ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ
Іменем України
РІШЕННЯ
|
"17" квітня 2008 р. |
справа № 5020-2/075 |
За позовом прокурора Ленінського району міста Севастополя
(99011, м. Севастополь, вул. Вороніна, 11) в інтересах держави
в особі Севастопольської міської Ради (99011, м. Севастополь, вул. Леніна, 3)
до відповідача суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1
(АДРЕСА_1)
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача
Севастопольське міське головне управління земельних ресурсів
(99011, м. Севастополь, вул. Леніна, 2 )
про зобов'язання повернути самовільно зайняту земельну ділянку.
Суддя Шевчук Н.Г.
Представники сторін:
прокурор -Шульга А.М., посвідчення № 438 від 20.02.2006;
позивача -Чиркова О.М., довіреність № 03-15/2 від 08.01.2008;
відповідача -ОСОБА_2, довіреність б\н від 14.03.2008;
третьої особи -не з'явився.
СУТЬ СПОРУ:
Прокурор Ленінського району міста Севастополя звернувся до суду з позовною заявою в інтересах держави в особі Севастопольської міської Ради до суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 про зобов'язання повернути самовільно зайняту земельну ділянку.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач порушив норми діючого земельного законодавства України та самовільно без правовстановлюючих документів зайняв зазначену земельну ділянку.
Ухвалою суду від 22.02.2008 до участі у справі залучена третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Севастопольське міське головне управління земельних ресурсів.
17.04.2008 прокурор надав уточнення позовних вимог та просить зобов'язати суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 повернути самовільно зайняту земельну ділянку площею 10 кв.м., розташовану по вул. Пожарова, 6 у м. Севастополі, її власнику -Севастопольській міській Раді у стані, придатному для подальшого використання, для чого прибрати торгівельний кіоск (арк.с. 33).
Відповідач у відзиві на позов проти позовних вимог заперечує з посиланням на те, що ним на теперішній час здійснюється оформлення правоустановчих документів на спірну земельну ділянку (вх. № 4648 від 13.03.2008). Також відповідач 20.03.2008 надіслав клопотання про відстрочення виконання рішення строком на два роки (вх. № 5188).
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення прокурора та представників сторін суд
В С Т А Н О В И В :
Відповідно до пункту 2 статті 121 Конституції України на прокуратуру покладається представництво інтересів держави в суді у випадках, визначених законом.
Згідно зі статтею 2 Господарського процесуального кодексу України прокурор може подавати позови до суду в інтересах держави. При цьому прокурор самостійно визначає і обґрунтовує у позовній заяві в чому виражається порушення інтересів держави.
В рішенні Конституційного суду України № 3-рп/99 від 8 квітня 1999 року про офіційне тлумачення статті 2 Господарського процесуального кодексу України визначено, що прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає, в чому саме проявилося порушення матеріальних чи інших інтересів держави, обґрунтовує в позивній заяві необхідність їх захисту і визначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції в спірних відносинах.
Підставою для звернення прокурора в господарський суд з позовною заявою є шкода економічним інтересам, інтересам в області раціонального використання земель держави внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки відповідачем.
Згідно зі статтями 13, 14 Конституції України земля перебуває під особливою охороною держави і права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування.
Відповідно до пункту 12 Перехідних положень Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001 року до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради.
Згідно статей 10, 43 Закону України ”Про місцеве самоврядування” міські ради представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цім та іншим законами. До компетенції міських рад відносяться вирішення питань регулювання земельних відносин.
Відповідно до Типового положення про Київське та Севастопольське міське головне управління земельних ресурсів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2003 року N 200 Севастопольське міське головне управління земельних ресурсів є територіальним органом Держкомзему і йому підзвітне та підконтрольне.
Згідно пунктів 1,3 Положення про державну інспекцію по контролю за використанням і охороною земель, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів № 1958 від 25.12.2002, вищевказана інспекція є урядовим органом державного управління, який діє у складі Держкомзему і йому підпорядковується. Однією із завдань Держземінспекції є організація та здійснення державного контролю за використанням і охороною земель.
Відповідно пункту “а” частини першої статті 9 Земельного кодексу України до повноважень Севастопольської міської ради галузі земельних відносин на їх території належить розпорядження землями територіальної громади міста.
Відповідно до статті 1 Закону України „Про державний контроль за використанням і охороною земель” від 19.06.2003 №963-I під самовільним зайняттям земельних ділянок розуміються будь-які дії особи, які свідчать про фактичне використання не наданої їй земельної ділянки чи намір використовувати земельну ділянку до встановлення її меж у натурі (на місцевості), до одержання документа, що посвідчує право на неї, та до його державної реєстрації.
За матеріалами перевірок представниками Управління з контролю за використанням та охороною земель у місті Севастополі, проведених 04.06.2007, 20.11.2007 та 28.03.2008 (акт №969 від 04.06.2007, припис №518 від 04.06.2007, протокол №296 від 04.06.2007, постанова №000296 від 14.06.2007; акт №2515 від 20.11.2007, протокол №667 від 20.11.2007, припис №1281 від 20.11.2007, постанова №667 від 22.11.2007; акт №918 від 28.03.2008), прокуратурою Ленінського району міста Севастополя встановлено, що відповідач у порушення зазначених норм діючого земельного законодавства самовільно, без правовстановлюючих документів зайняв земельну ділянку загальною площею 10 м2, яка розташована по вул. Пожарова, 6 у м. Севастополі, біля автосалону, яка використається під розміщення торгівельного кіоску (арк.с. 5-14, 35-36).
Представник позивача підтримує вимоги прокурора.
На момент проведення перевірки 04.06.2007 було встановлено, що спірна земельна ділянка відповідачем самовільно використовується під розміщення малої архітектурної форми для продажу товарів, та йому приписано усунути вказане порушення протягом 30 днів.
При повторних перевірках 20.11.2007 та 28.03.2008 встановлено, що раніше виявлене порушення відповідачем не усунуто, земельна ділянка відповідачем продовжує використовуватись.
У відзиві на позов від 13.03.2008 та клопотанні про відстрочення від 19.03.2008 відповідач пояснив, що документи на земельну ділянку перебувають на стадії оформлення.
На час розгляду справи докази добровільного звільнення відповідачем спірної земельної ділянки відсутні.
Відповідач у разі задоволення позовних вимог, посилаючись на зазначені обставини, письмовим клопотанням просить суд відстрочити виконання рішення на два роки.
Прокурор та представник позивача проти заявленого клопотання не заперечують.
Згідно статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.
Відповідно до статті 125 Земельного кодексу України право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.
Згідно зі статтею 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України. Право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.
З урахуванням викладеного суд вважає позовні вимоги прокурора Ленінського району міста Севастополя обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.
Беручи до уваги викладене та керуючись статтями 9, 116, 125, 126 Земельного кодексу України, статтями 49, 82, 84-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України суд
В И Р І Ш И В:
1. Позов задовольнити повністю.
2. Зобов'язати суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) повернути самовільно зайняту земельну ділянку площею 10 кв.м. розташовану по вул. Пожарова, 6 у м. Севастополі, її власнику -Севастопольській міській Раді(99011, м. Севастополь, вул. Леніна, 3, код у ЄДРПОУ 24872845) у стані, придатному для подальшого використання, для чого прибрати торгівельний кіоск.
3. Відстрочити виконання рішення суду строком на два роки до 22.04.2010.
Суддя Шевчук Н.Г.
Рішення оформлено відповідно до вимог ст. 84 Господарського
процесуального кодексу України і підписано 22.04.2007.