ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                                             ПОСТАНОВА

                                                        ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

19.10.06 р.                                                                             Справа № 7/150а

„11” год. „55” хв.                                                                           

м. Донецьк, вул. Артема, 157

нарадча кімната

Суддя господарського суду Донецької області   Малашкевич С. А.

при секретарі судового засідання Скрипник О. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні господарського суду адміністративну справу

за позовом:  ВАТ «Часівоярський вогнетривкий комбінат”, м. Часів Яр

до відповідача 1 : Артемівської ОДПІ, м. Артемівськ

до відповідача 2: Відділення державного казначейства у м. Артемівську та Артемівському районі

про скасування податкових повідомлень-рішень: № 0000441742/0 від 10.04.06 р., № 0000441742/1 від 05.05.06 р. та № 0000441742/2 від 27.06.06 р.

за участю представників сторін:

від позивача – не з»явились

від відповідача 1 – Романченко Л. І. – гол. держ. под. інсп.

від відповідача 2 – не з”явились

В С Т А Н О В И В:

Відкрите акціонерне товариство «Часівоярський вогнетривкий комбінат”, м. Часів Яр звернулось до господарського суду з позовом до Артемівської ОДПІ, м. Артемівськ та Відділення державного казначейства у м. Артемівську та Артемівському районі про скасування податкових повідомлень-рішень № 0000441742/0 від 10.04.06 р. та № 0000441742/1 від 05.05.06 р. про донарахування податку у сумі 46276 грн. та штрафної санкції у розмірі 23138 грн.

          Заявою від 10.07.06 р. № 12/2-160 позивач доповнив позовні вимоги, зокрема крім перелічених рішень просить скасувати повідомлення-рішення № 0000441742/2 від 27.06.06 р. про донарахування податку у сумі 46644 грн. та штрафної санкції у розмірі 23322 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на  наступне: - відповідачем не встановлений факт недотримання підприємством податкового законодавства з питань нарахування і сплати податку з транспортних засобів по декларації на податок з транспортних засобів на 2005 рік; - Закон України “Про внесення змін у Закон України “Про державний бюджет України на 2005 рік” і деяких інших законодавчих актів України” № 2505-ІV від 25.03.05 р. та Закон України “Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин” № 1963-ХІІ від 18.02.97 р. (із змінами та доповненнями) не передбачають подачу уточнюючої декларації; - чинним законодавством, а саме зазначеними Законами та Законом України “Про порядок погашення зобов”язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” не передбачені терміни здачі уточнюючої декларації у зв”язку із змінами ставок по податку з транспортних засобів; - актом перевірки від 27.03.06 р. № 389/23/00191773 не встановлено факт порушення підприємством термінів подачі декларації по податку з власників транспортних засобів. У зв”язку чим, позивач вважає безпідставним застосування до нього  п.п. 17.1.1, п.п. 17.1.2  п. 17.1 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобов”язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

Перший відповідач вимоги заперечує, посилаючись на те, що з моменту набрання чинності Законом України “Про внесення змін у Закон України “Про державний бюджет України на 2005 рік” і деяких інших законодавчих актів України” № 2505-ІV від 25.03.05р. почали діяти нові ставки податку з власників транспортних засобів, які є обов”язковими для виконання усіма юридичними та фізичними особами на території України. На думку відповідача, позивач був зобов”язаний провести перерахунок суми податку за 2005 рік та надати до Артемівської ОДПІ уточнюючий розрахунок.

Другий відповідач, у відзиві, просить відмовити у задоволенні позовних вимог  до держказначейства, оскільки права та інтереси позивача ним не порушувалися. Окрім того, просить розглянути справу без участі його представника.

