Справа № 2-2805/11

Р І Ш Е Н Н Я  

Іменем України

13.12.2011 Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в

складі:

головуючого судді          Філатова К.Б.

при секретарі          Кононенко В.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Кривому Розі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, встановлення факту прийняття спадщини та визнання права власності в порядку спадкування,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, що в подальшому був уточнений, в якому зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько –ОСОБА_3. Так, батько позивача за життя був власником домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (вулиця із колишньою назвою «ІІІ провулок Воровського»). Право власності набуте останнім на підставі договору про право забудови будинку та безстрокового користування землею, посвідченого Першою КДНК від 11.02.1957р., а також акту готовності, затвердженого виконкомом райради трудящих Центрального району м. Кривого Рогу від 12.01.1972р., зареєстрованого в КП «Криворізьке БТІ»в реєстрову книгу №192 стор. №156, запис №41321, від 19.11.1972р. На Ѕ частину зазначеного будинку власником було складено заповіт від 19.05.1999р., посвідчений Першою КДНК, у відповідності із яким вказана частина заповідалася його другому сину - ОСОБА_4. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4, який був братом позивача, помер, прийнявши спадщину після смерті батька –ОСОБА_3, шляхом подання відповідної заяву до нотаріуса, однак не оформив своїх спадкових прав.

За спадщиною після смерті ОСОБА_4 (свого брата), померлого  09.09.2011р., до Першої КДНК звернувся позивач ОСОБА_1, однак отримав постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії за вих. №2049/02-31, в якій зазначалося, що спадкоємець на час відкриття спадщини, був зареєстрований за адресою, відмінною від адреси реєстрації померлого, і не подавав заяви про прийняття спадщини до нотаріальної контори у встановлений законом строк, а тому вважається таким, що пропустив цей строк і видача йому свідоцтва про право на спадщину є неможливою. Одночасно з цим позивачу було рекомендовано звернутися до суду. Проте, як стверджує позивач у позові, нотаріус не вказав, окрім іншого, що у спадкоємця немає правовстановлюючих документів на спадкове майно, оскільки такі документи так і не були знайдені, й у позивача наявна лише копія договору забудови від 11.02.1957р.

Стосовно іншої Ѕ частина спадкового домоволодіння, позивач стверджує, що вона була фактично прийнята у спадок дружиною померлого ОСОБА_3 –ОСОБА_5 (матір’ю позивача), оскільки на момент смерті чоловіка вона проживала та була зареєстрована у будинку, що підтверджує записами домової книги.

ІНФОРМАЦІЯ_3 спадкоємиця - ОСОБА_5 померла, фактично прийнявши спадщину у вигляді Ѕ частину спірного домоволодіння, але не оформивши її. Лишила заповіт на все належне їй майно на ім’я відповідача по справі –ОСОБА_2. Відповідач спадщину за заповітом не приймала, оскільки не була зареєстрована із спадкоємицею за однією адресою та не подавала заяви про прийняття спадщини до нотаріальної контори.

Таким чином, позивач ОСОБА_6 вказує, що в разі неприйняття спадщини спадкоємцями за заповітом, її приймають спадкоємці за законом, тобто в даному випадку позивач по справі, оскільки він хоча і не звертався до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті своєї матері, однак опікувався за своїми батьками в останні роки їх життя, а тому просить суд встановити факт прийняття спадщини після смерті матері.

ОСОБА_6 фактично опікувався за своїми батьками, й після їх смерті займався похованням, проживаючи без реєстрації у спадковому домоволодінні. Згодом він займався облаштуванням будинку, прибиранням прилеглих територій та певний час підтримував будинок у доброму стані, а тому вважає себе таким, що прийняв спадщину, у вигляді Ѕ частини спадкового домоволодіння, після смерті матері ОСОБА_5.  

Але, будучи юридично не обізнаним, позивач не здогадувалася про необхідність звернення до нотаріальної контори для прийняття спадщини, оскільки вважав, що якщо він фактично проживав з матір’ю та піклувався про неї, здійснив її поховання, взяв деякі належні їй та батьку речі, то для прийняття спадщини йому немає необхідності звертатися до нотаріальної контори. В той же час позивач бажав прийняти спадщину і після смерті брата, ОСОБА_4, у вигляді Ѕ частини будинку по вул. Гулака-Артемовського, проте з дня смерті брата у 2008 році й впродовж шести місяців після його смерті (по сьогоднішній день) він знаходиться у Солонянській виправній колонії в Дніпропетровській області №21, а тому у нього також і не було реальної можливості особисто звернутися до нотаріальної контори у встановлений законом строк. Така причина пропуску вищезазначеного строку для прийняття спадщини для ОСОБА_1 є поважною. Інших спадкоємців у ОСОБА_4 не було.

