Справа  № 2-375/11

Категорія 36

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

14 червня 2011 р.    Богуславський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді                                   Корбута В.М.,

при секретарі                                             Олійник Л.С.,

за участю  позивача                                ОСОБА_1,

представника позивача                          ОСОБА_2,

відповідача                                              ОСОБА_3,

розглянувши у  відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Богуславі справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання права спільної сумісної власності,-   

В С Т А Н О В И В:          

20 квітня 2011 року позивач ОСОБА_1 звернувшись до суду з позовом, просить  поновити строк позовної давності, перебіг якої починається з вересня 2010 року,  визнати за нею право власності на 1/2 частину житлового будинку  побудованого в АДРЕСА_1 та судові витрати покласти на відповідача, посилаючись на те, що в 1992 році вона познайомилась з відповідачем ОСОБА_3, а з 1993 року вони стали спільно проживати без реєстрації шлюбу. 15.08.1996 року у них народився син ОСОБА_4. Під час спільного проживання з відповідачем був побудований житловий будинок по АДРЕСА_1 в якому вони  проживають до цього часу. До знайомства з відповідачем у нього вже були дозвільні документи на будівництво житлового будинку і він до знайомства з нею побудував тільки фундамент під будинок. Право власності на цей будинок відповідач зареєстрував на себе  в Білоцерківському МБТІ,  так як вона не перебувала з ним у зареєстрованому шлюбі. Цей факт на той час її не насторожував, так як вони спільно проживали, ростили сина і вважала себе співвласником цього будинку. В останні роки спільне життя з відповідачем стало неможливим із-за різних поглядів на життя.

Під час будівництва житлового будинку вони проживали однією сім’єю, ростили та виховували сина, вели спільне господарство, частина будівельних матеріалів, що належали їй особисто, були використані на будівництво цього будинку. Проте, відповідач відмовляється визнати за нею право власності на частину будинку, чим позбавляє права на майно, набуте під час спільного проживання однією сім'єю.

У вересні 2010 року вона дізналася, що відповідач звернувся до суду з позовом про її виселення  та зняття з  реєстраційного обліку із спірного житлового будинку, тому у відповідності до ст. 262 ЦК України з цього часу починається перебіг позовної давності.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 заявлені вимоги підтримала, просила суд позов задовольнити та пояснила, що  в період з 1993 року по 05.11.1995 року вона разом з відповідачем проживали однією сім'єю в її будинку, розташованому в АДРЕСА_2, право власності на який вона набула після  розірвання шлюбу з першим чоловіком.

В період з 1990 року по 1996 року вона працювала продавцем  і її заробітна плата становила в середньому 12-20 міліонів карбованців на місяць. По місцю своєї роботи вона, як забудовник придбала за власні кошти приблизно 4000-5000 шт. цегли. Яка вартість придбаної цегли не пам’ятає. Підтверджуючих документів на придбання цегли не має. Крім цього,  в лісгоспі вона купила приблизно 4-5 кубів піно блоків, приблизно 3-4 куба дошки та 1 тону цементу. Документів на придбання піно блоків, дошки та цементу не збереглось. Дані будівельні матеріали зберігалися біля її старого будинку, що був розташований в АДРЕСА_2 і призначалися для його ремонту. Але фактично дані будівельні матеріали були використані на будівництво нового будинку, який на даний час належить відповідачу.  Рішення виконкому про виділення земельної ділянки та надання дозволу відповідачу на здійснення будівництва жилого будинку вона бачила в 1993 році. Будівництво спірного будинку, крім фундаменту, було проведено в період з 1993 року по 1995 рік. Відповідач домовлявся та розраховувався з своїми родичами, сусідами та друзями, які будували будинок, вона  допомогла грошима та будівельними матеріалами, а її мати харчами. Скільки було витрачено коштів на будівництво будинку повідомити не може. 05.11.1995 року був побудований спірний будинок, загальною площею,  приблизно 96 кв.м. З цього часу вони разом з відповідачем переїхали проживати з її старого будинку до новозбудованого. Коли спірний будинок був зданий та прийнятий в експлуатацію їй не відомо.  Приблизно в 1999-2000 році вона обміняла свій старий будинок, що був розташований в АДРЕСА_2 на автомобіль.

