Особи
Учасники процесу:
Ім`я Замінене і`мя Особа
Судове рішення #2036441976

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 травня 2025 рокуЛьвівСправа № 380/22970/24 пров. № А/857/10170/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

судді-доповідача:                                                  Гінди О.М.,

суддів:                                                                      Заверухи О.Б., Матковської З.М.,

за участю секретаря судових засідань –                     Березюка Д.О.,

розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2025 року з питань залишення позову без розгляду (головуючий суддя: Мартинюк В.Я., місце ухвалення - м. Львів, дата складення повного судового рішення – 25.02.2025) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Сокальської міської ради Львівської області третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, міський голова Сокальської міської ради Львівської області про   поновлення на роботі, –

встановив:

ОСОБА_1 , 07.11.2024, через засоби поштового зв`язку звернулася до суду з позовом, в якому, просила:

- визнати незаконним та скасувати розпорядження № 16/03-10 від 25.01.2024 про звільнення з роботи з посади начальника відділу культури Сокальської міської ради Львівської області з 26.01.2024 року за прогул (відсутність на роботі за період з 06.10.2023 по 08.01.2024 року без поважних причин, пункт 4 частини 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України);

- поновити на посаді начальника відділу культури Сокальської міської ради Львівської області.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2025 року клопотання представника Сокальської міської ради Львівської області від 23.12.2024 року про залишення позовної заяви без розгляду задоволено. Позов ОСОБА_1 до Сокальської міської ради Львівської області про поновлення на роботі залишено без розгляду.

Із цим судовим рішенням суду першої інстанції не погодилася позивачка та оскаржила в апеляційному порядку. Вважає його необґрунтованим, таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати ухвалу суду першої інстанції, а справу направити на продовження розгляду.

Обґрунтовуючи апеляційні вимоги покликається на те, що строк звернення до суду пропущено з поважних причин, оскільки до Сокальського районного суду вона звернулась у межах строків звернення до суду, однак, Львівський апеляційний суд постановою від 14 жовтня 2024 року у справі за № 454/707/24 апеляційну скаргу ОСОБА_1 частково задовольнив, рішення суду першої інстанції скасував, а провадження у справі закрив, так як така підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства. Вважає, що оскільки Львівський апеляційний суд виявив порушення підсудності, а тому пропустила строк з поважних причин, що не залежали від неї.

Сокальська міська рада Львівської області 06.05.2025 подала відзив на апеляційну скаргу, в якому просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а судове рішення суду першої інстанції без змін.

Сторони в судове засідання не з`явилися, хоча належним чином були повідомлені про його дату, час та місце.

У відповідності до ч. 4 ст. 229 і ч. 2 ст. 313 КАС України неявка сторін належним чином повідомлених про дату, час, місце розгляду справи не перешкоджає апеляційному розгляду справи і такий проведено у їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких мотивів.

Залишаючи адміністративний позов без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що не встановлено, а позивачем не наведено достатніх аргументів, які б вказували на поважність причин пропуску строку звернення до адміністративного суду.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Частиною 1 статті 118 КАС України встановлено, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом

Відповідно до частини 1 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Частиною другою цієї статті передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно з частиною 3 статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 КАС України та вказано, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що предметом оскарження у цій справі є проходження та звільнення з публічної служби.

Згідно з ч. 5 ст. 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Отже, строк звернення до суду у спірних правовідносинах становить місячний строк.

Позивачка покликається на те, що строк звернення до суду пропущено з поважних причин, оскільки до Сокальського районного суду Львівської області вона звернулась у межах строків звернення до суду, однак, Львівський апеляційний суд постановою від 14 жовтня 2024 року у справі за № 454/707/24 апеляційну скаргу ОСОБА_1 частково задовольнив, рішення суду першої інстанції скасував, а провадження у справі закрив, так як така підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції не бере такі до уваги, з огляду на таке.

Так, аналіз викладених вище положень КАС України надає суду апеляційної інстанції підстави для висновку що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням правової визначеності в публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Поряд з цим, процесуальні строки дисциплінують суб`єктів адміністративного судочинства, роблять процес динамічним і прогнозованим. Без наявності строків на ту чи іншу процесуальну дію або без їх дотримання в адміністративному судочинстві виникнуть порушення прав сторін - учасників адміністративного процесу. Недотримання встановлених законом строків зумовлює чітко визначені юридичні наслідки.

Звернення до суду за межами строків, визначених у статі 122 КАС України, є підставою для повернення (залишення без розгляду) позовної заяви, якщо суд не дійде висновку, що вказаний строк позивачем був пропущений з поважних причин.

При цьому, суд апеляційної інстанції зауважує, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду визнаються обставини, які є об`єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій. Такими обставинами є ті, що унеможливлюють вчасне звернення до суду з відповідним позовом.

Отже, за загальним правилами строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.

При цьому, перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що сторонами у справі не заперечується те, що позивачка була ознайомлена зі спірним розпорядженням 26.01.2024, а тому саме з цієї дати починається строк звернення до суду, передбачений ч. 5 ст.122 КАС України, який закінчився 26.02.2024.

