КІРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД  МІСТА МАКІЇВКИ

ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2-а-1294/11

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

29 вересня 2011 року                                                                                                       м. Макіївка

Суддя Кіровського районного суду міста Макіївка Донецької області Смєлік С.Г., розглянувши у приміщенні місцевого суду в місті Макіївка в порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до управління праці та соціального захисту населення Кіровської районної адміністрації Макіївської міської ради про визнання незаконною бездіяльності щодо нездійснення належних соціальних виплат і покладання зобов'язання про  нарахування та виплату щорічної домоги на оздоровлення відповідно до вимог закону,

В С Т А Н О В И В:

1 вересня 2011 року ОСОБА_2 звернулась до суду з адміністративним позовом до управління праці та соціального захисту населення Кіровської районної адміністрації Макіївської міської ради (далі –Управління) про визнання незаконною бездіяльності щодо нездійснення належних соціальних виплат, покладення зобов’язання про  нарахування та виплату щорічної допомоги на оздоровлення за 2005-2010 роки, у якому  зазначила, що як учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС першої категорії  відповідно до положень Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», має право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення у розмірах, передбачених для виплат інвалідам третьої групи. Однак відповідачем компенсація грошових коштів на оздоровлення здійснювалась у розмірах, визначених постановами Кабінету Міністрів України. Посилаючись на те, що відповідачем порушуються її конституційні права на належний соціальний захист і здоров*я,  просить суд, визнати незаконною бездіяльність відповідача щодо нездійснення належних виплат та зобов’язати управління праці та соціального захисту населення Кіровської районної адміністрації Макіївської міської ради нарахувати та виплатити їй як інваліду 3 групи щорічну допомогу на оздоровлення за 2005 - 2010 роки у розмірі, визначеному статтею 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», оскільки відповідачем порушенні її права на отримання соціальних виплат у гарантованому законом розмірі.

Ухвалою суду від 2 вересня 2011 року позовні вимоги ОСОБА_2 до управління праці та соціального захисту населення Кіровської районної адміністрації Макіївської міської ради в частині перерахунку та стягнення суми одноразової компенсації, стягнення суми щорічної компенсації на оздоровлення за 2005, 2006, 2007, 2008 роки відповідно до вимог закону залишені без розгляду.

Відповідач –управління праці та соціального захисту населення Кіровської районної адміністрації Макіївської міської ради, яке належним чином було повідомлене про відкриття скороченого провадження по адміністративній справі і отримало копію адміністративного позову та доданих до неї документів, не використало наданого законом права на участь свого представника в судовому засіданні, надавши письмову заяву про можливість розгляду справи за його відсутності, тому суд вважає можливим розглянути і вирішити справу на підставі наявних у ній доказів.

 У письмових запереченнях відповідач, вимоги ОСОБА_2 не визнав, пославшись на їх безпідставність, стверджуючи, що соціальні виплати у вигляді щорічної допомоги на оздоровлення УПСЗН проводились ОСОБА_2 як інваліду 3 групи щорічно у порядку і розмірах, передбачених для вказаної категорії осіб у постанові Кабінету Міністрів України  від 12 липня 2005 року № 562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення  громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»,: за 2009 та 2010 роки у розмірі по 90 грн. Положеннями Законів України „Про Державний бюджет України” на названі роки не передбачені витрати на спірні соціальні виплати у розмірі, на якому наполягає позивачка. Вважає, що службові особи Управління діяли у відповідності з чинним законодавством, законні права та інтереси позивачки при цьому порушені не були, тому просить у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 відмовити.  

З матеріалів адміністративного позову вбачається, що ОСОБА_2 є  учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесена до першої категорії. Згідно висновків медико –соціальної комісії позивачку з 11 листопада 1992 року визнано інвалідом 3 групи безстроково, у зв’язку із захворюванням, пов’язаним з наслідками аварії на ЧАЕС, що засвідчено довідкою серії МСЄ № 002300 від 11 листопада 1992 року. ОСОБА_2   перебуває на обліку в управлінні праці та соціального захисту населення Кіровської районної адміністрації Макіївської міської ради, що підтверджено посвідченням серії НОМЕР_1.

