№ 2 - 1113 /11                                                  

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

          12 грудня 2011 року

          Запорізький районний суд Запорізької області у складі:

                    головуючого судді – Ачкасова О.М.

                    при секретарі –Кузіної Л.Х.,

                    за участю адвоката – ОСОБА_1,  

          розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжя справу за позовом ОСОБА_2 до фізичної особи- підприємця ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів по договору позики,   

  ВСТАНОВИВ:

          ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів по договору позики, уточнивши свої позовні вимоги, вказував на те, що 29.02.2008 року між ним та відповідачем був укладений договір позики №01-фіндопомога, відповідно до якого ОСОБА_3 отримав у позику грошові кошти у сумі 61120 грн., які зобов»язався повернути позивачеві до 31.06.2008 року, порушивши свої зобов»язання повернув позику частково у сумі 30000 грн. Після закінчення строку повернення позики відповідач підписав акт звірки взаємних розрахунків №003 від 31.03.2009 року, визнавши існування боргу у сумі 31120 грн. та встановивши новий термін початку перебігу строку позовної давності, але досі не сплатив суму боргу, у зв'язку з чим позивач була вимушений звернутися до суду за захистом своїх прав.

          У судовому засіданні позивач, його представник підтримали позовні вимоги, просили суд позов задовольнити, стягнути з відповідача суму боргу у розмірі  31120 грн., пеню у розмірі 4668 грн., інфляційні витрати у сумі 11514,40 грн., відсотки за користування чужими грошовими коштами у сумі 2800 грн., а всього стягнути з відповідача 50102,40 грн. та судові витрати у справі, пояснивши суду, що ОСОБА_2 позичив ОСОБА_3 61120 грн. за договором №01-фіндопомога від 29.02.2008 року, відповідач повернув кошти лише частково у сумі 30000 грн., заборгував йому 31120 грн., вважає, що дія договору поширюється на договірні відносини з ОСОБА_3 про надання фінансової допомоги, що існували до підписання договору, що визнав та підтвердив ОСОБА_3, підписавши акт звірки взаємних розрахунків 31.03.2009 року, добровільно відповідач не сплатив суму боргу до теперішнього часу.

Представник відповідача у судовому засіданні, протягом судового розгляду особисто ОСОБА_3, позов не визнали, заперечували проти позову, просили суд відмовити у його задоволенні у повному обсязі, пояснивши, що дійсно ОСОБА_3 укладав з ОСОБА_2 договір фіндопомоги від 29.02.2008 року, на виконання умов договори Горєв перерахував на його розрахунковий рахунок 15000 грн., крім цієї суми інші грошові кошти позивачем не перераховувались та не надавались. Представник зазначив, що ОСОБА_3 повернув 02.04.2008 року 10000 грн. і 04.04.2008 року ще 10000 грн., з яких 5000 грн. –на виконання договору, інша сума на виконання попередніх усних домовленостей, 16.04.2008 року ОСОБА_3  передав ОСОБА_2 ще 10000 грн., виконавши у повному обсязі умови за договором від 29.02.2008 року. Заперечував, що дія договору поширюється на інші відносини між сторонами, що виникли до 29.02.2008 року, адже у договорі та у акті звірки взаємних розрахунків №003 від 31.03.2009 року про це не зазначено.        

          Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, їхніх представників, дослідивши усі докази у сукупності, суд вважає, що вимоги позивача не засновані на законі та не є обгрунтованими, отже, у задоволенні його позову треба відмовити з наступних підстав.

          Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов»язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов»язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов»язку.

          Згідно ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов»язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики).  

За письмовим договором №01-фіндопомоги від 29.02.2008 року, що був укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, ОСОБА_2 взяв на себе зобв»язання надати, а ОСОБА_3, відповідно, прийняти безвідсоткову фінансову допомогу у розмірі до 50000 грн., яку позичальник ОСОБА_3 зобов»язаний був повернути у повному обсязі в строк до 31.06.2008 року.

Відповідно до п.п. 2.1, 2.2 вказаного Договору фінансова допомога надається позикодавцем шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позичальника, а повернення коштів здійснюється повністю або частинами за бажанням позичальника безготівковими грошовими коштами на розрахунковий рахунок позикодавця.

ОСОБА_2 та ОСОБА_3 31.03.2009 року було складено та підписано акт звірки взаємних розрахунків №003, у якому зазначені суми грошових коштів, що були надані ОСОБА_2 ОСОБА_3 та відповідно повернуті ОСОБА_3 ОСОБА_2

Як вбачається зі змісту акту №003 від 31.03.2009 року сума наданих ОСОБА_2 грошових коштів ОСОБА_3 після укладення договору №01-фіндопомогоги від 29.02.2008 року складає 15000 грн., в свою чергу ОСОБА_3 було повернуто ОСОБА_2 після 29.02.2008 року 30000 грн., що не оспорюється сторонами у справі.   

ОСОБА_3 в обґрунтування своїх заперечень проти позову, додав до них копії меморіального ордеру (про перерахування ОСОБА_2 15000 грн.) та квитанцій про повернення ним частинами грошових коштів на картковий рахунок ОСОБА_2, що також підтверджують наведене.   

Суду позивачем не було надано жодних доказів перерахування ним на розрахунковий рахунок (згідно вимог п.2.1 Договору №01-фіндопомоги від 29.02.2008 року) чи надання у інший спосіб відповідачеві певних сум грошових коштів.

Перерахування ОСОБА_2 грошових коштів частинами не передбачено умовами договору, а його доводи про перерахування ним ОСОБА_3 коштів на загальну суму 61120 грн. суперечать предмету укладеного 29.02.2008 року договору (згідно з п.1 Договору предметом договору є надання фінансової допомоги позикодавцем позичальнику у розмірі до 50000 грн.).     

Відповідно до ст. 631 ЦК України договір набирає чинності з моменту його укладення; сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення.

Доводи позивача та його представника про те, що дія договору №01-фіндопомоги від 29.02.2008 року відповідно до ст. 631 ч.3 ЦК України має поширюватися на відносини, що виникли між сторонами до укладання договору, є безпідставними, адже у вказаному договорі жодних посилань про це не міститься, а навпаки, у п.6.4 Договору зазначено, що договір набирає чинності з моменту підписання та діє до його виконання.  

Доводи та докази представника відповідача про повернення у повному обсязі суми боргу ОСОБА_3 ОСОБА_2 за договором №01-фіндопомоги від 29.02.2008 року є обґрунтованими та не були спростовані протягом судового розгляду справи позивачем.

За таких обставин, позов не можна вважати обґрунтованим та у його задоволенні треба відмовити у повному обсязі.

          На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 212-215 ЦПК України, ст.ст. 509, 631, 1046 ЦК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_2 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів по договору позики –відмовити у повному обсязі.

Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Запорізької області через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання  апеляційної скарги, якщо її не було подано.

          Суддя :