Отже, втративши можливість отримати спадщину в нотаріальному порядку та керуючись рекомендаціями нотаріуса, позивач ОСОБА_1 вимушений був звернутися до суду із даним позовом, в якому просить суд: встановити факт прийняття ним спадщини після смерті матері –ОСОБА_5, померлої ІНФОРМАЦІЯ_3, визначити йому додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини за законом, яка відкрилася після смерті його брата ОСОБА_4, померлого ІНФОРМАЦІЯ_2, а також визнати за собою, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5, померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_4, право власності на Ѕ частину домоволодіння АДРЕСА_1.

          Представник позивача надав суду заявою якою позовні вимоги підтримав повністю, наполягав на задоволенні позову.

Відповідач проти позову не заперечувала, позов визнала повністю, надавши суду заяву, в якій просила справу розглядати у її відсутність.

В зв’язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч.2 ст. 197 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.  

Відповідно до ч.4 ст. 130 ЦПК України при визнанні позову ухвалюється судове рішення в порядку, встановленому ст. 174 ЦПК України. Згідно з ч.4 ст. 174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Дослідивши письмові матеріали справи, давши оцінку доказам наданим позивачем в обґрунтування своїх вимог, з урахуванням витребуваної документації з КП ДОР «Криворізьке БТІ», яка підтверджує належність спірного спадкового майна покійному ОСОБА_3, а також від Першої КДНК, яка свідчить про наявність звернення ОСОБА_4 із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі з наступних законних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача –ОСОБА_3, який за життя був власником домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 (вулиця із колишньою назвою «ІІІ провулок Воровського»), на підставі договору про право на забудови будинку від 11.02.1957р., а також акту готовності від 12.01.1972р.

З матеріалів справи вбачається, що на Ѕ частину зазначеного будинку власником було складено заповіт від 19.05.1999р., посвідчений Першою КДНК, у відповідності із яким вказана частина заповідалася його другому сину - ОСОБА_4. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4, який був братом позивача помер, прийнявши спадщину після смерті батька –ОСОБА_3, шляхом подання відповідної заяву до нотаріуса, однак не оформив своїх спадкових прав. Родинні стосунки позивача –ОСОБА_1 та його покійного брата –ОСОБА_4, підтверджуються копією свідоцтва про народження позивача, виданого відділом РАГС м. Кривого Рогу, від 18.04.1953 року, а також копією актового запису  про народження ОСОБА_4, де зазначені їх батьки.

Так, за спадщиною ОСОБА_4 у вигляді прийнятої, але не оформленої частки домоволодіння АДРЕСА_1 звернувся позивач ОСОБА_1, отримавши постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії за вих. №2049/02-31, в якій зазначалося, що він вважається таким, що пропустив встановлений законом шестимісячний строк для прийняття спадщини й видача йому свідоцтва про право на спадщину є неможливою.

Інша Ѕ частина спадкового домоволодіння, фактично належала дружині ОСОБА_3 - ОСОБА_5 (матері позивача), оскільки була прийнята нею після смерті свого чоловіка. Дану частку вона заповіла відповідачці по справі, ОСОБА_2. Відповідачка спадщину за заповітом не приймала, оскільки не була зареєстрована із спадкоємицею за однією адресою та не подавала заяви про прийняття спадщини до нотаріальної контори, що знайшло своє підтвердження у відповіді з державної нотаріальної контори на запит суду.

Так, суд знаходить підставними доводи позивача стосовно того, що в разі неприйняття спадщини спадкоємцями за заповітом, її приймають спадкоємці за законом, тобто в даному випадку спадщину після смерті ОСОБА_5 фактично прийняв позивач по справі, оскільки він хоча і не звертався до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті своєї матері, однак опікувався за своїми батьками в останні роки їх життя, а після їх смерті займався похованням, проживаючи без реєстрації у спадковому домоволодінні. Згодом він облаштовував будинок, прибирав прилеглі території та певний час підтримував домоволодіння у доброму стані, тобто здійснював дії щодо вступу в управління та володіння спадковим майном. Вказані факти та обставини у судовому засіданні відповідачем не спростовані, а тому суд вважає за можливе встановити факт прийняття ОСОБА_1 спадщини після смерті матері ОСОБА_5.

