Головуючий у 1 інстанції - Тишко Н.В.                                                                            Суддя-доповідач - Сіваченко І.В.

                                                                Україна

                   ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

                                                           У Х В А Л А

                                                        Іменем України

22 квітня 2008 року                                                           справа № 22-а-4322/08

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

В С Т А Н О В И  Л  А :

13.02.2008 року ОСОБА_1. звернувся до суду з вищевказаним позовом.

              Постановою Дебальцевського міського суду Донецької області від 06.03.2008 року позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Дебальцевської міської ради про стягнення грошових сум на оздоровлення за 2005-2007 роки було задоволено частково, а саме задоволено за 2005 та 2007 роки. В частині стягнення щорічних виплат на оздоровлення за 2006 рік позивачу відмовлено, оскільки відповідно до п.37 ст. 77 Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік» дія абзацу другого та третього частини четвертої статті 48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” була зупинена в частині виплати компенсацій і допомоги у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати на 2006 рік.

Суд першої інстанції при розгляді справи встановив, що позивач дійсно є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції 1 категорії і є інвалідом 3 групи та перебуває на обліку у відповідача, при цьому розмір мінімальної заробітної плати на момент виплати становив:

            з 1 січня 2005 року у розмірі 262 гривні на місяць, з 1 квітня 2005 року -290 гривень на місяць, з 1 липня 2005 року - 310 гривень на місяць, з 1 вересня 2005 року - 332 гривні;

            з 1 січня 2007 року - 400 гривень на місяць, з 1 квітня 2007 року - 420 гривень, з 1 липня 2007 року - 440 гривень.

В порушення зазначених норм відповідачем щорічна допомога у визначеному розмірі позивачеві не нарахована і не сплачена. Фактично нараховано та сплачено (а.с.20):

- за 2005 рік - 90 грн. - 12.10.2005 р.;

- в 2006 році - 90 грн. - 29.09.2006 р.;

- в 2007 році - 90 грн. - 16.05.2007 р.

            Таким чином, суд першої інстанції вирішив, що позивач щорічно повинен був отримати від відповідача разову грошову допомогу у таких розмірах:

за 2005 рік - (332 гривень х 4) - 90 гривень = 1238 гривень;

за 2007 рік - (420 гривні х 4) - 90 гривень = 1590 гривень.

Тобто судом було встановлено, що фактично за 2005 та 2007 роки відповідачем було недоплачено позивачеві сума щорічної разової допомоги у розмірі 2828 - 90 = 2738 грн.

            Не погодившись з таким рішенням, Управління праці та соціального захисту населення Дебальцевської міської ради подало апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, а саме, він здійснював виплати, керуючись Постановами КМУ № 836 від 26.07.1996 р. “Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та № 562 від 12.07.2005 р. “Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

Особи, які беруть участь в справі, до апеляційного суду не прибули.

            Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне її задовольнити частково, з наступних підстав.

            Суд апеляційної інстанції при розгляді справи встановив, що ОСОБА_1. є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії і є інвалідом 3 групи.

Відповідно до ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 р. № 796-ХІІ (далі - Закон № 796-ХІІ) передбачена щорічна допомога на оздоровлення учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії 3 групи у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.

Управління виплатило щорічну допомогу на оздоровлення у розмірі за 2005 та 2007 роки по 90 грн., встановлені Постановою КМУ № 562 від 12.07.2005 р. “Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” (далі - постанова № 562).

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Зазначеною постановою № 562 усупереч Закону № 796-ХІІ (який встановив розмір щорічної допомоги як величину, кратну відносно до розміру мінімальної заробітної плати, визначеної Законом на час здійснення виплати) установлено конкретні розміри такої допомоги в твердій грошовій сумі й, зокрема, учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії 3 групи - 90 гривень.

З моменту прийняття постанови № 562 встановлені нею розміри щорічної допомоги на оздоровлення залишалися незмінними на 2005-2007 роки, у той час як Верховною Радою України неодноразово змінювався розмір мінімальної заробітної плати, щорічно затверджувався державний бюджет.

Тому, оскільки ні Верховна Рада України, ні Кабінет Міністрів України в наступному будь-яких рішень із цих питань не приймали, то виходячи із загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами при вирішенні даного спору підлягають застосуванню ст. 48 Закону № 796-ХІІ та Закони України про встановлення розміру мінімальної заробітної плати на 2005 та 2007 роки, а не постанова № 562.

Обґрунтовано суд першої інстанції також не визнав дії відповідача неправомірними при нарахуванні позивачеві допомоги на оздоровлення в 2006 році, врахувавши, що дія абзацу другого та третього частини четвертої статті 48 була зупинена в частині виплати компенсацій і допомоги у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати на 2006 рік згідно із п. 37 ст. 77 Закону України N 3235-IV (3235-15) від 20.12.2005 р. “Про Державний бюджет України на 2006 рік”, який до теперішнього часу не визнаний неконституційним Конституційним Судом України. Тому не можна стверджувати, що дії відповідача в цій частини були протиправними.