Управлінням праці та соціального захисту населення Кіровської районної адміністрації ОСОБА_2 як інваліду 3 групи виплачено щорічну допомогу на оздоровлення у розмірах, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 р. № 562 „Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, зокрема: 18 січня 2011 року в суммі по 90 грн. за 2009 та 2010 роки.

Листом від 4 липня 2011 року № З-063-5.1-6.2 Управління праці та соціального захисту населення Кіровської районної адміністрації Макіївської міської ради відмовило ОСОБА_2 у проведенні перерахунку та виплаті сумм щорічної допомоги на оздоровлення, у тому числі за 2005 та 2010 рокі у розмірі, визначеному ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»,  на чому наполягала позивачка.

Зазначені обставини підтверджені відповідними документами.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зазначені у нормах Закону України від 28 лютого 1991 р. № 796-ХП «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», (далі –Закон № 796-ХП) в абзаці 3 частини 4 статті 48 якого встановлено, що інвалідам третьої групи передбачена щорічна допомога на оздоровлення у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат.

При цьому розмір мінімальної зарабітної плати відповідно до положень абзацу 7 частини 4 статті 48 Закону визначається на момент виплати.

Зі змісту статті випливає, що даним законодавчим актом визначено розмір щорічної допомоги на оздоровлення, як величину кратну відносно розміру мінімальної заробітної плати.

Законом України від 26 грудня 2008 рокук № 835 - 1V „Про Державний бюджет України на 2009 рік” (стаття 71) надано право Кабінету Міністрів України у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.

Постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2009 року № 32 «Про порядок використання у 2009 році коштів державного бюджету, передбачених за деякими програмами»(з наступними змінами), встановлено, що кошти державного бюджету, передбачені за деякими програмами, використовуються у 2009 році відповідно до порядків, затверджених постановами Кабінету Міністрів України згідно з переліком, що додається, з урахуванням положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік». У зазначеному Переліку відсутні постанови Кабінету Міністрів, які обмежують соціальні виплати, пов*язані з розміром мінімальної заробітної плати.

Статтею 70 Закону України від 27 квітня 2010 року № 2154 –V1  „Про Державний бюджет України на 2010 рік”  Кабінету Міністрів України надано право встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.

Кабінетом Міністрів України на виконання положень статті 70 Закону № 2154 –V1  постанови щодо встановлення розміру соціальних виплат у 2010 році не приймалися.

Таким чином, у 2009 та 2010 роках Кабінет Міністрів України не скористався наданим правом і не прийняв постанов, які стосувалися б визначення розміру соціальних виплат, пов*язаних з мінімальною заробітною платою.

Між тим службовими особами відповідача щорічна допомога на оздоровлення інваліду 3 групи ОСОБА_2 виплачена у 2009 та 2010 роках на підставі положень пункту 1 постанови Кабінету  Міністрів України  від 12 липня 2005 р. № 562 „Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, у розмірі по 90 грн.

Як визначено в частині 4 статі 9 КАС України, У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов*язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

За таких обставин, виходячи з встановленого статтею 8 Конституції  України принципу верховенства права, загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами та з системного аналізу наведених положень нормативно –правових актів, що регламентують спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що щорічна допомога на оздоровлення ОСОБА_2, як постраждалій  внаслідок Чорнобильської катастрофи, інваліду 3 групи, за 2009 та 2010 роки повинна була сплачена у відповідності до статті 48 Закону № 796-ХП із застосуванням мінімальних розмірів заробітних плат, які були встановлені Законами України про Державний бюджет на відповідний рік на день виплати, оскільки обмежень щодо розмірів виплат, передбачених ст. 48 Закону № 796-ХП, не було.

За змістом частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов*язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України».

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідачем не надано достовірних,  беззаперечних доказів правомірності дій щодо нездійснення нарахування позивачці щорічної допомоги на оздоровлення з підстав, вищезазначених у Законі, тому управління праці та соціального захисту населення Кіровської районної адміністрації Макіївської міської ради повинно нарахувати та сплатити ОСОБА_2, яка постраждала  внаслідок Чорнобильської катастрофи, щорічну компенсацію на оздоровлення за зазначений період виходячи із розміру мінімальної заробітної плати на момент виплати (абзац 7 частини 4 статті 48 Закону № 796-ХП). Такою протиправною бездіяльністю службових осіб відповідача у зазначений період були порушені встановлені законом і Конституцією України права і законні інтереси ОСОБА_2 , тому позовні вимоги визнаються обґрунтованими і належними задоволенню.

Розмір мінімальної заробітної плати на час виплати позивачці щорічної допомоги на оздоровлення за 2009 та 2010 роки відповідно до ст. 22 Закону України „Про Державний бюджет України на 2011 рік”  від 23 грудня 2010 р. № 2857 –VI становив 941 грн., фактично отримано позивачкою за зазначені роки отримана сумма 180 грн. (90 грн. х 2 ), у зв’язку з чим недоплата складає суму 7348 грн. (941 грн. х 4)  х 2  –180 грн.)

Приписами статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом своїх прав, свобод і інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Наявними в матеріалах справи доказами підтверджено, що спірні соціальні виплати за 2009  та 2010 роки ОСОБА_2 відповідачем були фактично сплачені 18 січня 2011 року шляхом перерахування  платіжними дорученнями на її особистий рахунок у установі Банку.  Про порушення права на отримання щорічної допомоги на оздоровлення позивачка дізналася з листа Управління  4 липня 2011 року. Звернення ОСОБА_2 за захистом своїх прав до суду мало місце 1 вересня 2011 року, тобо в межах встановленного законом шестимісячного строку.

За наведених обставин, у відповідності до положень ч. 2 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України ОСОБА_2 строк звернення до адміністративного суду не пропущений.

Доводи представника відповідача про здійснення виплат у межах фінансування, передбаченого державним бюджетом та відсутність у бюджеті спеціального фінансування на виплату за 2009 та 2010 роки щорічної допомоги на оздоровлення у розмірах, визначених статтею 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», суд визнає безпідставними з огляду на те, що судові рішення ухвалюються в межах норм чинного законодавства в незалежності від причин ненадходження коштів з Державного бюджету України на виплату соціальної допомоги, оскільки згідно приписів частини другої статті 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, держава відповідає перед людиною за свою діяльність, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави, тому органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх публічних зобов’язань (рішення Європейського суду з прав людини - справа «Кечко проти України»). Наведені представником відповідача аргументи не є підставою для звуження існуючого у позивачки права на отримання соціальної пільги –щорічної допомоги на оздоровлення і для звільнення відповідача від виплати такої допомоги у передбаченому Законом розмірі.

Позивачка не вимагає компенсації за понесені судові витрати, пов’язані із зверненням до суду і розглядом адміністративної справи. Приймаючи до уваги, що відповідач є державною установою, суд вважає можливим у відповідності до положень статті 88 КАС України звільнити його від сплати судових витрат на користь держави.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 8, 19, 75,92 Конституції України, статтями 9, 71, 88, 99, 100, 102, 158, 159, 160, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, статтями 48, 71 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, суд

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов ОСОБА_2 до управління праці та соціального захисту населення Кіровської районної адміністрації Макіївської міської ради задовольнити повністю.

Визнати незаконною бездіяльність управління праці та соціального захисту населення Кіровської районної адміністрації Макіївської міської ради з виплати ОСОБА_2 щорічної допомоги на оздоровлення за 2009 та 2010 роки , як інваліду 3 групи, у розмірі, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від  12 липня 2005 року № 562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Зобов’язати управління праці та соціального захисту населення Кіровської районної адміністрації Макіївської міської ради здійснити ОСОБА_2  нарахування та виплату щорічної допомоги на оздоровлення за 2009 та 2010 роки, як інваліду 3 групи, у розмірі, встановленому в абзаці 3 частини 4 статті 48 Закону України від 28 лютого 1991 р. № 796-ХП «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи із розміру мінімальної заробітної плати на момент виплати (абзац 7 частини 4 статті 48 Закону № 796-ХП), з вирахуванням фактично отриманих сум.

Апеляційна скарга на постанову суду подається Донецькому апеляційному адміністративному суду через Кіровський районний суд м. Макіївки протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

             Суддя:

КІРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД  МІСТА МАКІЇВКИ

ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2-а-1294/11

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

29 вересня 2011 року                                                                                                       м. Макіївка

Суддя Кіровського районного суду міста Макіївка Донецької області Смєлік С.Г., розглянувши у приміщенні місцевого суду в місті Макіївка в порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до управління праці та соціального захисту населення Кіровської районної адміністрації Макіївської міської ради про визнання незаконною бездіяльності щодо нездійснення належних соціальних виплат і покладання зобов'язання про  нарахування та виплату щорічної домоги на оздоровлення відповідно до вимог закону,

В С Т А Н О В И В:

1 вересня 2011 року ОСОБА_2 звернулась до суду з адміністративним позовом до управління праці та соціального захисту населення Кіровської районної адміністрації Макіївської міської ради (далі –Управління) про визнання незаконною бездіяльності щодо нездійснення належних соціальних виплат, покладення зобов’язання про  нарахування та виплату щорічної допомоги на оздоровлення за 2005-2010 роки, у якому  зазначила, що як учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС першої категорії  відповідно до положень Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», має право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення у розмірах, передбачених для виплат інвалідам третьої групи. Однак відповідачем компенсація грошових коштів на оздоровлення здійснювалась у розмірах, визначених постановами Кабінету Міністрів України. Посилаючись на те, що відповідачем порушуються її конституційні права на належний соціальний захист і здоров*я,  просить суд, визнати незаконною бездіяльність відповідача щодо нездійснення належних виплат та зобов’язати управління праці та соціального захисту населення Кіровської районної адміністрації Макіївської міської ради нарахувати та виплатити їй як інваліду 3 групи щорічну допомогу на оздоровлення за 2005 - 2010 роки у розмірі, визначеному статтею 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», оскільки відповідачем порушенні її права на отримання соціальних виплат у гарантованому законом розмірі.

Ухвалою суду від 2 вересня 2011 року позовні вимоги ОСОБА_2 до управління праці та соціального захисту населення Кіровської районної адміністрації Макіївської міської ради в частині перерахунку та стягнення суми одноразової компенсації, стягнення суми щорічної компенсації на оздоровлення за 2005, 2006, 2007, 2008 роки відповідно до вимог закону залишені без розгляду.

Відповідач –управління праці та соціального захисту населення Кіровської районної адміністрації Макіївської міської ради, яке належним чином було повідомлене про відкриття скороченого провадження по адміністративній справі і отримало копію адміністративного позову та доданих до неї документів, не використало наданого законом права на участь свого представника в судовому засіданні, надавши письмову заяву про можливість розгляду справи за його відсутності, тому суд вважає можливим розглянути і вирішити справу на підставі наявних у ній доказів.

 У письмових запереченнях відповідач, вимоги ОСОБА_2 не визнав, пославшись на їх безпідставність, стверджуючи, що соціальні виплати у вигляді щорічної допомоги на оздоровлення УПСЗН проводились ОСОБА_2 як інваліду 3 групи щорічно у порядку і розмірах, передбачених для вказаної категорії осіб у постанові Кабінету Міністрів України  від 12 липня 2005 року № 562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення  громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»,: за 2009 та 2010 роки у розмірі по 90 грн. Положеннями Законів України „Про Державний бюджет України” на названі роки не передбачені витрати на спірні соціальні виплати у розмірі, на якому наполягає позивачка. Вважає, що службові особи Управління діяли у відповідності з чинним законодавством, законні права та інтереси позивачки при цьому порушені не були, тому просить у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 відмовити.  

З матеріалів адміністративного позову вбачається, що ОСОБА_2 є  учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесена до першої категорії. Згідно висновків медико –соціальної комісії позивачку з 11 листопада 1992 року визнано інвалідом 3 групи безстроково, у зв’язку із захворюванням, пов’язаним з наслідками аварії на ЧАЕС, що засвідчено довідкою серії МСЄ № 002300 від 11 листопада 1992 року. ОСОБА_2   перебуває на обліку в управлінні праці та соціального захисту населення Кіровської районної адміністрації Макіївської міської ради, що підтверджено посвідченням серії НОМЕР_1.

Управлінням праці та соціального захисту населення Кіровської районної адміністрації ОСОБА_2 як інваліду 3 групи виплачено щорічну допомогу на оздоровлення у розмірах, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 р. № 562 „Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, зокрема: 18 січня 2011 року в суммі по 90 грн. за 2009 та 2010 роки.

Листом від 4 липня 2011 року № З-063-5.1-6.2 Управління праці та соціального захисту населення Кіровської районної адміністрації Макіївської міської ради відмовило ОСОБА_2 у проведенні перерахунку та виплаті сумм щорічної допомоги на оздоровлення, у тому числі за 2005 та 2010 рокі у розмірі, визначеному ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»,  на чому наполягала позивачка.

Зазначені обставини підтверджені відповідними документами.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зазначені у нормах Закону України від 28 лютого 1991 р. № 796-ХП «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», (далі –Закон № 796-ХП) в абзаці 3 частини 4 статті 48 якого встановлено, що інвалідам третьої групи передбачена щорічна допомога на оздоровлення у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат.

При цьому розмір мінімальної зарабітної плати відповідно до положень абзацу 7 частини 4 статті 48 Закону визначається на момент виплати.

Зі змісту статті випливає, що даним законодавчим актом визначено розмір щорічної допомоги на оздоровлення, як величину кратну відносно розміру мінімальної заробітної плати.

Законом України від 26 грудня 2008 рокук № 835 - 1V „Про Державний бюджет України на 2009 рік” (стаття 71) надано право Кабінету Міністрів України у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.

Постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2009 року № 32 «Про порядок використання у 2009 році коштів державного бюджету, передбачених за деякими програмами»(з наступними змінами), встановлено, що кошти державного бюджету, передбачені за деякими програмами, використовуються у 2009 році відповідно до порядків, затверджених постановами Кабінету Міністрів України згідно з переліком, що додається, з урахуванням положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік». У зазначеному Переліку відсутні постанови Кабінету Міністрів, які обмежують соціальні виплати, пов*язані з розміром мінімальної заробітної плати.

Статтею 70 Закону України від 27 квітня 2010 року № 2154 –V1  „Про Державний бюджет України на 2010 рік”  Кабінету Міністрів України надано право встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.

Кабінетом Міністрів України на виконання положень статті 70 Закону № 2154 –V1  постанови щодо встановлення розміру соціальних виплат у 2010 році не приймалися.

Таким чином, у 2009 та 2010 роках Кабінет Міністрів України не скористався наданим правом і не прийняв постанов, які стосувалися б визначення розміру соціальних виплат, пов*язаних з мінімальною заробітною платою.

Між тим службовими особами відповідача щорічна допомога на оздоровлення інваліду 3 групи ОСОБА_2 виплачена у 2009 та 2010 роках на підставі положень пункту 1 постанови Кабінету  Міністрів України  від 12 липня 2005 р. № 562 „Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, у розмірі по 90 грн.

Як визначено в частині 4 статі 9 КАС України, У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов*язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

За таких обставин, виходячи з встановленого статтею 8 Конституції  України принципу верховенства права, загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами та з системного аналізу наведених положень нормативно –правових актів, що регламентують спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що щорічна допомога на оздоровлення ОСОБА_2, як постраждалій  внаслідок Чорнобильської катастрофи, інваліду 3 групи, за 2009 та 2010 роки повинна була сплачена у відповідності до статті 48 Закону № 796-ХП із застосуванням мінімальних розмірів заробітних плат, які були встановлені Законами України про Державний бюджет на відповідний рік на день виплати, оскільки обмежень щодо розмірів виплат, передбачених ст. 48 Закону № 796-ХП, не було.

За змістом частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов*язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України».

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідачем не надано достовірних,  беззаперечних доказів правомірності дій щодо нездійснення нарахування позивачці щорічної допомоги на оздоровлення з підстав, вищезазначених у Законі, тому управління праці та соціального захисту населення Кіровської районної адміністрації Макіївської міської ради повинно нарахувати та сплатити ОСОБА_2, яка постраждала  внаслідок Чорнобильської катастрофи, щорічну компенсацію на оздоровлення за зазначений період виходячи із розміру мінімальної заробітної плати на момент виплати (абзац 7 частини 4 статті 48 Закону № 796-ХП). Такою протиправною бездіяльністю службових осіб відповідача у зазначений період були порушені встановлені законом і Конституцією України права і законні інтереси ОСОБА_2 , тому позовні вимоги визнаються обґрунтованими і належними задоволенню.

Розмір мінімальної заробітної плати на час виплати позивачці щорічної допомоги на оздоровлення за 2009 та 2010 роки відповідно до ст. 22 Закону України „Про Державний бюджет України на 2011 рік”  від 23 грудня 2010 р. № 2857 –VI становив 941 грн., фактично отримано позивачкою за зазначені роки отримана сумма 180 грн. (90 грн. х 2 ), у зв’язку з чим недоплата складає суму 7348 грн. (941 грн. х 4)  х 2  –180 грн.)

Приписами статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом своїх прав, свобод і інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Наявними в матеріалах справи доказами підтверджено, що спірні соціальні виплати за 2009  та 2010 роки ОСОБА_2 відповідачем були фактично сплачені 18 січня 2011 року шляхом перерахування  платіжними дорученнями на її особистий рахунок у установі Банку.  Про порушення права на отримання щорічної допомоги на оздоровлення позивачка дізналася з листа Управління  4 липня 2011 року. Звернення ОСОБА_2 за захистом своїх прав до суду мало місце 1 вересня 2011 року, тобо в межах встановленного законом шестимісячного строку.

За наведених обставин, у відповідності до положень ч. 2 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України ОСОБА_2 строк звернення до адміністративного суду не пропущений.

Доводи представника відповідача про здійснення виплат у межах фінансування, передбаченого державним бюджетом та відсутність у бюджеті спеціального фінансування на виплату за 2009 та 2010 роки щорічної допомоги на оздоровлення у розмірах, визначених статтею 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», суд визнає безпідставними з огляду на те, що судові рішення ухвалюються в межах норм чинного законодавства в незалежності від причин ненадходження коштів з Державного бюджету України на виплату соціальної допомоги, оскільки згідно приписів частини другої статті 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, держава відповідає перед людиною за свою діяльність, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави, тому органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх публічних зобов’язань (рішення Європейського суду з прав людини - справа «Кечко проти України»). Наведені представником відповідача аргументи не є підставою для звуження існуючого у позивачки права на отримання соціальної пільги –щорічної допомоги на оздоровлення і для звільнення відповідача від виплати такої допомоги у передбаченому Законом розмірі.

Позивачка не вимагає компенсації за понесені судові витрати, пов’язані із зверненням до суду і розглядом адміністративної справи. Приймаючи до уваги, що відповідач є державною установою, суд вважає можливим у відповідності до положень статті 88 КАС України звільнити його від сплати судових витрат на користь держави.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 8, 19, 75,92 Конституції України, статтями 9, 71, 88, 99, 100, 102, 158, 159, 160, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, статтями 48, 71 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, суд

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов ОСОБА_2 до управління праці та соціального захисту населення Кіровської районної адміністрації Макіївської міської ради задовольнити повністю.

Визнати незаконною бездіяльність управління праці та соціального захисту населення Кіровської районної адміністрації Макіївської міської ради з виплати ОСОБА_2 щорічної допомоги на оздоровлення за 2009 та 2010 роки , як інваліду 3 групи, у розмірі, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від  12 липня 2005 року № 562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Зобов’язати управління праці та соціального захисту населення Кіровської районної адміністрації Макіївської міської ради здійснити ОСОБА_2  нарахування та виплату щорічної допомоги на оздоровлення за 2009 та 2010 роки, як інваліду 3 групи, у розмірі, встановленому в абзаці 3 частини 4 статті 48 Закону України від 28 лютого 1991 р. № 796-ХП «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи із розміру мінімальної заробітної плати на момент виплати (абзац 7 частини 4 статті 48 Закону № 796-ХП), з вирахуванням фактично отриманих сум.

Апеляційна скарга на постанову суду подається Донецькому апеляційному адміністративному суду через Кіровський районний суд м. Макіївки протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

             Суддя: