ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
14.12.11 р. Справа № 13/201
Суддя господарського суду Донецької області Макарова Ю.В., при помічнику судді Рассуждай С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю „Фра - М” м. Донецьк
до відповідача: Дочірнього підприємства «Центральна районна аптека № 54» Товариства з обмеженою відповідальністю «Сігма Рент», Донецька обл., м. Добропілля
про стягнення 58925грн.37коп.
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1 (за довіреністю б/н від 03.01.2011р.)
від відповідача: не з’явився
СУТЬ СПОРУ:
Товариство з обмеженою відповідальністю „Фра - М” м. Донецьк (далі – позивач) звернулося до господарського суду Донецької області із позовною заявою до Дочірнього підприємства «Центральна районна аптека № 54» Товариства з обмеженою відповідальністю «Сігма Рент», Донецька обл., м. Добропілля (далі – відповідач) про стягнення суми основного боргу в розмірі 55663грн.77коп., індексу інфляції у розмірі 537грн.66коп., 3% річних у розмірі 614грн.48коп., пені в розмірі 3184грн.78коп., всього 58925грн.37коп.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору поставки товару № 75 від 02.01.2009р. щодо своєчасної та повної оплати поставленого товару, у зв’язку з чим виникла заявлена до стягнення заборгованість та підстави нарахування штрафних санкцій, 3% річних та інфляційних витрат.
Ухвалою від 07.11.2011р. судом порушено провадження по справі, призначено до розгляду на 24.11.2011р., сторони зобов’язані надати документи та вчинити певні дії.
Розпорядженням заступника голови господарського суду від 24.11.2011р. справа № 13/201 у зв’язку із знаходженням судді Макарової Ю.В. на лікарняному передана судді Риженко Т.М.
Розпорядженням заступника голови господарського суду від 12.12.2011р. справа знов передана в провадженні судді Макарової Ю.В.
Заявою № 1309-04/1111 від 15.11.2011р. про зменшення розміру позовних вимог, позивач повідомив суд про часткове погашення відповідачем 02.11.2011р. суми основного боргу в розмірі 1000грн.00коп., у зв’зку з чим просив суд стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 54663грн.77коп., 3% річних – 628грн.11коп., пеню – 3255грн.31коп., всього 58547грн.19коп. До заяви додані докази її направлення разом з розрахунком 3% річних відповідачу.
Заявою б/н від 14.12.2011р. позивач звернувся до суду з заявою про зменшення суми позовних вимог на 3000грн. у зв’язку зі сплатою відповідачем суми основного боргу платіжними дорученнями № 868 від 10.11.2011р на суму 2000грн.00коп. та від 15.11.2011р. № 893 на суму 1000грн.00коп., отже сума основного боргу складає 51663грн.77коп. Відповідач зазначив, що вказані платежі були враховані в рахунок погашення накладної № 1276281 від 27.04.2011р. на суму 327грн.75коп., решта сума оплати віднесена на погашення накладної № 1234395 від 27.045.2011р. На підтвердження здійснених відповідачем оплат позивач надав довідку банку від 30.11.2011р.
Відповідач участь своїх представників 14.12.2011р. у призначений судом час не забезпечив, проте через канцелярію суду до часу судового засідання направив письмові пояснення № 183 від 14.12.2011р., за якими станом на 14.12.2011р. заборгованість відповідача на користь позивача становить 45000грн.00коп., надав, крім наявних в матеріалах справи доказів оплати поставленої продукції, платіжне доручення № 958 від 08.12.2011р. про перерахування на рахунок позивача суми в розмірі 6663грн.77коп. за медикаменти.
Суд вважає за можливе розглянути спір за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин.
Відповідно ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі, зокрема, зменшити розмір позовних вимог.
Враховуючи норми зазначеної статті, суд розглядає остаточні вимоги позивача в редакції поданої позивачем заяви б/н від 14.12.2011р. про зменшення розміру позовних вимог в частині основного боргу, вимоги щодо штрафних санкцій в редакції вимог заяви № 1309-04/1111 від 15.11.2011р.
Вислухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд ВСТАНОВИВ:
02.01.2009р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фра – М» (постачальник) та Дочірнім підприємством «Центральна районна аптека» товариства з обмеженою відповідальністю «Обласна аптечна холдінгова компанія» (покупець) був укладений договір поставки товару № 75, згідно яким постачальник зобов’язується систематично поставляти та передавати у власність покупця лікарняні препарати, вироби медичного призначення, засоби особистої гігієни, тощо, а покупець зобов’язується прийняти товар та своєчасно здійснити його оплату на умовах даного договору.
Відповідно п. 1.2 договору загальна кількість товару, що підлягає постачанню, його часткове співвідношення (асортимент, номенклатура), ціна товару встановлюються сторонами в товарно-транспортних накладних, що є невід’ємною частиною цього договору.
Пунктом 2.2 договору сторони передбачили, що формування асортименту та обсягу поставки здійснюється на підставі замовлення покупця. Згідно п. 2.3. договору товари, поставлені без письмового замовлення та прийнятті покупцем, вважаються поставленими та оплачуються на умовах цього договору.
Крім того, у п. 3.1 договору сторонами обумовлено, що сума кожної поставки, відстрочення оплати поставленого товару та розмір націнки вказуються в товарно-транспортних накладних, що є невід’ємною частиною цього договору.
Суми оплати за товар, які постачальник отримує від покупця, зараховуються постачальником самостійно в рахунок оплати по накладним, які не оплачені та строк оплати по яким наступив (п.3.3 договору).
Розділом 5 договору сторони передбачили відповідальність за неналежне виконання умов договору. Так, відповідно до п. 5.2. покупець по даному договору, за не оплату вартості товару в установлені строки, сплачує пеню в розмірі 0,2%, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який нараховується пеня, від неоплаченої суми за кожний день прострочення. Пеня нараховується до моменту погашення заборгованості.
Згідно п. 6.4 договору даний договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31.12.2009р. Якщо зі спливом строку дії даного договору, сторони продовжують співпрацювати по предмету договору, та не було пропозицій про зміну його умов, то він вважається пролонгованим на невизначений строк.
Додатковою угодою № 1 від 24.03.2009р. до договору № 75 від 02.01.2009р. сторони домовились, що у зв’язку із рішенням загальних зборів учасників ТОВ «Обласна аптечна холдінгова компанія» від 17.03.2009р. та рішенням загальних зборів учасників ТОВ «Сігма Рент» від 16.03.2009р., відповідно до договору купівлі – продажу корпоративних прав від 20.03.2009р. № 11 до ТОВ «Сігма Рент» перейшли корпоративні права щодо дочірнього підприємства «ЦРА № 54» ТОВ «Обласна аптечна холдінгова компанія», на підставі чого змінилось найменування покупця на: Дочірнє підприємство «ЦРА № 54» ТОВ «Сігма Рент».
Внаслідок вищевикладеного, сторони домовились змінити реквізити покупця та викласти їх в наступній редакції: Покупець – Дочірнє підприємство «ЦРА № 54» товариства з обмеженою відповідальністю «Сігма Рент».
На виконання умов зазначеного договору позивачем за товарно-транспортними накладними № 1234395 від 27.04.2011р., № 1276281 від 27.04.2011р., № 1285465 від 29.04.2011р., № 1285818 від 29.04.2011р., № 1285819 від 29.04.2011р., № 1286343 від 29.04.2011р., № 1286344 від 29.04.2011р., № 1287131 від 29.04.2011р., № 1339261 від 06.05.2011р., № 1339262 від 06.05.2011р., № 1339263 від 06.05.2011р., № 1339682 від 06.05.2011р., № 1339683 від 06.05.2011р., № 1341107 від 06.05.2011р., № 1341732 від 06.05.2011р., № 1341733 від 06.05.2011р., № 1395388 від 13.05.2011р., № 1458733 від 20.05.2011р., № 1459163 від 20.05.2011р., № 1459164 від 20.05.2011р., № 1468894 від 23.05.2011р., № 1470105 від 23.05.2011р., № 2154400 від 26.07.2011р., № 2154402 від 26.07.2011р., № 2154401 від 27.07.2011р., № 2154641 від 27.07.2011р., № 2187068 від 29.07.2011р., № 2344322 від 12.08.2011р., № 2418649 від 19.08.2011р. був поставлений товар на загальну суму 58424грн.03коп.
