Справа № 135/1340/24

Провадження №2/135/10/25

РІШЕННЯ

іменем України

07.05.2025                                                                                 м. Ладижин

Ладижинський міський суд Вінницької області у складі: головуючого судді Нікандрової С.О., секретар судових засідань Котик В.Ю., за участю представника позивача – адвоката Бодачевської М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом   ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні житловим будинком шляхом виселення, -

В С Т А Н О В И В:

В жовтні 2024 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник – адвокат Бодачевська М.В., звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні житловим будинком шляхом виселення, у якому просить усунути ОСОБА_1 перешкоди у користуванні житловим приміщенням шляхом виселення ОСОБА_2 з житлового будинку АДРЕСА_1 , без надання іншого житлового приміщення.

Позовні вимоги мотивує тим, що позивач ОСОБА_1 є власником житлового будинку АДРЕСА_1 , що підтверджується наступними правовстановлюючими документами:

- на 1/3 частки на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, посвідченого 07.05.2019 державним нотаріусом Другої тростянецької державної нотаріальної контори Вінницької області Кощеєвою Г.С.;

- на 1/6 частки на підставі договору дарування частки земельної ділянки та частки житлового будинку, посвідченого 06.09.2023 приватним нотаріусом Гайсинського районного нотаріального округу Вінницької області Новаківським Б.В., зареєстрованим в реєстрі за №1134;

- на частки на підставі договору дарування частки земельної ділянки та частки житлового будинку, посвідченого 17.01.2024 приватним нотаріусом Гайсинського районного нотаріального округу Вінницької області Новаківським Б.В., зареєстрованим в реєстрі за №49.

Також ОСОБА_1 є власником земельних ділянок за №0510600000:07:020:0059 та №0510600000:07:020:0196, що розташовані за адресою тією є адресою, що і житловий будинок.

У даному житловому будинку проживає син позивача ОСОБА_3 , який у зв`язку із окупацією рф у квітні 2022 року з міста Ізюм переїхав до міста Ладижин та залишився проживати.

Відповідач ОСОБА_2 також проживає в будинку АДРЕСА_1 , проте жодним чином не бере участі в утриманні будинку, ремонті та оплаті комунальних послуг, чим завдає значних матеріальних збитків, проживання разом із відповідачем є нестерпним, а на прохання позивача переїхати в інше житло, останній відмовляє. Також відповідач зловживає алкогольними напоями, запрошує до себе друзів, з якими в будинку розпивають алкогольні напої, кричать та сперечаються, тим самим не дають можливості нормально користуватися житловим приміщенням позивачеві та його дітям.

17.09.2024 позивач надіслав ОСОБА_2 лист-вимогу, у якому звернувся до нього з пропозицією виселитися із житлового будинку АДРЕСА_1 протягом 14 днів з моменту отримання листа, на яку відповідач не відреагував.

Також зазначив, що відповідач ОСОБА_2 не є членом сім`ї власника майна, між сторонами відсутні будь-які відносини, вони не ведуть спільне господарство, відповідач не утримує дане домогосподарство.

Таким чином, відповідач створює позивачу перешкоди у користуванні та розпорядженні майном, у зв`язку з чим позивач був змушений звернутися з позовом до суду.

Ухвалою суду від 30.10.2024 відкрито провадження у цивільній справі, ухвалено про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 30.01.2025 року закрито підготовче провадження та призначено цивільну справу до судового розгляду по суті.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явився, представник позивача – адвокат Бодачевська М.В. підтримала позовні вимоги в повному обсязі з наведених у позові підстав, не заперечувала проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач ОСОБА_2  в судове засідання не з`явився, про час і місце проведення судового засідання неодноразово повідомлявся належним чином, про причини неявки суду не повідомив, рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень на ім`я відповідача повернуті до суду з відміткою «адресат відсутній за місцем проживання», у встановлений судом процесуальний строк відзив на позов не подав, із клопотаннями з процесуальних питань не звертався.

Відповідно до вимог ст.281 ЦПК України, зі згоди позивача, суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи.

Розглянувши надані позивачем документи і матеріали, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є власником житлового будинку АДРЕСА_1 , що підтверджується наступними правовстановлюючими документами:

- Свідоцтвом про право на спадщину за законом, посвідченим 07.05.2019 державним нотаріусом Другої тростянецької державної нотаріальної контори Вінницької області Кощеєвою Г.С., зареєстрованим в реєстрі за №829, на 1/3 частку;

- Договором дарування частки земельної ділянки та частки житлового будинку, посвідченого 06.09.2023 приватним нотаріусом Гайсинського районного нотаріального округу Вінницької області Новаківським Б.В., зареєстрованим в реєстрі за №1134, на 1/6 частку;

- Договором дарування частки земельної ділянки та частки житлового будинку, посвідченого 17.01.2024 приватним нотаріусом Гайсинського районного нотаріального округу Вінницької області Новаківським Б.В., зареєстрованим в реєстрі за №49, на частку.

Також позивач ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 0,1 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 0510600000:07:020:0059, та земельної ділянки площею 0,0421 га для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 0510600000:07:020:0196, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач ОСОБА_2 зареєстрований та проживає в будинку АДРЕСА_1 , проте не бере участі в утриманні будинку, ремонті та оплаті комунальних послуг.

