акт канцелярії про відсутність додатків до зазначеного клопотання.

Таким чином, як наслідок неповного встановлення усіх обставин справи судом першої інстанції, а саме, не встановлення власника спірного майна, стало порушення норм  законодавства щодо можливості накладення арешту на майно, яке належить відповідачу.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на те, що  заява про забезпечення позову необґрунтована його необхідністю, до заяви про накладення арешту на спірне майно прокурором не надано будь-яких доказів, які свідчать про те, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду, а є тільки припущення щодо можливості його відчуження.

Враховуючи вищезазначене, судова колегія дійшла висновку про те, що ухвала суду першої інстанції прийнята при неправильному застосуванні норм матеріального та процесуального права, та є такою що підлягає скасуванню.

Керуючись статтею 101, пунктом 2 статті 103, пунктом 1, 4 частини 1 статті 104, статтею 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

                                                            ПОСТАНОВИВ:          

                    1.   Апеляційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити.

                    2. Ухвалу господарського суду Автономної Республіки Крим  від 12 вересня 2011 року у справі № 5002-17/2739-2011 скасувати, у задоволенні клопотання заступника прокурора міста Ялта  в інтересах держави в особі Фонду державного майна України про накладення арешту на будівлі пральні (літер К) загальною площею 192,8 кв.м санаторію “Місхор”, які розташовані за адресою: АДРЕСА_3 - відмовити.

Головуючий суддя                              < Підпис >                    Н.І. Сікорська

Судді                                                            < Підпис >                    К.А. Остапова

                                                            < Підпис >                    М.І. Ткаченко

Розсилка:

1.ОСОБА_5 (АДРЕСА_4)

2.ОСОБА_5  представник ОСОБА_4(АДРЕСА_1)

3.ОСОБА_6 ( АДРЕСА_2)

4. Заступник прокурора міста Ялта (вул. Кірова, 18,Ялта,98600)

5.Фонд державного майна України (вул. Кутузова, 18/9,Київ ,01133)

6.Публічне акціонерне товариство "Дніпровський машинобудівний завод" (вул. Будівельників, 34,Дніпропетровськ,49000)

7.Дочірнє підприємство "Ялтакурорт" Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" (вул. Леніна, 17,Ялта,Автономна Республіка Крим,98600)

8.Федерація професійних  спілок України  (Майдан Незалежності , 2,Київ 12,01012)

9.Приватне акціонерне товариство лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця"  (вул. Шота Руставелі, 39/41,Київ 1,01000)

10.Дочірнє підприємство "Клінічний санаторій "МІСХОР" закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця"  (вул. Алупкинське шосе, 9,Кореїз-1, м. Ялта,98671)

11.Прокурор міста Севастополя (вул. Павліченко, 1, місто Севастополь, 99011)

12. Прокурор АР Крим (вул.. Севастопольська,21, м. Сімферополь, 95000)