УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

————————————————————————————————————————* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

від "12" січня 2012 р. справа № 18/5007/144/11

Господарський суд Житомирської області у складі:

     судді  Соловей Л.А.,

за участю представників сторін

від позивача   ОСОБА_1, довіреність від 14.11.2011р.;

від відповідача  ОСОБА_2, довіреність від 23.03.2011р.;

 розглянув справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліпласт" (м.Житомир) < В особі(назва) > 

до Дочірнього підприємства "Молочний завод" Товариства з обмеженою відповідальністю "Молочна фабрика "Рейнфорд" (м. Житомир)

про стягнення 17249,80грн. (згідно заяви про зменшення позовних вимог)

Позивачем пред'явлено позов про стягнення з відповідача 17704,19грн. заборгованості, з яких: 17114,07грн. - основного боргу, 341,50грн. - пені, 36,45грн. - інфляційних, 182,17грн. - 3% річних.

Представник позивача в судове засідання 12.01.2012р. надав заяву про зменшення позовних вимог  та просить суд стягнути з відповідача 17249,80грн.,  з яких: 17114,06грн. - основного боргу та 135,83грн. - 3% річних. Представник позивача підтримав позовні вимоги  з підстав, зазначених у позовній заяві, з урахуванням зменшених вимог (а.с.36-37).

Враховуючи передбачене ст.22 ГПК України право позивача на зменшення розміру позовних вимог, вказане пояснення, яке оцінено судом як заява про зменшення позовних вимог, не суперечить чинному законодавству України та не порушує чиїх-небудь прав та охоронюваних законом інтересів, приймається господарським судом та ухвалюється вважати заявленим до розгляду спір про стягнення з відповідача 17249,80грн.

Відповідач у письмовому відзиві на позовну заяву (а.с.30-32) та його представник в судовому засіданні  позовні вимоги визнає в частині стягнення основного боргу в розмірі 17114,06грн. та 3% річних в сумі 135,83грн.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 05 січня 2011 року між ТОВ "Поліпласт" (Постачальник, позивач) та ДП  "Молочний завод" Товариства з обмеженою відповідальністю "Молочна фабрика "Рейнфорд"  (Покупець, відповідач) укладено Договір поставки №7 (а.с.7), за умовами якого постачальник зобов'язався поставляти покупцю, а покупець зобов'язався сплатити та прийняти товарна умовах діючого договору. Структура матеріалу, кількість, термін виготовлення та вартість обговорюються сторонами на рахунках-фактурах, накладних, які являються невід'ємною частиною договору, та складаються на кожну партію товару (п.2.1 договору).

Пунктом 3.1 договору встановлено, що покупець перераховує грошові кошти на поточний рахунок постачальника в розмірі 100% від вартості партії товару, вказаної в рахунках-фактурах та накладних на кожну партію товару, на протязі 30 календарних днів з моменту виписки відповідних документів на отримання товару.

На виконання умов договору №7 позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 66023,19грн., що підтверджується видатковими накладними та довіреностями на отримання матеріальних цінностей (а.с.39-73).

Однак відповідач свої зобов'язання щодо оплати поставленого йому товару  у обумовлений договором №7 строк виконав частково.

Внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань щодо оплати коштів за отриманий товар, за останнім утворилась заборгованість  за отриманий товар в сумі 17114,06грн., яка станом на час розгляду справи не змінилась.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Приписами ч.1 ст.530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст.712 ЦК України).

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В матеріалах справи міститься акт звірки взаєморозрахунків за 2011р., підписаний повноважними представниками та скріплений печатками сторін (а.с.38), з якого вбачається, що відповідач визнав наявність у нього боргу перед позивачем в сумі 17114,06грн.  

Враховуючи наведене, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення 17114,06грн. основного боргу обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача 135,83грн. 3% річних.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наведені норми свідчать, що за порушення грошового зобов'язання боржник на вимогу кредитора, зобов'язаний  сплатити суму боргу з врахуванням індексу інфляції та нараховані 3% проценти річних.

Суд, перевіривши розрахунок 3% річних (а.с.36-37), прийшов до висновку, що 3% річних в розмірі 135,83грн. нараховані позивачем обґрунтовано та підлягають задоволенню.

Приписами ст.ст.525, 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач суму позову визнав.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані, заявлені відповідно до вимог чинного законодавства,  підтверджуються належними доказами, наявними в матеріалах справи та підлягають задоволенню на суму 17249,800грн., з яких: 17117,06грн. - основного боргу та 135,83грн. - 3% річних,

Судовий збір покладається на відповідача, оскільки він спонукав позивача звернутись до суду.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 43, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства "Молочний завод" Товариства з обмеженою відповідальністю "Молочна фабрика "Рейнфорд" (10031, м.Житомир, вул.Ватутіна, 45, код 32176931)

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліпласт" (10019, м.Житомир, вул.Комерційна, 5, код 32265188)

- 17114,06грн. - основного боргу;

- 135,83грн. - 3% річних;

- 1411,50грн. - судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя Соловей Л.А.      

Віддрукувати: < Поле для текста >  

1 - в справу

2,3 -  сторонам

< Текст > 

 12.01.2012