Справа № 2-8907/11

Р І Ш Е Н Н Я  

іменем України

"21" грудня 2011 р. Шевченківський районний суд м.Києва

          в складі:головуючого-судді                  Васильєвої Т.М.

          при секретарі                                           Теличко А.О.

          розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві справу зав позовом  ОСОБА_2 до ПАТ «Альфа-Банк» про визнання недійсним кредитного договору

                                       в с т а н о в и в:

          позивачка звернулась до суду з позовом,в якому просить визнати недійсним  укладений між нею та відповідачем  25 грудня 2007 року кредитний договір №500054952 .Свої вимоги обгрунтовує тим,що  кредит був наданий в іноземній валюті,що укладаючи договір вона мала на меті інші  його умови,що відповідач ввів її в оману  щодо правової  природи спірного договору  та про дійсні права та обов»язки сторін,що порушені  її права як споживача.

          В судове засідання позивачка не з»явилася,направила до суду письмову заяву в якій просила слухати справу в її відсутності.

          Представник відповідача в судове засідання не з»явився,надав суду письмові заперечення та просив слухати справу в свою відсутність.

          Суд вважає можливим розгляд справи за відсутності сторін.

          Вивчивши матеріали справи,суд вважає,що позов не підлягає  задоволенню,виходячи з наступного.

          Відповідно до вимог ст..638 ч.1,2 ЦК України  договір є укладеним ,якщо його сторони  в належній формі досягли  згоди з усіх істотних умов договору.

          Судом встановлено,що 25 грудня 2007 року між сторонами було укладено кредитний договір № 500054952,відповідно до якого позивачці був наданий кредит в сумі 1000 дол.США,з терміном  повернення до 25.12.2009 року та сплатою  40% річних.

          Зазначений договір підписаний позивачкою та  відповідальним представником відповідача.

             Отже підписавши  спірний договір позивачка  підтвердила досягнення  згоди  з усіх істотних умов договору.

          Жодних зауважень чи застережень з боку позивачки на момент укладання та підписання договору не було.

          Відповідно до вимог ст..192 ЦК України  законним платіжним засобом ,обов»язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України  є грошова одиниця України-гривня.Іноземна валюта може використовуватися в Україні  у випадках і в порядку .встановлених законом.

          Згідно з ч.3 ст.533 ЦК України  використання іноземної валюти ,а також платіжних документів в іноземній валюті при здійснені розрахунків на території України  за зобов»язаннями допускається  у випадках,порядку та на умовах,встановлених законом.

          Відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України  «Про  систему валютного  регулювання і валютного контролю»від 19 лютого 1993 року № 15-93 використання іноземної валюти на території України як засобу платежу можливе  лише за наявності ліцензії,виданої Національним Банком України.

          Ст.47 Закону України «Про банки та банківську діяльність»містить перелік банківських операцій ,які дозволяється здійснювати банкам ,в тому числі на підставі банківської ліцензії.До них також належать  кредитні операції ,зокрема,розміщення залучених коштів (гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент) від свого імені ,на власних  умовах  та на власний ризик.

           Відповідач має банківську ліцензію №61,видану Національним банком України від 03 грудня 2011 року та дозвіл №61-4.

          В своїх позовних вимогах позивачка посилається на те,що відповідач при укладання кредитного договору ввів її в оману щодо правової природи договору та про дійсні  права та обов»язки сторін,оскільки створив у неї ілюзію,що він укладений у гривні.

          Однак з таким твердженням позивачки суд погодитись не може.

          25 грудня 2007 року позивачкою підписана заява-анкета на видачу кредиту,відповідно до якої нею зазначена  валюта кредиту американський долар.

          Помилка ж внаслідок власного недбальства  чи незнання закону однією із сторін не є підставою  для визнання правочину недійсним.

          Також є  безпідставними  посилання позивачки ,що підписанням  спірного договору порушені вимоги Закону України «Про захист прав споживачів»так,як при укладанні кредитного договору  вона була ознайомлена  з умовами надання кредиту,в тому числі вартістю кредиту,його особливостями,перевагами та недоліками,методикою ,яка використовується  банком  для визначення валютного курсу,строків і комісій,пов»язаних із  конвертацією валюти платежу у валюту зобов»язання під час  погашення заборгованості за кредитом та процентами за користування  ним,інформацією  про сукупну вартість кредиту з урахуванням  реальної процентної ставки  та значенням  абсолютного  подорожчання кредиту,вартістю,видами та предметами супутніх послуг.

          Отже підпис позивачки на спірному кредитному договорі  свідчить про те,що  вона була належним чином  ознайомлена  з усією необхідною інформацією і погодилася прийняти на себе права та обов»язки,передбачені ним.  

          Таким чином,суд оцінюючи належність,допустимість та достовірність  кожного доказу окремо,а також достатність і взаємний зв»язок доказів у їх сукупності ,приходить  до висновку,що правові підстави для задоволення позову відсутні.

          На підставі ст..ст.192,203,215,524,533 ЦК України,Закону України «Про захист прав споживачів»,керуючись ст..ст.10,59,60,169,212,213,215,218 ЦПК України,суд         

                                                      В И Р І Ш И В:

          В задоволенні позову ОСОБА_2 відмовити.

          Рішення може бути оскаржено до Апеляційного  суду м.Києва через Шевченківський районний суд м.Києва шляхом  подачі апеляційної  скарги протягом 10 днів з дня отримання його копії.

          Рішення суду набирає законної сили після закінчення зазначеного вище строку  або після розгляду справи апеляційним судом, якщо його не скасовано.

Суддя