РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
"26" грудня 2011 р. Справа № 5004/1870/11
Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючий суддя Петухов М.Г.
суддя Маціщук А.В. ,
суддя Гулова А.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача фізичної особи - підприємця ОСОБА_1
на рішення господарського суду Волинської області від 01.11.2011 р.
у справі № 5004/1870/11 (суддя Слободян П.Р.)
за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1
до Підприємства теплових мереж "Ковельтепло", м. Ковель
про розірвання договору №430 від 01.11.2006 року про відпуск теплової енергії
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився
від відповідача: не з'явився
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Волинської області від 01.11.2011р. у справі №5004/1870/11 відмовлено у задоволенні позову підприємця ОСОБА_1 до підприємства теплових мереж "Ковельтепло" про розірвання угоди № 430 від 01.11.2006 р.
При прийнятті вказаного рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що 1 листопада 2006 року між ПТМ "Ковельтепло" та підприємцем ОСОБА_1 було укладено угоду № 430 на відпуск теплової енергії. Відповідно до умов угоди ПТМ "Ковельтепло" взяло на себе зобов’язання щодо забезпечення надання позивачу послуг з теплопостачання приміщення по бул. Л. Українки, 1/13, площею 69,7кв.м.
Пунктом 23 угоди сторонами обумовлено, що дана угода укладається на один рік. Угода являється продовженою на невизначений термін, якщо за 1 місяць до закінчення угоди не буде заяви однієї із сторін про відмову від даної угоди.
Місцевий суд зазначає, що споживач 06.11.2009 р. звернувся до теплопостачальної організації з заявою в якій просив про розірвання угоди на відпуск і споживання теплової енергії, яка зареєстрована відповідачем за № 241.
Підприємство теплових мереж "Ковельтепло" 20.11.2009 р. у відповіді на заяву підприємця ОСОБА_1 повідомило, що позивачем недотримана процедура відключення від ЦО і ГВП, як це передбачено відповідними положеннями чинного законодавства, а тому угода від 01.11.2006 р. №460 про відпуск теплової енергії не може бути розірвана.
Місцевий господарський суд зазначає, що у відповідності з п. 25 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою KM України № 630 від 21.07.2005 р. здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства. Самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється.
Судом першої інстанції враховано, що спеціальним нормативно-правовим актом, який регулює процедуру відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води житлового будинку при відмові споживачів від послуг ЦО і ГВП, є Порядок відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, затвердженим наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22.11.2005р. №4, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 09.12.2005 р. за № 1478/11758. Порядком передбачено можливість відключення від централізованого опалення за рішенням загальних зборів та за згодою всіх власників (уповноважених осіб) приміщень у житловому будинку.
При вирішенні даних спірних правовідносин, місцевий суд виходив з того, що згідно з угодою, яку позивач просить розірвати, здійснюється централізоване опалення вбудованого в багатоповерховий житловий будинок приміщення з єдиною внутрішньо-будинковою системою опалення, яка належить до інженерної системи будинку як цілісного майнового комплексу.
А тому, зважаючи на відсутність дозволу, неможливість споживання теплової енергії без договору в силу приписів закону (ст. 275 ГК України, ст. 24 ЗУ "Про теплопостачання", ст. 20 ЗУ "Про житлово-комунальні послуги"), місцевий господарський суд дійшов до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову про розірвання угоди №430 на відпуск теплової енергії від 01.11.2006 р.
Не погоджуючись із винесеним рішенням суду першої інстанції, позивач - фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Волинської області від 01.11.2011р. у справі №5004/1870/11 та прийняти нове рішення, яким задоволити позовні вимоги в повному обсязі.
Апелянт вважає, що рішення господарського суду прийнято з порушенням норм матеріального права.
На підтвердження своїх доводів скаржник вказує наступне.
Скаржник зазначає, що судом залишено поза увагою норми Законів України "Про захист прав споживачів", "Про житлово-комунальні послуги", "Про теплопостачання". Адже правовідносини у сфері житлово-комунальних послуг регулюються саме цими законодавчими актами. Так, у відповідності з вимогами п. 6. ст. 26 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" у разі зникнення потреби в отриманні послуги або відмови споживача від користування послугою виконавця/виробника споживач має право розірвати договір. Відповідно до вимог ст. 15 Закону України «Про теплопостачання»основним завданням державного регулювання діяльності у сфері теплопостачання є захист прав споживачів і запобігання монополізації та створення умов для конкурентного середовища у сфері теплопостачання.
