Справа № 2-9924/11
Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
"26" грудня 2011 р.
Шевченківський районний суд м. Києва
в складі:головуючого - судді Васильєвої Т.М.
при секретарі Когутенко М.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «ВіЕйБі Банк»про розірвання кредитного договору
в с т а н о в и в :
позивач звернувся до суду з позовом ,в якому просить розірвати кредитний договір та визнати,що він повинен повернути відповідачу отримані кредитні кошти у сумі 94238.80 грн.
Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що 11 травня 2007р. між ним та відповідачем було укладено кредитний договір №37/34, відповідно до якого йому було надано кредит на суму 18772.27 дол. США на придбання автомобіля і повним терміном повернення кредиту до 10.05.2013 року зі сплатою 13.00% річних.Восени 2008 року фінансова обстановка в Україні різко погіршилась ,курс обміну доларів США по відношенню до гривні виріс,що є дуже суттєвим і є істотною зміною обстановки ,яку неможливо було передбачити.На момент підписання договору і він і відповідач виходили з того,що такої зміни обстановки як зростання курсу обміну долару США до гривні не станеться.В противному випадку він би договір не підписував і кредитні гроші в доларах не брав би. Та зміна обстановки,яка настала зумовлена причинами,які ні він ні відповідач ніяк усунути не можуть які б міри для цього не застосовували і яку б обачність і турботливість не проявляли б раніше.Також із суті договору не випливає,що він несе ризик зміни обстановки ,а тому з підстав передбачених ч.2 ст.652 ЦК України просить його позов задовольнити.
В судовому засіданні позивач заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі, з підстав, зазначених в позові, просив суд позов задовольнити.
Представник відповідача позовні вимоги не визнав,надавши суду письмові заперечення в яких просив слухати справу в його відсутності.
Суд, заслухавши пояснення позивача, дослідивши надані сторонами докази, дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов»язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов»язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог кодексу, актів законодавства, а при відсутності таких вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Як вбачається з матеріалів справи і це встановлено судом, що 11 травня 2007р. між сторонами було укладено кредитний договір № 37/34, відповідно до п. 1.1. цього Договору відповідач надав позивачу кредит у сумі 18772.27,00 дол. США строком до 10 травня 2013р. Відсотки за користування кредитом розраховуються банком на підставі відсоткової ставки у розмірі 13,00% річних .
Звертаючись до суду з вказаними позовними вимогами, позивач обґрунтовував їх тим, що на час укладання спірного договору він отримував дохід достатній для самостійного підтримання свого життєвого рівня і не передбачав і не міг передбачити настання обставин,що значно вплинуть на його платоспроможність. В подальшому курс валюти змінився, гривня по відношенню до долара США знецінилася та ця обставина є істотною обставиною для розірвання договору, згідно положень ч. 2 ст.652 ЦК України.
У відповідності зі ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність»банківський кредит –будь-яке зобов»язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов»язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов»язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов»язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми.
Згідно із ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов»язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов»язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 2 цієї статті передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов»язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов»язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Позичальник зобов»язаний повернути позику у тій валюті в якій отримав кредит.
За змістом ч. 2 ст. 524 ЦК України сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов»язання в іноземній валюті.
Відповідно до положень ч. 1, 2 ст. 533 ЦК України грошове зобов»язання має бути виконане у гривнях.
Якщо у зобов»язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (ч. 2 ст. 651 ЦК України).
У відповідності з ч. 1 ст. 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов»язання.
Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
Як вбачається з матеріалів справи, при укладенні спірного договору позивачу були відомі усі умови договору та не існувало ніяких інших умов, які б примусили останнього прийняти ці умови на вкрай невигідних для себе умовах.
Доводи позову стосовно того, що позивач не міг передбачити зміну курсу валют та те, що останній вважає цю обставину - істотною обставиною для розірвання умов договору, не можуть бути прийняти судом до уваги з наступних підстав.
Частиною 2 ст. 652 ЦК України законодавець визначив, що якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:
1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;
2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;
3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;
4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
Діючим законодавством не передбачений стабільний курс долара США до національної валюти - гривні.
Відповідно до ч. 1 ст. 36 Закону України «Про Національний банк України», офіційний курс гривні до іноземних валют встановлюється Національним банком.
Згідно з ч. 1 ст. 8 Декрету Кабінетів Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю», валютні курси встановлюються Національним банком України за погодженням з Кабінетом Міністрів України.
Поряд з цим, Положенням про встановлення офіційного курсу гривні до іноземних валют та курсу банківських металів, затвердженого постановою Правління Національного Банку України за № 496 від 12 листопада 2003р., визначено, що офіційний курс гривні до іноземних валют, зокрема до долара США установлюється щоденно. Для розрахунку курсу гривні до іноземних валют використовується інформація про котирування іноземних валют станом на останню дату. З наведеного можливо зробити висновок, що стабільність курсу гривні до іноземних валют законодавчо не закріплена.
Таким чином, при укладенні кредитного договору в іноземній валюті (дол. США) та беручи на себе певні обов»язки щодо погашення цього кредиту саме в доларах США, сторони за договором (перш за все позивач) повинен був усвідомлювати, що курс національної валюти України –гривні до долара США не є незмінним, та те, що зміна цього курсу можливо настане, а тому сторони повинні були передбачити та врахувати підвищення валютного ризику за цим договором.
Крім того, протягом всього часу розгляду справи судом, стороною позивача, не надано до суду належних і допустимих доказів, на підтвердження наявності одночасності чотирьох умов, визначених в ч. 2 ст. 652 ЦК України, відповідно до яких укладений між сторонами договір може бути розірваний на вимогу позивача..
Також позивач не надав суду доказів на обґрунтування його вимог щодо визнання ,що він повинен повернути відповідачу отримані кредитні кошти у сумі 94236.80 грн.,оскільки рішенням Бахмацького районного суду Чернігівської області від 29 грудня 2009 року з нього стягнуто на користь відповідача заборгованість в сумі 125655.76 грн.Зазначене рішення набрало законної сили.
Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв»язок доказів у їх сукупності суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги є безпідставними, і такими, що не ґрунтуються на вимогах закону, а тому відсутні правові підстави для задоволення позову.
На підставі ст. ст. 317,319,524 - 526, 533, 651, 652, 1046, 1049, 1054 ЦК України; ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність»; ст. 36 Закону України «Про Національний банк України»; ст. 8 Декрету Кабінетів Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю», керуючись ст.ст.10,59,60,212,213,215,218 ЦПК України ,суд
В И Р І Ш И В:
в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Шевченківський районний суд м.Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення зазначеного вище строку або після розгляду справи апеляційним судом, якщо його не скасовано.
Суддя