ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________________________________________________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" грудня 2011 р.                                                            Справа № 5023/8711/11

вх. № 8711/11

Суддя господарського суду Смірнова О.В. 

при секретарі судового засідання Липко О.Ю.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1, довіреність № 07/11-1 від 07.11.2011 р.;

відповідача - не з"явився;           3-ї особи < Текст > відповідача - < Текст > 3-ї особи < Текст >

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Хозгруп", м. Дніпропетровськ 3-я особа < Текст > 

до  Товариства з обмеженою відповідальністю "Навс", м. Харків 3-я особа < Текст > 

про стягнення 10481,15 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Хозгруп", м. Дніпропетровськ,  звернулося до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення  з  Товариства з обмеженою відповідальністю "Навс", м. Харків, 10481,15 грн. боргу та судових витрат,  обгрунтовуючи  свої вимоги тим, що відповідач в порушення умов договору № 17/11/-09-01 від 17.11.2009 р. неналежним чином виконав свої зобов"язання щодо оплати товару.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 27 жовтня 2011 року було прийнято вказану позовну заяву, порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 08 листопада 2011 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від  08 листопада 2011 року було відкладено розгляд справи на 28 листопада 2011 року.

17 листопада 2011 року позивач надав додаткові документи, які долучені судом до матеріалів справи.

Ухвалою господарського суду Харківської області від  28 листопада 2011 року було відкладено розгляд справи на 12 грудня 2011 року.

12 грудня 2011 року позивач надав додаткові пояснення, в яких зазначив, що поставка товару за накладними, доданими до позовної заяви, здійснювалась саме на виконання умов укладеного між сторонами договору № 17/11-09-01 від 17.11.2009 р. та між сторонами був укладений лише один договір поставки № 17/11/-09-01 від 17.11.2009 р., інших договорів між сторонами не укладалось.

Представник позивача у судовому засіданні 12.12.11 р. підтримував позовні вимоги.

Представник відповідача у судове засідання не з"явився, документів, витребуваних ухвалою, суду не надав, причини неявки суду не повідомив.

Судом встановлено, що з адреси відповідача до господарського суду Харківської області повернулась ухвала від 27.10.2011 р. з відміткою:"за закінченням терміну зберігання".

 Судом перевірено юридичну адресу відповідача, згідно витягу з Єдиного  державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на 07 листопада 2011 року юридична адреса відповідача - 61157, м. Харків, вул. Кривомазівська, буд. 14, кв. 35, саме на вказану адресу судом було направлено процесуальні документи відповідачеві. 

Вищий господарський суд України у п. 4 Інформаційного листа від 02.06.2006р. № 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" зазначив, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "в зв"язку з закінченням терміну зберігання", "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

                    Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

          Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, вислухавши уповноваженого представника позивача, судом встановлено наступне.

17 листопада 2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Хозгруп", м. Дніпропетровськ,  (позивач) та  Товариством з обмеженою відповідальністю "Навс", м. Харків (відповідач) був укладений договір № 17/11/-09-01 (далі - договір), у відповідності до умов якого позивач зобов"язався передавати у встановлений строк у власність відповідача товари, асортимент, кількість, ціна яких вказується в замовленні, а відповідач, в свою чергу, приймати та оплачувати поставлені товари.

Пунктом 8.1 договору передбачений порядок розрахунків, який здійснюється відповідачем  після реалізації кожної одиниці товару третім особам шляхом перерахування на поточний рахунок позивача 5, 20 - го числа кожного місяця. Якщо вказані строки оплати випадають на святкові або вихідні дні відповідач перераховує грошові кошти за проданий товар на наступний робочий день.

Пунктом 7.1 договору сторони домовились про те, що строк реалізації поставленого товару складає 60 календарних днів з моменту підписання сторонами видаткової накладної.

Пунктом 7.2 договору передбачено, що у разі якщо відповідач в строк, вказаний в п. 7.1 цього договору, не реалізував товар, він зобов"язаний: повернути нереалізований товар позивачу на умовах, передбачених  в п. 4.2 цього договору; при згоді позивача, продовжити строки реалізації товару.

Пунктом 12.1 договору передбачений строк його дії, а саме договір укладений строком до 31 грудня 2009 року. Строк дії цього договору автоматично продовжується на додаткові однорічні строки у разі, якщо не менше, як за 30 календарних днів до закінчення строку його дії будь-яка сторона не повідомить іншу сторону у письмовій формі про свій намір змінити його або припинити його дію.

Позивачем були виставлені до оплати відповідачу рахунки-фактури № ХГ-000146 від 11.05.2011 р., ХГ-000132 від 27.04.2011 р., ХГ-000136 від 05.05.2011 р., ХГ-000061 від 24.03.2011 р. на загальну суму 14226,70 грн.

На виконання умов вказаного договору позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 14226,70 грн., що підтверджується видатковими накладними № ХГ-000239 від 12.05.2011 р., ХГ-000215 від 05.05.2011 р., ХГ- 000220 від 05.05.2011 р. та ХГ-000160 від 01.04.2011 р., які підписані обома сторонами.

Судом враховані додаткові пояснення позивача за підписом директора, в яких зазначено, що поставка товару за накладними, доданими до позовної заяви, здійснювалась саме на виконання умов укладеного між сторонами договору № 17/11-09-01 від 17.11.2009 р.,  між сторонами був укладений лише один договір поставки № 17/11/-09-01 від 17.11.2009 р., інших договорів між сторонами не укладалось.

З боку відповідача товар був отриманий уповноваженою особою на підставі довіреностей № № 179 від 13.05.2011 р., 165 від 06.05.2011 р., 164 від 06.05.2011 р., 110 від 01.04.2011 р., які видані на отримання цінностей від ТОВ "Хозгруп", м. Дніпропетровськ.

Як було вищезазначено, сторони узгодили строк оплати - після реалізації кожної одиниці товару третім особам шляхом перерахування на поточний рахунок позивача 5, 20 - го числа кожного місяця.

Як вказує позивач у позовній заяві, відповідач частково розрахувався, проте повної оплати за товар не здійснив.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до відповідача з вимогою вих. № 16/08-1 від 16.08.2011 р. погасити   заборгованість за товар за накладними, доданими до позовної заяви, в термін 7 календарних днів від дня отримання цієї вимоги, що підтверджується поштовим чеком та описом з відміткою про відправку.

Проте відповідач на вимогу не відреагував та грошові кошти не перерахував.

Внаслідок неналежного виконання прийнятих на себе зобов"язань щодо  оплати, у відповідача виникла заборгованість у сумі 10481,15 грн., що і стало підставою позивачу для звернення до господарського суду з відповідним позовом.

За приписами ст. 629 ЦК України, договір є обов"язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі  яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність  чи  відсутність  обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

В силу вимог ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи вказані обставини та враховуючи вимоги ст.526 Цивільного Кодексу України, а саме те, що зобов"язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, враховуючи те, що відповідач не надав суду жодного документу, який би спростовував наявність заборгованості перед позивачем, хоча  мав можливість скористуватись своїми процесуальними правами та надати документи в обгрунтування своєї позиції по справі, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача в частині стягнення коштів в сумі –10481,15 грн.  правомірна та обгрунтована, така, що не спростована відповідачем, тому підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судові витрати у даній справі покладаються на відповідача.  

Враховуючи викладене та керуючись  ст.ст.  526, ч.1 ст.530,  ст. 629 ЦК України, ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, ст.ст.82-85 ГПК України,  суд –  < Текст > 

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Навс" (61157, м. Харків, вул. Кривомазівська, буд. 14, кв. 35, р/р № 26006839853121 в ХОФ АКБ "Укрсоцбанк", МФО 351016, код ЄДРПОУ 35245740) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Хозгруп" (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Плеханова, 9, оф. 23, код ЄДРПОУ 35340372, р/р № 26005010097867 в "Хоум Кредит Банк" м. Дніпропетровськ, МФО 307123)  10481,15 грн. боргу, 104,82 грн.  державного мита   та 236  грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати відповідний наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                 (підпис< Текст >                         Смірнова О.В.

Повний текст Рішення складено 15 грудня  2011 року.