Справа № 2-6126/11

Р І Ш Е Н Н Я  

іменем України

"26" грудня 2011 р. Шевченківський районний суд м.Києва

в складі:головуючого- судді                   Васильєвої Т.М.                  

          при секретарі                                          Когутенко М.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві справу за  позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Дочірній Банк Сбербанку Росії»про визнання недійсним кредитного договору

                                               в с т а н о в и в:

позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати недійсним кредитний договір № 15-05-08/ФО від 21 травня 2008 року .,посилаючись при  цьому як на правову підставу вимог  на ст.ст. 203,215,524,553 ЦК України та відсутність у нього індивідуальної ліцензії...Свої вимоги обгрунтовує тим,що кредитний договір було укладено з порушенням вимог цивільного законодавства,оскільки валютою кредитного договору всупереч ст..524 ЦК України був долар США і свої зобов»язання за цим договором також він виконував у доларах США.Тому даний договір  суперечить вимогам чинного законодавства України.

В судовому засіданні позивач  підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, оскільки вважає його не обґрунтованим та не доведеним.

Заслухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Перевіряючи обставини справи судом встановлено, що 21.05.2008 року між сторонами  було укладено Кредитний договір № 15-05-08/ФО, відповідно до якого відповідач надав позивачу кредит в розмірі 600000 доларів США з терміном повернення до  21.05.2015 року з відсотковою ставкою 13,25 % річних.

Згідно зі ст..215 ч.2 ЦК України якщо недійсним є правочин,якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).У цьому разі  визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

          У відповідності до ст.ст. 10, 60 Цивільного процесуального кодексу України  кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

          З матеріалів справи судом встановлено, що договір між сторонами підписаний повноважними особами, він містить всі суттєві умови передбачені законом для договорів і які мають істотне значення, а також які були узгоджені сторонами шляхом звернення позивача з пропозицією щодо укладання договору та погодженням відповідачем на укладення такого договору.

          Крім того з письмових доказів, що містяться в матеріалах справи судом встановлено, що відповідач  має Банківську ліцензію від 03.11.2005 року № 198 та дозвіл №198-1 від 03.11. 2005 року   на право здійснення операцій з валютними цінностями,в тому числі  з розміщення іноземної валюти на валютному ринку України .

          Ст.5 п.4 підпункту «в»Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного  регулювання і валютного контролю»передбачена наявність індивідуальної  ліцензії на надання  і одержання резидентами кредитів  в іноземній валюті,якщо  терміни і суми таких кредитів  перевищують встановлені законодавством межі.

          Однак на сьогоднішній   день законодавець  не визначив терміни і суми надання або одержання кредитів  в іноземній валюті ,тому посилання позивача на відсутність у нього індивідуальної ліцензії є необгрунтованим.  

          Враховуючи викладене, судом не встановлено жодного з порушень закону з боку відповідача при укладанні кредитного договору, на які вказує позивач в позові.Підписуючи його останній засвідчив факт  прийому умов відповідача і отримав  кредитні кошти на вказаних умовах .

Крім того,  позивач свої зобов»язання за договором виконував ,що свідчить про прийняття ним умов відповідача  при укладанні кредитного договору.

Оскільки під час укладання,виконання кредитного договору  відповідачем не порушено жодних вимог чинного законодавства та прав позивача, то суд  приходить до висновку про відмову в задоволенні позову.

На підставі ст..ст.203,215,524,553 ЦК України, керуючись ст.ст.  10, 59, 60, 88, 212, 213 , 215, 218 ЦПК України, суд

                                                     В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

          Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м.Києва через Шевченківський районний суд м.Києва шляхом подачі апеляційної скарги  протягом 10 днів з дня його проголошення.

          Рішення суду набирає законної сили після закінчення  зазначеного вище строку або після  розгляду справи  апеляційним судом,якщо його не скасовано.

Суддя