< Список >
СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
Іменем України
20 грудня 2011 року Справа № 5020-1350/2011
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Ткаченка М.І.,
суддів Остапової К.А.,
Сікорської Н.І.,
за участю представників сторін:
позивача - не з'явився (Товариство з обмеженою відповідальністю „Логос Девелопмент Груп”);
відповідача - ОСОБА_1, довіреність б/н від 5 січня 2011 року (Фонд комунального майна Севастопольської міської ради);
третьої особи - не з'явився (Севастопольська міська рада)
розглянувши апеляційну скаргу Севастопольської міської ради на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя Кравченко В.Є.) від 25 жовтня 2011 року у справі № 5020-1350/2011
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Логос Девелопмент Груп”
(вулиця Героїв Сталінграду, 249, місто Дніпропетровськ, 49000)
(площа Жовтнева, 12, місто Дніпропетровськ, 49000)
до Фонду комунального майна Севастопольської міської ради
(вулиця Луначарського, 5, місто Севастополь, 99011)
за участю третьої особи: Севастопольської міської ради
(вулиця Леніна, 3, місто Севастополь, 99011)
про визнання укладеним договору про пайову участь у розвитку інфраструктури міста Севастополя у редакції проекту договору, запропонованої позивачем
В С Т А Н О В И В:
У серпні 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю „Логос Девелопмент Груп” (далі - ТОВ „Логос Девелопмент Груп”) звернулось до господарського суду міста Севастополя до Фонду комунального майна Севастопольської міської ради, за участю третьої особи - Севастопольської міської ради, в якій просило визнати договір, укладений між сторонами по справі про пайову участь у розвитку інфраструктури міста Севастополя укладеним в редакції позивача (т. а.с. 4-8).
Звертаючись до суду, ТОВ „Логос Девелопмент Груп” посилається на пункт 7 прикінцевих положень Закону України „Про регулювання містобудівної діяльності” якщо договором про пайову участь, який укладений до набрання чинності цим законом, передбачена сплата пайової участі замовником будівництва (повністю або частково) в обсягах інших, ніж визначено цим законом, такий договір підлягає приведенню у відповідність з цим законом.
Крім того, позивач посилається на статтю 40 Закону України „Про регулювання містобудівної діяльності”, в якій закріплено, що порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до закону. Встановлений органом місцевого самоврядування для замовника розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту не може перевищувати граничний розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту. Договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення.
На підставі вказаних вище норм, ТОВ „Логос Девелопмент Груп” звернувся до Фонду комунального майна Севастопольської міської ради з пропозицією укласти відповідний договір.
Однак, з вини відповідача такий договір укладено не було, що стало підставою звернення до суду.
Фонд комунального майна Севастопольської міської ради з доводами, викладеними у позовній заяві не згоден, мотивуючи тим, що договір для підписання на його адресу дійсно поступав, але не був підписаний у зв'язку з тим, що до нього не було додано документів, підтверджуючих вартість будівництва об'єкту.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач цієї відповіді не отримав та вважає, що його звернення безпідставно залишено без розгляду.
Фонд комунального майна Севастопольської міської ради вважає такі доводи позивача необгрунтованими та просить у задоволені позовних вимог відмовити (т. 1 а.с. 63-64).
Рішенням господарського суду міста Севастополя від 25 жовтня 2011 року по справі № 5020-1350/2011 (суддя Кравченко В.Є.) позов задоволено (т. 1 а.с.133-142).
Не погодившись з прийнятим рішенням, Севастопольська міська рада звернулась до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати та прийняти нове, яким у задоволені позову відмовити, вважаючи оскаржуване рішення таким, що прийнято з порушенням норм матеріального права (т.2 а.с. 6-15).
Доводи апеляційної скарги полягають у тому, що позивач, як учасник конкурсу і самостійний суб'єкт цивільних відносин був вправі брати на себе зобов'язання в більшому обсязі, ніж передбачено діючими нормами законодавства для всіх забудовників та незалежно від розміру зобов'язань, встановлених законодавством.
Тобто, при укладені з позивачем договору про пайову участь в розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури підлягають застосуванню виключно самостійні зобов'язання позивача як переможця конкурсу на право оренди землі, про сплату коштів у розмірі 20 % від вартості будівництва, а не в загалі норми законодавства, які застосовуються для всіх інших забудовників, які не брали додаткових або підвищених зобов'язань.
Укладення договору про пайову участь в розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури на інших умовах про склад і обсяг зобов'язань орендаря, ніж зобов'язань за конкурсом, на думку Севастопольської міської ради є порушенням процедури набуття в оренду вищезазначеної земельної ділянки.
Письмових заперечень проти апеляційної скарги до суду не надходило.
Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 23 листопада 2011 року апеляційна скарга прийнята до провадження суду у складі колегії: головуючого судді Ткаченка М.І., судді Остапової К.А., судді Сікорської Н.І. та призначена до розгляду на 6 грудня 2011 року.
6 грудня 2011 року судова колегія оголосила перерву до 20 грудня 2011 року. Представники сторін та третьої особи про це повідомлені, що підтверджується розпискою від 6 грудня 2011 року (т.2 а.с. 83).
У судове засідання 20 грудня 2011 року представники ТОВ „Логос Девелопмент Груп” та Севастопольської міської ради не з'явились.
Частина 3 статті 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.
Враховуючи те, що по справі оголошувалася перерва та представники ТОВ „Логос Девелопмент Груп” та Севастопольської міської ради були присутніми у попередньому судовому засіданні, а також те, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, то судова колегія вважає можливим розглянути справу у відсутності представника позивача та третьої особи.
Розглянувши справу повторно, в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України судова колегія встановила наступне.
З матеріалів справи вбачається, що 10 липня 2007 року Севастопольська міська рада на VII-ої сесіїї V-го скликання прийняла рішення № 2310, яким ТОВ „Логос Девелопмент Груп” передано в оренду строком на 25 років земельну ділянку площею 0,5573 га по вулиці Радянській у місті Севастополі (в районі штабу ЧФ РФ) для будівництва та обслуговування 4-5-зіркового готелю з конференц-залою, з віднесенням цих земель жилої та суспільної забудови (т. 1 а.с. 30-32).
Пунктом 3.7 прийнятого рішення Севастопольська міська рада зобов'язала ТОВ „Логос Девелопмент Груп” укласти договір на пайову участь у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Севастополя.
На виконання цього рішення, 20 грудня 2007 року між Севастопольською міською радою (орендодавець) та ТОВ „Логос Девелопмент Груп” (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки (т.1 а.с. 16-25).
Відповідно до пунктів 1.1, 2.1 укладеного договору Севастопольська міська рада надала, а ТОВ „Логос Девелопмент Груп” прийняло у строкове оплатне користування земельну ділянку загальною площею - 0,05573 га для будівництва та обслуговування 4-5 зіркової готелю з конференц-залою, з віднесенням земельної ділянки до категорії земель житлової та суспільної забудови, яка знаходиться за адресою: вулиця Радянська, місто Севастополь (в районі штабу ЧФ РФ), з уточненням адреси: вулиця Луначарського, 1 місто Севастополь, на підставі довідки Управління будівництва та архітектури Севастопольської міської державної адміністрації від 19 грудня 2007 року № 3709/5-2.
Договір укладено строком на 25 років.
Відповідно до пункту 10.1 договору ТОВ „Логос Девелопмент Груп” взяло на себе зобов'язання щодо участі у створені соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Севастополя у відповідності з діючим законодавством і рішенням Севастопольської міської ради від 22 жовтня 2003 року № 1429 „Про норми пайової участі (внесків) забудовників у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Севастополя”.
З матеріалів справи вбачається, що 22 жовтня 2003 року Севастопольска міська рада на XI-ої сесії XXIV-го скликання прийняла рішення № 1429 „Про норми пайової участі (внесків) забудовників у створені і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Севастополя” (т.1 а.с. 46).
Однак, рішенням Севастопольської міської ради від 14 липня 2009 року № 7297 „Про затвердження Порядку пайової участі (внесків) замовників у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Севастополя” рішення від 22 жовтня 2003 року № 1429 визнано таким, що втратило силу. Було затверджено примірний договір про пайову участь (внесках) замовників у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Севастополя, доручено Фонду комунального майна Севастопольської міської ради укладення з замовниками таких договорів (т.1 а.с. 41-42).
Крім того, в матеріалах справи є рішення III-ої сесії VI-го скликання Севастопольської міської ради від 30 червня 2011 року № 956 „Про затвердження Порядку пайової участі замовників у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Севастополя”, яким визнано таким, що втратило силу рішення Севастопольської міської ради від 14 липня 2009 року № 7297 та затверджено новий примірний договір про пайову участь у розвитку інфраструктури міста Севастополя (т. 1 а.с. 50).
Вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Правовідносини сторін регулюються Цивільним кодексом України, Законом України „Про місцеве самоврядування в Україні”, Законом України „Про планування і забудову територій”.
Статтею 27 Закону України „Про планування і забудову територій” передбачено, що вимоги до пайової участі забудовників на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів можуть визначатися вихідними даними на проектування об'єкта та здійснення проектно-вишукувальних робіт, видача яких забезпечується виконавчими органами відповідних міських рад або відповідними районними державними адміністраціями.
В матеріалах справи є рішення Севастопольської міської ради від 22 жовтня 2003 року № 1429 „Про норми пайової участі (внесків) забудовників у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Севастополя”, яким вирішено, що укладення договорів про пайову участь забудовників у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Севастополя доручено Севастопольській міській державній адміністрації.
Законом України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сприяння будівництву” від 16 вересня 2008 року внесено зміни до Закону України „Про планування і забудову територій”, у тому числі доповнено закон статтею 27і, відповідно до якої створення і розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів належить до відання відповідних органів місцевого самоврядування. Замовник, який має намір здійснити будівництво об'єкта містобудування у населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту.
Законом України „Про регулювання містобудівної діяльності” від 17 лютого 2011 року визнано таким, що втратив чинність Закон України „Про планування і забудову територій” і передбачено новий порядок пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту.
Згідно зі статтею 40 Закону України „Про регулювання містобудівної діяльності” порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до цього закону. Замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту. Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури. Величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта, визначеної згідно з державними будівельними нормами, стандартами і правилами. Встановлений органом місцевого самоврядування для замовника розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту не може перевищувати граничний розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту. Граничний розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту з урахуванням інших передбачених законом відрахувань не може перевищувати: 10 відсотків загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта - для нежитлових будівель та споруд; 4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта - для житлових будинків. Розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається протягом десяти робочих днів з дня реєстрації органом місцевого самоврядування звернення замовника про укладення договору про пайову участь та доданих до нього документів, що підтверджують вартість будівництва об'єкта. Договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення. Істотними умовами договору є: розмір пайової участі; строк (графік) сплати пайової участі; відповідальність сторін. Кошти пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту сплачуються в повному обсязі до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію єдиним платежем або частинами за графіком, що визначається договором.
Пунктом 7 прикінцевих положень Закону України „Про регулювання містобудівної діяльності” передбачено, що якщо договором про пайову участь, який укладений до набрання чинності цим законом, передбачена сплата пайової участі замовником будівництва (повністю або частково) в обсягах інших, ніж визначено цим законом, такий договір підлягає приведенню у відповідність із цим законом.
Рішенням Севастопольської міської ради від 14 липня 2009 року № 7297 „Про затвердження Порядку пайової участі (внесків) замовників у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Севастополя” рішення від 22 жовтня 2003 року № 1429 визнано таким, що втратило силу, затверджено примірний договір про пайову участь (внесках) замовників у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Севастополя, доручено Фонду комунального майна Севастопольської міської ради укладення із замовниками таких договорів.
Відповідно до статті 1 Закону України „Про будівельні норми” державні будівельні норми - це нормативний акт, розроблений та затверджений центральним органом виконавчої влади з питань будівництва та архітектури. Кошторисною вартістю будівництва, визначеною згідно з державними будівельними нормами, є вартість, що відображена у відповідній кошторисній документації, яка в свою чергу не суперечить державним будівельним нормам.
Господарським судом встановлено, що зведений кошторисний розрахунок вартості будівництва 4-5 зіркового готелю з конференц-залою по вулиці Радянській у місті Севастополі становить 4000144,00 грн., що відповідає чинним ДБН (а.с. 37-40).
З метою укладення договору про пайову участь у розвитку інфраструктури міста Севастополя ТОВ „Логос Девелопмент Груп” неодноразово зверталось до Фонду комунального майна Севастопольської міської ради з пропозицією укласти такий договір, надавши проект такого договору, складеного відповідно до примірного договору, передбаченого рішенням Севастопольської міської ради від 14 липня 2009 року № 7297 та документ, що підтверджує вартість будівництва (зведений кошторисний розрахунок вартості будівництва на суму 40000144,00 грн.).
Однак, рішенням Севастопольської міської ради від 30 червня 2011 року № 956 „Про затвердження Порядку пайової участі замовників у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Севастополя” визнано таким, що втратило силу рішення Севастопольської міської ради від 14 липня 2009 року № 7297 та затверджено новий примірний договір про пайову участь у розвитку інфраструктури міста Севастополя.
Згідно з рішеннями Севастопольської міської ради від 14 липня 2009 року № 7297 та від 30 червня 2011 року № 956 спори, пов'язані з пайовою участю у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Севастополя, вирішуються у судовому порядку.
Таким чином, Фонд комунального майна Севастопольської міської ради необгрунтовано ухилявся від укладення договору про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Севастополя у редакції проекту, наданого позивачем.
Відповідно до статті 179 Господарського кодексу України, укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.
При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: - вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству; примірного договору, рекомендованого органом управління суб'єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст; типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови, тощо.
Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
У статті 187 Господарського кодексу України закріплено наступне: спори, що виникають при укладенні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону або в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом.
Аналіз наведених вище правових норм та обставин справи свідчить про те, що за рішенням суду укладаються лише певні господарські договори, перелічені у статті 187 Господарського кодексу України, статтею 649 Цивільного кодексу України.
Відповідно до статті 649 Цивільного кодексу України розбіжності, що виникли між сторонами при укладенні договору на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування та в інших випадках, встановлених законом, вирішуються судом.
Частиною першою статті 638 Цивільного кодексу України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до частини п'ятої статті 181 Господарського кодексу України, сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його. В цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони.
Винятком з цього правила є порядок укладення договорів за державним замовленням або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом.
При вирішенні спору необхідне зазначити, що під укладенням договору на підставі закону розуміється імперативне застереження про це в законі. Тільки відсутність такого застереження зумовлює відмову в задоволенні позовних вимог про зобов'язання укласти договір з огляду на порушення статті 19 Конституції, згідно з якою ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачене законом.
Оскільки відповідно до Закону України „Про регулювання містобудівної діяльності” та рішення Севастопольської міської ради від 10 липня 2007 року № 2310 і від 30 червня 2011 року № 956 укладення договору в даному випадку є обов'язковим, незалежно від згоди другої сторони спір, що виникає при укладенні договору, вирішується судом (частина перша статті 187 Господарського кодексу України).
День набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, вважається днем укладення відповідного господарського договору, якщо рішенням суду не визначено інше (частина друга статті 187 Господарського кодексу України).
Норми статті 187 Господарського кодексу України та статті 84 Господарського процесуального кодексу України містять застереження на те, що у спорі про спонукання до укладення договору в резолютивній частині рішення вказують умови, на яких сторони зобов'язані укласти договір, з посиланням на поданий позивачем проект договору.
За таких умов, покладання на відповідача обов'язку по вчиненню дій передбачених нормами права, є підставним і правомірним, не суперечить Конституції і відповідає положенням статті 14 Цивільного кодексу України, відповідно до якої цивільні обов'язки виконуються в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Враховуючи, що ТОВ „Логос Девелопмент Груп” здійснено всі дії, необхідні для укладення договору про пайову участь у розвитку інфраструктури міста Севастополя, а також те, що запропонований на підписання проект договору містить всі реквізити та істотні умови, то на думку судової колегії господарський суд дійшов до правомірного висновку, що позовні вимоги про визнання договору укладеним підлягають задоволенню в редакції, запропонованого позивачем проекту.
Оцінюючи докази відповідно до вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України, розглянувши апеляційну скаргу по суті, дослідивши всі обставини справи в їх сукупності, судова колегія вважає, що Севастопольська міська рада не обґрунтувала своїх вимог, у зв’язку з чим вони задоволенню не підлягають.
За результатами повторного перегляду справи, суд апеляційної інстанції встановив, що місцевим господарським судом вирішено спір без порушень норм процесуального та матеріального права України, а також правильно встановлені всі обставини справи.
Керуючись статтями 46, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу Севастопольської міської ради залишити без задоволення.
Рішення господарського суду міста Севастополя від 25 жовтня 2011 року у справі № 5020-1350/2011 залишити без змін.
Головуючий суддя < Підпис > М.І. Ткаченко
Судді < Підпис > К.А. Остапова
< Підпис > Н.І. Сікорська
< Список >
< Список > < Довідник >
Розсилка:
ТОВ "Логос Девелопмент Груп"
(вулиця Героїв Сталінграду, 249, місто Дніпропетровськ, 49000)
(площа Жовтнева,12, місто Дніпропетровськ, 49000)
Фонд комунального майна Севастопольської міської ради
(вулиця Луначарського, 5, місто Севастополь, 99011)
Севастопольська міська рада
(вулиця Леніна, 3, місто Севастополь, 99011)