Справа № 2-76/11

06.04.2011

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

24 листопада 2011 року           Іванівський районний суд Херсонської області в складі:

головуючого Крисанова В.  І.

при секретарі Аненко Л. В.,

розглянувши у відкритому судовому засідання в смт.Іванівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1  до ОСОБА_2 Павлівнапро Стягнення боргу,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2   про стягнення боргу в сумі 10 000 грн., посилаючись на те, що 20 грудня 2004 року відповідачка взяла у неї в борг гроші в сумі 2 000 грн., 24 лютого 2006 року - в сумі 3 000 грн., 20 липня 2006 року - в сумі 5 000 грн., які зобов’язалася повернути на першу вимогу. Вимоги про повернення боргу на загальну суму 10 000 грн. вона відправляла  відповідачці двічі, із яких: одну про повернення боргу в строк до 06 грудня 2010 року, другу - в строк до 12 грудня 2010 року, але  відповідачка борг  не повернула. Просить суд стягнути з відповідачки на її користь борг в сумі 10 000  грн.,  судові витрати по оплаті судового збору в сумі 150 грн., витрати по оплаті за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 240 грн., витрат, пов’язаних з явкою до суду в сумі 2 320 грн.

          В судовому засіданні представник позивачки ОСОБА_3 підтримала вимоги, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

          Представник відповідачки ОСОБА_4 позов не визнав, посилаючись на те, що позивачка пропустила строк позовної давності на звернення до суду з позовом, так як першу  усну вимогу про повернення боргу позивачка пред’явила відповідачці в лютому 2008 року. Крім того, фактично ОСОБА_2 взяла у ОСОБА_1 2 000 грн. по першій розписці, а інші розписки були видані як проценти за користування грошима, гроші по іншим розпискам ОСОБА_1 відповідачці не передавала. Заперечував проти стягнення судових витрат, що пов’язані з явкою до суду, посилаючись на  відсутність  проїзних  документів у позивачки.  Просив суд в задоволенні позову та стягненні судових витрат відмовити.

          Заслухавши пояснення сторін та перевіривши їх доказами, суд дійшов висновку про  те, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

          В судовому засіданні встановлено, що згідно фотокопії розписки від 20 грудня 2004 року ОСОБА_2 взяла в займи у ОСОБА_1 в борг гроші в сумі 2 000 грн., які зобов’язалася повернути на першу вимогу (а.с.4); згідно фотокопії розписки від 24 лютого 2006 року ОСОБА_2 зайняла у ОСОБА_1 гроші в сумі 3 000 грн., які зобов’язалася повернути на першу вимогу (а.с.5); згідно фотокопії розписки від 20 липня 2006 року ОСОБА_2 зайняла у ОСОБА_1 в борг гроші в сумі 5 000  грн.,  які зобов’язалася повернути на першу вимогу  (а.с.6); 27 листопада 2010 року позивачка ОСОБА_1 відправила ОСОБА_2 рекомендований лист, який вручено 30 листопада 2010 року, з вимогою повернути борг по  розпискам від 20 грудня 2004 року, 20 липня та 24 лютого 2006 року на загальну суму 10 000 грн. в строк до 06 грудня 2010 року (а.с.7-8); повторно позивачка ОСОБА_1 відправила ОСОБА_2 рекомендований лист, який вручено 10 грудня 2010 року, з вимогою повернути борг в сумі 10 000 грн. в строк до 12 грудня 2010 року (а.с.9-10).

          Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

          Згідно ст. 1049 ЦК України позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред’явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред’явлення вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

          Згідно ч. 2 ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

          Суд вважає, що в судовому засіданні знайшов підтвердження факт того, що між позивачкою та відповідачкою 20 грудня 2004 року, 20 липня та 24 лютого 2006 року були укладені усні договори позики відповідно на суму 2 000 грн., 5 000 грн. та 3 000 грн., всього на загальну суму 10 000 грн., які відповідачка зобов’язалася повернути на першу вимогу, вимога позивачки про повернення боргу була направлена відповідачці 27 листопада 2010 року і вручена 30 листопада 2010 року, відповідачка протягом тридцяти днів від дня пред’явлення  вимоги   позику  не   повернула,  чим  не виконала  грошові зобов’язання, що дає підстави для стягнення з неї на користь позивачки всієї суми боргу.

          Суд не приймає до уваги заперечення представника відповідача в тій їх частині, що за розписками від 20 липня та 24 лютого 2006 року  гроші фактично позивачкою відповідачці  не передавалися, а розписки були видані відповідачкою як проценти за користування грошима в сумі 2 000 грн., взятими 20 грудня 2004 року, так як відповідачка видала позикодавцю розписки, в яких зазначила сторони зобов’язання (позикодавець та позичальник); місце свого проживання; паспортні дані; грошові  суми, які вона взяла в борг у позичальника; визначила строк повергнення позики - моментом пред’явлення вимоги; в одній із розписок від 24 лютого 2006 року позивачка зазначила свідків, які є членами її сім’ї; підписи свідків в розписці від 24 лютого 2006 року; розписки написані відповідачкою власноручно; особистий підпис відповідачки на всіх розписках. Тому суд вважає, що розписки є доказом факту передачі позивачкою грошових сум відповідачці по трьом розпискам.

          Згідно ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Оскільки позов задоволений в повному об'ємі, то з відповідача на користь позивача підлягають стягненню всі понесені ним і документально підтверджені судові витрати по оплаті судового збору в сумі 150 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн., документально підтверджені витрати, пов’язані з явкою до суду в сумі 111,62 грн.

Витрати, пов’язані з явкою до суду, по договорам перевезення не підлягають задоволенню, так як не передбачені законодавством, зокрема постановою Кабінету Міністрів від 27 квітня 2006 р. № 590 «Про граничні розміри компенсації витрат, пов’язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави» та додатку до неї, постановою Кабінету Міністрів від 2 лютого 2011 р. № 98 «Про суми та склад витрат на відрядження державних службовців, а також інших осіб, що направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів» та Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 13 березня 1998 р. № 59 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 17 березня 201 р. № 362).

          На  підставі  викладеного  та  керуючись  ст. 10, ст. 11, ст. 60, ч. 1 ст. 88, ст. 212, ст. 214 ЦПК України,  ст. 1046,  ст. 1049, ч. 2 ст. 1047 ЦК України,   суд  

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до  ОСОБА_2 про стягнення боргу    задовольнити повністю.

          Стягнути з ОСОБА_2, мешканки АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, мешканки АДРЕСА_2 борг за договором позики в сумі 10 000  (десять тисяч) гривень, судові витрати по сплаті судового збору в сумі 150 (сто п’ятдесят) гривень, витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 (сто двадцять) гривень та витрати, пов’язані з явкою до суду в сумі 111 (сто одинадцять) гривень 62 копійки.

          Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Херсонської області шляхом подачі  апеляційної скарги  до Іванівського районного суду Херсонської області протягом десяти днів з дня його складання в повному обсязі.

Суддя:В. І. Крисанова