Позивач посилається на те, що поставлений за видатковою накладною № 1276281 від 27.04.2011р. товар на суму 4088грн.01коп. відповідачем був оплачений в повному обсязі (19.10.2011р. – 1760грн. 26коп., 28.10.2011р. – 1000грн., 02.11.2011р. – 1000грн., 10.11.2011р. платіж, зроблений за платіжним дорученням № 868 на суму 2000грн.00коп. був частково врахований у розмірі 327грн.75коп.), товар, отриманий за видатковою накладною № 1234395 від 27.04.2011р. оплачений частково в розмірі 2672грн.25коп., оскільки позивачем був врахований залишок суми оплати, здійсненої відповідачем 10.11.2011р. платіжним дорученням № 868 на суму 2000грн.00коп. та 15.11.2011р. платіжним дорученням № 893 на суму 3000грн.00коп., залишок суми боргу за цією накладною становить 2623грн.65коп., інші накладні не сплачений взагалі.
Отже, з врахуванням викладеного, позивач зазначає, що відповідач належним чином не виконав взяті на себе зобов’язання за договором, загальна сума боргу за остаточною редакцією позовних вимог складає 51663грн.77коп.
Позивач, вважаючи, що відповідач не виконав свої зобов’язання за договором (повністю та своєчасно не оплатив отриманий товар), звернувся з позовом до суду за захистом порушеного права.
Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають задоволенню частково, враховуючи наступне:
Враховуючи статус сторін та характер правовідносин між ними, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та умовами укладеного між ними договорів.
Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов’язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.
Предметом даного позову є вимога позивача щодо стягнення з відповідача суми основної заборгованості в розмірі 51663грн.77коп., яка виникла у зв’язку з неналежним виконанням умов договору № 75 від 02.01.2009р., що стало підставою для нарахування пені в сумі 3255грн.31коп. та 3% річних у розмірі 628грн.11коп.
Зазначений договір є підставою для виникнення у його сторін прав і обов’язків, визначених ним та за своєю правовою природою є договором поставки, підпадає під правове регулювання норм статті 712 ЦК України та статей 264-271 ГК України. В частині, що не суперечить Договору, до вказаного правочину також застосовуються норми ЦК України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 ЦК України).
Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Таким чином, на підставі укладеного між сторонами договору у позивача виник обов’язок поставити товар, а у відповідача прийняти його та оплатити.
Як вже зазначалось, позивач за вищенаведеними товарно-транспортними накладними здійснив поставку товару загальною вартістю 58424грн.03коп.
Висновок стосовно того, що товар за вищевказаними накладними був поставлений позивачем саме на виконання договору № 75 від 02.01.2009р. суд робить виходячи з того, що вид товару, обумовлений сторонами в п. 1.1 договору, і був поставлений за товарно – транспортними накладними; підставою поставки у видаткових накладних вказаний саме договір № 75 від 02.01.2009р. Відповідач твердження в цій частині не спростував. Тобто, з цього питання спір між сторонами відсутній.
Відповідач поставлену продукцію отримав, що підтверджується підписами матеріально-відповідальних осіб відповідача за довіреностями в графі „Отримав” та відбитками печатки товариства, чим надавав свою згоду на прийняття саме такої кількості та такого асортименту товару за обумовленою вартістю, строками оплати.
В матеріалах справи міститься довіреність б/н від 02.01.2009р., видана на Сезенко І.А., Ведькал Н.О., Скрипнікову Є.Г. для отримання матеріальних цінностей за договором № 75 від 02.01.2009р.
Слід зазначити, відсутність письмових замовлень відповідача на поставку продукції не свідчить про не узгодження сторонами асортименту, кількості, вартості та строку оплату товару, оскільки відповідно до п. 2.3 договору товари, поставлені без письмового замовлення та прийняті покупцем вважаються поставленими.
Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають зокрема з договору або іншого правочину.
Відповідно до ст. 526 того ж Кодексу зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.
Як встановлено ч.ч.1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов’язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або законодавством не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Пунктом 3.1 договору сторони передбачили, що відстрочка оплати вказується в товарно-транспортних накладних.
Так, товарно-транспортними накладними № 1234395 від 27.04.2011р., № 1234395 від 27.04.2011р., № 1276381 від 27.04.2011р., № 1276281 від 27.04.2011р., № 1285465 від 29.04.2011р., № 1285818 від 29.04.2011р., № 1285819 від 29.04.2011р., № 1286343 від 29.04.2011р., № 1286344 від 29.04.2011р., № 1287131 від 29.04.2011р., № 1339261 від 06.05.2011р., № 1339262 від 06.05.2011р., № 1339263 від 06.05.2011р., № 1339682 від 06.05.2011р., № 1339683 від 06.05.2011р., № 1341107 від 06.05.2011р., № 1341732 від 06.05.2011р., № 1341733 від 06.05.2011р., № 1395388 від 13.05.2011р., № 1458733 від 20.05.2011р., № 1459163 від 20.05.2011р., № 1459164 від 20.05.2011р., № 1468894 від 23.05.2011р., № 1470105 від 23.05.2011р., № 2154400 від 26.07.2011р., № 2154402 від 26.07.2011р., № 2154401 від 27.07.2011р., № 2154641 від 27.07.2011р., № 2187068 від 29.07.2011р., № 2344322 від 12.08.2011р., № 2418649 від 19.08.2011р. встановлений строк оплати протягом 25 днів з моменту отримання товару.
Оскільки остання партія товару була поставлена та відповідно отримана відповідачем 19.08.2011р. за товарно – транспортною накладною № 2418649, то з урахуванням обумовлених строків оплати, на день подачі позову до суду строк оплати по кожній накладній наступив та почалося прострочення виконання грошового зобов’язання з його сплати.
Однак, відповідач сплатив вартість поставленого товару лише частково, а саме за видатковою накладною № 1276281 від 27.04.2011р. товар на суму 4088грн.01коп. відповідачем був оплачений позивачем в повному обсязі (19.10.2011р. – 1760грн. 26коп., 28.10.2011р. – 1000грн., 02.11.2011р. – 1000грн., також платіж, зроблений за платіжними дорученнями № 868 від 10.11.2011р. та № 893 від 15.11.2011р. на загальну суму 3000грн.00коп., був частково врахований у розмірі 327грн.75коп.), товар, отриманий за видатковою накладною № 1234395 від 27.04.2011р. оплачений частково в розмірі 2672грн.25коп., що стало залишком з суми оплати, здійсненої відповідачем платіжними дорученнями № 868 від 10.11.2011р. та № 893 від 15.11.2011р., залишок суми боргу за цією накладною становить 2623грн.65коп., інші накладні не сплачені взагалі.
Таким чином, позивач просить суд стягнути з відповідача загальну суму боргу 51663грн.77коп.
Сума боргу підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а саме довідкою № 1309-04/11-11 від 16.11.2011р. за підписом директора та головного бухгалтера ТОВ „Фра - М” м. Донецьк про стан заборгованості, двосторонніми актами звірки взаємних розрахунків між сторонами за період з 27.04.2011р. по 19.10.2011р., з 27.04.2011р. по 08.11.2011р., які підписані директорами та головними бухгалтерами обох сторін, що свідчить про фактичне визнання відповідачем суми заборгованості в розмірі 51663грн.77коп.
Однак, суд звертає увагу, що відповідач представив суду докази перерахування 08.12.2011р. на розрахунковий рахунок позивача суми в розмірі 6663грн.77коп., у зв’язку з чим суд на підставі п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України припиняє провадження в частині стягнення суми боргу в розмірі 6663грн.77коп.
Таким чином, суд встановив, що загальна сума боргу відповідача становить 45000грн.00коп.
Належних та допустимих доказів, наявних в матеріалах справи, погашення боргу в сумі 45000грн.00коп. суду не представлені, у зв’язку з чим суд вважає, що на момент прийняття рішення грошове зобов’язання відповідача всупереч нормам законодавства та умовам договору перед позивачем залишилося невиконаним, в результаті чого в цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню.