Апелянт зазначає, що відповідач відхиляючи пропозицію та позов підприємця ОСОБА_1 про розірвання формально існуючого договору, посилався на порушення підприємцем порядку відключення від системи центрального теплопостачання.
Разом з тим, позивач вказує, що порядок було порушено відповідачем, оскільки саме його спеціалісти відключили магазин від мережі теплопостачання і зняли батареї опалення. Окрім того, відповідач, практично відмовляючи в розірванні договору споживачу порушив його конституційні права власника та права споживача, посилаючись в основному на Правила надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою КМУ №630 від 21.07.2005 року.
Також, скаржник пояснює, що угода №430 від 01.11.2006 року не відповідає вимогам типового договору про надання послуг з центрального опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення. В існуючому договорі практично відсутні права споживача, що є істотним порушенням умов договору, де порушено інтереси позивача, як сторони в договорі.
Враховуючи викладені вище аргументи на підтвердження своєї правової позиції, скаржник стверджує, що судом першої інстанції було неправомірно відмовлено у задоволенні позовних вимог, у зв'язку з чим оскаржуване рішення слід скасувати.
Відповідач - Підприємство теплових мереж "Ковельтепло" у письмовому відзиві на апеляційну скаргу заперечив проти доводів та вимог скарги, вважаючи їх безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
1 листопада 2006 року сторонами у справі укладено угоду № 430 на відпуск теплової енергії. Відповідно до умов угоди ПТМ "Ковельтепло" взяло на себе зобов’язання щодо забезпечення надання позивачу послуг з теплопостачання приміщення по бул. Л. Українки, 1/13, а підприємець ОСОБА_1 зобов’язувався проводити оплату за послуги щомісячно не пізніше 15 числа, наступного за розрахунковим. Дана угода підписана позивачем особисто без будь-яких застережень та протоколу розбіжностей , що в суді першої інстанції не оспорювалось.
Згідно п. 23 угоди № 430 від 01.11.2006р. вона укладається на один рік і являється продовженою на невизначений термін, якщо за 1 місяць до закінчення угоди не буде заяви однієї із сторін про відмову від даної угоди. Таким чином, відповідач вважає, що дана угода укладена на невизначений термін, оскільки в 2007 році не надходило від позивача заяви про відмову від даної угоди. Дана угода відповідно виконувалась позивачем в 2008 та 2009 роках.
На виконання умов даної угоди ПТМ "Ковельтепло" надавались послуги по теплопостачанню. Позивачем частково здійснювалась проплата за отримані послуги, що підтверджується карткою розрахунків споживача.
Як зазначено у п. 6 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної і гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою KM України № 630 від 21,07.2005р. послуги з централізованого опалення повинні відповідати нормативній температурі повітря у приміщеннях квартири за умови їх утеплення споживачами.
Відповідач пояснює, що згідно п. 29 вказаних Правил споживач має право на зменшення розміру плати у разі надання послуг не в повному обсязі, відхилення їх кількісних та якісних показників від затверджених нормативів ( норм ) споживання. Проте, належно оформлених звернень від підприємця ОСОБА_1 щодо надання неякісних послуг з теплопостачання у приміщення його магазину не надходило.
Відповідно до умов даної угоди підприємство відпускає позивачу теплову енергію в кількості, необхідній для забезпечення нормативної температури повітря в приміщенні (не нижче 18 °С ), що відповідає встановленим нормам.
Посилання позивача на те, що в угоді на відпуск теплової енергії не зазначено порядок вимірювання обсягів (кількості гігакалорій) відпущеної теплової енергії, відсутнє належне визначення її якості є безпідставним. Вимірювання обсягів відпущеної теплової енергії в гігакалоріях здійснюється при наявності засобів обліку теплової енергії. В даному випадку, плата за надані послуги справляється згідно з установленими нормативами споживання з розрахунку вартості за 1 кв. метр опалювальної площі відповідно до пунктів 11, 12 угоди та п.2 ст.32 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" де вказано, що розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.
Таким чином, твердження позивача про те, що угода суперечить ч.ч. 1,3 ст. 276 ГК України, ч.4 ст.180 ГК України є безпідставним.
Відповідач зазначає, що за змістом ст. 651 ЦК України, ст. 188 ГК України, за загальним правилом розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до вимог ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим порушенням шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Інші підстави розірвання договору (крім істотного його порушення) можуть встановлюватися законом або договором.
Таким чином, позивачем не надано доказів суттєвого порушення з боку відповідача угоди на відпуск теплової енергії №430 від 01.11.2006 р., а тому відповідач вважає, що місцевий господарський суд правомірно відмовив у позові.
Обставини, на які посилається апелянт, як на підставу розірвання договору, не є істотними, в розумінні ст. 651 ЦК України.
Посилання позивача на акт відключення від мережі теплопостачання від 23.10.2009р., який на його думку свідчить про відмову від послуг постачання теплової енергії згідно угоди № 430 від 01.11.2006р., не заслуговує на увагу суду, так як такі дії споживача оцінюються як самовільне втручання в діючі системи теплопостачання і теплоспоживання, оскільки дане відключення споживачем відбулося без відповідного на те дозволу, що є порушенням умов договору, Правил користування тепловою енергією, Правил надання населенню послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.
Твердження позивача про те, що відповідач сам здійснив відключення приміщення від мереж централізованого опалення теж не знайшло свого підтвердження при розгляді судових справ та ніякими документальними доказами не спростовуються.
Позивач всупереч пунктами 24, 25 вказаних Правил доказів здійснення у відповідності до вимог чинного законодавства відключення системи опалення від мереж централізованого опалення позивачем не надано.
З огляду на вказане вище, відповідач вважає, що рішення господарського суду Волинської області від 01.11.2011р. у даній справі є законним, обґрунтованим та таким, що було винесено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим просить оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу підприємця ОСОБА_1 - без задоволення.
26 грудня 2011 року в судове засідання Рівненського апеляційного господарського суду представники позивача - фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 та відповідача - Підприємства теплових мереж "Ковельтепло" не з'явилися.
Враховуючи приписи ст.ст.101,102 ГПК України про межі та строки перегляду справ в апеляційній інстанції, той факт, що сторони були належним чином та своєчасно повідомлені про дату, час та місце судового засідання, про що свідчать поштові повідомлення, направлені сторонам у справі (а.с. 100-101), колегія суддів визнала за можливе здійснювати розгляд апеляційної скарги за відсутності представників сторін.
Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а оскаржуване рішення залишити без змін, виходячи з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що 1 листопада 2006 року між ПТМ "Ковельтепло" та підприємцем ОСОБА_1 укладено угоду №430 на відпуск теплової енергії. Відповідно до умов угоди ПТМ "Ковельтепло" взяло на себе зобов’язания щодо забезпечення надання позивачу послуг з теплопостачання приміщення по бул. Л. Українки, 1/13, площею 69,7кв.м. (а.с.13-14).
Спірні правовідносини, які виникли в даному випадку між сторонами, регулюються Законами України "Про житлово-комунальні послуги" та "Про теплопостачання".
Згідно статті 1 Закону України “Про житлово-комунальні послуги”, житлово-комунальні послуги –результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.
Частиною 1 статті 19 вказаного вище Закону визначено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.
Пунктом 23 угоди обумовлено, що дана угода заключається на один рік. Угода являється продовженою на невизначений термін, якщо за 1 місяць до закінчення угоди не буде заяви однієї із сторін про відмову від даної угоди.
Матеріалами справи підтверджується той факт, що ОСОБА_1 звернувся до теплопостачальної організації ПТМ "Ковельтепло" з заявою від 06.11.2009 р., в якій просив розірвати угоду на відпуск і споживання теплової енергії, яка зареєстрована відповідачем за № 241.(а.с.26-27)
20 листопада 2009 року підприємство теплових мереж “Ковельтепло” у відповіді на вказану заяву повідомило, що згідно Наказу № 4 від 22.11.2005р. Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України „Про затвердження Порядку відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання" власники приміщень можуть від'єднуватись від централізованого теплопостачання лише цілим будинком, для чого необхідно:
- на загальних зборах мешканців будинку створити ініціативну групу з вирішення питання відключення від мереж ЦО і ГВП і прийняти спільне рішення про відключення будинку від мереж ЦО і ГВП ;
- звернутись до постійно діючої комісії по розгляду питань пов'язаних з відключенням споживачів від мереж ЦО і ГВП . В заяві необхідно зазначити причини відключення та додати копію протоколу загальних зборів мешканців будинку ;
- при позитивному рішенні Комісії заявнику надається перелік організацій, до яких слід звернутися для отримання технічних умов для розробки проекту індивідуального (автономного) теплопостачання і відокремлення від мереж ЦО і ГВП ;
- виготовити проект на відключення від мереж ЦО і ГВП з облаштування індивідуального теплопостачання будинку і погодити з усіма організаціями, які видали технічні умови; провести монтажною організацією відключення від внутрішньо-будинкових мереж ЦО і ГВП відповідно до проекту;
- укласти договір з підприємством ПТМ "Ковельтепло" на додаткові втрати тепла згідно з проектом.
Відповідно до п. 2.6 Порядку по закінченні робіт складається акт про відключення будинку від мереж ЦО і ГВП і в десятиденний термін подається заявником до Комісії на ствердження. Згідно з п. 2.7 Порядку після затвердження акта на черговому засіданні Комісії сторони переглядають умови договору про надання послуг з централізованого теплопостачання.
ПТМ "Ковельтепло" було вказано, що оскільки позивачем недотримана процедура відключення від мереж ЦО і ГВП, відповідно до вказаного Наказу від 22.11.2011 р. угода від 01.11.2006 р. № 430 про відпуск теплової енергії не може бути розірвана. (а.с.28)
Відповідно, позивач звернувся до суду з позовом про розірвання угоди, посилаючись на ст. 907 ЦК України, ст. 188 ГК України, ЗУ "Про теплопостачання", п.24 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою КМУ від 21.07.2005 року № 630, п.32 Типового договору на теплопостачання.
Разом з тим, 23.10.2009 р. скаржник самостійно, без відповідного на те дозволу здійснив відключення від мережі теплопостачання, після чого комісією в складі представників ПТМ "Ковельтепло" складено акт про відсутність приладів опалення в приміщені магазину.(а. с. 25).
Таким чином, позивач самовільно з 23.09.2011 р. припинив користуватися послугами теплопостачальної організації та надалі неодноразово звертався до останньої з вимогою розірвати угоду про відпуск теплової енергії.
З приводу наявності правових підстав, за яких укладений між сторонами договір слід розірвати, то необхідно враховувати наступні положення чинного законодавства.
Відповідно до ст. 907 ЦК України договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін. Порядок і наслідки розірвання договору про надання послуг визначаються домовленістю сторін або законом.
Статтею 188 ГК України встановлений порядок зміни та розірвання господарських договорів та визначено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.
Положеннями статтей 651, 652 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
Пунктом 7 ст. 179 ГК України визначено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування (п. 3 ст. 179 ГК України).
При вирішенні даного спору слід враховувати, що відносини між суб'єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг, і фізичною та юридичною особою, яка отримує або має намір отримувати послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, врегульовано постановою Кабінету Міністрів України N 630 від 21.07.2005 року "Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення", Законами України "Про житлово-комунальні послуги", "Про теплопостачання", Цивільним та Господарським кодексами України.
Так, відповідно до ч. 2 ст. 275 ГК України, відпуск енергії (теплової енергії як різновиду у вигляді гарячої води) без оформлення договору не допускається.
Правилами встановлено, що послуги надаються споживачеві згідно з договором, що оформляється на основі типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення (пункт 8).
Право Кабінету Міністрів України затверджувати типові договори передбачено ч. 2 ст. 179 ГК України.
Відповідно до ч. 4 цієї ж статті при укладенні господарських договорів сторони мають право визначати зміст договору на основі типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови.
Зі змісту ст. 651 ЦК України, ст. 188 ГК України вбачається, що за загальним правилом розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. За відсутності згоди сторін про розірвання договору він може бути розірваний за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Таким чином, інші підстави розірвання договору (крім істотного його порушення) можуть встановлюватися законом або договором.
Як уже було зазначено, відповідач відмовився від розірвання договору, посилаючись на наказ Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 6 листопада 2007 року №169 "Про затвердження змін до наказу Мінбуду України від 22.11.2005 №4".
Даним наказом внесені зміни до Порядку відключення окремих приміщень житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, затверджених наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2005 року №4, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 9 грудня 2005 р. за N 1478/11758.
Наказ №169 було прийнято відповідно до постанови КМУ від 31.10.2007р. №1268 "Про внесення змін до Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення" та на виконання доручення Кабінету Міністрів України від 10.04.2007р. №45445/7/1-06 з метою впорядкування питань, що виникають під час надання дозволів на влаштування індивідуального опалення та запобіганню виникненню надзвичайних ситуацій у житловому фонді.
Вказаним вище Порядком визначено, що дозволи на відключення від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання видаються відповідною комісією органу місцевого самоврядування або місцевого органу виконавчої влади, до складу якої входять представники органу місцевого самоврядування або виконавчої влади, районного (місцевого) житлового управління, власника житлового будинку або уповноваженої ним особи, організації газопостачання, організації електропостачання, організації водопостачання, екологічної інспекції (за згодою), районного відділу містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства, пожежного нагляду (за згодою), місцевої установи (закладу) держсанепідслужби, організації теплопостачання, проектної організації з опалення та теплопостачання, Державної інспекції цивільного захисту та техногенної безпеки МНС України.
Також Порядком передбачена можливість відключення від централізованого опалення за рішенням загальних зборів та за згодою всіх власників (уповноважених осіб) приміщень у житловому будинку.
Пунктом 2.2 Порядку визначено, що комісія розглядає надані документи лише за наявності затвердженої органом місцевого самоврядування в установленому порядку оптимізованої схеми перспективного розвитку систем теплопостачання населеного пункту та відповідно до неї.
Відповідно до підпункту 2.2.2 Порядку підставою для відмови у наданні дозволу на відключення від мереж ЦО і ГВП є невиконання умов, визначених у пунктах 2.1 та 2.2 цього Порядку. У разі незгоди заявника з відмовою спір вирішується в судовому порядку.
Згідно підпункту 2.2.3 Порядку, якщо заявником є власник, наймач (орендар) окремого приміщення, Комісія має право не розглядати його заяву до прийняття рішення про відключення від мереж централізованого теплопостачання всього будинку. Про відмову у розгляді заяви Комісія повідомляє заявника у десятиденний строк .
Згідно з пунктом 2.3 Порядку отримання технічних умов може виконуватись безпосередньо заявником або відповідно до договору проектною чи проектно-монтажною організацією.
Окремими положеннями Порядку (пунктом 2.5) визначено, що відключення приміщень від внутрішньобудинкових мереж ЦО і ГВП виконується монтажною організацією, яка реалізує проект, за участю представника власника житлового будинку або уповноваженої ним особи, представника виконавця послуг з ЦО і ГВП та власника, наймача (орендаря) квартири (нежитлового приміщення) або уповноваженої ними особи. Роботи з відключення будинку від мереж ЦО і ГВП виконуються у міжопалювальний період.
Пунктом 2.6 Порядку передбачено, що по закінченню робіт складається акт про відключення будинку від мереж ЦО і ГВП і в десятиденний термін подається заявником до Комісії на затвердження.
Згідно з п. 2.7 Порядку, після затвердження акта на черговому засіданні Комісії сторони переглядають умови договору про надання послуг з централізованого теплопостачання.
Отже, приймаючи до уваги зазначені вище положення нормативно - правових актів, діючим законодавством України встановлений порядок відключення споживача від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води, який передбачає виконання низки проектно-технічних дій та погоджень їх результатів з уповноваженими органами.
Всупереч вказаним нормам чинного законодавства, позивач здійснив самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води без дотримання встановлених порядку та процедури, про що свідчить Акт про відсутність приладів опалення в приміщені магазину, складений комісією 18.05.2011р. внаслідок проведення обстеження в приміщенні споживача (а.с. 25).
З огляду на викладене, вимоги позивача не підтверджені належними доказами та спростовуються вищенаведеними положеннями чинного законодавства, а тому суд апеляційної інстанції погоджується із висновком місцевого господарського суду щодо відсутності правових підстав для задоволення позову.
Разом з тим, з урахуванням положень п. 23 угоди від 01.11.2006р. № 430, укладену між сторонами угоду було пролонговано на наступний період, оскільки позивач звернувся із заявою про розірвання угоди лише 06.11.2009 р. (а.с. 26-27).
Окрім того, умовами оспорюваної угоди не визначений вичерпний перелік підстав, за яких договір може бути розірвано сторонами. Тому, з урахуванням положень діючого законодавства, підприємство зобов’язане розірвати оспорювану угоду на відпуск теплової енергії за письмовою заявою споживача після виконання ним технічних вимог на відключення, чого, в даному випадку, позивачем виконано не було.
Посилання апелянта на порушення відповідачем Закону України "Про захист прав споживачів" є також необгрунтованими, оскільки згідно п.22 ст. 1 вказаного Закону, споживача визначено як - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника. Отже дія Закону України "Про захист прав споживачів" не роповсюджується на правовідносини між сторонами спору.
З врахуванням викладеного, Рівненський апеляційний господарський суд вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позовні вимоги є необгрунтованими, а тому не підлягають до задоволення.
Підстави для скасування оскаржуваного рішення відсутні, а тому його слід залишити без змін, а апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 - без задоволення.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд, –
ПОСТАНОВИВ:
1. Рішення господарського суду Волинської області від 01.11.2011р. у справі №5004/1870/11 залишити без змін, а апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 - без задоволення.
2. Справу №5004/1870/11 направити в господарський суд Волинської області.
Головуючий суддя Петухов М.Г.
Суддя Маціщук А.В.
Суддя Гулова А.Г.
01-12/18422/11 18422/11