Справа №  2-1188/11     

Р І Ш Е Н Н Я

 І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

"20" грудня 2011 р.                      Здолбунівський районний суд   

                                                                               Рівненської  області

в складі:  головуючого судді     Плевако О.П.                                     

                             при секретарі                Кондратюк Н.В.

                             за участю позивачки    ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Здолбунові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом про розірвання шлюбу з відповідачем, вказуючи, що вони перебувають в зареєстрованому шлюбі з 17 грудня 1999 року. Від спільного життя мають сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Стверджує, що одруження з відповідачем виявилося невдалим, у них різні погляди на життя, сімейні обов’язки, відсутні взаєморозуміння та взаємоповага. Фактично вони не підтримують шлюбні відносини, сім років проживають окремо, сім’я існує формально.

Прийшла до висновку, що примирення неможливе, просить шлюб з відповідачем розірвати, дітей залишити проживати з нею.

В судовому засіданні позивачка позовні вимоги підтримала в повному об’ємі, просить їх задовольнити.

Відповідач на неодноразові виклики в судове засідання не з'явився, хоча про день та час розгляду справи був повідомлений належним чином у передбаченому законом порядку. Про причини неявки суд не повідомив.

Позивачка заявила клопотання про заочний розгляд справи.

Суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, тому клопотання підлягає до задоволення.

Вислухавши пояснення позивачки, вивчивши матеріали справи суд вважає, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступних підстав.

Згідно свідоцтва про одруження серії 1-ГЮ №025430 виданого 17 грудня 1999 року виданого Мізоцькою селищною радою Здолбунівського району Рівненської області сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі з 17 грудня 1999 року.

Від даного шлюбу сторони мають двох малолітніх дітей: сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, які проживають з позивачкою.

Рішенням Здолбунівського районного суду Рівненської області від 24 грудня 2004 року з ОСОБА_2 стягнуто на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітніх синів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у розмірі 150 грн. щомісячно на кожну дитину. Однак, ОСОБА_2 аліменти не сплачував, за що 07 липня 2010 року вироком Здолбунівського районного суду Рівненської області засуджений за вчинення злочину, передбаченого ч.1 ст.164 КК України (злісне ухилення від сплати аліментів). Згідно вироку ОСОБА_2 суду показав, що тривалий час проживає з іншою жінкою, тобто відповідач фактично створив іншу сім’ю.   

З пояснень позивачки вбачається, що сторони не ведуть спільне господарство, не підтримують подружні стосунки, разом не проживають більше семи років, примирення між ними не можливе. При взаємовідносинах, які склалися між сторонами, суд вважає, що сім’я існує формально, збереження її неможливе.

За таких обставин суд приходить до висновку, що причини, які спонукали позивачку наполягати на розірванні шлюбу, є обґрунтованими, спільне проживання сторін є неможливим.

Тому позов в частині розірвання шлюбу підлягає задоволенню.

Що ж стосується вимоги позивачки про визначення місце проживання дітей, то суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст.161 Сімейного кодексу України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними  може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно принципу 6 Декларації прав дитини від 20 листопада 1959 року малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виключні обставини, бути розлучена зі своєю матір'ю. Зазначений принцип міжнародної норми права констатує ту обставину, що малолітня дитина як правило більше потребує саме материнської любові, турботи і розуміння.

На підставі наведеного, а також враховуючи те, що відповідач не приймає участь у вихованні синів, не сплачує присуджені аліменти та взагалі не цікавиться дітьми, суд приходить до висновку про необхідність залишити проживати з матір’ю, що не позбавляє батька права на особисте спілкування з дітьми та прийняття участі у їх вихованні.

Тому і в цій частині позов підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 10, 60, 212-215, 224-227 ЦПК України та на підставі ст.ст.110, 112, 161 СК  України, суд –

в и р і ш и в :

Позов задовільнити.

Шлюб, зареєстрований 17 грудня 1999 року у Мізоцькій селищній раді Здолбунівського району Рівненської області, актовий запис № 26 між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 –розірвати.

Сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, та сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, залишити проживати з матір’ю.    

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Рівненської області. Апеляційна скарга на рішення суду подається через Здолбунівський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення. У разі якщо рішення було ухвалено без участі особи, яка його оскаржує, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Відповідачем може бути подана заява про перегляд заочного рішення протягом десяти днів з дня отримання його копії.

С у д д я