Посилаючись на несвоєчасне виконання грошового зобов’язання відповідачем щодо оплати поставленої продукції позивач на підставі п. 5.2 договору просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 3255грн.31коп., яка нарахована у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від неоплаченої суми за кожний день прострочення по кожній накладній окремо.
Згідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст.216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (п.3 ст.611 ЦК України).
Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Суд, перевіривши арифметичних розрахунок в частині позовних вимог про стягнення суми пені за кожною спірною накладною, встановив, що позивачем вірно обраний момент настання права вимагати від відповідача виконання зобов’язання зі сплати отриманого товару, дотриманий граничний розмір нарахування пені – подвійна облікова ставка НБУ, що передбачено ст. 1,3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” та не перевищує встановлений ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України шестимісячний строк нарахування.
Однак, суд перевіривши даний позивачем розрахунок пені за кожною накладною окремо, встановив, що заявлена позивачем сума пені перевищує розмір пені, який може бути нарахований за обрані позивачем періоди, у зв’язку з чим суд вважає обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню суму пені в розмірі 3252грн.69коп., у зв’язку з чим відмовляє позивачу в задоволенні пені в сумі 2грн.62коп.
Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та трьох процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Суд, перевіривши арифметичних розрахунок в частині позовних вимог про сплату 3% річних (нараховані за кожною накладною окремо з дня виникнення заборгованості по кожній до 07.11.2011р.) за допомогою відповідної програми системи інформаціно-правового забезпечення „Законодавтво”, встановив, що заявлена позивачем сума 3% річних у розмірі 628грн.11коп. не перевищує розмір, який може бути нарахований за заявлений період, а отже, підлягає стягненню з відповідача у заявленому розмірі (враховуючи межі позовних вимог). Позовні вимоги в цій частині суд вважає такими, що підлягають задоволенню.
Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 34 цього ж Кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Суд, розглянувши та оцінивши за своїм внутрішнім переконанням подані позивачем докази, дійшов висновків, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у розмірі суми основного боргу 45000грн.00коп., 3% річних в сумі 628грн.11коп. та пені в сумі 3252грн.69коп.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати при частковому задоволенні позовних вимог покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог, однак враховуючи, що оплати основного боргу, які призвели до зменшення позовних вимог, відбулися вже після звернення позивача до суду з позовними вимогами, в цій частині судові витрати покладатимуться на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 509, 525, 526, 530, 625, 688, 690 Цивільного кодексу України, ст.ст. 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Фра - М” м. Донецьк до Дочірнього підприємства «Центральна районна аптека № 54» Товариства з обмеженою відповідальністю «Сігма Рент», Донецька обл., м. Добропілля про стягнення суми основного боргу в розмірі 51663грн.77коп., 3% річних у розмірі 628грн.11коп., пені в розмірі 3255грн.31коп., всього 55547грн.19коп. задовольнити частково.
Стягнути з Дочірнього підприємства «Центральна районна аптека № 54» Товариства з обмеженою відповідальністю «Сігма Рент» (юридична адреса: 85004, Донецька обл., м. Добропілля, вул. Першотравнева, будинок 121, код ЄДРПОУ 30042673) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Фра - М” м. Донецьк (юридична адреса: 83023, м. Донецька, пр. Полеглих Комунарів, 95-Б, код ЄДРПОУ 20322326, р/р № 26004208 в ДОД ВАТ „Райффайзен Банк Аваль”, МФО 335076) суму основного боргу в розмірі 45000грн.00коп., 3% річних – 628грн.11коп., пені – 3252грн.69коп., витрати по сплаті судового збору в розмірі 1411грн.44коп.
Припинити провадження в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 6663грн.77коп.
Відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені в сумі 2грн.62коп.
У судовому засіданні 14.12.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Видати наказ після набрання рішення законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.
Повний текст рішення складено та підписано 19.12.2011р.
Суддя Макарова Ю.В.
< Список > < Довідник >
< Список > < Довідник >
< Текст >