ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ
УХВАЛА
20 грудня 2011 року справа № 5020-412/2011
Господарський суд міста Севастополя в складі: судді Юріної О.М., розглянувши скаргу
Товариства з обмеженою відповідальністю “Виробничо-комерційна фірма “Гевс ЛТД” на дії відділу державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції у місті Севастополі (99011, м. Севастополь, вул. Кулакова, 37)
про визнання незаконними та скасування постанови від 23.11.2011 про накладення арешту на грошові кошти боржника, визнання необґрунтованим стягнення витрат виконавчого провадження і виконавчого збору,
у справі за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю “Соріус-Судносервіс”
(99008, м. Севастополь, вул. Генерала Крейзера, 19)
до Товариства з обмеженою відповідальністю “Виробничо-комерційна фірма “Гевс ЛТД”
(99011, м. Севастополь, вул. Леніна, 18),
Міністерства оборони України
(01001, м. Київ, Повітрофлотський проспект, 6)
про стягнення 568349,04 грн.,
за участю представників сторін:
скаржника (боржника) –Лісника В.Г., наказ №84 від 23.04.2009;
стягувача –не з’явився;
МО України –не з’явився;
ВДВС Ленінського РУЮ у м. Севастополі –ОСОБА_1, довіреність №32162/2/3 від 23.11.2011.
Рішенням господарського суду міста Севастополя від 07.06.2011 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Соріус-Судносервіс” (далі –Скаржник, Стягувач) задоволені повністю, з Товариства з обмеженою відповідальністю “Виробничо-комерційна фірма “Гевс ЛТД” (далі –Боржник) стягнуто 568349,04 грн., з яких: 468832,66 грн –заборгованість за договором, 77873,11 грн –інфляційні втрати, 21643,27 грн –3% річних, а також 5683,49 грн. –державне мито та 236,00 грн. –витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
У порядку статті 116 Господарського процесуального кодексу України 21.06.2011 виданий наказ на примусове виконання рішення господарського суду міста Севастополя від 07.06.2011 по справі №5020-412/2011.
05.12.2011 на адресу господарського суду міста Севастополя у порядку статті 1212 Господарського процесуального кодексу України надійшла скарга Товариства з обмеженою відповідальністю “Виробничо-комерційна фірма “Гевс ЛТД” на дії відділу державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції у місті Севастополі.
Ухвалою від 07.12.2011 скарга прийнята до провадження суддею Юріною О.М.
Скарга мотивована, зокрема, тим, що Боржник не був належним чином повідомлений про відкриття виконавчого провадження, отримав постанову про відкриття виконавчого провадження від 15.09.2011 лише 11.10.2011, тоді як строк для добровільного виконання ним рішення суду був встановлений державним виконавцем до 22.09.2011, тобто строк для добровільного виконання пропущений з вини відділу державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції у місті Севастополі, а рішення виконано не в порядку проведення виконавчих дій, а добровільно.
Відділ державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції в місті Севастополі (далі –орган ВДВС) проти задоволення скарги заперечує з мотивів, викладених у запереченнях від 19.12.2011 №36724/2/3, в тому числі, посилаючись на зміст частини першої статті 28 Закону України «Про виконавче провадження»в новій редакції.
Відповідно до статті 1212 Господарського процесуального кодексу України скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена. Скарги на дії органів Державної виконавчої служби розглядаються господарським судом, про час і місце якого повідомляються ухвалою стягувач, боржник чи прокурор та орган виконання судових рішень. Неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу Державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги. За результатами розгляду скарги виноситься ухвала, яка надсилається стягувачеві, боржникові та органові виконання судових рішень. Ухвалу може бути оскаржено у встановленому цим Кодексом порядку.
Розглянувши матеріали справи, суд дійшов висновку про задоволення скарги з огляду на наступне.
На виконання рішення господарського суду міста Севастополя від 07.06.2011 був виданий наказ від 21.06.2011 по справі №5020-412/2011.