Допрошений в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_3 пояснив, що є сином позивача. Після окупації рф у квітні 2022 року міста Ізюм він був вимушений залишити своє місце проживання і з дозволу свого батька переїхав проживати в АДРЕСА_1 . Разом з ним переїхали його сестра з племінниками. Також за цією адресою проживає його дядько ОСОБА_2 , який веде аморальний спосіб життя, зловживає алкогольними напоями, постійно запрошує до себе сторонніх осіб, з якими в будинку розпивають алкогольні напої, кричать та сперечаються, створюючи неможливі умови для проживання. У 2023 та 2024 роках за договорами дарування ОСОБА_2 подарував ОСОБА_1 належну йому частину житлового будинку. На вимогу власника будинку відповідач відмовляється добровільно виселитися з будинку.

17.09.2024 позивач надіслав ОСОБА_2 лист-вимогу, у якому вимагав виселитися із житлового будинку АДРЕСА_1 протягом 14 днів з моменту отримання листа, на який відповідач не відреагував.

Стаття 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, ратифікованої Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997, закріплює, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності є непорушним.

Згідно зі ст. 55 Конституції України, кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Захист цивільних прав це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Під способами захисту цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.

За змістом ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого порушеного права та інтересу, зокрема, з позовом про припинення дії, яка порушує право, та відновлення становища, яке існувало до порушення права. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, припинення дії, яка порушує право.

При цьому, у своїх рішенням Європейський суд з прав людини вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини (наприклад, рішення у справі «Спорронгі Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, «Новоселецький проти України» від 11 березня 2003 року, «Федоренко проти України» від 1 червня 2006 року). Необхідність забезпечення такої рівноваги відображено в структурі статті 1. Зокрема, необхідно щоб була дотримана обґрунтована пропорційність між застосованими заходами та переслідуваною метою, якої намагаються досягти шляхом позбавлення особи її власності.

Статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен має право на повагу до його приватного і сімейного життя, до житла і до таємниці кореспонденції.

Згідно з ч.1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (ст.317 ЦК України).

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд (ст. 319 ЦК України).

Статтею 321 ЦК України встановлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

При цьому відповідно до ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Права власника житлового будинку, квартири визначені ст. 383 ЦК України та ст. 150 ЖК України, які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім`ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд. Обмеження чи втручання у право власника можливе лише з підстав, передбачених законом.

За змістом ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Аналіз норм статті 391 ЦК України дає підстави для висновку про те, що власник має право вимагати від осіб, які не є членами його сім`ї, а також не відносяться до кола осіб, які постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство, усунення порушень свого права власності у будь-який час.

Зазначена норма матеріального права визначає право власника, у тому числі житлового приміщення або будинку, вимагати будь яких усунень порушень його права власності від будь яких осіб будь яким шляхом, який власник вважає прийнятним. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми, є наявність у позивача права власності та встановлених судом перешкод у користуванні власником своєю власністю. При цьому не має значення ким саме спричинено порушене право та з яких підстав.

Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України №6-709цс16 від 16.11.2016, постанові Верховного Суду №523/11084/16-ц від 06.06.2018.

Згідно статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст.379 ЦК України житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, призначені та придатні для постійного проживання в них.

Права власника житлового будинку, квартири також визначені ст.383 ЦК України та ст.150 ЖК України, які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім`ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд. Обмеження чи втручання в права власника можливе лише з підстав, передбачених законодавством.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.346 ЦК України право власності припиняється у зв`язку з відчуження власником свого майна, тобто право власності на квартиру у відповідача припинилося у зв`язку із її продажем.

За таких обставин, оскільки судом встановлено, що позивачу на праві власності належить житловий будинок, відповідач ОСОБА_2 втратив право користування частиною житлового будинку у зв`язку з його відчуженням, не є членом сім`ї власника житлового будинку, не відноситься до кола осіб, які постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство, між сторонами відсутні будь-які відносини, а ОСОБА_1 , як новий власник, який придбав частину житлового будинку у установленому законом порядку, не може користуватися своєю власністю, оскільки ОСОБА_2 відмовляється добровільно виселитися з будинку, порушене право позивача підлягає захисту в обраний ним спосіб, а саме шляхом виселення ОСОБА_2 з житлового будинку АДРЕСА_1 , без надання іншого житлового приміщення.

Згідно з вимогами ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні з цим позовом до суду позивач ОСОБА_1 сплатив судовий збір в розмірі 1211,20, що підтверджується платіжною інструкцією №0.0.3962139330.1 від 22.10.2024.

Таким чином, враховуючи, що позов підлягає задоволенню, то відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 підлягає стягненню сплачений останнім при подачі позову судовий збір в сумі 1211,20 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2-5, 7, 8, 10 - 13, 81, 83, 89, 133, 141, 142, 247,  258, 259, 263 - 265, 268 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні житловим будинком шляхом виселення - задовольнити.

Усунути ОСОБА_1 перешкоди у користуванні житловим приміщенням шляхом виселення ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , з житлового будинку АДРЕСА_1 , без надання іншого житлового приміщення.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , судовий збір в сумі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте Ладижинським міським судом Вінницької області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Ладижинського міського суду

Вінницької області         С.О.Нікандрова