Проживаючи з відповідачем однієї сім'єю їй було відомо про те, що відповідач перебував у зареєстрованому шлюбі з  жінкою, яка проживала в іншому місці. Крім цього, їй було достовірно відомо, що відповідач в період з 1992 по 1993 рік,  крім неї  одночасно зустрічався та співмешкав  ще з іншою жінкою. Приблизно з 2005 року почали виникати сварки з відповідачем і їх взаємовідносини припинилися, проте дані сварки та конфлікти на той час не зачіпали  її прав та інтересів щодо розпорядження, володіння та користування  спірним житловим будинком.

Представник позивача заявлені вимоги підтримав з підстав, зазначених в позовній заяві і просить задовольнити позов.

Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні позов не визнав та пояснив, що по домовленості з братами, які пообіцяли допомогти йому побудувати будинок, так як вони є будівельниками, він залишив свою дружину та сина, які проживали в м.Череповець і переїхав проживати до м. Богуслава, щоб після завершення будівництва забрати сім'ю до Богуслава в новий будинок. В 1989 році він отримав від виконкому дозвіл на  будівництво жилого будинку на земельній ділянці, що розташована в АДРЕСА_1. З часу приїзду до м. Богуслава і до закінчення будівництва свого будинку він проживав у свого брата ОСОБА_13 та матері. Приблизно в 1993 році він познайомився з позивачем ОСОБА_1 і тому іноді ночував у неї в будинку. Будучи молодим чоловіком він, крім позивача ОСОБА_1, іноді мав відносини ще з іншими жінками. Дружина про ці відносини ні чого не знала. В період з осені 1992 року по осінь 1993 року він разом з своїми братами, друзями та сусідами залили фундамент, побудували стіни будинку, накрили дах та провели толоку. В 1994 році поклали поли та поштукатурили будинок. На будівництво будинку  пішло приблизно 8-10 тис. шт. цегли та 4-5 машини ракушняка. Двері та вікна робив та установлював особисто його  брат ОСОБА_13. Ніяких грошей він ні кому не платив, все робилося на родинних та  дружніх  відносинах. Він та його брати в свою чергу також відробляли сусідам та друзям допомагаючи їм в будівництві або в інших справах. Коли дружина відмовилася переїжджати до Богуслава в новозбудований будинок він почав проживати з позивачем ОСОБА_1 у її будинку без оформлення шлюбних відносин. 15 серпня 1996 року  народився син ОСОБА_4. В грудні 1996 року він розірвав шлюб з дружиною. Після  того, як позивач ОСОБА_1 продала свій будинок по АДРЕСА_2  і тоді він  за раді сина ОСОБА_4 запропонував їй проживати в його будинку, де вона проживає по даний час.

Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснила, що вона в період з 1992 року по 1998 рік була директором Торгово-виробничого підприємства. Позивач ОСОБА_1 на той час працювала продавцем.  Приблизно в 1992-1993 роках до неї звернулись працівники підприємства, щоб придбати на комбінаті цеглу, так як мали намір будуватися. Позивач ОСОБА_1, будучи забудовником також внесла власні кошти до каси підприємства і отримала цеглу. Яку кількість  та за якою ціною позивач ОСОБА_6 отримала  цеглу вона не пам’ятає.  Також їй не відомо, як позивач використала отриману цеглу. Скільки часу, з яких будівельних матеріалів і хто здійснював будівництво спірного будинку їй невідомо.

Зі слів позивача їй було відомо, що  остання співмешкала з відповідачем. Вона попереджувала позивача ОСОБА_1 про негативні наслідки проживання з чоловіком без оформлення шлюбних відносин, а саме: якщо позивач буде вкладати в будівництво нового будинку власні кошти, то потім можливо буде судитися і залишиться ні з чим і тому радила позивачу зареєструвати шлюб з відповідачем.

Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні пояснила, що вона є дочкою позивача ОСОБА_1 Коли їй було приблизно 6-7 років, це було приблизно в 1992 році мати познайомилась з відповідачем і вони почали спільно проживати в старій хаті по АДРЕСА_2, яка належала  позивачу. В старій хаті позивач та відповідач проживали до листопада 1995 року, до того часу поки вони не побудували новий будинок. Про те, що у відповідача була дружина їй нічого не відомо, так як  це питання не цікавило. Можливо на той час у відповідача була ще інша жінка, крім її матері, але напевно про це вона не знає.

Біля старої хати по АДРЕСА_2 були дошки та блоки і можливо ці будівельні матеріали пішли на будівництво нового будинку. Особисто вона не бачила як будували  будинок, так як їй на той час було приблизно 6-9 років. На той час позивач працювала продавцем і вся заробітна плата йшла на будівництво нового будинку. Будинок будували родичі та друзі відповідача, а також її баба була на толоці. За будівництво будинку розраховувалися спільно, тобто позивач та відповідач. Скільки заплатили за будівництво їй не відомо. Позивач та відповідач проживали в новому будинку, як одна сім'я до 2003 року, до  того часу поки позивач ОСОБА_1 тяжко не захворіла. Після цього, відповідач почав зловживати спиртними напоями та зустрічатися з іншими жінками. Внаслідок цього з 2003 року почали виникати постійні сварки між позивачем та відповідачем, який  стверджував, що він є  власником будинку, а позивач в цьому будинку ніхто і нікому вона нічого не доведе. Про те, що документи на землю та на будинок оформлені на відповідача їй та позивачу було відомо з самого початку будівництва будинку.

Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні пояснила, що вона проживала по сусідству з позивачем ОСОБА_1 по АДРЕСА_2 в м. Богуславі. Приблизно в 1989-1990 році ОСОБА_1  прийняла до себе приймака – відповідача. Вони проживали спільно як одна сім'я.  Вона приходила до них в гості. Чи кожний день відповідач ночував в будинку позивача по АДРЕСА_2 їй невідомо. Чому відповідач на даний час стверджує, що ніколи її не бачив пояснити не може. Можливо відповідачу так вигідно. Біля хати позивача по АДРЕСА_2 на подвір'ї був ракушняк приблизно 3 куб. та ліс, який ОСОБА_1 хотіла використати на ремонт свого будинку, так як він був дуже старий і потребував капітального ремонту. Але дані будівельні матеріали були вивезені трактором на будівництво нового будинку. Як будувався новий будинок, хто будував, із яких будівельних матеріалів, яка вартість будівництва їй не відомо.  

Коли відбувалось будівництво нового будинку позивач ОСОБА_1 їй казала, що всі документи на землю  оформлені на відповідача. Також казала, що відповідач є одружений з іншою жінкою. Тому вона порадила ОСОБА_1 про необхідність узаконення відносин з відповідачем. Приблизно 4 роки тому, а саме в 2007 році позивач ОСОБА_1 при зустрічі вперше поскаржилась їй на відповідача, який вчиняє сварки та виганяє з будинку.

Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні пояснила, що вона є матір'ю позивача ОСОБА_1  Приблизно з 1990 року її дочка почала проживати з відповідачем. Про те, що на той час у відповідача  була дружина їй дочка не казала. Але їй відомо, що у відповідача  було дуже багато коханок. Коли почали та закінчили  будувати будинок їй не відомо. Будівництво будинку тривало приблизно 2-3 роки. Вона та її дочка (позивач по справі) будинок не будували, чи будував будинок відповідач їй не відомо. Коли завершили будівництво будинку вона була на толоці. Вона годувала поросят, які забирав відповідач та продавав на базарі. Вона давала  позивачу та відповідачу харчі. Скільки коштів позивач ОСОБА_6 витратила на будівництво будинку їй не відомо. Коли позивачка продала свій будинок по АДРЕСА_2, то відповідач звернувся до неї з проханням прописати в її будинку позивача та онуку. Вона відмовила відповідачу, так як на той час вже був побудований новий будинок. Приблизно в 2004 році захворіла позивачка і тоді відповідач завів собі коханку, яка працювала в лікарні.

Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні пояснив, що він є братом відповідача. Приблизно в 1991-1992 роках почалось будівництво будинку і закінчилося в 1994 році. Спочатку фундамент,  потім через деякий час за 4 дні побудували стіни та зробили кришу. Будинок будували особисто він,  покійний брат ОСОБА_13, так як вони були будівельниками та відповідач і його знайомі. За роботу відповідач ніяких грошей не платив. Під час будівництва їх годували  його дружина та дружина брата ОСОБА_13. На будівництво будинку пішло приблизно 15 тис. шт. цегли, 1,5 тони цементу, приблизно 1000 шт. ракушняка та саману, двері та вікна зробив та установив особисто брат ОСОБА_13.

Відповідач на той час був одружений і коли будувався будинок останній проживав у матері або у брата ОСОБА_13. Позивача ОСОБА_1 під час будівництва будинку він ніколи не бачив. Вперше він побачив ОСОБА_1 коли у неї народилась дитина.

Свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні пояснила, що вона є невісткою відповідача та дружиною померлого його брата ОСОБА_13. Вона прийшла в судове засідання, так як її дуже обурило, те, що позивач ОСОБА_1 заявила суду, що остання заплатила її покійному чоловікові ОСОБА_13 2 млн. карбованців за будівництво будинку. Її чоловік ОСОБА_13 за весь час спільного проживання у шлюбі ніколи копійки не ховав від неї, тому позивач ОСОБА_1 повідомила суду неправду.

ЇЇ чоловік ОСОБА_13 безкоштовно із власного лісу виготовив для будинку відповідача вікна та двері, за що вона лаялась на свого чоловіка. Коли відбувалося будівництво мати відповідача віддавала йому всю свою пенсію. Позивача ОСОБА_1 під час будівництва і навіть потоки  вона не бачила. Познайомилась з ОСОБА_1 тільки після того, як остання народила дитину і виписалась з пологового будинку. Відповідач приблизно рік проживав у неї в будинку, але іноді ночував ще десь. Вона була вимушена весь цей час годувати  відповідача та прати за ним.

Свідок ОСОБА_12 в судовому засіданні пояснив, що відповідач запрошував його допомогти побудувати будинок і тому він приймав участь в будівництві фундаменту, коробки, даху та сараю. Будівництво будинку тривало приблизно 3 роки. Звідки був будівельний матеріал йому не відомо. На будівництво будинку пішло приблизно 10-15 тис. шт. цегли. Під час будівництва він ніколи не бачив позивача ОСОБА_1 Їсти привозив на автомобілі брат відповідача ОСОБА_13, який на даний час помер. За те, що він будував будинок йому відповідач грошей не платив, так як було домовлено один-одному допомагати.

Свідок ОСОБА_14 в судовому засіданні надав пояснення, аналогічні поясненням свідка ОСОБА_12

Свідок ОСОБА_15 в судовому засіданні пояснила, що вона проживала по сусідству з позивачем ОСОБА_1 по вул. Корсунська. Позивач ОСОБА_1 була власником половини старенької хати  по АДРЕСА_2. На подвір’я до позивача вона не заходила, але бачила, що там був будівельний матеріал, а саме: блоки та дошки, щоб перебудувати стару хату. Дані будівельні матеріали були накриті.