На підставі заяви Стягувача б/н від 09.09.2011, зареєстрованої органом ВДВС 12.09.2011 за №32969/3, старшим державним виконавцем Терехіною О.Г. постановою від 15.09.2011 було відкрито виконавче провадження /а.с.107 т.3/. Цією ж постановою Боржнику було запропоновано добровільно виконати рішення в строк до 7 днів з моменту винесення постанови –до 22.09.2011.
В якості підстави скарги Боржник посилається на те, що ця постанова не була направлена на його адресу.
Відповідно до частини першої статті 31 Закону України «Про виконавче провадження»копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження, що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.
Доказів надсилання Боржнику постанови про відкриття виконавчого провадження від 15.09.2011 рекомендованим листом з повідомленням про вручення органом ВДВС суду не надано, тоді як згідно зі статями 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Судом встановлено, що постанова про відкриття виконавчого провадження від 15.09.2011 була отримана Боржником лише 11.10.2011, на його вимогу згідно з листом від 10.10.2011 №192 /а.с.119 т.3/.
Згідно з частиною четвертою статті 31 Закону України «Про виконавче провадження»державним виконавцем або іншою особою, уповноваженою державним виконавцем, документи виконавчого провадження можуть бути вручені особисто сторонам або іншим учасникам виконавчого провадження під розписку.
Таким чином, суд дійшов висновку, що органом ВДВС порушені вимоги Закону України «Про виконавче провадження»щодо обов'язкової процедури надіслання постанови про відкриття виконавчого провадження рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення, постанова про відкриття виконавчого провадження від 15.09.2011 була вручена Боржнику на його вимогу лише 11.10.2011.
Постановою від 15.09.2011 про арешт коштів боржника старшим державним виконавцем Терехіною О.Г. накладений арешт на кошти у межах суми 574268,53 грн, що перебувають на рахунку 26003209705500 в СФ ПАТ «УкрСиббанк», МФО 384986, та належать Боржнику /а.с.110 т.3/, а також постановою від 15.09.2011 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження накладений арешт на все майно Боржника в межах суми боргу та заборонено здійснювати відчуження будь-якого майна, що йому належить /а.с.112 т.3/.
Листом від 27.09.2011 за вих.№33-24/19735 АТ «УкрСиббанк»повернув постанову від 15.09.2011 про арешт коштів боржника без виконання через невірне зазначення у постанові найменування банківської установи /а.с.114 т.3/.
26.10.2011 постанова від 11.10.2011 про арешт коштів боржника прийнята ПАТ «УкрСиббанк»до виконання (лист від 26.10.2011 за №22-21/22922) /а.с.128 т.3/.
Згідно з витягом про реєстрацію в Єдиному реєстрі заборон відчуження об’єктів нерухомого майна №33025928 від 20.09.2011 до Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна 20.09.2011 внесено реєстраційний запис про арешт усього нерухомого майна Боржника на підставі постанови від 15.09.2011 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження /а.с.115-116 т.3/.
Відповідно до витягу про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна №33025876 від 20.09.2011 до Державного реєстру обтяжень рухомого майна 20.09.2011 внесено реєстраційний запис про арешт усього рухомого майна Боржника на підставі постанови від 15.09.2011 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження /а.с.117-118 т.3/.
22.11.2011 Стягувач звернувся до органу ВДВС із заявою про закриття виконавчого провадження у зв’язку з повним виконанням Боржником рішення /а.с.129 т.3/, а 23.11.2011 із заявою про закінчення виконавчого провадження у зв’язку з повним добровільним виконанням Боржником рішення та виключення суми 99 516,38 грн з виконавчого провадження /а.с.130 т.3/.
