номер провадження справи  < Текст >

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.01.12                                                                                 Справа №  30/5009/7696/11

за позовом Відкритого акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго” (69035, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, 14)

до Приватного акціонерного  товариства “Страхова компанія “Крона” в особі Запорізької філії Приватного акціонерного  товариства “Страхова компанія “Крона” (юридична адреса: 01133, м. Київ, вул. Щорса, 36-б; адреса для листування: 69032, м. Запоріжжя, вул. Медведєва, 12)

про стягнення 7008, 37 грн.,

                                                                                                              Суддя  Кагітіна Л.П.  

За участю представників сторін:

від позивача      – ОСОБА_1., довіреність № 232 від 03.10.2011р.

від відповідача  –ОСОБА_2., довіреність № 21/2012 від 03.01.2012р.

                                                      СУТНІСТЬ СПОРУ:

Відкрите акціонерне товариство “Запоріжжяобленерго” звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення з Публічного акціонерного  товариства “Страхова компанія “Крона” в особі Запорізької філії Публічного акціонерного  товариства “Страхова компанія “Крона” 7 008 грн. 37 коп. збитків.

Позовні вимоги обґрунтовані умовами Договору обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 102/05-З від 22.09.2005р., приписами статей 193 ГК України, ст.ст. 525, 526, 988 ЦК України, ст.ст. 1, 2, 4, 27, 29, 48, 54-57 ГПК України.

Ухвалою суду від 02.12.2011 р. порушено провадження у справі, розгляд якої призначено на 12.01.2012 р.

За клопотанням представників сторін фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалася.

Представник позивача у судовому засіданні 12.01.2012р. підтримав заявлені у позові вимоги та надав усні пояснення щодо заявленої до стягнення суми.

Відповідач –Публічне акціонерне  товариство “Страхова компанія “Крона” в особі Запорізької філії Публічного акціонерного  товариства “Страхова компанія “Крона” –у письмовому відзиві проти позовних вимог заперечує у повному обсязі. Посилається, зокрема, на те, що правова природа відносин, які виникли між позивачем та відповідачем стосовно коштів у розмірі 7008 грн. 37 коп. фактично зводяться до вимоги про компенсацію, а компенсація не тотожна страховому відшкодуванню (виплаті). Відповідач у своїх запереченнях просить суд застосувати строк позовної давності.

В судовому засіданні 12.01.2012 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

                                                   ВСТАНОВИВ:

22.09.2005р. між Відкритим акціонерним товариством “Запоріжжяобленерго” (Страхувальник, позивачем у справі) та Закритим  акціонерним товариством «Київ-Енерго-Поліс»в особі Директора Філії Закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Київ-Енерго-Поліс»(Страховик, відповідачем у справі) було укладено договір обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 102/05-3, за умовами якого при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності відшкодовує у встановленому Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

У 2006 році відповідач змінив назву на ЗАТ «СК «Крона». На вимогу Закону України «Про акціонерні товариства», в 2011 році, було змінено назву типу компанії з Закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Крона»на Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «КРОНА». Повною назвою відповідача є - Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «КРОНА», відповідно змінено назву і Запорізької філії на Запорізька філія ПрАТ «СК «КРОНА».

16.06.2006р. в 10 год. 30 хв. на вул. Українська, напроти буд. 170/1 у м. Запоріжжя  сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля позивача (ВАЗ, реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_3.) застрахованого у відповідача, на підставі Договору № 102/05-3 від 22.09.2005р. (поліс № ВА/1026750 зі строком дії з 01.10.2005р. по 30.09.2006р.) та автомобіля ГАЗ 2410, реєстраційний номер НОМЕР_2 (власник автомобіля ТОВ "Видавничо-поліграфічне об'єднання "Запоріжжя").

20.11.2006р. ТОВ "Видавничо-поліграфічне об'єднання "Запоріжжя" звернулося до господарського суду Запорізької області із позовною заявою про стягнення з ВАТ "Запоріжжяобленерго" грошей в порядку компенсації шкоди, а 16.07.2007р. господарським судом Запорізької області у справі № 20/368/06 було прийнято рішення про стягнення з ВАТ "Запоріжжяобленерго" на користь ТОВ "Видавничо-поліграфічне обєднання "Запоріжжя" 7008 грн. 37 коп. збитків, завданих заподіянням майнової шкоди внаслідок ДТП.