Стаття 548 ЦК України в редакції 1963 року, який діяв на момент смерті ОСОБА_3 встановлює, що для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Згідно ст. 549 ЦК України в редакції 1963 року, ОСОБА_5 визнається спадкоємицею, яка прийняла спадщину, адже фактично вступила в управління та володіння спадковим майном.

Стосовно вимог щодо надання позивачу додаткового строку для прийняття спадщини та визнання поважною причини пропуску ним даного строку, суд приходить до висновку, що такі вимоги також є законними та підлягають задоволенню, оскільки будучи юридично не обізнаним, позивач не здогадувалася про необхідність звернення до нотаріальної контори для прийняття спадщини після смерті брата, хоча бажав її прийняти спадщину у вигляді Ѕ частини будинку по вул. Гулака-Артемовського. Одночасно з цим, з дня смерті брата у 2008 році й впродовж шести місяців після його смерті (по сьогоднішній день) позивач ОСОБА_1 знаходиться у Солонянській виправній колонії в Дніпропетровській області №21, а тому у нього не було реальної можливості особисто звернутися до нотаріальної контори у встановлений законом строк. Таку причину пропуску вищезазначеного строку для прийняття спадщини для ОСОБА_1 суд вважає поважною й задовольняє позовні вимоги в цій частині.

Згідно ч. 3 ст. 1272 Цивільного кодексу України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подачі заяви про прийняття спадщини.

Суд також погоджується із твердженнями позивача про те, що інших спадкоємців, як у ОСОБА_3, так і у ОСОБА_4 немає, і до нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини після їх смерті ніхто не звертався, свідоцтва не видавалися, про що свідчать відповідні витяги зі спадкового реєстру, а також відповідь Першої Криворізької державної нотаріальної контори від 01.11.2011р. №2633/01-16 на відповідний запит суду.

Оскільки інших спадкоємців у ОСОБА_3, так і у ОСОБА_4 немає,  а також приймаючи до увагу той факт, що спадкоємиця ОСОБА_5 за заповітом –відповідачка по справі, спадщину не прийняла, натомість її прийняв позивач, вступивши в управління та володіння спадковим майном, та подавши заяву до нотаріальної контори після смерті брата ОСОБА_4, з урахуванням визнання позову відповідачкою, а також зважаючи на ту обставину, що інакше ніж за рішенням суду позивач отримати спадщину не може, оскільки правовстановлюючі документи на спадковий будинок не збереглися, суд вважає за можливим задовольнити позовні вимоги ОСОБА_6 стосовно визнання за ним права власності на спадкове майно.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 212-215, ст. 256 ЦПК України, ст. 548, 549 ЦК УРСР в редакції 1963р., ст.ст.  376, 1261, 1268, 1270, 1272, 1278 ЦК України, суд –

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, встановлення факту прийняття спадщини та визнання права власності в порядку спадкування задовольнити.

Встановити факт прийняття ОСОБА_1, 1953 року народження, спадщини після смерті матері –ОСОБА_5, померлої ІНФОРМАЦІЯ_3

Визнати поважною причину пропуску ОСОБА_1, 1953 року народження, строку для подання заяви про прийняття спадщини, яка відкрилася після смерті його брата ОСОБА_4, померлого ІНФОРМАЦІЯ_2

Визнати за ОСОБА_1, 1953 року народження, право власності в порядку спадкування на належну ОСОБА_3, померлому ІНФОРМАЦІЯ_1, й прийняту у спадок але не оформлену ОСОБА_5, померлою ІНФОРМАЦІЯ_3,  Ѕ частину домоволодіння АДРЕСА_1, яке складається з: житлового будинку «А-1»загальною площею приміщень 52,4кв.м., житловою - 37,1кв.м., сараю «Б»площею 23,4кв.м., вбиральні (тимчасова) «В»площею 1,2кв.м., огорожі №1, 2, водоколонки «І», вимощення «ІІ».

Визнати за ОСОБА_1, 1953 року народження, право власності в порядку спадкування на належну ОСОБА_3, померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 й прийняту у спадок але не оформлену ОСОБА_4, померлим ІНФОРМАЦІЯ_2, Ѕ частину домоволодіння АДРЕСА_1, яке складається з: житлового будинку «А-1»загальною площею приміщень 52,4кв.м., житловою - 37,1кв.м., сараю «Б»площею 23,4кв.м., вбиральні (тимчасова) «В»площею 1,2кв.м., огорожі №1, 2, водоколонки «І», вимощення «ІІ».

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Дніпропетровської області через районний суд. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

          Суддя:                                                   К.Б.Філатов