ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2025 рокуСправа №640/25127/19

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді                                                   Сліпець Н.Є.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Київській області про визнання протиправним та скасування постанови про накладення штрафу, -

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Головного управління Держпраці у Київській області, в якому просить суд визнати протиправною та скасувати Постанову Головного управління Держпраці у Київській області № КВ1802/1322/АВ/ТД/ФС-663 від 19 листопада 2019 року про накладання штрафу уповноваженими посадовими особами.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що Головним управлінням Держпраці у Київській області за результатами проведення інспекційного відвідування 31 жовтня 2019 року складено акт інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю № КВ 1802/1322/АВ, винесено припис про усунення виявлених порушень № КВ 1802/1322/АВ/П. На зазначений припис позивачем начальнику головного управління Держпраці у Київській області було подано скаргу, у задоволені якої відмовлено. За наслідками відмови у задоволені скарги, відповідачем 19 листопада 2019 року була винесена постанова № КВ1802/1322/АВ/ТД/ФС-663 про накладання штрафу уповноваженими посадовими особами. Позивач вважає, що інспекційне відвідування проведено з порушенням вимог чинного законодавства України, а саме: факти викладені в акті перевірки, що стали наслідком винесення припису про усунення виявлених порушень, є недостовірними, а висновки викладені в акті перевірки не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства України. Винесена Головним управлінням Держпраці у Київській області постанова № КВ1802/1322/АВ/ТД/ФС-663 від 19 листопада 2019 року про накладання штрафу уповноваженими посадовими особами с протиправною, тому наявні всі передбачені законом підстави для її скасування.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.12.2019 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження  без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

23.01.2020 до Окружного адміністративного суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній просить відмовити у задоволенні позовної заяви, посилаючись на те, що на підставі наказу про проведення інспекційного відвідування № 5266 від 23.10.2019 та направлення від 23.10.2019 № 1802 посадовими особами відповідача проведено інспекційне відвідування у позивача на предмет виявлення неоформлених трудових відносин. Інспектором праці було відібрано пояснення у працівників, які здійснювали трудові функції у ФОП ОСОБА_1 . Також інспектором праці було складено вимогу про надання документів № 1802 від 24.10.2019, якою ФОП ОСОБА_1 зобов`язано у строк до 12 год. 00 хв. 25.10.2019 року надати документи необхідні для проведення інспекційного відвідування. На вказану вимогу позивачем було надано усі витребувані документи. Проаналізувавши, раніше відібрані пояснення у працівників, та надані документи за результатами проведеного заходу були виявленні порушення, а саме: у порушення вимог ч. 1 ст. 21, ч. 3 ст. 24 КЗпП України допущено 1 працівника до виконання трудових обов`язків без укладання з ними відповідного трудового договору. Проаналізувавши матеріали інспекційного відвідування, Головним управлінням прийнято постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № КВ1802/1322/АВ/ТД/ФС-663 від 19.11.2019 на ФОП ОСОБА_1 . Дана постанова була надіслана ФОП ОСОБА_1 на юридичну адресу засобами поштового зв`язку разом із супровідним листом № 44/2/19/20093 від 22.11.2019. Головне управління діяло виключно у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та чинним законодавством України.

28 липня 2020 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив, до якої додано протокол опитування адвокатом особи за її згодою ( ОСОБА_2 ) від 24.07.2020 року.

На виконання положень п. 2 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України №2825 Окружним адміністративним судом міста Києва скеровано за належністю матеріали адміністративної справи №640/25127/19.

06.02.2025 року на адресу Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшли матеріали адміністративної справи №640/25127/19.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.02.2025 року дана адміністративна справа передана судді Сліпець Н.Є. для розгляду.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.02.2025 прийнято до провадження адміністративну справу за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Київській області про визнання протиправним та скасування постанови про накладення штрафу. Призначено розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами з 10.03.2025 року.

Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Ухвалою суду від 14.04.2025 продовжено строк розгляду адміністративної справи № 640/8479/20 на 30 днів.

Відповідно до положень   ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.

Згідно   ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України   у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи, або якщо відповідно до положень цього   Кодексу   розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд доходить висновку про відмову у задоволенні позову, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) зареєстрований в якості фізичної особи-підприємця, з 22.11.2022 року включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців України, запис № 20730000000027457 та перебуває та обліку як платник податків в органах ДПС.

Позивач здійснює підприємницьку діяльність за адресою: АДРЕСА_1 .

24.10.2019 року о 14 год. 00 хв. Головне управління Держпраці у Київській області на підставі наказу про проведення інспекційного відвідування № 5266 від 23.10.2019, направлення від 23.10.2019 № 1802 провело інспекційне відвідування у ФОП ОСОБА_1 за адресою: . АДРЕСА_1 , де позивач здійснює свою господарську діяльність, на предмет виявлення неоформлених трудових відносин.

За результатами інспекційного відвідування складено акт від 31 жовтня 2019 року № КВ 1802/1322/АВ, в якому зазначено про порушення позивачем вимог ч.ч. 1, 3 ст. 24 Кодексу законів про працю щодо допущення 1 працівника до виконання трудових обов`язків без укладання з ним відповідного трудового договору. Також позивачем не дотримано вимог постанови Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 року №413 «Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу» у частині повідомлення Державній фіскальній службі про прийняття працівників на роботу до початку роботи працівника за укладеним договором.

Так, в акті від 31 жовтня 2019 року № КВ 1802/1322/АВ (розділ ІІ. Опис стану додержання вимог законодавства про працю), зокрема, зазначено наступне: «24 жовтня 2019 о 14:00 у ході інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1 опитано працівників ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ОСОБА_2 .

Згідно пояснень, ОСОБА_2 повідомила, що стажується перший день у ФОП ОСОБА_1 . Також надала пояснення, що працює не офіційно, трудову книгу не надавала, заробітну плату ще не отримувала, що засвідчено відеофіксацією.

Слід зауважити, що під час проведення інспекційного відвідування на відео також зафіксовано, що ОСОБА_2 проходила інструктаж з ремонту взуття у майстра-технолога ОСОБА_7

ФОП ОСОБА_1 надано договір про надання послуг по прибиранню № 24/10/2019 від 24.10.2019, укладений між замовником ФОП ОСОБА_1 та виконавцем Бондаренко Ю.О.

Відповідно до договору, виконавець Бондаренко Ю.О. зобов`язується виконати послуги по прибиранню об`єкта замовника від забруднень, а замовник зобов`язується їх прийняти та оплатити.

Разом з тим в договорі не зазначено:

- місце розташування об`єкта надання послуг;

- які саме послуги по прибиранню об`єкту від забруднень надати;

- відсутній конкретний обсяг робіт, що повинен виконати виконавець.

Ціна послуг по прибиранню об`єкту складає 100 (сто) грн на день, без ПДВ.

Отже, оплата здійснюється за відпрацьований робочий день, а не за обсяг робіт, що повинен виконати виконавець, в розумінні конкретних фізичних величин.

Оплата здійснюється замовником шляхом виплати винагороди виконавцю протягом 10 (десяти) банківських днів після дати підписання акту виконаних робіт.

Строк дії договору складає 2 (два) дні і визначається періодом з 24 по 25 жовтня 2019.

Однак станом на 30.10.2019 акт виконаних робіт не складався та не підписувався сторонами договору.

Отже, враховуючи вищевикладене, на момент проведення інспекційного відвідування ОСОБА_2 перебувала у трудових відносинах з ФОП ОСОБА_1 без оформлення, що є порушенням частин 1 та 3 статті 24 КЗпП та вимог постанови Кабінету Міністрів України № 413».

Зауваження до акту інспекційного відвідування від 31 жовтня 2019 року № КВ 1802/1322/АВ/1721/АВ позивачем не надавалися.

Акт від 31 жовтня 2019 року № КВ 1802/1322/АВ було відправлено рекомендованим поштовим відправленням на адресу позивача (номер поштового відправлення № 0406004475905).

Приписом про усунення виявлених порушень 31 жовтня 2019 року № КВ 1802/1322/АВ/П позивача зобов`язано забезпечити додержання вимог законодавства про працю, а саме: ч. 1 та ч. 3 статті 24 КЗпП України, постанови Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 року № 413 «Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу». Скарга на припис залишена без задоволення.

Припис від 31 жовтня 2019 року № КВ 1802/1322/АВ/П відправлено рекомендованим поштовим відправленням на адресу позивача (номер поштового відправлення № 0406004475905).

Листом № 43/2/19/19448 від 14.11.2019 було повідомлено позивача, що Головним управлінням буде проводитися розгляд справи про накладення штрафу за порушення законодавства про працю.

19 листопада 2019 року відповідачем винесено постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № КВ1802/1322/АВ/ТД/ФС-663, якою на ФОП ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі  125 190,00 грн за порушення частин першої та третьої статті 24 КЗпП України, у зв`язку з допуском працівника ОСОБА_2 до роботи без укладення у письмовій формі трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, а також за порушення постанови Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 року №413 «Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу», у зв`язку з допуском ОСОБА_2 до роботи без укладення трудових договорів , оформлених наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та без повідомлення Державної фіскальної служби про прийняття працівника на роботу.

Позивач вважає вищевказану постанову про накладення штрафу протиправною та такою, що підлягає скасуванню, що і стало підставою для звернення позивача з цим позовом до суду.

Вирішуючи спір по суті заявлених вимог, суд виходить з наступного.

Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Правові засади і гарантії здійснення громадянами права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці визначено КЗпП України.

Частиною першою статті 259 КЗпП України передбачено, що державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами-підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно з частиною першої статті 265 КЗпП України посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Абзац другий частини другої статті 265 КЗпП України передбачає, що юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі: фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 96 затверджено Положення про Державну службу України з питань праці (далі Положення № 96).

Згідно із пунктом 1 Положення № 96 Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Першого віце-прем`єр-міністра України - Міністра економіки, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

За змістом підпунктів 6, 9 пункту 4 Положення № 96 Держпраці відповідно до покладених на неї завдань, зокрема здійснює: державний контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю; державний контроль за додержанням вимог законодавства про працю, зайнятість населення в частині дотримання прав громадян під час прийому на роботу та працівників під час звільнення з роботи.

Відповідно до пункту 7 Положення № 96 Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи. На утворені територіальні органи Держпраці може покладати виконання завдань за міжрегіональним принципом.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що Держпраці та утворені в установленому порядку її територіальні органи наділені контролюючими функціями за дотриманням роботодавцями законодавства про працю.

Відповідно до частини першої статті 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Статтею 4 КЗпП України визначено, що законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Відповідно до частин першої, другої статті 21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і роботодавцем (роботодавцем - фізичною особою), за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець (роботодавець - фізична особа) зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Трудовим договором можуть встановлюватися умови щодо виконання робіт, які вимагають професійної та/або часткової професійної кваліфікації, а також умови щодо виконання робіт, які не потребують наявності у особи професійної або часткової професійної кваліфікації.

Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачено законодавством, колективним договором або угодою сторін.

У відповідності до частин першої, третьої статті 24 КЗпП України трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі.

Додержання письмової форми є обов`язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини третьої статті 24 КЗпП України Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 17.06.2015 № 413 «Про порядок повідомлення Державній податковій службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу». За змістом цієї Постанови повідомлення про прийняття працівника на роботу подається власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом (особою) чи фізичною особою (крім повідомлення про прийняття на роботу члена виконавчого органу господарського товариства, керівника підприємства, установи, організації) до територіальних органів Державної податкової служби за місцем обліку їх як платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за формою згідно з додатком до початку роботи працівника за укладеним трудовим договором одним із таких способів: засобами електронного зв`язку з використанням кваліфікованого електронного підпису відповідальних осіб відповідно до вимог законодавства у сфері електронного документообігу та електронних довірчих послуг.

Інформація, що міститься у повідомленні про прийняття працівника на роботу, вноситься до реєстру страхувальників та реєстру застрахованих осіб відповідно до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування".

Аналіз наведених норм КЗпП України дає підстави дійти висновку про те, що трудовий договір це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється.

Аналогічний висновок щодо застосування норм права неодноразово викладався Верховним Судом, зокрема, у постановах від 16 червня 2020 року у справі № 815/5427/17, від 04 липня 2018 року у справі № 820/1432/17, від 13 червня 2019 року у справі № 815/954/18, у справі № 1840/2507/18, у справі № 824/896/18-а, від 03 березня 2020 року у справі № 1540/3913/18, від 27 червня 2024 року у справі №380/761/20, від 17 вересня 2024 року у справі № 460/13803/21.

Водночас працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Вчинення фізичною особою-підприємцем, яка використовує найману працю, фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту) є порушенням законодавства про працю та має наслідком застосування до такої особи відповідальності у вигляді штрафу відповідно до абзацу другого частини другої статті 265 КЗпП України.

Постановою № 413 встановлено обов`язок подання повідомлення про прийняття працівника на роботу до територіальних органів Державної фіскальної служби, за формою згідно з додатком. Визначальним для вирішення спірних правовідносин у цій справі є встановлення своєчасності повідомлення позивачем територіального органу ДПС України, в якому перебуває на облік як платник податку, про прийняття працівника на роботу.

Згідно з положеннями частини третьої статті 24 КЗпП України та Постанови № 413 повідомлення до органу ДПС про прийняття працівника на роботу здійснюється до початку роботи працівника за трудовим договором.

Судом встановлено, що на момент проведення інспекційного відвідування 24.10.2019 наказ про прийняття на роботу прибиральницею Бондаренко Ю.О. був відсутній. До позовної заяви долучено договір про надання послуг по прибиранню № 24/10/2019 від 24.10.2019, укладений між замовником ФОП ОСОБА_1 та виконавцем Бондаренко Ю.О.

Відповідно до предмету цього договору, виконавець зобов`язується, згідно умов та положень договору, виконати послуги по прибиранню об`єкту замовника від забруднень, а замовник зобов`язується їх прийняти та оплатити.

При цьому, суд зауважує, що в договорі не зазначено місце розташування об`єкта надання послуг, які саме послуги по прибиранню об`єкту від забруднень надаються, відсутній конкретний обсяг робіт, що повинен виконати виконавець.

Крім того, в договорі зазначено, що ціна послуг по прибиранню об`єкту складає 100 (сто) грн на день, без ПДВ.

Отже, згідно з умовами договору, оплата здійснюється за відпрацьований робочий день, а не за обсяг робіт, що повинен виконати виконавець, в розумінні конкретних фізичних величин.

Оплата здійснюється замовником шляхом виплати винагороди виконавцю протягом 10 (десяти) банківських днів після дати підписання акту виконаних робіт.

Строк дії договору складає 2 (два) дні і визначається періодом з 24 по 25 жовтня 2019 р.

При цьому, станом на 30.10.2019 (день закінчення перевірки та підписання акту перевірки від 31.10.2029 о № КВ 1802/1322/АВ.) акт виконаних робіт не складався та не підписувався сторонами договору.

Під час розгляду справи таких доказів суду надано не було.

Тобто, враховуючи положення даного договору, можна дійти висновку, що предметом даного договору є процес праці, а не її кінцевий результат.

Таким чином, суд доходить висновку, що матеріалами справи підтверджено висновки акту інспекційного відвідування стосовно допуску позивачем ОСОБА_2 до роботи без належного оформлення трудових відносин та повідомлення ДПС та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу, чим порушено, зокрема, вимоги частини четвертої статті 24 КЗпП України та Порядку № 413.

Механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265, статті 24 КЗпП України визначено Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 № 509.

Відповідно до пункту 2 вказаного Порядку, штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками (далі - уповноважені посадові особи). Штрафи можуть бути накладені на підставі, серед іншого, акта перевірки ДПС, її територіального органу, у ході якої виявлені порушення законодавства про працю.

Одночасно з цим повноваження щодо притягнення до відповідальності за вищевказані правопорушення у спосіб накладення штрафу за законом (частина четверта статті 265 КЗпП України) надані центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю.

Центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику, зокрема з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, є Державна служба України з питань праці (Держпраці). Відповідні приписи про це наведені у пункті 1 Положення № 96, яке процитовано судом вище.

Пунктом 8 цього ж Положення передбачено, що Держпраці під час виконання покладених на неї завдань взаємодіє в установленому порядку з іншими державними органами, допоміжними органами і службами, утвореними Президентом України, тимчасовими консультативними, дорадчими та іншими допоміжними органами, утвореними Кабінетом Міністрів України, органами місцевого самоврядування, об`єднаннями громадян, громадськими спілками, профспілками та організаціями роботодавців, відповідними органами іноземних держав і міжнародних організацій, а також підприємствами, установами та організаціями.

У спірних правовідносинах розмір штрафу та суб`єкт, уповноважений його накладати, прямо визначені у нормах статті 265 КЗпП України.

Щодо аргументів позивача, що відповідачем порушено строк розгляду документів про накладення штрафу, зокрема п. 29 Порядку №509 (припис внесено відповідачем 31 жовтня 2019 року, тому відповідно постанова про притягнення до відповідальності на виконання вимог п. 29 Порядку повинна бути винесена теж 31 жовтня 2019 року, одночасно із внесенням припису), то з цього приводу за доцільне наголосити, що Верховний Суд неодноразово висловлював правову позицію щодо процесуальних порушень, допущених контролюючим органом під час перевірки, у співвідношенні зі встановленими обставинами порушення та їх наслідками.

Так, згідно з висновком Верховного Суду, сформованим у постанові від 22.05.2020 у справі № 825/2328/16, ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб`єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: «протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків» і, на противагу йому, принцип «формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення»; межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб`єкта владних повноважень за умови безумовного дотримання ним передбаченої законом процедури прийняття такого рішення.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема у постановах Верховного Суду від 27.09.2022 у справі № 320/1510/20 та від 10.02.2022 у справі № 580/4215/19.

Крім того, у постанові від 13.06.2024 у справі № 320/4136/22 Верховний Суд зазначив, що саме по собі порушення процедури прийняття акта не повинно породжувати правових наслідків для його правомірності, крім випадків, прямо передбачених законом. Виходячи з міркувань розумності та доцільності, деякі вимоги до процедури прийняття акта необхідно розуміти не як вимоги до самого акту, а як вимоги до суб`єктів владних повноважень, уповноважених на його прийняття. Дефектні процедури прийняття адміністративного акта, як правило, тягнуть настання дефектних наслідків. Проте не кожен дефект акта робить його неправомірним. Фундаментальне порушення - це таке порушення суб`єктом владних повноважень норм права, допущення суттєвої, істотної помилки при прийнятті певного рішення, яке мало наслідком прийняття незаконного рішення. Стосовно ж процедурних порушень, то в залежності від їх характеру такі можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність акта, а в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальні, взагалі не впливають на його правомірність. Отже, порушення такої процедури може бути підставою для скасування рішення суб`єкта владних повноважень лише за тієї умови, що воно вплинуло або могло вплинути на правильність рішення.

У зв`язку із відсутністю у справі належних та допустимих доказів на спростування порушення позивачем трудового законодавства у частині неоформлення допущеного до роботи працівника, суд доходить висновку про порушення позивачем законодавства про працю, а тому накладення штрафу на підставі абзацу другого частини другої статті 265 КЗпП України є правомірним, у зв`язку із чим, оскаржувана постанова скасуванню не підлягає.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а за змістом ст. 90 цього Кодексу суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінюючи усі докази, які були досліджені судом у їх сукупності, суд дійшов висновку, про відмову у задоволенні позову

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Оскільки у задоволенні позовних вимог відмовлено, відповідно до положень ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати у справі на користь позивача стягненню не підлягають

Відповідно до ч. 4 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Згідно із ч. 5 ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст. ст. 8, 9, 72, 77, 132, 139, 241-246, 250, 255,257- 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовної заяви Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Держпраці у Київській області (04060, м. Київ, вул. Вавілових, буд. 10, код ЄДРПОУ 39794214) про визнання протиправним та скасування постанови про накладення штрафу – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в  строки, передбачені статтею  295 Кодексу адміністративного судочинства України.

          Суддя                                                     Н.Є. Сліпець