За угодою про припинення зобов’язання від 20.06.2011, укладеною Стягувачем та Боржником, сторони дійшли згоди щодо прощення боргу Боржника в розмірі 99 516,38 грн, з яких: 77873,11 грн –інфляційні втрати, 21 643,27 грн –3% річних, а зобов’язання в частині сплати (відшкодування) Боржником на користь Стягувача в цій сумі припиняється в момент підписання цієї угоди та не підлягають виконанню в добровільному та/або в примусовому порядку, в тому числі, порядку виконання рішення господарського суду міста Севастополя від 07.06.2011 у справі №5020-412/2011.
Постановами від 23.11.2011 старшим державним виконавцем Терехіною О.Г. зняті арешти з майна боржника та грошових коштів боржника /а.с.132-133 т.3/ на підставі поданих Стягувачем заяви та копій платіжних документів про сплату боргу в повному обсязі.
Постановами від 23.11.2011 старшим державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції в місті Севастополі прийнято рішення про стягнення з Боржника виконавчий збір у розмірі 47475,22 грн, витрати на проведення виконавчих дій у сумі 58,52 грн та накладений арешт на грошові кошти боржника в розмірі 47 533,74 грн /а.с.32-35 т.4/.
Згідно з Роз’ясненнями Президії Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України»№04-5/365 від 28.03.2002 за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.
Судом встановлено, що рішення господарського суду міста Севастополя від 07.06.2011 у справі №5020-412/2011 виконано Боржником повністю та добровільно, перерахуванням грошових коштів на рахунок Стягувача /а.с.5-7 т.4/.
Органом ВДВС порушені вимоги Закону України «Про виконавче провадження»щодо обов'язкової процедури надіслання постанови про відкриття виконавчого провадження рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення. Постанова про відкриття виконавчого провадження від 15.09.2011, в якій державний виконавець визначив строк добровільного виконання рішення «7 днів з моменту винесення постанови –до 22.09.2011», була вручена Боржнику на його вимогу лише 11.10.2011.
Згідно з пунктом 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.12.2003 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження»витрати виконавчого провадження та виконавчий збір стягуються за постановою державного виконавця з боржника, якщо останній не виконав рішення добровільно в установлений для цього строк і воно було виконане примусово. Суд може визнати стягнення виконавчого збору необґрунтованим, якщо встановлений державним виконавцем строк для добровільного виконання рішення не узгоджувався зі строками, встановленими Законом України «Про виконавче провадження», і був нереальним.
Посилання державного виконавця на зміст третього речення частини першої статті 28 Закону України «Про виконавче провадження», в якому йдеться про стягнення виконавчого збору з боржника у разі самостійного виконання боржником рішення після початку його примусового виконання, є неправомірним, оскільки згідно з частиною першою статті 27 цього Закону початок примусового виконання рішень припадає на наступний день після закінчення строку, відведеного цим Законом для самостійного його виконання, а виконавчій збір –це грошові кошті, що підлягають стягненню з боржника в разі невиконання рішення у строк, відведений цим Законом для самостійного його виконання.
У порушення прав Боржника державний виконавець, не пересвідчившись в тому, що копія постанови про відкриття виконавчого провадження надіслана Боржнику та вручена йому, дійшов висновку про початок примусового виконання рішення суду, при цьому заходів примусового виконання рішень, передбачених статтею 32 Закону України «Про виконавче провадження», ним не вживалось.
За таких обставин, стягнення з Боржника виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій є необґрунтованим, а скарга Товариства з обмеженою відповідальністю “Виробничо-комерційна фірма “Гевс ЛТД” підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись статтями 1212, 86 Господарського процесуального кодексу України, суд
УХВАЛИВ:
1. Скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Виробничо-комерційна фірма “Гевс ЛТД” задовольнити.
2. Постанови Відділу державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції у місті Севастополі від 23.11.2011 про накладення арешту на грошові кошти боржника, про стягнення з боржника виконавчого збору, про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій визнати незаконними та скасувати.
Суддя підпис О.М. Юріна
Результат: залишити без задоволення Суддя: Юріна Олена Миколаївна