У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 183/13110/24

№ 1-кп/183/1452/25

09 травня 2025 року                                                                        м. Самар

Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області, у складі:

головуючого судді                                 ОСОБА_1 ,

за участю

секретаря судових засідань                         ОСОБА_2 ,        

провівши в залі Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області судове засідання у кримінальному провадженні № 62024170030003097 стосовно:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Марганець, Дніпропетровської області, громадянина України, маючого неповну середню освіту, без постійного місця проживання, військовослужбовця військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період, перебуває на посаді солдата резерву НОМЕР_1 роти резерву військової частини НОМЕР_2 , судимого, останній раз - 17.04.2024 Хортицьким районним судом м. Запоріжжя за ч. 4 ст. 185, ч. 2 ст. 190 КК України до 5 років позбавлення волі з іспитовим строком на 2 роки,

обвинуваченого у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України,

за участю сторін кримінального провадження

прокурора                                ОСОБА_4

обвинуваченого                         ОСОБА_3 ,

захисника                                 ОСОБА_5 ,(в режимі відеоконференції),

встановив:

У провадженні суду перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального провадження, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.

14 січня 2025 року ухвалою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області ОСОБА_3 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 14 березня 2025 року без визначення розміру застави.

13 березня 2025 ухвалою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області ОСОБА_6  продовженозапобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 11 травня 2025 року включно. Одночасно визначити альтернативний запобіжний захід у вигляді застави, а саме у розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 60560,00 грн. та є достатньою для внесення її як застави.

В судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження ОСОБА_3 запобіжного заходу.

В клопотанні прокурор, посилаючись на те, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, з метою забезпечення виконання обвинувачуваним окладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання ризикам, визначеним ст. 177 КПК України, а саме спробам переховуватися від органу досудового розслідування та суду (п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України), незаконно впливати на свідків (п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України) та вчиняти інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримніальне правопорушення, у якому обвинувачується (п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України) просив продовжити ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів.

Крім того, зазначив, що згідно з ч. 7 ст. 176 КПК України, під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 КК України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, тобто тримання під вартою.

Обвинувачений ОСОБА_3 заперечував проти продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, просив застосувати до нього запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Захисник в судовому засіданні висловив думку, що підтримує позицію підзахисного, просив, посилаючись на недоведеність прокурором наявності вказаних ним ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, просив застосувати до ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, зазначив, що ОСОБА_3 має постійне місце проживання.

Суд, вислухавши думку учасників судового провадження, вирішуючи подане прокурором клопотання, дійшов такого висновку.

Відповідно до ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках та за встановленою процедурою.

За положеннями ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання ризикам, передбаченим частиною першою цієї статті.

При вирішенні питання доцільності продовження обвинуваченому раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд враховує вимоги ч. 2 ст. 177 КПК України, відповідно до якої підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснювати дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

Вирішуючи питання доцільності продовження тримання обвинуваченого ОСОБА_3 під вартою, суд виходить з того, що останній обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, яке у відповідності до ст. 12 КК України є тяжким злочином, за вчинення якого, у разі визнання обвинуваченого винуватим, останньому може бути призначено покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років.

Тому розуміючи наслідки завершення судового розгляду кримінального провадження, ОСОБА_3 може переховуватися від суду з метою ухилення від можливого покарання у виді позбавлення волі та продовжити кримніальне правопорушення, у якому обвинувачується.

У зв`язку з цим суд враховує прецедентну практику Європейського суду з прав людини, який у справі «Ілійков проти Болгарії» від 26.07.2001 року зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування».

У конвенційній судовій практиці вироблено чотири основні прийнятні причини для тримання особи під вартою до винесення вироку: ризик того, що особа не з`явиться до суду, ризик того, що обвинувачений, у разі звільнення, вчинить дії, які перешкоджатимуть відправленню правосуддя, або вчинить нові злочини, або порушить громадський порядок (п. 94. Рішення ЄСПЛ «Пірузян проти Вірменії», п. 119. Рішення ЄСПЛ «Трипедуш проти Республіки Молдова»).

За таких обставин суд вважає, що на цей час є наявними та не зменшились ризики, передбачені п. п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Разом з тим, суд вважає недоведеним поза розумним сумнівом наявність ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Суд, при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, крім наявності ризиків, зазначених вище, на підставі матеріалів справи, оцінив у сукупності інші обставини, передбачені ст. 178 КПК України, а саме, що підтверджень наявності у ОСОБА_3 захворювань, які перешкоджають йому утримуватися під вартою суду не надано, дійшов висновку, що будь-який інший, з передбачених законом більш м`яких запобіжних заходів станом на дату розгляду вказаного питання не зможе забезпечити належний розгляд провадження, а перебування ОСОБА_3 на волі буде суперечити інтересам суспільства, що і є підставою для продовження строку тримання обвинуваченого під вартою.

До того ж, згідно з ч. 6 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 437-442 КК України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.

Запобіжний захід, визначений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, є тримання під вартою.

Ця норма має імперативний характер, тому суд зобов`язаний її дотримуватися у всіх випадках вирішення питання про обрання, скасування, зміну або продовження запобіжного заходу.

Розглядаючи питання щодо застосування застави, суд виходить з того, що ч. 3 ст. 183 КПК України покладає на слідчого суддю, суд обов`язок при застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Зокрема, під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України (ч. 4 ст. 183 КПК України).

Разом з тим, суд вважає можливим визначити альтернативний запобіжний захід у вигляді застави, а саме у розмірі 20 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 60560, 00 грн. та є достатньою для внесення її як застави.

Таким чином, враховуючи вказані вище обставини та особу обвинуваченого, заслухавши прокурора, вислухавши думку захисника, обвинуваченого, суд приходить до висновку, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_3 відповідно до вимог ст. ст. 177, 178, 183 КПК України необхідно продовжити до 07 липня 2025 року включно.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 177, 178, 183, 197 КПК України, суд, -

постановив :

Клопотання прокурора про продовження ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою – задовольнити.

Продовжити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дію раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 07 липня 2025 року включно.

Одночасно визначити альтернативний запобіжний захід у вигляді застави, а саме у розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 60560, 00 грн. та є достатньою для внесення її як застави.

Сума застави у національній грошовій одиниці може бути внесена, як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем).

У разі звільнення ОСОБА_3 з-під варти під заставу покласти на нього строком на два місця з дня внесення застави такі обов`язки :

- за першою вимогою прибувати на виклик слідчого, прокурора, суду;

- не відлучатися з місця дислокації військової частини, в якій ОСОБА_3 проходить військову службу, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну місця проходження служби та свого місця перебування;

- утримуватися від спілкування зі свідками у зазначеному кримінальному провадженні;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

У разі внесення застави та з моменту звільнення ОСОБА_3 з-під варти внаслідок внесення застави визначеної в ухвалі суду, обвинувачений зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки пов`язані із продовженням запобіжного заходу.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку із внесенням застави обвинувачений вважається таким, для якого застосовано запобіжний захід у виді застави.

Попередити обвинуваченого, що в разі невиконання покладених на нього обов`язків, внесена застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України, а до обвинуваченого може бути застосовано запобіжний захід

у виді застави у більшому розмірі або інший запобіжних захід з урахуванням положень ч.7 ст. 194 КПК України.

Копію ухвали направити для виконання начальнику гауптвахти ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Ухвалу може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Повний текст ухвали оголошено 12 травня 2025 р. об 11.30 год.

Суддя ОСОБА_1