Справа № 727/5399/25

                                                       Провадження № 2-з/727/22/25

УХВАЛА

13 травня 2025 року м. Чернівці

Шевченківський районний суд м. Чернівців в складі:

головуючого судді Дубець О.С.

за участю:

секретаря судового засідання Вовкун Н.Ю.

учасників справи:

заявниця – не з`явилась

представник заявниці – адвокат Дорошенко О.О.

державний реєстратор Якіменко Т.В. – не з`явилась

представник ОСОБА_1 – адвокатка Рендюк Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Шевченківського районного суду м. Чернівців заяву ОСОБА_2 , заінтересовані особи: державний реєстратор Чернівецької міської ради Якименко Тетяна Віталіївна, ОСОБА_1 , про забезпечення доказів до пред`явлення позову,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернулась до суду із заявою про забезпечення доказів до подання позову в якій просить суд:

1.Забезпечити докази до подання позовної заяви шляхом: витребування у державного реєстратора Чернівецької міської ради Якименко Т.В. в електронній формі реєстраційної справи щодо здійсненої нею державної реєстрації права власності на нежитлове приміщення за громадянином Великої Британії ОСОБА_1 425/1000 нежитлових приміщень (кафе-бар та офіс) по АДРЕСА_1 , власником яких була ОСОБА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 159769573101), в тому числі копії документів, наданих заявником, на підставі яких було проведено реєстраційні дії, для долучення до матеріалів справи.

2.Зобов`язати державного реєстратора Чернівецької міської ради Якименко Т.В. здійснити запис реєстраційної справи в електронній формі на носій інформації, який буде попередньо наданий стороною, яка заявила клопотання про витребування доказів.

Обґрунтовуючи заяву про забезпечення доказів ОСОБА_2 , з-поміж іншого, зазначила, що має намір звернутись з позовом до Чернівецької міської Ради, державного реєстратора, який, на її думку, незаконно здійснив перереєстрацію частки її майна на громадянина Великої Британії ОСОБА_1 на підставі, на її думку, підробленої довіреності № 57940803, серія та номер: 570/4-1089, дата 27.03.2025, посвідченої та зареєстрованої Генеральним Консульством України в Барселоні Іспанія з наявним арештом на це майно, та захистити свої порушені права.

Вважає, що довіреність, на підставі якої були здійсненні реєстраційні дії, може зникнути з матеріалів реєстраційної справи, а тому подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим. Тому, вважає, що суд до подання позовної заяви може забезпечити докази та витребувати їх у державного реєстратора Чернівецької міської Ради до подання позову до суду.

Також ОСОБА_2 посилається на те, що намагалась через свого адвоката отримати інформацію щодо справжності вказаної вище довіреності, шляхом направлення запиту на адресу Генерального Консульства України в Барселоні Іспанія, але відповіді не отримала. Також, з цією метою, адвокат заявниці звернувся з відповідним запитом до Міністерства закордонних справ України, яке, в свою чергу, надало відповідь, що такі данні надати не може, посилаючись на Закон України «Про нотаріат» та поняття «нотаріальної таємниці».

В судовому засіданні представник ОСОБА_2 , адвокат Дорошенко О.О. підтримав заяву та просив її задовольнити з мотивів, наведених у ній. Пояснив, що у його довірительки виникли сумніви щодо справжності довіреності на підставі якої було здійснено реєстрацію права власності на нерухоме майно за ОСОБА_1 . Такі сумніви виники на підставі того, що дата видачі довіреності та дата реєстрації в Реєстрі довіреностей не співпадають. Крім того в телефонній розмові сам ОСОБА_1 не згадував про те, що видав довіреність на представника в Консульстві України в Барселоні. Також пояснив, що самостійно отримати копію вказаної довіреності його довірителька не має можливості, оскільки Міністерством закордонних справ України їй було відмовлено у надані цього документу, а до державної реєстраційної служби із відповідною заявою вона не зверталась, оскільки їй відомо, що реєстраційна служба відмовляє у наданні копій документів з реєстраційної справи. З приводу посилання на те, що даний документ може бути втрачений, то пояснив, що це є власним припущенням його довірительки.

Адвокатка Рендюк Н.В. просила суд відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_3 у забезпечені доказів до пред`явлення позову. Зазначила, що підстав для застосування статті 116 ЦПК України не має, оскільки заявницею не наведені переконливі підстави вважати, що докази, які вона просить забезпечити шляхом витребування, будуть втрачені, що, в свою чергу, є обов`язковою умовою для задоволення заяви про забезпечення доказів. Зазначила, що нічого не заважає заявниці подати позов та разом із позовом просити витребувати необхідні докази, з урахуванням того, що ОСОБА_2 відомі все реквізити довіреності, яка викликає у неї сумніви. Крім того немає підстав вважати, що заявителька не зможе отримати копію довіреності, оскільки всі документи зберігаються в цифровому форматі та їх можна буди витребувати як в реєстраційній службі, так і у нотаріуса.

Розглянувши заяву про забезпечення доказів до подання позову суд зазначає таке.

Відповідно до частини 3 статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до приписів частини 1 статті 84 ЦПК України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом.

Згідно з частиною 4 статті 84 ЦПК України суд може витребувати докази також до подання позову як захід забезпечення доказів у порядку, встановленому статтями 116-118 цього Кодексу.

Так, приписами частин 1, 2, 3 статті 116 ЦПК України встановлено, що суд за заявою учасника справи або особи, яка може набути статусу позивача, має забезпечити докази, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання або подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим.

Способами забезпечення судом доказів є допит свідків, призначення експертизи, витребування та (або) огляд доказів, у тому числі за їх місцезнаходженням, заборона вчиняти певні дії щодо доказів та зобов`язання вчинити певні дії щодо доказів. У необхідних випадках судом можуть бути застосовані інші способи забезпечення доказів, визначені судом.

Заява про забезпечення доказів може бути подана до суду як до, так і після подання позовної заяви.

Згідно із вимогами пунктів 4, 5 частини 1 статті 117 ЦПК України у заяві про забезпечення доказів повинні бути вказані докази, забезпечення яких є необхідним, а також обставини, для доказування яких вони необхідні, а також обґрунтування необхідності забезпечення таких доказів.

Забезпечення доказів - це оперативне закріплення у встановленому цивільним процесуальним законом порядку відомостей про факти, яке вчиняється суддею з метою використання їх як доказів при розгляді та вирішенні цивільних справ у суді. Забезпечення доказів у жодному випадку не можна ототожнювати із їх дослідженням або оцінкою. Єдина мета забезпечення доказів це їх фіксація для забезпечення можливості їх дослідження та оцінки при подальшому розгляді справи.

Системний аналіз норм статей 116 та 117 ЦПК України дає підстави вважати, що необхідність забезпечення доказів виникає, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання або подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим.

Процесуальний механізм забезпечення доказів, зокрема шляхом їх витребування, призначений для того, щоб отримати/зберегти ті докази, щодо яких існують достатні підстави вважати, що з часом їх може бути безповоротно втрачено. Тобто забезпечення доказів це механізм не лише здобути докази, які стосуються предмета доказування і мають значення/потрібні для вирішення справи, а й насамперед запобігти їх імовірній втраті у майбутньому. Щодо останнього, то ризик такої втрати повинен ґрунтуватися на об`єктивних фактах і тільки в сукупності усіх наведених умов суд може вжити заходів для забезпечення доказів. Такий правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 901/845/18.

При вирішенні питання про забезпечення доказів суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення доказів; забезпечення збалансованості прав та інтересів сторін; наявності взаємозв`язку між забезпеченням доказів, витребуванням певної інформації, і предмету позовних вимог, а також запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб учасників даного судового процесу, а також те, що є наявні підстави вважати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання або подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим.

Наведене відповідає висновкам, викладеним Верховним Судом в ухвалі від 2 травня 2019 року у справі № Зд/9901/2/19.

З урахуванням наведеного та надавши оцінку змісту заяви ОСОБА_2 про забезпечення доказів до подання позову з урахуванням викладених у ній обставин та доводів, суд дійшов висновку, що заява не відповідає критеріям, визначеним у частині 1 статті 116 ЦПК України, оскільки не містить обґрунтування наявності реальних ризиків чи загроз того, що докази, про забезпечення яких порушує питання заявниця, можуть бути втрачені або їх збирання або подання стане згодом неможливим чи утрудненим, а сама по собі необхідність витребування документів, які особа, яка може набути статусу позивача, не може отримати, не є достатньою підставою для забезпечення доказів шляхом їх витребування.

Судом встановлено, що заявлені ОСОБА_3 вимоги по суті є клопотанням про витребування доказів, а саме: копії довіреності на підставі якої була здійснена реєстрація права власності на нерухоме майно за ОСОБА_1 , адже обставини, які на її думку вказують на наявність ризику втрати цього документа, є тільки власним припущенням заявниці, яке нічим не підтверджене.

В контексті посилання заявницею на частину 4 статті 84 ЦПК України щодо можливості витребувати докази до подання позову як захід забезпечення доказів у порядку, встановленому статтями 116-118 цього Кодексу, то суд також зазначає, що заявниця не зверталась безпосередньо до державного реєстратора Чернівецької міської ради Якименко Тетяни Віталіївни із запитом отримати докази, про забезпечення яких ОСОБА_2 просить суд.

Суд зазначає, що неможливість на дату звернення до суду отримати і долучити до позову докази, які учасник справи не може отримати самостійно, та які можуть бути предметом оскарження, є підставою заявити одночасно з цим позовом клопотання про витребування цих доказів, навівши відповідні мотиви того, чому не вдалося отримати їх самостійно.

Судом також встановлено, що заявниці відомі вихідні данні самої довіреності, а тому їй нічого не перешкоджає у заявлені клопотання про витребування доказів в порядку статті 84 ЦПК України у випадку пред`явлення відповідного позову.

З урахуванням наведеного в задоволенні заяви ОСОБА_2 про забезпечення доказів до подання позову слід відмовити.

Керуючись статтями 84, 116, 117 258-261 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні заяви ОСОБА_2 , заінтересовані особи: державний реєстратор Чернівецької міської ради Якименко Тетяна Віталіївна, ОСОБА_1 , про забезпечення доказів до пред`явлення позову - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення до Чернівецького апеляційного суду.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Дата складання ухвали суду 14 травня 2025 року

Суддя         Дубець О.С.