КІРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. МАКІЇВКИ

ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

                                                                                                               Справа  № 2-89/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ       УКРАЇНИ

Вступна та резолютивна частина

3 жовтня  2011 року                                                                                                     м. Макіївка

                    Кіровський районний суд міста Макіївки Донецької області у складі

                                                            головуючої судді                Смєлік С.Г.                                                                                при секретарі                       Демченко Г.С.

                                                            представника позивача       ОСОБА_1

                                                            відповідача                           ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні місцевого суду в м. Макіївці цивільну справу за позовом  публічного акціонерного товариства «Укртелеком»до ОСОБА_2  про стягнення заборгованості,зустрічного позовові ОСОБА_2 до публічного   акціонерного товариства «Укртелеком»  про  стягнення матеріальної та моральної шкоди

В С Т А Н О В И В

          27 липня 2010 року  Відкрите акціонерне товариство «Укртелеком»звернулося до Кіровського районного суду  м. Макіївки   із позовом до  ОСОБА_2  про стягнення заборгованості за полсуги зв»язку мотивуючи свої вимоги, що відповідачка  користувалася послугами, але не бажає у добровільному порядку  їх сплатити.

          Відповідачка ОСОБА_3  звернулася із зустрічним позовом до ВАТ «Укртелеком»про стягнення матеріальної та моральної шкоди,  їй протиправними діями відповідача.

          В судовому засіданні представник  позивача- юрисконсульт, що діє на підставі  довіреності юридичної особи ОСОБА_1  уточнила позовні вимоги на обгрунтування яких послалася на обставини, зазначені у позовній заяві, пояснивши, що відповідачка з 2000 року є абонентом ВАТ ««Укртелеком»і у її квартирі  встановлений  телефон  № НОМЕР_1. За період з січня 2008 року по вересень 2010 року за надані послуги  електроз»язку у відповідачки виникла заборгованість у розмірі 424,49 грн. Окрім того, позивачка  відповідно до ст. 625 ЦК України має сплатити борг з урахуванням індексу інфляції та три  проценти річних з простроченої суми. Просила стягнути з ОСОБА_3 486,50 грн. та вимушено понесені витрати, пов»язані із зверненням до суду у розмірі 171 грн. Заявлений   позов ОСОБА_3 про стягнення з ВАТ «Укртелеком»1000 грн. компеннсації моральної шкоди, 165 грн., як безпідставно сплачені відповідачкою за установку телефону і зайво сплачені кошти за користування  телекомунікаційними послугами –не визнала, вважаючи такі вимоги безпідставними і такими, що не грунтуються на законі.          

          Відповідачка  ОСОБА_3 заявлений  ВАТ «Укртелеком» позов  не визнала і пояснила, що  булла  абонентом ВАТ «Укртелеком» з 2000 року. У 2008 році позивач безпідставно  нарахував на її рахунок 102 грн. за дзвінки на  міжміський  номер «НОМЕР_3»- Аудиотест  за участь у телегрі. У якій вона  участь не приймала  через пошкоджений  телефонний аппарат, який на той час не працював. Крім того, двічі у 2008 році за утворену, на погляд позивача, заборгованість за надані послуги,  її –інваліда 2 групи  відключали від послуг телекомунікацій, але при цьому  нараховували вартість отриманих послуг. Протиправні дії  позивача вимушували її  подавати скарги,що погіршувало її здоров»я.Вона як інвалід 2 групи мала право на отримання пільги –оплати за послуги у розмірі 50 % від встановленого тарифу, але позивач не надавав їй таких  пільг. На її погляд зайво сплачені кошти мають бути їй повернуті позивачем,  як безпідставно отримані. Під час розгляду справи їй стало відомо, що   за установку телефону  на їЇ квартирі за неї  вартість установки -165 грн. сплатила спонсор –ОСОБА_4, яку вона знає,  як малозабеспечену особу, яка не  могла і мала ніякого інтересу платити за неї. Таким чином, позивач у 2000 році  незаконно отримав з неї за ці послуги 165 грн., які вона сплатила до каси установи. Протиправні  дії позивача  негативно впливали на стан її здоров»я і погіршували якість її життя. З цих підстав вона просила стягнути з   ВАТ «Укртелеком»компенсацію завданої моральної шкоди у розмірі 1000 грн, завдану матеріальну шкоду- 165 грн. та  зайво сплачені кошти у розмірі 50  відсотків за  користвання послугами  телекомунікацій. У задоволені  позову  позивачу просила відмовити.

          Суд вислухавши  представника позивача. Відповідача. вивчивши  матеріали справи  вс тановив

          Згідно договору № НОМЕР_1 18 квітня 2000 року між ОСОБА_3 (Далі- Споживач ) та   Укртелеком в особі начальника цеху № 19,  Споживачеві надаються послуги з встановлення телефону, надання телефонного зв»язку, надання міжміського телефонного зв»язку.

          Згідно умов укладеного договору –п.3.2.8 Споживач має своєчасно вносити плату за користвання телефоном, міжміські та міжнародні телефонні розмови, подані в кредит телеграми та інші послуги,  надані по телефону.

          Згідно довідки управління пенсійного фонду України в Кіровському районі м.Макіївки  ОСОБА_3 є інвалідом 2 групи від загального захворювання з 22 травня 1991 року  довічно.

          Як убачається з особового рахунку  споживача ОСОБА_3 за перод з січня 2008 року по  серпень 2010 року їй за користування  послугами електрозв»язку  виходячи із діючих на той час тарифів було нараховано заборгованість 424, 49 грн., а з урахуванням  інфляції та  3 відсотки  річних –486,50 грн.

          Законність нарахування вартості послуг у розмірі 102 грн. на особистий рахунок ОСОБА_3 у січні 2008 року було предметом перевірки  з боку департаменту  роботи із споживачами ВАТ  «Укртелеком», Національної комісії з питань регулювання зв»язку України.

          З відповідей вищевказаних установ  вбачається, що 8  січня 2008 року  оператор ЗАТ  «Медіаінвест»із яким  ВАТ «Укртелеком»уклав  договір на надання послуги «Інтерактивна гра»за номером  телефону НОМЕР_2, згідно з обліковою системою проведених телефонних розмов, з телефону № НОМЕР_1  було здійснено 22 дзвінки, з яких 19 були результативними.  Перевірками 14 лютого, 31 березня, 18 липня 2008 року стороннього підключення  до абонентської лінії  виявлено не було, параметри лінії відповідали нормам технічної експлуатації. Оскільки між ВАТ «Укртелеком»та ЗАТ «МедіаІнвест»існує договір, то в односторонньому порядку зняти  нарахування  ОСОБА_3 за користвання  номером «НОМЕР_3» неможливо.

В судовому засіданні ОСОБА_3 пояснила,  що не зверталася до ЗАТ «Медіаінвест»для отримання згоди зняття нарахувань, хоча їй було про це повідомлено у листі від 31 жовтня 2008 року  Національною комісією з питань регулювання зв»язку України.

ОСОБА_3 не було доведено в суді, що станом на  8 січня 2008 року  вона не могла дзвонити зі свого номеру,  оскільки телефоний аппарат  був зіпсований.

          З оборотної сторони картки НОМЕР_1, наданої  ВАТ «Укртелеклм»вбачається,  що із заявками  на поганий стан зв»язку ОСОБА_3 зверталася 21  і 28 січня 2008 року. Об»єктивних відомостей  про перебування у неробочому стані  телефонного аппарату у квартирі  ОСОБА_3відповідачкою не надано.

          Виходячи з вищевикладеного, позивачем доведені  підстави нарахування у січні 2008 року на особовий рахунок споживача ОСОБА_3  вартості телекомунікаційних послуг у розмірі  102 грн.

          З матеріалів справи вбачається, що у період з 19 березня по 18 липня 2008 року, з 22 липня по 19 вересня 2008 року  споживач ОСОБА_3  через заборгованість за надані послуги  була відключена від послуг телекомунікацій, але у цей час відбувалися нарахування на її  рахунок виходячи із тарифу на той період - 10,94 грн.

          Згідно п.12 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 9 серпня 2005 року № 720, оператори не мають право відмовляти від надання загальнодоступних ( універсальних ) послуг  інвалідам 1 та 2 групи усіх категорій,поточна заборгованість яких за отримані послуги,  не перевищує трьох мінімальних пенсій за віком.

          Через відсутність заборгованості у розмірі трьох  мінімальних пенсій  у ОСОБА_3 станом на 19 березня 2008 року, безпідставність відключення ОСОБА_3 у вищезазначений період  визнано під час перевірки  ВАТ «Укртелеком».

          З цих підстав нарахування на особовий рахунок  ОСОБА_3 у період з 19 березня по 18 липня 2008 року, з 22 липня по 19 вересня 2008 року  у розмірі - 73,71 грн. є неправомірними.          

Позивач,  посилаючись на ст. 625 ЦК України,  просив про стягнення  із відповідачки суми інфляції та 3 відсотки річних із суми заборгованості –424, 49 грн.,  що становить –62,01 грн.

          Як убачається з п.5.8  Договору, укладеного між ОСОБА_3 і Укртелеком 18 квітня 2000 року.  у разі несплати за надані послуги електрозв»язку понад установлений термін. Споживач оплачує пеню, яка обчислюється від вартості неоплачених послуг у розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня.

          Як зазначено у ст.625 ЦК України, боржник який прострочив виконання грошового зобов»язання, на вимогу кредитора зобов»язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від прострочення суми.

          Оскільки укладеним  між сторонами договором передбачена інша відповідальність сторін у правовідносинах з надання послуг з телекомунікацій, вимоги застосування  відповідальності, передбаченої ст.625 ЦК України, суд не може визнати  обгрунтованими, а тому такими, що не підлягають   задоволенню.

          ОСОБА_3 посилаючись на те,  що  є інвалідом 2 групи,  заявила вимоги про  стягнення з відповідача  половину сплаченої  нею суми  за  користвання послугами  електрозв»язку.

          З матеріалів справи вбачається,  що  ВАТ «Укртелеколм» ОСОБА_3 були направлені листи  :   № 1565/342/59-34 від 3 жовтня 2008 року, № 06-1746-1 від 24 жовтня 2008 року з яких вбачається,  що  їй було роз»яснено, що вона  як інвалід 2 групи від загального захворювання відповідно до чинного законодавства  не має  50% пільги оплати  за отримані послуги. Право на отримання пільги вона може отримати на підставі рішення  виконкому Макіївської міської ради.

          Згідно Закону України «Про основи соціального захисту інвалідів в Україні»від 21 березня 1991 року № 875-Х11 інвалдім 1 і 2 групи може бути надана пільга  у розмірі 50 % з оплати за надані послуги електрозв»язку нга підставі  рішення ивконкому міської  ради.

          З особових рахунків  ОСОБА_3 вбачається, що ВАТ «Укртелекомом» нараховув до сплати ОСОБА_3 рахунки відповідно до діючих тарифів.          

          В судовому засіданні ОСОБА_3 не заперечувала, що їй було відомо про порядок отримання  пільги – 50 % за користування послугами електрозв»язку,  але вона  із вимогами не зверталася і документи про інвалідність у відповідні інстанції не надавала.

28 вересня 2010 року на підставі поданої нею заяви до  позивача договір  між ОСОБА_3. та ПАТ «Укртелеком»розірвано,  її квартиру відключено від  послуг електрозв»язку.

          ОСОБА_3 заявлені вимоги про стягнення з  ПАТ «Укртелеком»безпідставно отримані від неї 165 грн. за  послугу - установку телефону, яку вона як інвалід мала отримати безкоштовно.

          Всупереч  вимог ОСОБА_3 позивачем  булла надана інформація , з якої вбачається, що 18 квітня 2000 року  спонсором ОСОБА_4  за установку телефону ОСОБА_3 було  сплачено 160 грн. До інформації долучено копію заяви із даними паспорту ОСОБА_4

          Відповідно до ст.60 ЦПК України  кожна сторона  зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

          В обгрунтування  своїх  вимог про  стягнення  з відповідача  сплачених 165 грн. ОСОБА_3  не надано суду жодного доказу, з цих підстав її вимоги задоволенню не підолягають.