06.12.2007 р. платіжним дорученням № 16429 ВАТ "Запоріжжяобленерго" було перераховано на рахунок Орджонікідзевського відділу ДВС ЗМУЮ суму збитків та судових витрат в розмірі  7205 грн83коп.

14.01.2008р. ВАТ "Запоріжжяобленерго" звернулося до відповідача з претензією №33юр щодо сплати 7008 грн. 37 коп., відповідно до умов договору № 102/05-З.

У відповіді на претензію від 11.02.2008р. № 71 відповідачем відмовлено у її задоволенні.

Позовні вимоги про стягнення з Публічного акціонерного  товариства “Страхова компанія “Крона” в особі Запорізької філії Публічного акціонерного  товариства “Страхова компанія “Крона” 7008 грн. 37 коп. збитків, є предметом судового розгляду у даній справі.  

Дослідивши та проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані письмові докази у їх сукупності, вислухавши представників сторін, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України  цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав або обов’язків.

Згідно зі ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні  (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову  виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Як вже зазначалось вище, 22.09.2005р. між Відкритим акціонерним товариством “Запоріжжяобленерго” (Страхувальник, позивачем у справі) та Публічним акціонерним  товариством “Страхова компанія “Крона” в особі Запорізької філії Публічного акціонерного  товариства “Страхова компанія “Крона” (Страховик, відповідачем у справі) було укладено договір обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 102/05-3.

Умовами Договору сторони визначили, а саме п. 4.1, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності відшкодовує у встановленому Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

В свою чергу, відповідно до ст. 35 Закону України «Про обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»(в редакції  2004 року № 1961-IV), для отримання страхового відшкодування особа, яка має право на відшкодування, подає страховику відповідну заяву в якої міститься найменування страховика, ідентифікуючи данні Заявника, зміст майнових вимог, обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги, та докази, що підтверджуються відповідно до законодавства, розмір шкоди, підпис заявника і дата подання заяви.

Відповідно до п. 4.3 Договору виплата страхового відшкодування потерпілій особі здійснюється страховиком на підставі письмової заяви потерпілої особи.

Як свідчать матеріали справи, ВАТ "Запоріжжяобленерго" такої заяви страховику не надало.

Слід зазначити, що винною особою у дорожньо-транспортній пригоді визнано Відкрите акціонерне товариство "Запоріжжяобленерго".

Так, 20.11.2006р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-поліграфічне об'єднання "Запоріжжя" звернулося до господарського суду з позовом до Відкритого акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" про стягнення 7008 грн. 37 коп. збитків, завданих заподіянням майнової шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Рішенням господарського суду від 16.07.2007р. позовні вимоги постраждалої особи задоволені частково, стягнуто з Відкритого акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" 7008 грн. 37 коп. збитків, завданих заподіянням майнової шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, 91 грн. 55 коп. витрат на державне мито, 105 грн. 91 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

  Згідно з ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки (автомобілів), відшкодовується на загальних підставах, а саме –шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Доводи позивача не приймаються судом, оскільки у пункті 4.3 підпункту 4.5.4 Договору зазначено, що виплата страхового відшкодування відповідно до цього Договору страховик не відшкодовує, якщо шкоду, заподіяну майну, яке знаходилося у забезпеченому транспортному засобі, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду.

Вимога позивача про отримання від відповідача, сплачену за рішенням суд суму коштів 7008 грн. 37 коп., не має законних підстав, оскільки пункт 37.4 статті 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»не передбачає виплату страхового відшкодування страхувальнику.

Страховик здійснює виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги з ремонту пошкодженого майна, лікування потерпілих та інші послуги пов'язані з відшкодуванням збитків.

Слід зазначити, що відповідно до п. 37.4 ст. 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»(в редакції, яка діяла на момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди), страховик здійснює компенсацію витрат страхувальника при умові що страхувальник здійснив такі витрати за згодою страховика. Як що такої згоди не було отримано, то страховик має право відмовити у компенсації таких витрат. Страхова компанія може вести розмову про компенсацію витрат зі страхувальником за умовою відсутності сумніву щодо його вини.

Отже, в силу прямих норм закону шкода підлягає відшкодуванню саме винною особою.