Позивач у відповіді від 11.09.06 р. № 12/2-191 на заперечення другого відповідача зазначив, що однією з його позовних вимог є стягнення з Артемівської ОДПІ судових витрат у вигляді судового збору та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Оскільки державна податкова інспекція здійснює розрахункові операції лише через Державне казначейство України, з метою забезпечення проведення зазначених виплат, ВДК у м. Артемівську та Артемівському районі на законних підставах теж набуває статусу відповідача. Щодо заперечень Артемівської ОДПІ, то позивач зазначив, що термін подачі декларації по податку з власників транспортних засобів за 2005 рік ним не порушувався, при складенні декларації застосовувалися ставки, що діяли на момент її подачі, тому у підприємства не було підстав для подання уточнюючої декларації. Окрім того, позивач вважає, що п.п. “б” п.п. 4.2.2. п.4.2 ст. 4 Закону України “Про порядок погашення зобов”язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, на який є посилання в оспорюваних повідомленнях-рішеннях, не може бути застосований до ВАТ “Часівоярський вогнетривкий комбінат”, оскільки ніякого заниження даних податкової декларації не було, так як на момент подання податкової декларації діяли відповідні ставки згідно з бюджетним законодавством і передбачити зміни та доповнення до нього платник податку не міг.

          Ухвалами від 14.09.06 р. та від 21.09.06 р. провадження у справі зупинялося, за клопотаннями сторін.

                    Судом були досліджені письмові докази додані сторонами до матеріалів справи, заслухані пояснення і доводи сторін в обґрунтування вимог та заперечень.

            Розглянувши матеріали справи, суд встановив.

Відповідачем 27.03.06 р. була здійснена виїзна планова документальна перевірка дотримання вимог податкового та валютного законодавства Відкритим акціонерним товариством “Часівоярський вогнетривкий комбінат” (код ЄДРПОУ 00191773), за період з 01.01.05 р. по 01.01.06 р., за результатами якої був складений акт перевірки N 389/23/00191773/ДСК (далі – „акт перевірки”). Перевіркою було встановлено порушення позивачем ст. 3 Закону України “Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин” № 1963-ХІІ від 18.02.97 р. (із змінами та доповненнями). За наслідками перевірки відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000441742/0 від 10.04.06 р. про визначення суми податкового зобов”язання з податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів у сумі 69414,00 грн., у т. ч. 23138,00 грн. – штрафні (фінансові) санкції.

За результатами адміністративного оскарження відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення:  № 0000441742/1 від 05.05.06 р. про донарахування податку у сумі 46276 грн. та штрафної санкції у розмірі 23138 грн. та  № 0000441742/2 від 27.06.06 р. про донарахування податку у сумі 46644 грн. та штрафної санкції у розмірі 23322 грн.

Позивач вважає перелічені повідомлення-рішення такими, що прийняті Артемівською ОДПІ необгрунтовано та незаконно, у зв”язку з чим просить їх скасувати в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що вимоги позивача до Артемівської ОДПІ  підлягають задоволенню з огляду на наступне.

З оспорюваних податкових повідомлень-рішень вбачається, що вони прийняті на підставі пп. 4.2.2 “б” ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181-ІІІ (далі Закон України № 2181), внаслідок порушення позивачем ст. 3 Закону України “Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів”.

Наведеною нормою пп. 4.2.2 “б” ст. 4 передбачено самостійне визначення податкових зобов’язань платника податків контролюючим органом у випадку, якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов’язань, заявлених в податкових деклараціях.

За змістом цієї норми дії податкового органу щодо самостійного визначення податкових зобов’язань платника податків полягають у перевірці даних наведених платником у податковій декларації, співставлені цих даних з даними отриманими за результатами перевірки діяльності платника податку та отримання відповідних висновків про заниження або завищення суми податкових зобов”язань.

У спірних правовідносинах щодо оподаткування податком з власників транспортних засобів такими обставинами є визначення позивачем об’єкта оподаткування, ставки податку, періоду оподаткування та інших даних, які були зазначені ним у розрахунку суми податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів за № 26748 від 08.02.2005р. (далі – “розрахунок”).

          Відповідно до ст. 6 Закону України “Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів”, податок обчислюється юридичними особами на підставі звітних даних про кількість транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів станом на 1 січня поточного року. Обчислення податку з власників наземних транспортних засобів провадиться виходячи з об'єму циліндрів або потужності двигуна кожного виду і марки транспортних засобів за ставками, зазначеними у статті 3 цього Закону.

