КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01601, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14.12.2011 № Б11/075-11
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Гарник Л.Л.
суддів: Пантелієнка В.О.
Верховця А.А.
за участю представників сторін:
від ініціюючого
кредитора:
ОСОБА_2 (довіреність б/н від 12.12.2011);
від ліквідатора:
ОСОБА_2 (довіреність б/н від 12.12.2011);
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Державної податкової адміністрації у місті Києві
на постанову господарського суду Київської області від 22.06.2011
у справі № Б11/075-11 (суддя Мальована Л.Я.)
за заявою фізичної особи – підприємця ОСОБА_3
до Товариства з обмеженою відповідальністю "КБ Оксідон"
про банкрутство
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою господарського суду Київської області від 14.06.2011 порушено провадження у справі № Б11/075-11 за заявою фізичної особи – підприємця ОСОБА_3 про визнання банкрутом Товариства з обмеженою відповідальністю "КБ Оксідон".
Постановою господарського суду Київської області від 22.06.2011 Товариство з обмеженою відповідальністю "КБ Оксідон" визнано банкрутом в порядку статті 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатором банкрута фізичну особу – підприємця ОСОБА_3.
Не погоджуючись з прийнятою постановою, Державна податкова адміністрація у місті Києві звернулася до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржувану постанову скасувати та припинити провадження у справі.
Державна податкова адміністрація у місті Києві звернулася у порядку статті 91 ГПК України, яка передбачає право на звернення до суду апеляційної інстанції третіх осіб, які не брали участі у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов’язки.
Своє право на звернення Державна податкова адміністрація у м. Києві обґрунтувала тим, що боржник згідно одержаного ним 01.04.2011 повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва від 21.03.2011 № 0466331500/0 має заборгованість з податку на додану вартість у розмірі 8 700 578 грн., на яку нараховано штрафні (фінансові) санкції – 2 175 144,50 грн. Викладені обставини підтверджуються наявними матеріалами справи та не заперечуються ліквідатором боржника. Докази зворотного, так само як і докази погашення заборгованості або оскарження повідомлення-рішення від 21.03.2011 № 0466331500/0, в матеріалах справи відсутні, ліквідатором боржника не надані.
Скаржник зазначає, що ДПА здійснює контроль за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати податків, а винесення постанови про визнання платника податків банкрутом може порушити її права.
Апеляційна скарга мотивована порушенням, неправильним застосуванням місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, а саме статей 7, 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», статей 43, 44 Господарського процесуального кодексу України.
У судовому засіданні апеляційної інстанції представник скаржника висловилися за задоволення апеляційної скарги, представник ініціюючого кредитора та ліквідатора – за її відхилення.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженої постанови норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
У даній справі судом першої інстанції порушено провадження та застосовано до боржника судову процедуру ліквідації на підставі статті 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", якою передбачено особливості банкрутства відсутнього боржника.
Відповідно до частини 1 статті 52 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” від 14.05.1992р. N 2343-XII (із змінами і доповненнями) (далі по тексту – Закон) в разі, якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.
Відповідно до частини 1 статті 5 Закону, провадження у справах про банкрутство регулюються цим Законом, Господарським процесуальним кодексом та іншими законодавчими актами України.
Частиною 3 статті 6 Закону встановлено, що справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим законом.
При цьому безспірність вимог кредитора повинна підтверджуватись документами, які кредитор зобов’язаний додати до заяви про порушення справи про банкрутство.
Перелік цих документів міститься в пункті 8 статті 7 Закону, в якому зокрема зазначається, що кредитор повинен додати до заяви виконавчі документи, чи інші документи, які підтверджують визнання боржником вимог кредитора.
За приписами частини 8 статті 1 Закону безспірні вимоги кредиторів - вимоги кредиторів, визнані боржником, інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника.
Відповідно до пункту 1.35 статті 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" розрахунковий документ це документ на переказ коштів, що використовується для ініціювання переказу з рахунка платника на рахунок отримувача. А згідно з пунктом 1. 26 статті 1 зазначеного закону платіжна вимога-доручення це розрахунковий документ, що містить вимогу отримувача безпосередньо до платника сплатити суму коштів та доручення платника банку, що його обслуговує, здійснити переказ визначеної платником суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача.
Отже, за своєю правовою природою платіжна вимога-доручення хоча і є розрахунковим документом, однак таким, який пов'язаний в першу чергу із зверненням кредитора до боржника про оплату певної грошової суми та дорученням боржника банку списати цю суму з рахунку боржника, що не означає безумовного списання коштів з рахунку боржника, а отже, не означає безспірності такого розрахункового документу в розумінні законодавства про банкрутство.
Виходячи з вимог частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження існування вимог до боржника у розмірі 16 000 грн. та їх безспірності кредитором представлені договір про надання юридичних послуг від 10.09.2010, акт виконаних робіт від 10.12.2010, претензії від 05.01.2011, від 14.03.2011 на суму 16 000 грн., відповідь на претензію від 03.02.2011, якою боржник визнав борг у повному обсязі, та платіжна вимога-доручення № 1 від 11.05.2011 на сплату Товариством з обмеженою відповідальністю "КБ Оксідон" на користь фізичної особи – підприємця ОСОБА_3 16 000 грн., яку повернуто банком без виконання згідно з пункту 4.4 Постанови Правління НБУ "Про затвердження Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті" від 21.01.2004 року з вказівкою, що на поточному рахунку грошові кошти відсутні.
Приймаючи названу вимогу-доручення в якості доказу безспірності вимог ініціюючого кредитора, місцевим господарським судом не враховано вищевикладені положення чинного законодавства так само як і ту обставину, що вимога-доручення не вважається належним доказом неспроможності боржника виконати свої грошові зобов'язання шляхом стягнення коштів з інших рахунків боржника.
Крім того, місцевим господарським судом не враховано, що при зверненні до суду ініціюючим кредитором не надано до заяви про порушення справи про банкрутство документів виконавчого провадження, які б підтвердили вжиття ініціюючим кредитором заходів щодо встановлення активів боржника .
З правовою позицією про необхідність доведення "безспірності" грошових вимог ініціюючого кредитора виконавчими документами або іншими документами, за якими здійснюється списання коштів з рахунків боржника, погоджується Верховний Суд України у постанові №06/337 від 17.10.2006 у справі № 3/157.
Вказана обставина повинна бути в наявності та з'ясована на момент порушення справи про банкрутство за спрощеною процедурою, що судом першої інстанції зроблено не було.
Згідно припису частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Враховуючи, що ознаки, необхідні для порушення провадження у справі про банкрутство боржника, не підтверджені належними доказами у справі, колегія суддів доходить висновку про те, що місцевий господарський суд не мав достатніх правових підстав для визнання боржника банкрутом та його ліквідації.
При таких обставинах, постанова про визнання боржника банкрутом підлягає скасуванню.
Оскільки внаслідок скасування постанови про визнання боржника банкрутом не можна вважати законним і подальший рух справи про банкрутство у даній справі, у зв'язку з чим, перехід до процедури ліквідації боржника є передчасним та неправомірним, винесена у даній справі ухвала господарського суду від 14.09.2011 про затвердження звіту ліквідатора, ліквідаційного балансу та припинення провадження у справі також підлягає скасуванню, а провадження у справі – припиненню на підставі пункту 1-1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Державної податкової адміністрації у місті Києві задовольнити.
Ухвалу господарського суду Київської області від 14.09.2011 у справі № Б11/075-11 скасувати.
Постанову господарського суду Київської області від 22.06.2011 у справі № Б11/075-11 скасувати.
Провадження у справі № Б11/075-11 припинити.
Справу № Б11/075-11 повернути до господарського суду Київської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через суд апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили.
Головуючий суддя Гарник Л.Л.
Судді Пантелієнко В.О.
Верховець А.А.
14.12.11 (відправлено)