Статтею 3  Закону України “Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної  життю, здоров’ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Згідно із ст. 5 вказаного закону, об’єктом обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов’язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров’ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

В той же час, правова природа відносин які виникли між Відкритим акціонерним товариством “Запоріжжяобленерго” та Приватним акціонерним товариством “Страхова компанія “Крона” в особі Запорізької філії Приватного акціонерного  товариства “Страхова компанія “Крона” стосовно суми коштів 7008 грн. 37 коп. фактично зводяться до вимоги про компенсацію.

Компенсація не передбачена Договором № 102/05-З від 22.09.2005р. та не тотожна страховому відшкодуванню (виплаті).

Окрім того, відповідач у своїх запереченнях просить суд застосувати строк позовної давності.

Згідно із загальним правилом, після закінчення строку позовної давності особа втрачає можливість удатися до судового захисту порушеного права. Між тим, нормою ч. 1 ст. 267 ЦК України передбачено, що боржник або інша зобов’язана особа, яка виконала зобов’язання після спливу позовної давності, не має права вимагати повернення виконаного. Дане положення є додатковою гарантією захисту прав кредитора та законодавчо закріпленим підтвердженням того, що навіть в разі спливу строку позовної давності суб’єктивне право продовжує існувати. При цьому факт необізнаності боржника про закінчення строку позовної  давності юридичного значення не має.

Відповідно до норм ст. 256 ЦК України позовна давність –це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного  права або інтересу.

Слід зазначити, що право на позов в процесуальному значенні необмежене часом, тобто, особа може звернутися до суду із позовом про захист своїх прав та інтересів у будь-який час. Разом з тим, право на позов в матеріальному розумінні означає право позивача (заявника) на задоволення заявленої ним вимог, яке можливе лише у рамках строку позовної давності.

Строки позовної давності встановлені нормами ст.ст. 257, 258 ЦК України.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у  три роки.

Відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Господарським судом, було з’ясовано не дотримання позивачем правил обчислення процесуальних строків, які є важливими для господарського процесу взагалі та для забезпечення прав і свобод учасників судового процесу особливо.

Процесуальні строки – це встановлені законом або судом строки у межах яких вчиняються процесуальні дії.

Згідно з ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Як зазначалось вище, строк позовної давності до вимог про стягнення заборгованості (ст. 257 ЦК України) – три роки. 14.01.2008р. позивач звернувся до відповідача з претензією № 33юр про перерахування на поточний рахунок Відкритого акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" 7 008 грн. 37 коп. збитків, на підставі п. 4.1 Договору № 102/05-З від 22.09.2005р. Позов подано до суду 02.12.2011 р., про що свідчить штамп вхідної кореспонденції № 8329/09-05 від 02.12.2011 р., тобто після спливу строку позовної давності.

Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Позивач не звертався до суду з клопотанням про поновлення пропущеного строку позовної давності з поважних причин.

За таких обставин, господарський суд не знаходить правових підстав для задоволення  позовних вимог позивача про стягнення з відповідача 7008 грн. 37 коп.

Частиною 2 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України (ГПК України) визначено, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також ін. обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч. 2 ст. 34 ГПК України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 33 ГПК України обов’язок доказування покладено на сторони.

В даному випадку, позивачем не доведено правомірність заявлених позовних вимог.

Оскільки доводи позивача не ґрунтуються на нормах права, не підтверджені відповідними доказами та спростовані дослідженими обставинами справи, господарський суд відмовляє у задоволенні позовних вимог.

  Згідно зі ст. 49  ГПК України судовий  збір  відносяться на позивача.

Керуючись ст.ст. 45, 33, 34, 44, 49, 82-85 Господарського  процесуального кодексу України, суд

                                                            ВИРІШИВ:

Вважати відповідачем у справі –Приватне акціонерне товариство “Страхова компанія “Крона” в особі Запорізької філії Приватного акціонерного  товариства “Страхова компанія “Крона”.

У задоволені позовних вимог Відкритого акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго” до Приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “Крона” в особі Запорізької філії Приватного акціонерного  товариства “Страхова компанія “Крона” відмовити у повному обсязі.

                       Суддя                                                                              Л.П. Кагітіна

Повне рішення  складено та підписано  13.01.2012р.

Рішення господарського суду набирає законної сили  після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

13.01.2012