У порядку, визначеному податковими органами, юридичні особи подають за місцем свого знаходження та за місцем постійного базування транспортних засобів до податкових органів, у строки, визначені законом для річного звітного періоду, на основі бухгалтерського звіту (балансу) розрахунки суми податку за формою, затвердженою центральним податковим органом України.

Першим відповідачем не заперечується факт складання позивачем розрахунку та його подання до податкової інспекції у строки, визначені законодавством.

          Як вбачається з даних розрахунку та акту перевірки позивач при складенні розрахунку не припустився порушень законодавства, тобто розрахунок був проведений та податкові зобов’язання у ньому були визначені у відповідності до вимог законодавства, а саме на підставі звітних даних про кількість транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів станом на 1 січня 2005року та за ставками зазначеними у статті 3 Закону України “Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів”.

          З огляду на викладене, у суду відсутні підстави вважати обґрунтованими дії відповідача щодо самостійного визначення податкових зобов’язань позивача на підставі пп. 4.2.2 “б” ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Інші підстави для визначення податкових зобов’язань позивача, передбачені пп. 4.2. у спірних правовідносинах також відсутні.

          Як вбачається з акту перевірки, порушення, встановлене в ході перевірки, полягає у тому, що позивач не здійснив перерахунку податку з власників транспортних засобів за період 2 - 4 квартали 2005р. за ставками, зміненими Законом України “Про внесення змін до Закону України “Про державний бюджет України на 2005 рік” від 23.12.2004р. № 2285-IV та деякі інші законодавчі акти” (надалі – “Закон України № 2505”). На думку відповідача, позивач був зобов’язаний надати уточнюючий розрахунок податку з власників транспортних засобів за 2005 рік, у якому розрахувати суми податку, виходячи із ставок встановлених частиною 12 розд. 1 Закону України № 2505.

          Такі висновки відповідача не узгоджуються з вимогами чинного законодавства з огляду на наступне.

          Відповідно до п. 5.1. ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок. Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені. Форма уточнюючих розрахунків визначається у порядку, встановленому для податкових декларацій.

          Таким чином, подання уточнюючого розрахунку визначено законом як право, а не обов’язок платника податків, при цьому, таке право пов’язане із самостійним виявленням помилок у раніше поданій податковій декларації та встановлений період виявлення помилок та подання уточнюючих розрахунків, а саме – майбутні податкові періоди, тобто періоди наступні за періодом, за який подано декларацію з помилками.

          Як встановлено судом, розрахунок позивача складений у відповідності до вимог законодавства та помилок не містить. Крім того, спірні правовідносини стосуються податку з власників транспортних засобів, податковим періодом за яким є рік, що випливає з положень  Закону України “Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів”.

Таким чином, суд вважає безпідставними твердження першого відповідача щодо обов’язку позивача подавати уточнюючий розрахунок за 2005 рік, до того ж у продовж того ж самого 2005 року.

Аналіз законодавства, що регулює порядок нарахування та сплати податку з власників транспортних засобів, зокрема Закону України “Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів” та Закону України  № 2505, свідчить про те, що ними не встановлені будь-які особливості подання податкової звітності з цього податку та здійснення будь-яких перерахунків податкових зобов’язань у зв’язку із передбаченими ними змінами.

Окрім того, з урахуванням річного податкового періоду, який запроваджений для  податку з власників транспортних засобів, є безпідставним донарахування позивачу податку за 2-й – 4-й квартали 2005р., тобто за частину податкового періоду.

          Висновки відповідача про обов’язок платників податків застосовувати ставки податку з власників транспортних засобів запроваджені Законом України № 2505 у 2005 році, оскільки він набув чинності з 31.03.2005р. також не ґрунтуються на законодавстві, з огляду на наступне.