Зупинення дії закону не дає право його застосовувати. Такі ж висновки й Верховного Суду України в аналогічному по суті спору, викладені в Ухвалі від 20 грудня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ВВДФССНВВПЗУ в м. Добропіллі про відшкодування моральної шкоди.

               Положення пункту 30 статті 71 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”, яким зупинено на 2007 рік дію в частині виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати -абзаців другого, третього, четвертого, п'ятого, шостого та сьомого частини першої, частини третьої, абзаців другого, третього, четвертого, п'ятого, шостого, сьомого частини четвертої та частини сьомої статті 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” визнані неконституційними рішенням Конституційного Суду України від № 6-рп від 09.07.2007 р.

Згідно частини 4 статті 9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

            Таким чином, дії відповідача в частині виплати позивачу грошової допомоги на оздоровлення у розмірі 90 гривень у 2007 році суд першої інстанції обґрунтовано визнав неправомірними.

Проте місцевий суд припустився помилки, не врахувавши наступне.

В суді першої інстанції (зокрема, а.с.14-16) та в апеляційній скарзі відповідач наполягав на застосуванні судом наслідків пропуску строку звернення до суду, передбачених ст.ст. 99, 100 КАС України.

Як вказувалось раніше, з позовом до суду ОСОБА_1. звернувся у лютому 2008 року, в той час як перелічені вище вимоги, зокрема, стосуються виплати недоплаченої, на думку позивача, щорічної допомоги на оздоровлення за 2005 рік, яка була сплачена ОСОБА_1. 12.10.2005 року.

Річний строк звернення до суду передбачений в ст. 99 КАС України. Виплата допомоги на оздоровлення мала щорічний характер, тому про порушення свого права, якщо позивач вважав своє право порушеним, він міг дізнатися при виплаті допомоги за відповідний період. Незнання законодавства не є поважною причиною пропуску такого строку. Будь-яких інших підстав для поновлення строку звернення до суду позивачем не наведено та не доведено.

Місцевий суд взагалі хибно вважав, що вказаний строк звернення до суду позивачем не порушено, оскільки порушення прав позивача нібито мало місце в 2007 році після письмової відмови відповідача задовольнити вимоги ОСОБА_1. Посилання на ч.4 ст. 99 КАС України є недоречним, оскільки звернення позивача до відповідача за роз'ясненнями або з проханням (вимогою) виконати певні дії (сплатити допомогу, в т.ч. за минулий час) не є передбаченим законом порядком вирішення спору, що мається на увазі в ч.4 ст. 99 КАС України. Порушення прав позивача, якщо вона мало місце, відбувається при виплаті йому відповідних сум.

Згідно ч.1 ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного строку за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

Враховуючи викладене, вище перелічені вимоги ОСОБА_1. підлягають відхиленню по сплаті допомоги на оздоровлення за 2005 рік. Саме в цій частині постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню.

Стосовно виплати недоплаченої допомоги за 2007 рік суд першої інстанції вирішив правильно.

Згідно ст. 76 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” з 1 квітня 2007 року (тобто й на час виплати відповідної допомоги позивачу - 16.05.2007 року) розмір мінімальної заробітної плати становив 420 гривень. Позивачу відповідачем сплачено за 2007 рік 90 гривень. Недоплата ОСОБА_1. складе: 420 х 4 = 1680 - 90 = 1590 гривень.

Тобто в частині стягнення на користь позивача 1590 гривень допомоги на оздоровлення за 2007 рік судове рішення місцевого суду підлягає залишенню без змін.

В повному обсязі постанова складена 25.04.2008 року.

Керуючись ст.ст. 195-196, п.п. 1,3  ч.1 ст. 198, ст. 200, п.4 ч.1 ст. 202,  п. 1,3 ч.1 ст. 205, ст. 206, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Дебальцівської міської ради Донецької області - задовольнити частково.

Постанову Дебальцевського міського суду Донецької області від 06 березня 2008 року у справі № 2-а-42/08 за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Дебальцевської міської ради «про визнання дій неправомірними, стягнення недоотриманої допомоги на оздоровлення»  - скасувати в частині стягнення щорічної разової грошової допомоги на оздоровлення за 2005 рік. В цій частині позову - відмовити.

Постанову Дебальцевського міського суду Донецької області від 06 березня 2008 року у справі № 2-а-42/08 за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Дебальцевської міської ради «про визнання дій неправомірними, стягнення недоотриманої допомоги на оздоровлення» - в частині стягнення щорічної разової грошової допомоги на оздоровлення за 2007 рік в сумі 1590 гривень - залишити без змін.

            Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з моменту складення її в повному обсязі.

            Головуючий:

            Судді: