ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

13.05.2025Справа № 910/2451/25

Господарський суд міста Києва у складі судді Пукшин Л.Г., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін матеріали господарської справи

за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АРКС" (04070, м. Київ, вул. Іллінська, буд. 8, ідентифікаційний код 20474912)

до Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "ОРАНТА" (02081, м. Київ, вул. Здолбунівська, буд. 7-Д, ідентифікаційний код 00034186)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 )

про стягнення 39 724, 47 грн,

Представники сторін: не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "АРКС" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "ОРАНТА" про стягнення 39 724, 47 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "АРКС" (далі - позивач) та ОСОБА_1 було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту "Все включено" №17225а0ща від 03.02.2020 (далі - договір), предметом якого були майнові інтереси страхувальника, пов`язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом "Infiniti" державний номер НОМЕР_2 . Позивачем, внаслідок настання страхової події-дорожньо-транспортної пригоди, було здійснено виплату страхового відшкодування власнику автомобіля "Infiniti" державний номер НОМЕР_2 у розмірі 41 224,47 грн. Цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу - автомобіля ВАЗ, державний номер НОМЕР_3 , водій якого визнаний винним у скоєнні ДТП, була застрахована Публічним акціонерним товариством "Страхова компанія "ОРАНТА" (далі - відповідач), а тому позивач звернувся із вимогою в порядку суброгації до відповідача, однак останній відмовив у виплаті страхового відшкодування на підставі того, що відповідно до заяви про страхове відшкодування від 20.01.2021 від власника автомобіля "Infiniti" державний номер НОМЕР_2 вже було здійснено страхове відшкодування у розмірі 15 500,00 грн потерпілому ОСОБА_1 . Таким чином, позивач звернувся з даною позовною заявою до суду про стягнення з відповідача на користь позивача завдані збитки в порядку регресу у розмірі 39 724,47 грн.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 04.03.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

12.03.2025 через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС від Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "ОРАНТА" надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач не визнає позовні вимоги з тих підстав, що 18.03.2021 виплатив страхове відшкодування потерпілому в сумі 15 500, 00 грн, при цьому позивач звернувся до відповідача лише 06.08.2021 - в момент, коли зобов`язання за даним ДТП вже було виконано, в свою чергу матеріали справи не містять доказів того, що потерпіла особа - ОСОБА_1 , заперечував проти встановленого відповідачем розміру страхового відшкодування або факту виплати, за таких обставин, в силу ч. 2 ст. 516 ЦК України виконання відповідачем свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

04.04.2025 через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС відповідач подав заяву про застосування строків позовної давності, у якій просить застосувати наслідки пропуску позивачем позовної давності, встановленої статтею 267 ЦК України.

09.04.2025 через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС позивачем подано додаткові пояснення у справі, в яких останнім зазначено, що позов подано в межах позовної давності, строк якої продовжений на період дії воєнного стану в Україні.

14.04.2025 відповідачем через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС подано додаткові пояснення, де зауважено, що при суброгації строк позовної давності заново не починається.

У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

03.02.2020 між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "АРКС" як страховиком та ОСОБА_1 як страхувальником укладено договір страхування наземного транспорту "Все включено" №17225а0ща, предметом якого є майнові інтереси страхувальника, пов`язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом Infiniti QX60 державний реєстраційний номер НОМЕР_2 .

Згідно договору до страхових випадків відноситься, зокрема, збитки внаслідок ДТП.

Строк дії договору встановлено з 04.02.2020 по 03.02.2021.

19.01.2021 в місті Острог по вул. Східна сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю транспортного засобу "Infiniti QX60" державний реєстраційний номер НОМЕР_2 та транспортного засобу "ВАЗ 21093" державний реєстраційний номер НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_2 , що спричинило пошкодження транспортних засобів.

Постановою Острозького районного суду Рівненської області від 03.02.2021 у справі №567/112/21 встановлено порушення водієм ОСОБА_2 , Правил дорожнього руху України, у зв`язку з чим його притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу.

В той самий день страхувальник звернувся до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АРКС" із заявою про страхове відшкодування №1.003.21.0000985.

Актом огляду колісного транспортного засобу зафіксовано характер пошкоджень транспортного засобу "Infiniti QX60" державний реєстраційний номер НОМЕР_2 .

Згідно ремонтних калькуляцій №1.003.21.0 від 03.02.2021 та №1.003.21.0 від 19.02.2021 загальна вартість ремонту транспортного засобу "Infiniti QX60" державний реєстраційний номер НОМЕР_2 склала 41 224, 47 грн.

Позивачем складені та підписані страхові акти №ARX2714305 від 04.02.2021 та №ARX2726741 від 22.02.2021, якими пошкодження транспортного засобу - "Infiniti QX60" державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , внаслідок ДТП визнано страховою подією та призначено до виплати страхове відшкодування в загальному розмірі 41 224, 47 грн.

На підставі складених страхових актів Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "АРКС", виконуючи свої зобов`язання за договором страхування наземного транспорту "Все включено" від 03.02.2020, перерахувало суму страхового відшкодування в загальному розмірі 41 224, 47 грн в якості страхового відшкодування, що підтверджується платіжними дорученнями №748530 від 05.02.2021 на суму 35 360, 89 грн та №754059 від 23.02.2021 на суму 5863, 58 грн.

Позивач направив відповідачу заяву про стягнення заборгованості в порядку регресу вих. №6917/18/ЦВ від 06.08.2021, в якій просив відшкодувати кошти в сумі 41 224, 47 грн, оскільки цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу "ВАЗ 21093" державний реєстраційний номер НОМЕР_3 була застрахована Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна страхова компанія "ОРАНТА".

Втім, як зазначено позивачем, відповідач відмовив у виплаті страхового відшкодування на підставі того, що відповідно до заяви про страхове відшкодування від останнім вже було здійснено страхове відшкодування у розмірі 15 500, 00 грн безпосередньо потерпілому - ОСОБА_1 .

У зв`язку з викладеним, позивач звернувся до Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення на свою користь 41 224, 47 грн, як безпідставно отриманих коштів.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 27.03.2024 у справі №686/33645/23, яке залишено без змін постановою Хмельницького апеляційного суду від 10.10.2024 у задоволенні позову Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АРКС" відмовлено.

При цьому, Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області у рішенні зазначив, що посилання позивача на те, що за вказаним страховим випадком (пошкодження належного йому автомобіля внаслідок ДТП, яка мала місце 19.01.2021 року) відповідач отримав страхове відшкодування від страховика винуватця такого ДТП, належним чином не доведено, та сама по собі така обставина, не свідчить про безпідставність сплачених позивачем коштів згідно страхових актів №ARX2714305 та №ARX2726741 про виплату страхового відшкодування згідно договору добровільного страхування № 17225а0ща 35 360,89 гривень та 5863,58 гривень відповідно.

Враховуючи викладене, позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення 39 724, 47 грн (41 224, 47 грн (сума виплаченого відшкодування) - 1500, 00 грн (франшиза)).

Відповідач, в свою чергу, заперечує проти задоволення позовних вимог, посилаючись на ті обставини, що 18.03.2021 зобов`язання з відшкодування шкоди за даним ДТП ним виконано у повному обсязі, а саме виплачено 15 500, 00 грн безпосередньо потерпілому, розмір якого останнім не заперечувався, при цьому позивач звернувся до відповідача лише 06.08.2021, а відтак в силу ч. 2 ст. 516 ЦК України виконання відповідачем свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Також відповідачем заявлено про застосування строків позовної давності.

Статтею 27 Закону України Про страхування та статтею 993 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Згідно зі статтями 512, 514 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою у випадках, встановлених законом.

Таким законом, зокрема, є норми ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України "Про страхування" (у чинній на час виникнення спірних правовідносин редакції), відповідно до яких до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Тобто у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов`язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Отже, страховик виступає замість потерпілого у деліктному зобов`язанні.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Новий кредитор набуває прав та обов`язків свого попередника. Відповідно, заміною кредитора деліктне зобов`язання не припиняється, оскільки відповідальна за спричинену шкоду особа свій обов`язок із відшкодування шкоди не виконала.

Отже, з огляду на положення ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України Про страхування підставою для набуття позивачем права вимоги щодо виплати страхового відшкодування (в порядку заміни кредитора в зобов`язанні) є факт виплати страхового відшкодування за договором майнового страхування.

Таким чином, до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АРКС" перейшло в межах виплаченої суми право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Як вбачається з відповіді Національної поліції України (ДТП №3021020556850223) та постанови Острозького районного суду Рівненської області від 03.02.2021 у справі №567/112/21 автомобіль марки "ВАЗ 21093" державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди автомобілю марки "Infiniti QX60" державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , знаходився під керуванням водія ОСОБА_2 .

Доказів того, що ОСОБА_2 не мав права керування транспортним засобом марки

"ВАЗ 21093" державний реєстраційний номер НОМЕР_3 та притягувався до адміністративної відповідальності за ст. 126 КУпАП матеріали справи не містять, а відтак, враховуючи положення статті 62 Конституції України, що закріплюють принцип презумпції невинуватості особи, суд дійшов висновку, що ОСОБА_2 на законних підставах керував вказаним транспортним засобом.

Згідно із ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Відтак, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Вина ОСОБА_2 встановлена в судовому порядку, а тому шкода, заподіяна внаслідок експлуатації автомобіля марки "ВАЗ 21093" державний реєстраційний номер НОМЕР_3 відшкодовується ОСОБА_2 , як особою, яка на законних підставах керувала транспортним засобом.

Доказів наявності вини інших осіб в ДТП, що відбулася 19.01.2021, суду не надано.

Під час розгляду справи встановлено, що власник автомобіля марки "ВАЗ 21093" державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , уклав договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземного транспорту, оформленого полісом серії АР №008476973 від з Публічним акціонерним товариством "Страхова компанія "ОРАНТА", предметом якого є майнові інтереси страхувальника, пов`язані з володінням, користуванням та розпорядженням вказаним транспортним засобом, який був діючим на момент ДТП - 19.01.2021.

Згідно пунктів 1.1, 1.4 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів страхувальниками є юридичні особи та дієздатні громадяни, що уклали із страховиками договори обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності за шкоду заподіяну життю, здоров`ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу, а особи, відповідальність яких застрахована, - страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом. Володіння забезпеченим транспортним засобом вважається правомірним, якщо інше не встановлено законом або рішенням суду.

Отже, оскільки ОСОБА_2 керував автомобілем марки "ВАЗ 21093" державний реєстраційний номер НОМЕР_3 на законних підставах, що встановлено вище, то відповідальність за шкоду, заподіяну майну внаслідок експлуатації цього автомобіля застрахована відповідачем у справі.

Згідно пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

При цьому, відповідно до п. 12.1 ст. 12 зазначеного вище Закону страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Вказаним договором (поліс №АР №008476973) передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну становить 130 000,00 грн, франшиза - 1 500, 00 грн.

Статтею 29 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Позивач направив на адресу відповідача заяву вих. №6917/18/ЦВ від 06.08.2021 про стягнення заборгованості в порядку регресу.

Однак відповідач у встановлений законом строк відшкодування не здійснив.

При цьому, сплата відповідачем третій особі страхового відшкодування у розмірі 15 500,00 грн, та його погодження третьою особою після виплати належного страхового відшкодування позивачем третій особі, не може вважатись належним виконанням зобов`язань за полісом №АР №008476973, оскільки станом на 18.03.2021 у третьої особи вже було відсутнє право на отримання страхового відшкодування від відповідача, яке перейшло до позивача.

За таких обставин, враховуючи розмір права зворотної вимоги, який перейшов до позивача, визначені полісом №АР №008476973 розмір ліміту відповідальності (130 000,00 грн) та франшизи (1 500,00 грн), суд дійшов висновку, що позовна вимога позивача про стягнення з відповідача суми страхового відшкодування у розмірі 39 724,47 грн є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

Водночас, під час розгляду справи відповідачем заявлено про застосування строків позовної давності.

У відповідності до статей 256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до частин 1, 6 статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за грошовим зобов`язаннями перебіг позовної давності починається від дня виконання зобов`язання.

Для обчислення позовної давності застосовують загальні положення про обчислення строків, що містяться в статтях 252-255 ЦК України.

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Як встановлено судом, у даній справі днем настання події (днем вчинення ДТП) є 19.01.2021. Отже, за змістом вищенаведених норм, загальна позовна давність тривалістю у три роки починає перебіг 20.01.2021 і спливає у число та місяць останнього третього року - 20.01.2024.

При цьому, постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12.03.2020 на всій території України карантин, який відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 №651 відмінено з 30.06.2023.

Законом України від 30.03.2020 № 540-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)"розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено, зокрема, пунктом 12 такого змісту: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.".

Також, Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану" від 15.03.2022 №2120-ІХ доповнено розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України пунктом 19, за яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

Водночас, Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України №2102-IX від 24.02.2022 «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який станом на момент прийняття даного рішення суду не є скасованим.

Таким чином, з огляду на приписи статей 256, 257 пунктів 12, 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України у суду відсутні правові підстави для застосування строку позовної давності за вищезазначеними вимогами.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З урахуванням вищевикладеного, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

На підставі викладеного, враховуючи положення ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 129, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АРКС" задовольнити.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "ОРАНТА" (02081, м. Київ, вул. Здолбунівська, буд. 7-Д, ідентифікаційний код 00034186) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АРКС" (04070, м. Київ, вул. Іллінська, буд. 8, ідентифікаційний код 20474912) суму страхового відшкодування в розмірі 39 724 грн 47 коп. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 422 грн 40 коп.

3. Після набрання рішенням суду законної сили видати позивачу наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.

Повний текст рішення складено 13.05.2025

Суддя Л.Г. Пукшин