          Відповідно до частини восьмої статті 1 Закону України “Про систему оподаткування”, зміни і доповнення до цього Закону, інших законів України про оподаткування стосовно надання пільг, зміни податків, зборів (обов'язкових платежів), механізму їх сплати вносяться до цього Закону, інших законів України про оподаткування не пізніше, ніж за шість місяців до початку нового бюджетного року і набирають чинності з початку нового бюджетного року. Це правило не застосовується у випадках зменшення розміру ставок податків, зборів (обов'язкових платежів) або скасування пільг з оподаткування та інших правил, які призводять до порушення правил конкуренції та створення податкових переваг окремим суб'єктам підприємницької діяльності або фізичним особам.

Суд вважає, що наведена норма є спеціальною нормою у питаннях строків набуття чинності нормами законів, які стосуються зміни податків та/або механізму їх сплати, відносно як самих норм, якими такі зміни запроваджені, так і норм щодо строків набуття чинності законами, які встановлюють такі норми.

Стосовно спірних правовідносин, норма Закону № 2505 щодо набуття ним чинності з моменту опублікування є загальною нормою, а щодо набуття чинності запровадженими ним змінами податку з власників транспортних засобів повинна застосовуватись спеціальна норма Закону України “Про систему оподаткування”. Суд не знаходить підстав для застосування другого речення наведеної частини восьмої статті 1 Закону України “Про систему оподаткування” щодо її не застосування у передбачених випадках через відсутність таких випадків і, таким чином, такі зміни набувають чинності з початку нового бюджетного року, у даному випадку – з 01.01.2006 року.

З огляду на викладене, висновки Артемівської ОДПІ про заниження позивачем податкових зобов’язань з податку з власників транспортних засобів безпідставні, донарахування податку позивачу зроблено не на підставі вимог закону, що обумовлює безпідставність застосування штрафних (фінансових) санкцій на підставі п.п. 17.1.1, п.п. 17.1.2 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Суд відмовляє у задоволенні позовних вимог до Відділення державного казначейства у м. Артемівську та Артемівському районі, оскільки позивачем не доведено порушення державним казначейством прав та інтересів ВАТ “Часівоярський вогнетривкий комбінат”, крім того у позовній заяві не заявлено конкретних вимог до Відділення державного казначейства у м. Артемівську та Артемівському районі.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 1 Закону України “Про систему оподаткування”, ст. ст. 1-6 Закону України „Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів”, Законом України “Про внесення змін у Закон України “Про державний бюджет України на 2005 рік” і деяких інших законодавчих актів України”, ст. ст. 1,4,5,6,17 Закону України „Про порядок погашення зобов”язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, ст.ст. 94, 159, 160, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства «Часівоярський вогнетривкий комбінат”, м. Часів Яр до Артемівської ОДПІ, м. Артемівськ про скасування податкових повідомлень-рішень № 0000441742/0 від 10.04.06 р., № 0000441742/1 від 05.05.06 р. та № 0000441742/2 від 27.06.06 р.- задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Артемівської ОДПІ № 0000441742/0 від 10.04.06 р., № 0000441742/1 від 05.05.06 р. про донарахування податку з власників транспортних засобів у сумі 46276 грн. та штрафної санкції у розмірі 23138 грн. та податкове повідомлення-рішення № 0000441742/2 від 27.06.06 р. про донарахування податку з власників транспортних засобів у сумі 46644 грн. та штрафної санкції у розмірі 23322 грн.

У позовних вимогах до Відділення державного казначейства у м. Артемівську та Артемівському районі –відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Відкритого акціонерного товаориства «Часівоярський вогнетривкий комбінат”, м. Часів Яр (84551 м. Часів Яр, вул. Комсомольська, 1, р/р 26009009680000 в АБ “Ікар-Банк” м. Донецька, МФО 334594, ЗКПО 00191773) судовий збір у сумі 3,40 грн.

                      Постанова набирає законної сили після закінчення десятиденного строку подання заяви про апеляційне оскарження.

           Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови в повному обсязі – з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова складена у повному обсязі 24.10.06 р.

          

Суддя                                                                                              Малашкевич С.А.