КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.12.2011                                                                                           № 17/297

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Тищенко  О.В.

суддів:             

при секретарі                        Кривошея О.В.

за участю представників

від позивача:            не з’явився

від відповідача:            ОСОБА_1 дов. від 09.11.2011 року

від третьої особи:      1) не з’явився

                                2) не з’явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу  Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк»

на ухвалу                  Господарського суду м. Києва

від                                19.10.2011 року  

у справі                      № 17/297 (суддя Удалова О.Г.)

за позовом                        Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк»

до                                       Товариства з обмеженою відповідальністю«Фірма«Союз-Віктан»ЛТД

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:                 Закрите акціонерне товариство «Завод марочних вин та коньяків

                                 «Коктебель»

                              Компанія «Союз Віктан Груп Лтд.»

про                                   визнання недійсним договорів  

ВСТАНОВИВ:

          На розгляд господарського суду м. Києва передані вимоги Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» до Товариства з обмеженою відповідальністю«Фірма«Союз-Віктан»ЛТД про визнання недійсними договорів, а саме: додаткової угоди № 14 до кредитного договору № 79.1/05-КЛВ-08 від 21.02.2008 р., додаткової угоди № 10 до кредитного договору № 79.1/36-КЛТ-07 від 12.10.2007 р., укладених 23.10.2009 р. між АТ “Родовід банк”та ТОВ “Фірма “Союз-Віктан”ЛТД.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 26.09.2011 р. залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - закрите акціонерне товариство “Завод марочних вин та коньяків “Коктебель”  та компанію “Союз Віктан Груп Лтд.”.

Представником відповідача подано письмове пояснення по справі, в якому останній зазначав, що третя особа 2 знаходиться на острові Мен, який є частиною Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії, та просив про необхідність офіційного вручення судових документів третій особі - компанії “Союз Віктан Груп Лтд.”.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 19.10.2011 року розгляд справи призначено на 13.02.2012 р., викликано в судове засідання представників сторін, зупинено провадження у справі до 13.02.2012 р. на 10.15 год. у зв’язку з зверненням з дорученням до Міністерства юстиції України.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду м. Києва від 19.10.2011 року по справі №17/297 в частині зупинення провадження у справі.

Свої  апеляційні вимоги скаржник обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми процесуального права при прийнятті ухвали в частині зупинення провадження у справі. Скаржник, посилаючись на Рекомендації президії Вищого господарського суду України від 09.11.2009 №04-06/159, зазначає, що директором компанії «Союз Віктан Груп Лтд» є громадянин України ОСОБА_2, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, Україна та який, на підставі статуту діє від імені компанії «Союз Віктан Груп Лтд» та є представником цієї компанії на території України, що підтверджується статутними документами підприємства, зокрема підсумками річного обігу коштів. Отже, з огляду на вищезазначене, Господарський суд м. Києва не встановивши об'єктивних обставин справи, помилково виніс ухвалу про необхідність застосування Гаагської Конвенції про вручення за кордоном судових або позасудових документів у цивільних або комерційних справах, оскільки існує можливість вручення судових документів директору підприємства, який зареєстрований на території України.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.12.2011 року апеляційну скаргу позивача прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні 21.12.2011 року.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції заперечував проти доводів позивача, викладених в апеляційній скарзі, просив суд відмовити у задоволенні скарги та залишити без змін оскаржувану ухвалу Господарського суду м. Києва від 19.10.2011 року по справі №17/297.

Представники позивача, третьої особи 1, третьої особи 2 в судове засідання 21.12.2011 року не з’явились, будучи належним чином повідомленими про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 – 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

Згідно з п. 3.6 роз’яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 р. №02-5/289 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Оскільки, всі учасники судового процесу  були  належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги, проте позивач, третя особа 1, третя особа 2 не скористалися своїми правами, передбаченими статтею 22 ГПК України та виходячи з того, що явка  сторін не визнавалася обов’язковою судом апеляційної інстанції, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статті 22 ГПК України) є правом, а не обов’язком сторони, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про можливість розгляду апеляційної скарги по суті в судовому засіданні 21.12.2011 року за відсутності представників  позивача, третьої особи 1, третьої особи 2.

Статтею 101 ГПК України встановлено, що в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі та додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Відповідно до ч.5 ст.106 Господарського процесуального кодексу України, апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженої ухвали норм процесуального права, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що ухвала Господарського суду м. Києва від 19.10.2011 року  у справі № 17/297  прийнята з вірним застосуванням норм процесуального права, є обґрунтованою з наступних підстав.

На підставі статті 79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.

Зупинення провадження у справі — тимчасове й повне припинення всіх процесуальних дій у справі, викликане настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху процесу і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунені.

Законом «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання питань міжнародного приватного права» від 21 січня 2010 року № 1837-VІ частину першу коментованої статті доповнено словами «а та кож у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про на дання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного ор гану іноземної держави».

У зв'язку з цією новелою самостійною підставою обов'язкового зупинення провадження у справі є звернення господарського суду, який розглядає справу, із судовим дорученням до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави в порядку, передбаченому ст.ст. 125, 126 ГПК України.

Під час розгляду господарської справи, в якій беруть участь інозем ні суб'єкти господарювання, може виникнути необхідність вчинення певних процесуальних дій за межами території України.

Відповідно до п. 8 Роз'яснення Вищого господарського суду від 31.05.2002, № 04-5/608 "Про деякі питання практики розгляду справ за участю іноземних підприємств і організацій") вирішуючи питання забезпечення своєчасного повідомлення у належній формі іноземних учасників судового процесу про час і місце розгляду справи, господарському суду слід враховувати таке: взаємодія судів України з судовими органами інших держав з цього питання, а також щодо виконання за кордоном інших процесуальних дій регулюються Конвенцією з питань цивільного процесу (Гаага, 1954) і угодами про взаємну правову допомогу, укладеними Україною з іншими державами. Відповідно до Законів України від 19.10.2000 N 2052-III та N 2051-III з 26 листопада 2000 року набрали чинності для України Конвенція про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах (Гаага, 1965) і Конвенція про отримання за кордоном доказів з цивільних і торгових справ (Гаага, 1970) із заявами та застереженнями. Цими заявами і застереженнями передбачено, зокрема, що названим у конвенціях центральним органом в Україні є Міністерство юстиції України, яке складає підтвердження про вручення документів і забезпечує передачу документів у цивільних або комерційних справах центральному органу юстиції іншої держави.

Відповідно до Закону України "Про приєднання України до Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах" Верховна Рада України постановила приєднатися від імені України до названої Конвенції із заявами та застереженнями, згідно з якими центральним органом, який має право отримувати документи від інших Договірних Сторін, а також складати підтвердження про вручення, є Міністерство юстиції України. Особливості виконання названої Конвенції визначено розділом VI Інструкції про порядок виконання міжнародних договорів з питань надання правової допомоги в цивільних справах щодо вручення документів, отримання доказів та визнання і виконання судових рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України і Державної судової адміністрації України від 27.06.2008 N 1092/5/54 (далі - Інструкція).

Як вже зазначалось вище, представником відповідача подано письмове пояснення по справі, в якому останній зазначав, що третя особа 2 знаходиться на острові Мен, який є частиною Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії, та просив про необхідність офіційного вручення судових документів третій особі - компанії “Союз Віктан Груп Лтд.”.

Оскільки дані про вручення процесуальних документів компанії “Союз Віктан Груп Лтд.” відсутні, то суд першої інстанції дійшов вірного висновку про необхідність направлення процесуальних документів третій особі в порядку, передбаченому Гаазької Конвенції про вручення за кордоном судових або позасудових документів у цивільних або комерційних справах від 15 листопада 1965 року, та зобов’язавши відповідача забезпечити переклад даної ухвали англійською мовою.

Органом, уповноваженим складати підтвердження про вручення документів, отримувати документи, які передаються консульськими каналами тощо, є Міністерство юстиції України.

Враховуючи вищевикладені норми чинного законодавства України, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про зупиненням провадження по справі у зв’язку з зверненням до Міністерства юстиції України з відповідним дорученням.

Щодо доводів апелянта про вручення судових документів уповноваженому представнику третьої особи 2 – ОСОБА_2, колегія суддів зазначає наступне.

Скаржник, посилаючись на Рекомендації президії Вищого господарського суду України від 09.11.2009 №04-06/159, зазначає, що директором компанії «Союз Віктан Груп Лтд» є громадянин України ОСОБА_2, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, Україна та який, на підставі статуту діє від імені компанії «Союз Віктан Груп Лтд» та є представником цієї компанії на території України, що підтверджується статутними документами підприємства, зокрема підсумками річного обігу коштів.

Так дійсно, відповідно до Роз'яснення Вищого господарського суду від 31.05.2002, № 04-5/608 "Про деякі питання практики розгляду справ за участю іноземних підприємств і організацій") судові документи можуть направлятися також філіям, представництвам, іншим відособленим підрозділам іноземних підприємств і організацій, місцезнаходженням яких є територія України (з повідомленням про вручення таких документів), а також вручатися безпосередньо уповноваженому представникові. При цьому слід мати на увазі, що коло повноважень відособленого підрозділу юридичної особи стосовно здійснення у господарському суді повноважень сторони у справі від імені цієї особи визначається установчими документами останньої, положенням про відособлений підрозділ, яке затверджене юридичною особою, або довіреністю, виданою нею ж у встановленому порядку керівникові цього підрозділу.

Проте, відповідно до п. 7 Роз'яснення Вищого господарського суду від 31.05.2002, № 04-5/608 "Про деякі питання практики розгляду справ за участю іноземних підприємств і організацій") господарський суд приймає як докази офіційні документи, що походять з інших держав, за умови їх легалізації дипломатичними або консульськими службами України.

Легалізація іноземного документа є необхідною умовою для подання його як доказу у судовому процесі, але не виключає у разі необхідності перевірки з боку суду з метою встановлення правильності вміщених у ньому відомостей по суті.

Міжнародними договорами України про правову допомогу може передбачатися надання іноземних офіційних документів без консульської легалізації. Зокрема, без будь-якого спеціального засвідчення приймаються на території інших держав - учасниць СНД документи, які видано або засвідчено установою чи спеціально уповноваженою особою в межах їх компетенції за встановленою формою та скріплено офіційною печаткою на території однієї з держав - учасниць СНД (стаття 6 Угоди).

Таким чином, господарський суд має право приймати іноземні офіційні документи без консульської легалізації у випадках, передбачених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Конвенція, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів (Гаага, 1961), якою передбачено спрощений порядок засвідчення документів шляхом проставлення на них спеціальної печатки - апостиля, ратифікована Верховною Радою України відповідно до Закону України від 10.01.2002 N 2933-III "Про приєднання України до Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів" і діє на території України з часу набрання чинності зазначеним Законом.

Господарський суд приймає документи, складені мовами іноземних держав, за умови супроводження їх нотаріально засвідченим перекладом на українську або російську мову з урахуванням вимог статті 21 Закону України "Про мови в Українській РСР" (стаття 3 ГПК).

Матеріали справи не містять, а позивачем (скаржником) не надано належних доказів, що громадянин України ОСОБА_2 є директором третьої особи 2, та який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, Україна та який, на підставі статуту діє від імені компанії «Союз Віктан Груп Лтд».

Річний звіт третьої особи 2  від 01.11.2007 року, на який посилається апелянт як на доказ того, що ОСОБА_2 є директором третьої особи, в розумінні ст. 32, 33 ГПК України не є належним доказом вищевказаних обставин.

Таким чином, твердження апелянта, що суд першої інстанції помилково виніс ухвалу про необхідність направлення процесуальних документів третій особі в порядку, передбаченому Гаазької Конвенції про вручення за кордоном судових або позасудових документів у цивільних або комерційних справах від 15 листопада 1965 року, є безпідставними.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правомірно зупинив провадження у справі №17/297 у зв’язку з зверненням до Міністерства юстиції України з дорученням про надання правової допомоги.  

Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1)   неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.  

За таких обставин, колегія суддів вважає, що ухвала господарського суду м. Києва у справі №17/297 від 19.10.2011 року в частині зупинення провадження по справі відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи, підстав для її скасування не вбачається.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 99, 101, 103 - 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» залишити без задоволення, ухвалу Господарського суду м. Києва від 19.10.2011 року по справі №17/297  залишити без змін.

Матеріали справи №17/297  повернути до Господарського суду м. Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя                                                                      

Судді