Справа № 1-202/11

28.07.2011

                                                                                                                                       Справа № 1-202/11

ПОСТАНОВА

ИМЕНЕМ  УКРАЇНИ

м. Токмак                                                                                                  28 липня 2011 р..                                        

          Суддя Токмацького районного суду Запорізької області Ушатий І.Г., при секретарі                    судового засідання Левинскій І.В. за участю прокурора Рій О.Л., захистників ОСОБА_1 та ОСОБА_2, розглянувши в попередньому судовому засіданні в приміщені Токмацького районного суду кримінальну справу за обвинуваченням ОСОБА_3  за ч.2 ст. 121 КК України,

ВСТАНОВИВ:

          Органом досудового слідства ОСОБА_3 звинувачується у скоєні злочину, передбаченого ч.2 ст. 121 КК України, а саме в тому, що ОСОБА_3, засуджений 21.08.1996 р. Кіровским районным судом АРК за ст.ст.142 ч.3, 222 ч.1, 42 КК Украины до 7 років позбавлення волі, звільнився 10.08.2001  р. на підставі Закону України «Про амністію»від 05.07.2001р. умовно-достроково, невідбутий строк 1 рік 8 місяців 16 днів, маючи судимість, яка не знята та не погашена у встановленому законом порядку, на шлях виправлення не став та знову скоїв особливо тяжкий злочин при наступних обставинах.

         08.11.2001 р. в період часу приблизно з 23 години до 23 години 30 хвилин  ОСОБА_3, знаходячись за місцем проживання свого знайомого ОСОБА_4  в будинку № 14 по вул. Перемоги в с. Ільченково Токмацького району Запорізької області, вживав спіртні напої спільно з ОСОБА_4 Та ОСОБА_5 Під час вживання спіртних напоїв між ОСОБА_3 та ОСОБА_6 виникла сварка, для препинення якої ОСОБА_6 Вийшов з будинку № 14 по вул. Перемоги й пішов до місця свого проживання  - б. 5 по вул. Шкільній с. Ільченково Токмацького району Запорізькій області. ОСОБА_3, знаходячись у стані алкогольного сп'яніння, пішов за ОСОБА_5 та наздогнавши його на території с. Ільченково, діючи з особистого неприязного відношення, маючи умисел на заподіяння тілесних ушкоджень став наносити ОСОБА_5 руками та ногами чисельні удари по голові та різним частинам тіла, а також невстановленим предметом з травмуючою поверхнею у вигляді тупого ребра у скроневу  ділянку справа, чим завдав численні рани на голові та обличчі, вдавлений перелом правої скроневої кістки, переломи відростків правої та лівої виличніх кісток, поперечний перелом альвеолярного відростка верхньої щелепи, множинні осколкові переломи кісток носа, множинні переломи ребер (всього одинадцять) по передній поверхні грудної клітини, що згодом спричинило смерть ОСОБА_7

          Внаслідок умисних дій ОСОБА_3, ОСОБА_7 були заподіяні, згідно висновку судово-медичної експертизи № 44 від 16.04.2002 р, наступні тілесні ушкодження, що відносяться за ступенем тяжкості:

- рана в скроневій області справа, вдавлений перелом скроневої кістки з пошкодженням зовнішньої і внутрішніх кісткових пластин, як пошкодження небезпечні для життя в момент заподіяння, в даному випадку спричинили смерть - тяжкі тілесні ушкодження;

- множинні рани на голові та обличчі, переломи виличних кісток, перелом верхньої щелепи, перелом носових кісток у живих осіб в сукупності ушкоджень середньої тяжкості;

- множинні переломи ребер у живих осіб, як пошкодження вимагають свого загоєння понад 21 дня - ушкодження середньої тяжкості.

          Причиною смерті ОСОБА_7, згідно висновку судово-медичної експертизи № 44 від 16.04.2002 р., стала відкрита черепно-мозкова травма з переломом кісток черепа і множинних переломів кісток обличчя (виличних, кістки носа, верхньої щелепи).

          При попередньому судовому розгляді справи захистниками ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заявлено клопотання про направлення кримінальної справи на додаткове розслідування у зв'зку з наступними порушеннями права обвинуваченого на захист.

          Всупереч вимогам ст.ст. 22, 64, 131, 132, 142 пред'явлене ОСОБА_3 обвинувачення є неконкретним; всупереч вимогам ст. 218 КПК України обвинуваченому та захистникам для ознайомлення надано не всі матеріали кримінальної справи; всупереч вимогам ст. 19 КПК України обвинуваченому ОСОБА_3 не забезпечено право давати показання, заявляти клопотання рідною мовою та користуватися послугами перекладача.

          Обвинувачений ОСОБА_3 клопотання підтримує, пояснив, що ні українською, ні російською мовами не володіє, потребує послуг перекладача.

          Прокурор та потерпіла заперечують проти задоволення клопотання.

          Вислухавши думку учасників процесу, дослідивши матеріали справи, вважаю, що справа не може бути призначена до судового розгляду.

          Під час досудового слідства, в порушення вимог ст. 374 КПК України щодо обов'язковості вказівок суду, що розглянув справу в апеляційному порядку, не виконано вказівки, викладені в постанові апеляційного суду Запорізької області від 28.02.2011 р. Так, апеляційним судом  зазначено про необхідність виконання вимог ст. 22 КПК України щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження обставин у справі, усунення наявних протеріч. Зокрема про встановлення місця скоєння злочину, встановлення, від дії яких предметів утворилися кожні тілесні ушкодження, а також послідовність нанесення ударів.

          Всупечеч вимогам ст.ст. 22, 64, 131, 132, 142 пред'явлене ОСОБА_3 обвинувачення є неконкретним, що порушує право обвинуваченого на захист, оскільки він має право знати, в чому конкретно він звинувачується. В постанові про притягнення у якості обвинуваченого не зазначено місце скоєння злочину, що є обов'язковим відповідно до вимог ст. 132 КПК України. Не чітко описаний механізм нанесення ударів —не зазначено послідовність, хоча б приблизну кількість ударів, положення тіла потерпілого під час нанесення ударів (стояв, лежав). Не конкретизовано,  в які частини тіла наносив ОСОБА_3 удари руками, а в які ногами. Не зазначено, які тілесні ушкодження були завдані від нанесення ударів руками, ногами, а які після нанесення ударів невстановленим предметом. Також в постанові про притягнення в якості обвинуваченого неконкретно зазначено час настання смерті потерпілого. Зазначено лише, що смерть настала в подальшому, без конктеризації —безпосередньо після нанесення ударів, через декілька годин чи днів.

          Невідповідність дат в постановах про призначення судових експертиз зазначеним  у висновках експертів датам постанов слідчого, на підставі яких проведено експертизи  (т.1, а.с. 122, 123, 124, 126, 138, 139, 134) дають підстави вважати, що в матеріалах справи містяться не всі постанови про призначення судових експертиз та не всі висновки експертів. Це вказує на порушення  положень ст. 218 КПК України про ознайомлення обвинуваченого з усіма матеріалами кримінальної справи.

          Крім того, на стадії досудового розслідування ОСОБА_3 свою провину не визнав, від дачі пояснень відмовився, заявляв клопотання про надання йому перекладача, тому що він не володіє не українською, ні російською мовами. Такого перекладача йому надано не було.

          Так, при допиті у якості обвинуваченого ( т.3 а.с.94) ОСОБА_3 заявляв слідчому, що його рідна мова ногайська і що він погано володії російською та українською мовами, заявив клопотання на рідній мові.

          З матеріалів справи видно, що 02.04.2004 р. слідче управління МВС України в Запорізькій області звернулося до Генеральної Прокуратури Російської Федерації з клопотанням про видачу правоохоронним органам Україна ОСОБА_3, який за національністю є ногайцем, його рідна мова ногайська.

          Згідно ст.19 КПК України - судочинство в Україні ведеться українською мовою або мовою більшості населення даної місцевості. Особам, які беруть участь у справі і не володіють мовою, якою ведеться судочинство, забезпечується право робити заяви, давати показання, заявляти клопотання, знайомиться з усіма матеріалами справи, виступати в суді рідною мовою і користуватися послугами перекладача, в порядку встановленому цим Кодексом.

          Слідчі і судові документи, відповідно до встановленого КПК порядку, вручаються обвинуваченому в перекладі на його рідну мову або іншу мову, якою він володіє.

          В стадії досудового розслідування обвинуваченим і його захистниками неодноразово заявлялися клопотання про надання перекладача, однак вказані клопотання слідчим необгрунтовано відхилено.

          В матеріалах справи (л.д.95-96 т.3 і л.д.120 т.3) є постанови слідчого про відмову в задоволенні клопотань про призначення перекладача та переказ слідчих документів на рідну мову ОСОБА_3 Крім того в матеріалах справи, а саме (т.3 а.с. 94, 101) є записи обвинуваченого виконані рідною мовою, а переклад до тексту не прикладений, що позбавляє можливості учасників процесу ознайомитися з ним.

          В силу ст.246 ч.1 КПК України, при попередньому розгляді справи суддя з власної ініціативи або за клопотанням прокурора, обвинуваченого, його захисника чи законного представника, потерпілого, позивача, відповідача або їх представників своєю постановою повертає справу на додаткове розслідування у випадках, коли під час порушення справи, провадження дізнання чи досудового слідства були допущені такі порушення вимог цього Кодексу, без усунення яких справа не може бути призначено до судового розгляду.

          Відповідно до п.3 ст.370 КПК України істотним порушенням кримінально-процесуального закону при якому вирок (постанову) в усякому разі підлягає скасуванню, є  порушеня права обвинуваченого на захист.

          Таким чином на стадії досудового розслідування було грубо порушено право обвинуваченого ОСОБА_3. на захист і справу необхідно повернути для проведення додаткового досудового  розслідування, в ході якого виконати всі слідчі дії за участю перекладача, пред'явити ОСОБА_3 конкретне обвинувачення, ознайомити його з усіма матеріалами кримінальної справи.

             Також захистниками ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заявлено клопотання про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_3 із взяття під варту на інший більш м'який запобіжний захід.

          Обвинувачений ОСОБА_3 клопотання підтримує, прокурор та потерпіла проти клопотання заперечують.

          Вважаю, що підстави для зміни запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_3 відсутні. Захистниками та обвинуваченим не наведено жодних змін обставин, що сталися після обрання запобіжного заходу, які б вказували на втрату необхідності в запобіжному заході  у вигляді взяття під варту обвинуваченому ОСОБА_3

          На підставі викладеного керуючись ст.246 КПК України, -

                                                            ПОСТАНОВИВ:

          Кримінальну справу за обвинуваченням ОСОБА_3 Сераждіна Садіковіча за ч.2 ст.121 КК України повернути Токмацькому міжрайонному прокурору на додаткове розслідування.

          Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_3 - залишити взяття під варту.

          На постанову протягом семи діб з дня її винесення сторони можуть подати апеляції до апеляційного суду Запорізької області через Токмацький районний суд.

          Суддя:(підпис)                                                                                    З оригиналом згідно

          Суддя Токмацького районного суду

Запорізької області                                                  ОСОБА_8