           Посилаючись на  ст. 1167 ЦК України  ОСОБА_3 просила про стягнення з  позивача компенсацію моральної шкоди у розмірі 1000 грн,  обґрунтовуючи свої  вимоги неправомірними діями позивача, який  у свій час  безпідставно відключав телефон,  безпідставно звернувся із позовом до суду. Дії  позивача  вимушують  її з»являтися до суду, що негативно впливає на стан її здоров»я, погіршує якість її життя.

          Зі змісту ст. 23 ЦК України випливає, що під моральним збитком закон передбачає втрати немайнового характеру внаслідок душевних і фізичних страждань, яких  фізична  особа зазнала у зв'язку, в тому числі, із знищенням чи пошкодженням її майна, приниження ділової репутації, чи інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями чи бездіяльністю інших осіб.

Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної шкоди" ( із змінами і доповненнями ) передбачено,що спори про відшкодування заподіяної фізичній  чи юридичній особі моральної ( немайнової шкоди розглядаються, коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції або  випливає із її положень, або передбачено законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди.

Правовідносини що виникли між сторонами,  відповідно до положень п.2 Постанови  Пленуму Верховного Суду України № 5 від 12 квітня 1996 року  регулюються Законом України  «Про захист прав споживачів», оскільки виникли із договору надання послуг для задоволення потреб громадян.

Відповідно до п.5 ч.1 ст.4 Закону України " Про захист прав споживачів", споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на відшкодування шкоди ( збитків ), завданих дефектною продукцією або продукцією неналежної якості, а також майнової та моральної ( немайнової ) шкоди, заподіяної небезпечною для життя і здоров"я людей продукцією щодо відшкодування моральної  (немайнової ) шкоди.

Аналіз законодавства свідчить, що право на відшкодування  компенсації моральної шкоди може виникнути тільки при наявності небезпечної  для життя і здоров"я людей продукції.

Виходячи з вищевикладеного,  вимоги ОСОБА_3 щодо стягнення  компенсації моральної шкоди з ПАТ « Укртелеком»задоволенню не підлягають.

           Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України стороні на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Як убачається з квітанцій, позивачем при зверненні до суду  сплачено  судовий збір у розмірі 51 грн. та витрати на інформаційно-техничне забеспечення розгляду справи у розмірі 120 грн.

Позивачем згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 року № 1258 (в редакції від 5 серпня 2009 року № 825)  розмір  витрат на інформаційно- технічне забеспечення  розгляду справи  має складати –30 грн.,  які підлягають стягненню з відповідача.

Згідно  п.1 ч.2 ст.83 ЦПК України  сплачена сума коштів на оплату витрат на інформаційне-технічне забеспечення розгляду справи повертається за ухвалою суду у разі внесення коштів у більшому розмірі, ніж це встановлено законодавством.

                  На підставі вищевикладеного,  керуючись ст.11,60,83,88,213-215 Цивільного-процесуального кодексу України,  ст.526, 1166 Цивільного кодексу України,  ст.68  Закону України «Про телекомунікації»,  суд

                                                                      В И Р І Ш И В:

          Позов  публічного акціонерного товариства «Укртелеком» задовольнити частково.

          Стягнути з ОСОБА_3 на користь  публічного акціонерного товариства «Укртелеком»за період з січня 2008 року по 29 вересня 2010 року заборгованість за наданими телекомунікаційними  послугами  у розмірі -  350, 25 грн.,  судові витрати у розмірі 81 грн,  а всього 431,25 грн.

          В решті позовних вимог відмовити.

          У позові ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства   «Укртелеком»відмовити.          

Апеляційна скарга на рішення суду подається Апеляційному суду Донецької області через Кіровський районний суд м. Макіївки протягом десяти  днів з дня проголошення рішення.

          Особи,  які брали участь у справі, але не були присутні  у судовому засіданні під час проголошення судового рішення,можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

          Суддя