справа № 1-122/11 р.

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 серпня 2011 року смт.Чорнобай

Чорнобаївський районний суд в складі головуючого судді Калашника С.І.

секретаря судового засідання Буряк Л.І.

прокурора Жук І.В.

Розглянувши в відкритому судовому засіданні матеріали кримінальної справи за звинуваченням:- ОСОБА_1 -ІНФОРМАЦІЯ_1, українець, громадянин України, уродженець с. Григорівка, Чорнобаївського району, Черкаської області, проживає в АДРЕСА_1, освіта середня, не одружений, не працює, раніше притягувався до кримінальної відповідальності на підставі вироку Чорнобаївського районного суду від 07.04.2010 року за ст. 185 ч. 3 КК України до 3років позбавлення волі з випробувальним строком на 1 рік.,в силу ст.89 КК України не судимий,в скоєнні злочину передбаченого ч.1 ст.190 КК України

ВСТАНОВИВ:

16.04.2011 року ОСОБА_1 , перебуваючи в с. Чехівка, Чорнобаївського району, переслідуючи мету на шахрайське заволодіння чужим майном, шляхом обману та зловживання довірою, протиправно заволодів мобільним телефоном «Nokia - 6630»вартістю, 800 грн. який на праві власності належить гр. ОСОБА_2, завдавши останньому матеріальних збитків на вказану суму, після чого з місця скоєння злочину разом із викраденим мобільним телефоном зник.

Як під час досудового слідства так і в судовому засіданні - ОСОБА_1 свою вину у вчиненні злочину передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України визнав в повному обсязі і по суті пред'явленого звинувачення пояснив, що 01.04.2011 року він познайомився з гр. ОСОБА_2 та став з ним товаришувати.Також разом з ним, знаходили в його селі металобрухт та здавали його за гроші.

16.04.2011 року близько 08 години він разом з гр. ОСОБА_2 поїхав автобусом до с. Чехівка Чорнобаївського р-ну де і перебував до самого вечора. Перед тим, як іти до автобусної зупинки, щоб сісти на автобус та поїхати в смт. Чорнобай він вирішив забрати мобільний телефон у гр. ОСОБА_2, так як він бачив, як гр. ОСОБА_2 ним користувався. Повертаючись до автобусної зупинки він попросив гр. ОСОБА_2 дати йому свій мобільний телефон марки «Nokia», щоб зателефонувати. Гр. ОСОБА_2 дав йому свій телефон, так як вони товаришували і гр. ОСОБА_2 йому довіряв. Коли він взяв телефон, то поклав його до кишені так, як він не збирався його повертати, а збирався використовувати його у власних потребах. На прохання гр. ОСОБА_2 повернути йому його телефон, він відмовив йому та ніяк не реагував на його прохання, потім розвернувся і пішов в іншому напрямку, а гр. ОСОБА_2 залишився на автобусній зупинці. Через деякий час він знову пішов на автобусну зупинку, щоб поїхати в смт. Чорнобай, коли він прийшов на зупинку, то гр. ОСОБА_2 там вже не було. Він дочекався автобус, то він сів і поїхав в смт. Чорнобай. Після того він гр. ОСОБА_1 більше не бачив.

В скоєному злочині щиро розкаюється ,просить суд суворо не карати та заявив клопотання про розгляд справи в спрощеному варіанті ,тобто без дослідження доказів та допиту свідків в судовому засіданні .

.

Суд,враховуючи показання підсудного,які відповідають фактичним даним справи і не оспорюються останнім, у відповідності до ч.3 ст..299 КПК України , думку прокурора визнав не доцільним досліджувати всі докази стосовно фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються та досліджував лише характеризуючи дані підсудного.

При цьому суд переконався,що підсудний правильно розуміє зміст обставин справи викладених в обвинувальному висновку і сумніву у добровільності та істиності його позиції у суду –не має. Підсудному роз,яснено ,що при відмові від дослідження доказів , щодо фактичних обставин справи-Він буде позбавлений можливості оспорювати дані обставини в апеляційному порядку,але останній наполіг на істиності своєї позиції ,а прокурор погодився з клопотанням підсудного про недоцільність дослідження в судовому засіданні обставин скоєння злочину,які визнаються підсудним.

Оцінюючи зібрані, перевірені та досліджені в порядку ч.3 ст.299 КПК України докази в їх сукупності суд вважає ,що вина підсудного ОСОБА_1 повністю доведена, а його дії слід кваліфікувати за ч.1ст 190 КК.України ,як заволодіння чужим майном шляхом обману та зловживання довірою/шахрайство/.

При призначенні покарання ,суд вважає необхідним і достатнім з метою недопущення скоєння нових злочинів та перевиховання винного- призначити йому покарання в межах санкції ч.1 ст.190 КК.України у вигляді обмеження волі.

Обставинами ,що пом,якшують покарання, суд у відповідності до ст..66 КК.України вважає щире каяття підсудного , активне сприяття розкриттю злочину.

Обставин ,що у відповідності до ст..67 КК.України обтяжують покарання –судом не встановлено.

Враховуючи обставини справи,особу винного,який вперше притягується до кримінальної відповідальності.,суд прийшов до висновку про можливе та доцільне виправлення підсудного без відбування покарання -з випробуванням.

Цивільний позов по справі - не заявлявся.

Судові витрати відсутні .

Питання речових доказів вирішено у відповідності до ст.81 КПК. України.

Керуючись ст..ст.323-324 КПК.України суд-

ЗАСУДИВ:

Визнати винним ОСОБА_1 у вчиненні злочину передбаченого ч.1 ст.190 КК.України та призначити йому покараня за цією статею у вигляді-2 років обмеження волі.

На підставі ст.75 КК України ОСОБА_1 звільнити від

від відбування покарання з випробувально-іспитовим строком на 1 рік.

На підставі п.п.2.3.4 ст.76 К.К.України , зобов,язати ОСОБА_1

не виїзджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи , повідомляти даний орган в разі зміни місця проживання та періодично з.являтися в нього для реєстрації..

Міру запобіжного заходу засудженому залишити попередню, підписку про невиїзд з місця проживання до вступу вироку в законну силу.

Речові докази по справі ,що знаходяться на зберіганні згідно зберігальної розписки/а.с.-27/ власнику .ОСОБА_2.

Вирок може бути оскаржено до апеляційного суду м.Черкаси , через районний суд на протязі 15 днів з часу його проголошення.

Суддя Чорнобаївського районного суду Калашник С.І.

ького районного суду С.І. Калашник