Вона чула, що відповідач ОСОБА_3 до того, як зійтися з позивачем ОСОБА_1 був одружений з іншою жінкою. Приблизно з 1988 року позивач ОСОБА_1 почала проживати разом з відповідачем ОСОБА_3 однією сім'єю. Вони разом прожили по АДРЕСА_2 приблизно 2 роки, потім побудували новий будинок та переїхали до нього проживати. Стару хату позивач ОСОБА_1 продала і купила автомобіль, здається Таврію. Потім позивач ОСОБА_1 народила хлопчика. Вона бачила, як будівельні матеріали були перевезені трактором на будівництво нового будинку. Як будували та хто будував новий будинок вона не бачила і не знає.. Про будівництво нового будинку знає зі слів позивача ОСОБА_1

Свідок ОСОБА_16 в судовому засіданні пояснила, що вона була головую вуличного комітету по вул. Вишневій в м. Богуславі. Їй відомо, що позивач та відповідач проживали у цивільному шлюбі. З якого часу вони почали проживати і скільки часу  спільно проживали по АДРЕСА_2 їй невідомо. Коли позивач ОСОБА_1 працювала в магазині, то вона бачила, як остання носила сумки з харчами  на будівництво будинку, це було приблизно в 1992-1993 роках. На даний час позивач також носить сумки до дому. Всі знайомі і вона, в тому числі, попереджували позивача ОСОБА_1 про те, що спочатку необхідно оформити  з відповідачем шлюбні відносини, а потім будуватися, щоб не було ніяких проблем. Але позивач була дуже рада будівництву будинку і ні на що не звертала увагу. Зі слів позивача ОСОБА_1 їй відомо, що остання хотіла купити цеглу. Чи купила позивач цеглу і якщо купила, то як використала, їй невідомо. Також не відомо хто будував будинок та хто розраховувався за будівництво. Приблизно 6-7 років назад вона випадково зустріла позивача ОСОБА_1 із сльозами на очах, яка скаржилася на відповідача, так як він зловживав спиртними напоями та виганяє з будинку.  Із-за цих сварок  2 раза до них приїжджала міліція.

Заслухавши пояснення сторін по справі, свідків  та дослідивши і оцінивши письмові матеріали, судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Згідно рішення виконкому Богуславської міської ради № 152 від 16.08.1989 року  та договору про надання в безстрокове користування земельним участком  від 13.11.1989 року ОСОБА_3 (відповідачу по справі) надано дозвіл на будівництво індивідуального жилого будинку на  праві особистої власності земельній ділянці площею  90,96 кв.м., що розташована по АДРЕСА_1

Згідно свідоцтва про розірвання шлюбу серії 1-БК № НОМЕР_1 виданого відділом реєстрації актів громадянського стану Богуславської райдержадміністрації вбачається, що відповідач ОСОБА_3 розірвав шлюб з ОСОБА_17.

Згідно акту державної комісії від 15.11.2000 року вбачається, що державна комісії в присутності забудовника ОСОБА_3 прийняла в експлуатацію житловий будинок з господарськими будівлями, що розташований в АДРЕСА_1.

Згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно вбачається, що 16.01.2005 року в Білоцерківському МБТІ зареєстровано право власності ОСОБА_3 на житловий будинок в АДРЕСА_1.

Згідно копії паспорта ОСОБА_1 та домової книги вбачається, що позивачка  в період з 12.09.1997 року по 20.07.1999 року була зареєстрована за адресою АДРЕСА_1, в період з 20.07.1999 року по 12.10.2001 року була зареєстрована за адресою АДРЕСА_2, а з 12.10.2001 року по даний час зареєстрована за адресою АДРЕСА_1.

У відповідності з чинним законодавством, яке діяло на час спірних правовідносин (ст. 22 КпШС, статті 112, 120 ЦК України 1963р.) учасниками спільної сумісної власності на будинок може бути подружжя, що нажило будинок у період шлюбу, або члени колгоспного двору.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про власність»  майно, придбане внаслідок спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім'ї, є їх спільною сумісною власністю.

Судом встановлено, що сторони шлюб не реєстрували. Даних про те, що спільний будинок був власністю колгоспного двору, у справі немає.

Оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд вважає, що позивач ОСОБА_1 в силу ст. ст. 10, 60 ЦПК України не надала суду належних та допустимих в спірних правовідносинах доказів  по витраченню нею власних коштів та за рахунок особистої праці під час будівництва спірного будинку на рівні з відповідачем. При цьому суд вважає, що зазначені факти не можуть ґрунтуватися лише на показах свідків. Судом встановлено, що будь-яких письмових угод, якими б визначалося, що новозбудований будинок є спільною сумісною власністю, між сторонами не укладалося. Також відсутня згода виконкому місцевої Ради на зміну рішення виконкому Богуславської міської ради № 152 від 16.08.1989 року  та договору про надання в безстрокове користування земельним участком для забудови, де могло йтися про визнання за позивачем ОСОБА_1 права власності на частину домоволодіння як за учасницею спільної часткової власності.

Враховуючи вищещазначені обставини, суд вважає за необхідне в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити за необґрунтованістю.

Позивач ОСОБА_1 звернувшись до суду з даним позовом  зазначила, що вона дізналася про порушення свого права власності на житло у вересні 2010 року, тільки після того, як відповідач ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до неї про виселення та зняття з реєстрації із спірного житлового будинку, а тому просить суд поновити строк позовної давності, перебіг якої починається з вересня 2010 року.

Вислухавши пояснення сторін, покази свідків та оцінивши їх в сукупності, суд приходить до висновку, що дане клопотання позивача не підлягає задоволенню, у зв’язку з пропуском позовної давності і поважних причин для його поновлення суду не надано. 

Згідно ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.    

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України ст. 71 ЦК України 1963 р.).  

Відповідно до ст. 260 ЦК України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановлених статтями 253 - 255 цього Кодексу.    

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).    

Твердження позивача ОСОБА_1 про те, що тільки у вересні 2010 року вона дізналася про порушення свого право на житло, суд оцінює критично, так як це суперечить показам  самої позивачки та поясненням свідків наданих в судовому засіданні, а саме:

- з пояснень позивача ОСОБА_1 вбачається, що вона з самого початку коли почала спільно проживати з відповідачем знала, так як бачила документи, про те, що всі документи на земельну ділянку та на спірний будинок оформленні на відповідача ОСОБА_3;

-з пояснень свідків ОСОБА_5, ОСОБА_8 та ОСОБА_16 вбачається, що вони зверталися до позивача ОСОБА_1 та радили їй спочатку оформити з відповідачем ОСОБА_3 шлюбні відносини у відповідності до закону, а потім будувати будинок, для того щоб в майбутньому уникнути негативних наслідків. Проте, позивач на їх поради не відреагувала;

-з  пояснень свідка ОСОБА_7 (дочки позивача) та ОСОБА_16 (голови вуличного комітету) вбачається, що після того, як позивач ОСОБА_1 тяжко захворіла, то починаючи  з 2003-2005 років між позивачем та відповідачем почали виникати сварки та конфлікти із за того, що відповідач ОСОБА_3 почав зловживати алкогольними напоями, зраджував позивачу та виганяв  з будинку, стверджуючи про те, що він є власником, а вона ніхто.  

Враховуючи те, що позивач ОСОБА_1 повинна була дізнатися про  порушення свого права на житло після того, як почалися сварки та конфлікти з відповідачем, а саме з 2003-2005 роках, але звернулася вона до суду з даним позовом тільки в квітні 2011 року не надавши доказів про поважність причин пропущення строку позовної давності, тому суд вважає, що строк позовної давності сплинув ще у 2006-2008 роках, що є підставою для відмови у  задоволенні її клопотання  щодо поновлення цього строку та відмовляє у задоволенні позову.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.10, 11, 15, 58, 60, 209, 212-215, 218 ЦПК України, ст.ст. 257, 261,267, 328, 368 ЦК України, ст. 17 Закону України «Про власність», суд-     

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні її вимог до ОСОБА_3 про  визнання права власності на 1/2 частину жилого будинку, розташованого в АДРЕСА_1, за необгрунтованістю та пропуском строку позовної давності.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Київської області  через суд першої інстанції в 10-денний строк з дня проголошення рішення або отримання його копії.

Повне рішення суду виготовлене 20 червня 2011 року.    

Головуючий: суддя           В. М. Корбут