Постановою Львівського апеляційного суду від 14.10.2024 у справі № 454/707/24 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення суду першої інстанції скасовано, а провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Сокальської міської ради Львівської області про поновлення на посаді закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, оскільки така підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Крім цього, у цій постанові Львівський апеляційний суд роз`яснив позивачці її право на звернення до суду з заявою про передачу цієї справи до Львівського окружного адміністративного суду, як до суду першої інстанції, до юрисдикції якого віднесено розгляд такої справи, в порядку ст. 256 Цивільного процесуального кодексу України.

Копію постанови Львівського апеляційного суду від 14.10.2024 у справі № 454/707/24 отримано представником позивача 24.10.2024, що підтверджується довідками про доставку електронного листа та карткою руху документів.

Однак, позивачка не скористалася своїм правом на подання заяви до Львівського апеляційного суду, в порядку ст. 256 Цивільного процесуального кодексу України, для направлення справи за встановленою юрисдикцією до Львівського окружного адміністративного суду.

Натомість, позивачка 07.11.2024 звернулася до Львівського окружного адміністративного суду із позовною заявою про визнання незаконним та скасування розпорядження № 16/03-10 від 25.01.2024 та поновлення на посаді начальника відділу культури Сокальської міської ради Львівської області.

На думку суду апеляційної інстанції, звернення до суду у порядку цивільного судочинства про скасування розпорядження № 16/03-10 від 25.01.2024, поновлення на посаді начальника відділу культури Сокальської міської ради Львівської області та закриття провадження, не може бути підставою для поновлення строку звернення до суду, оскільки представник позивачки адвокат Чернявський Р.І., який представляв інтереси ОСОБА_1 під час розгляду справи № 454/707/24, в силу свого статусу адвоката, зобов`язаний бути обізнаним із предметною підсудністю справ щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

Щодо покликання позивачки в апеляційній скарзі, що з 04.01.2024 перебуває на території Федеративної Республіки Німеччини, а тому строк звернення до суду пропущений з поважних причин, то суд апеляційної інстанції такі відхиляє, оскільки згідно договору про надання правничої допомоги № від 12.06.2023 № 70-23, інтереси позивачки під час реалізації її права на оскарження розпорядження № 16/03-10 від 25.01.2024 та поновлення на посаді представляв адвокат Чернявський Р.І.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини», суди при розгляді справ, практику Європейського Суду з прав людини, застосовують як джерело права.

За приписами статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Ключовими принципами статті 6 Конвенції є верховенство права та належне здійснення правосуддя. Ці принципи також є основоположними елементами права на справедливий суд.

Таким чином, особі гарантується право на звернення до суду.

Водночас, як зазначив ЄСПЛ в ухвалі від 30 червня 2006 року щодо прийнятності заяви (справа «Каменівська проти України»), право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право на доступ до суду (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom), п. 36), не є абсолютним; воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги. Тим не менше, право доступу до суду не може бути обмежене таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження повинні мати законну мету та має бути пропорційність між використаними засобами та досягнутими цілями (див. рішення від 29 липня 1998 року у справі «Герен проти Франції»(Guerin v. France), п. 37). Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані. Водночас такі правила в цілому або їх застосування не повинні перешкоджати сторонам використовувати доступні засоби захисту (див. рішення від 28 жовтня 1998 року у справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» (Perez de Rada Cavanilles v. Spain), п. 45).

Отже, за практикою ЄСПЛ, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, у тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав.

У пункті 41 рішення ЄСПЛ від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» Суд визнав що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні проміжки часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Аналіз практики ЄСПЛ свідчить, що у процесі прийняття рішень про поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, Суд виходить таких міркувань: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних причин, унаслідок непереборних, незалежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.

Отже, за встановлених обставин цієї справи, у контексті наведених вище правових норм та практики ЄСПЛ, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оскільки позивачка звернулася до суду з цим позовом 07.11.2024, а ознайомилася зі спірним розпорядженням 26.01.2024, при цьому звернення до суду з позовом напряму залежало від власного волевиявлення ОСОБА_1 , а тому наведені обставини не можна визнати поважними причинами пропуску цього строку, що унеможливлює його поновлення.

Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про залишення позову без розгляду, оскільки позивачка не навела об`єктивних підстав, які б унеможливили її звернення до суду в межах установленого строку звернення до суду у спірних правовідносинах.

Таким чином, апеляційна скарга ОСОБА_1 не спростовує правильність доводів, яким мотивовано судове рішення, зводиться по суті до переоцінки проаналізованих судом доказів та не дає підстав вважати висновки суду першої інстанції помилковими.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм процесуального права, тому відповідно до ст. 316 КАС України, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, рішення суду без змін.

Згідно приписів ст. 139 КАС України підстав для стягнення судових витрат не має.

Керуючись ст. ст. 313, 316, 321, 322, 325, 328, КАС України, суд –

постановив:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2025 року про залишення позовної заяви без розгляду у справі № 380/22970/24 – без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.


Головуючий суддя О. М. Гінда

судді О. Б. Заверуха

З. М. Матковська

Повне судове рішення складено  13.05.25



  

    

  

     















Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація