КІРОВСЬКИЙ   РАЙОННИЙ   СУД    м. МАКІЇВКИ

ДОНЕЦЬКОЇ   ОБЛАСТІ

                                                                                                    Справа № 2-1201/11

Р І Ш Е Н Н Я  

І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

01 грудня 2011 року                                                                                                           м. Макіївка

                   Кіровський районний суд м. Макіївки  Донецької області у складі

                                                                      головуючої судді                     Смєлік С.Г.

                                                                      при секретарі                        Чугуй М.О.

                                                                      за участю

позивачки                                     ОСОБА_1

відповідачки                                ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні місцевого суду в м. Макіївка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, усунення перешкод у користуванні житловим будинком та зняття з реєстрації.

В С Т А Н О В И В:

          07 жовтня 2011 року ОСОБА_1, звернулася до суду з  позовом до ОСОБА_2  про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, усунення перешкод у користуванні житловим будинком та зняття з реєстрації, мотивуючи свої вимоги тим, що  відповідачка, будучи зареєстрованою у її будинку, створює їй як власнику перешкоди в володінні, користуванні та розпорядженні своїм майном.

          У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 уточнила заявлені позовні вимоги та просила на обґрунтування яких послалася на обставини, зазначені у позовній заяві та пояснила, що вона є власником будинку АДРЕСА_1, який належить їй на підставі рішення Кіровського районного суду м. Макіївки від 20 листопада 2009 року. В належному їй будинку залишилася зареєстрованою ОСОБА_2,  яка була зареєстрована 02 лютого 2010 року та перебувала та той час у юридичному шлюбі з її сином  –ОСОБА_3 На підставі рішення суду від 09 вересня 2011року шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було розірвано і починаючи з вересня 2010 року і до теперішнього часу відповідачка за місцем реєстрації не проживає, не проявляє ніякого інтересу до спірного житла, не виконує обов’язки щодо утримання і оплати комунальних послуг за домоволодіння, проте знятися з реєстраційного обліку в добровільному порядку вона не бажає. Оскільки наявність реєстрації відповідачки у будинку порушує права ОСОБА_1 як власника, просила постановити рішення, яким захистити її право власності на будинок шляхом зняття з реєстрації відповідачки у її будинку.

Відповідачка ОСОБА_2 не заперечувала проти задоволення позовних вимог та пояснила, що з 14 жовтня 2006 року перебувала в зареєстрованому шлюбі в ОСОБА_3, який є сином позивачки. На підставі рішенням Кіровського райсуду м. Макіївки від 09 вересня 2011 року шлюб між нею та  ОСОБА_3 було розірвано. З вересня 2010 року вони фактично припинили шлюбні стосунки та з цього часу за місцем реєстрації не проживає.

          Вислухавши пояснення сторін, перевіривши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог (ст. 11 ЦПК України ), суд  встановив.

          Згідно  витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 04 січня 2010 року на підставі рішення Кіровського районного суду міста Макіївки Донецької області від 20 листопада 2009 року ОСОБА_1 є власником будинку АДРЕСА_1.

Відповідно до положень статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися та розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної власності, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об’єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно статей 317, 386 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

З інформації адресного бюро м. Макіївки вбачається, що ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, значиться зареєстрованою за адресою: АДРЕСА_1.

Нормою статті 6 Закону від 11 грудня 2003 року № 1382-ІV «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні»(далі-Закон) визначено, що громадяни України, а також іноземець чи особа без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, зобов’язані протягом десяти днів після прибуття до нового місяця проживання зареєструвати місце проживання. Особи, які перебувають більше одного місяця за межами адміністративно-територіальної одиниці, в якій зареєстровано їх місце проживання, і які мають невиконані майнові зобов’язання, накладені в адміністративному порядку чи за рішенням суду, або призиваються на дійсну військову службу і не мають відстрочки, або беруть участь у судовому процесі в будь-якій якості, зобов’язані зареєструвати місце перебування.  

При зміні місця проживання в межах адміністративно-територіальної одиниці, на яку поширюються повноваження органу реєстрації, особа, яка зареєструвала місце проживання, або її законний представник повинні письмово повідомити про це відповідний орган реєстрації протягом семи днів. Реєстрація місця перебування відповідно до положення статті 8 цього Закону  здійснюється за заявою особи, яка зобов’язана подати її протягом семи днів після прибуття в нове місце.

За таких обставин суд дійшов висновку, що поведінка та дії ОСОБА_2, яка на протязі тривалого часу не користується житловим приміщенням в будинку, виїхала на постійне місце мешкання, однак в установленому порядку не знялася з реєстрації (виписалась) з місця проживання та не зареєструвалась за місцем фактичного перебування, є неправомірними і не відповідають положенням зазначеного нормативно-правового акту та порушують права власника нерухомого майна –ОСОБА_1, оскільки об’єктивно перешкоджає здійсненню нею повноважень з користування й розпоряджання житловим приміщенням.

Держава відповідно до вимог статті 286 ЦК України «Засади захисту права власності»забезпечує рівний захист прав усіх суб’єктів права власності. Власник майна, яка зазначено у статті 391 ЦК України, має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Аналіз статті 7 Закону «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні»не дає підстави суду вважати, що даною нормою передбачений вичерпний перелік випадків зняття фізичної особи з реєстрації за остаточним рішенням суду.

У статтях 15 і 16 ЦК України, враховуючи і спираючись на положення статті 19 Конституції України, закріплено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути: 3) припинення дії, яка порушує право. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Пленум Верховного Суду України в пункті 2 постанови від 1 листопада 1996 року № 9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя»роз’яснив, що суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акта з точки зору його відповідності Конституції і в усіх необхідних випадках застосовувати Конституцію як акт прямої дії. Судові рішення мають ґрунтуватись на Конституції, а також на чинному законодавстві, яке не суперечить їй.

Перевіривши матеріали справи, проаналізувавши встановлені судом фактичні обставини по справі, оцінивши представлені в силу ст. 60 ЦПК України докази в їх сукупності, суд, виходячи із встановлених в статтях 8 і 41 Конституції України принципів верховенства права і непорушності права приватної власності, відповідно до правил пріоритетності нормативно-правових актів та їх дії у часі,   дійшов висновку, що неправомірними діями ОСОБА_2 здійснюються перешкоди ОСОБА_1  у вільному користуванні та розпорядженні приміщенням будинку, тому вимоги позивачки визнаються обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Позивачка не вимагає компенсації за понесені судові витрати, пов’язані зі зверненням до суду і розглядом цивільної справи.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 8, 19, 41 Конституції України, статтями 11, 60, 81, 88, 212-215, Цивільного процесуального кодексу України, статтями 15, 16, 317, 386, 391 Цивільного кодексу України, статтями 6,7 і 8 Закону «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», суд

                                                                            В И Р І Ш И В:

          Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 задовольнити повністю.

Усунути перешкоди у здійсненні ОСОБА_1 права власності на нерухоме майно шляхом покладання зобов’язання на відповідний орган реєстрації Макіївського міського управління Головного управління МВС України в Донецькій області ( сектор громадянства та міграції фізичних осіб Кіровського РВ Макіївського міського управління) зняти з реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_1»без її заяви ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Апеляційна скарга на рішення суду подається Апеляційному суду Донецької області через Кіровський районний суд м. Макіївки протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, які не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, - протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

          Суддя