Справа № 2-188/11

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.12.2011

Бучацький районний суд Тернопільської області

одноособово суддею                                 Федорончуком В.Б.,

при секретарі                                             Король Т.М.,

з участю  позивачки                                  ОСОБА_1,           

представника позивачки                           ОСОБА_2,

відповідача                                                 ОСОБА_3,

представника відповідача                         ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Бучач справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ  майна, що є спільною сумісною власністю подружжя,

ВСТАНОВИВ:

          ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_3 про поділ між нею і відповідачем у рівних частинах цегляної господарської будівлі загальною площею 236,1 кв.м., що розташована по АДРЕСА_2, незавершеного будівництвом житлового будинку загальною площею 176,85 кв.м., розташованого по АДРЕСА_1, та земельних ділянок, призначених для здійснення несільськогосподарської підприємницької діяльності, ведення особистого селянського господарства і обслуговування жилого будинку, а також стягнення 96000 грн. вартості товару, що знаходиться в магазині господарських товарів по АДРЕСА_2, мотивуючи тим, що відповідач відмовляється у добровільному порядку поділити майно, набуте за час їх шлюбу.

              Позивачка в судовому засіданні позов підтримала, суду пояснила, що з 10 жовтня 1993 року по 24 вересня 2010 року вона перебувала у шлюбі з відповідачем. В шлюбі у них народилося дві дочки: ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, які проживають з нею. У травні 1999 року відповідач за заповітом своєї баби ОСОБА_5 успадкував незавершений будівництвом житловий будинок, розташований по АДРЕСА_1, процент готовності якого становив 25%. Вона з відповідачем продовжували будівництво, звели два поверхи, накрили будинок, встановили металопластикові віка, провели електропроводку та виконали ряд інших робіт. У 2001 році вони, будучи з 1997 року фізичними особами-підприємцями, купили нежитлове приміщення по АДРЕСА_2. В приміщенні облаштували майстерню по ремонту автомобілів та магазин господарських товарів. Вона, як бухгалтер, допомагала відповідачу здійснювати підприємницьку діяльність. Остання ревізія в магазині проводилася у грудні 2009 року. На той час в магазині було товару на 192000 грн. За цим приміщенням була закріплена земельна ділянка площею 0,0688 га, яку вони спочатку орендували, а 21 березня 2005 року викупили.

          Відповідач позов не визнав, суду пояснив, що саме він, як суб`єкт підприємницької діяльності, купив у жовтні 2001 року будівлю розширених побутових приміщень по АДРЕСА_2 для здійснення підприємницької діяльності. З того часу у вказаній будівлі він здійснює діяльність з технічного обслуговування і ремонту автомобілів та роздрібної торгівлі. Приміщення придбав за позичені гроші, які віддавав з валових доходів підприємця. Земельну ділянку, на якій стоїть спірна будівля, він придбав для здійснення несільськогосподарської підприємницької діяльності. Таким чином, будівля та земельна ділянка належать йому як приватному підприємцю, а тому не є об”єктом спільної сумісної власності подружжя. Незавершений будівництвом житловий будинок по АДРЕСА_1, який він успадкував у травні 1999 року після смерті баби ОСОБА_5, був побудований останньою та його батьками. Після оформлення спадщини ним у будинку були встановлені метало-пластикові вікна, тимчасові залізні двері та проведена електропроводка, а тому позивачка може  претендувати на відшкодування частки тільки у вказаних будівельних матеріалах, так як до виникнення права власності на новозбудоване нерухоме майно право власності існує лише на матеріали, що були використані при будівництві. Земельні ділянки біля будинку приватизовані ним у жовтні 2004 року, є його особистою приватною власністю і не можуть бути об”єктом спільної сумісної власності. Він не знає на яку суму є товару в магазині на даний час, проте, сума є значно меншою, ніж говорить позивачка.

          Згідно рішення Бучацького районного суду від 24 вересня 2010 року  шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_1, зареєстрований 10 жовтня 1993 року, розірвано.

          Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 20 травня 1999 року ОСОБА_3 є спадкоємцем зазначеного в заповіті майна ОСОБА_5 - житлового будинку, незакінченого будівництвом, процент готовності якого становить 25%, що знаходиться в АДРЕСА_1. Оцінка спадкового майна 10282 грн.

          Згідно державних актів на право власності на земельні ділянки від 3 жовтня 2004 року ОСОБА_3 на підставі рішення 13 сесії 4 скликання Бучацької міської ради від 15.12.2003 року №354 є власником земельної ділянки площею 0,0129 га для ведення особистого селянського господарства та плошею 0,0899 га для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд. Земельні ділянки розташовані по АДРЕСА_1.

          Відповідно до договору купівлі-продажу від 3 жовтня 2001 року ОСОБА_3 купив належну спільному підприємству Бучацьке автотранспортне підприємство “Кооптранс” будівлю розширених побутових приміщень за АДРЕСА_2. Будівля цегляна, загальною площею 236,1 кв.м. Продаж вчинено за 30500 грн. Договір зареєстровано в Бучацькому бюро технічної інвентаризації 11 жовтня 2001 року.

          Рішенням виконавчого комітету Бучацької міської ради від 21.02.2002 року №46 надано дозвіл підприємцю ОСОБА_3 на реконструкцію викуплених нежилих приміщень під магазин –майстерню по обслуговуванню автомобілів по АДРЕСА_2.          

          Згідно договору купівлі-продажу від 21 березня 2005 року ОСОБА_3 купив належну Бучацькій міській раді земельну ділянку для ведення несільськогосподарської підприємницької діяльності площею 0,0688 га, що розташована по АДРЕСА_2. Продаж земельної ділянки вчинено за 4892 грн. 26 коп.

          Згідно державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯГ №008325 від 30 січня 2006 року ОСОБА_3 є власником земельної ділянки площею 0,0688 га для здійснення несільськогосподарської підприємницької діяльності, що розташована по АДРЕСА_1.

          Відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи від 2 вересня 2011 року дійсна ринкова вартість цегляної будівлі загальною площею 236,1 кв.м., що знаходиться в АДРЕСА_2, на момент проведення дослідження становить 210752 грн. Варіант її поділу в натурі у співвідношенні ? до ? містить відступ від ідеальних часток 0,8%, що становить 1636 грн. Вартість незавершеного будівництвом житлового будинку по АДРЕСА_1 станом на 20 травня 1999 року, коли процент готовності складав 25%, становила 19708 грн. Процент його готовності на момент дослідження становить 51,8%, а вартість –206624 грн. Варіант №1 його поділу в натурі у співвідношенні ? до ? містить відступ від ідеальних часток 1,4%, що становить 2844 грн., а варіант №2 –0,2%, що становить 474 грн.  

          Заслухавши сторони, представників сторін, показання свідків, дослідивши письмові докази, суд встановив наступні обставини:

          з 10 жовтня 1993 року по 24 вересня 2010 року  сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, спільно проживали, були пов`язані спільним побутом, спільно вели підприємницьку діяльність;

          20 травня 1999 року ОСОБА_3 успадкував незавершений будівництвом житловий будинок по АДРЕСА_1, процент готовності якого складав 25%, а вартість становила 19708 грн.;

          у шлюбі сторони здійснювали будівництво даного будинку, внаслідок чого процент його готовності збільшився до 51,8%, а вартість зросла до 206624 грн.;

          ОСОБА_3 на підставі рішення 13 сесії 4 скликання Бучацької міської ради від 15.12.2003 року №354 є власником земельних ділянок площею 0,0129 га для ведення особистого селянського господарства та плошею 0,0899 га для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, що розташовані по АДРЕСА_1;

          у шлюбі сторони придбали будівлю розширених побутових приміщень за №155 загальною площею 236,1 кв.м., що знаходиться по АДРЕСА_2, вартість якої на момент розгляду справи становить 210752 грн.;

          будівля використовується сторонами для здійснення підприємницької діяльності з технічного обслуговування і ремонту автомобілів та роздрібної торгівлі;

          ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 21.03.2006 року є власником земельної ділянки площею 0,0688 га для здійснення несільськогосподарської підприємницької діяльності, що розташована по АДРЕСА_1;

          сторони не домовилися про порядок поділу спільного майна подружжя;

          поділ незавершеного будівництвом житлового будинку та цегляної будівлі в натурі можливий.

          За встановлених обставин суд вважає необгрунтованими заперечення відповідача проти позову.

          Так, згідно п.2 ч.1 ст.57 Сімейного кодексу України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування.

          Таким чином, особистою приватною власністю відповідача є незавешений будівництвом житловий будинок по АДРЕСА_1, процент готовності якого на момент спадкування складав 25%, а вартість становила 19708 грн.

          Відповідно до ст.60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом  права спільної сумісної власності подружжя.

          Згідно ст.62 цього Кодексу, якщо майно дружини, чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя, воно у разі спору може бути визнане за рішенням суду об”єктом права спільної сумісної власності подружжя.

          Суд приходить до переконання, що незавершений будівництвом житловий будинок по АДРЕСА_1 слід визнати об”єктом права спільної сумісної власності подружжя.

          Відповідно до ст.70 СК України у разі поділу майна, що є об”єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними. За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.

          Згідно ст.71 СК України майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом.

          Відповідно до ст.368 Цивільного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

          За змістом ст.655 цього Кодексу, за договором купівлі-продажу власником майна стає покупець, який прийняв передане від продавця майно та сплатив за нього обумовлену договором суму.

          Відповідачем як фізичною особою за договором купівлі-продажу придбано нежитлове приміщення по АДРЕСА_2, а тому суд прийшов до висновку, що дане майно є об”єктом спільної сумісної власності сторін. Той факт, що придбавалося воно для заняття підприємницькою діяльністю та фактично з такою метою використовується, правового значення не має, оскільки законом не заборонено використання майна, належного фізичній особі, для заняття підприємницькою діяльністю, і правовий режим такого майна це не змінює.

          Статтею 89 Земельного кодексу України передбачено, що у спільній сумісній власності перебувають земельні ділянки подружжя. Співвласники земельної ділянки, що перебуває у спільній сумісній власності, мають право на її поділ.

          Суд приходить до переконання, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ між нею і відповідачем у рівних частинах цегляної господарської будівлі загальною площею 236,1 кв.м., що розташована по АДРЕСА_2, незавершеного будівництвом житлового будинку загальною площею 176,85 кв.м., розташованого по АДРЕСА_1, та земельних ділянок, призначених для здійснення несільськогосподарської підприємницької діяльності, ведення особистого селянського господарства і обслуговування жилого будинку є обгрунтованими і підлягають до задоволення, так як згадане майно є об`єктом права спільної сумісної власності сторін і, оскільки сторони не домовилися про порядок його поділу, підлягає поділу за рішенням суду.

          Оцінивши кожен варіант судової експертизи з точки зору всебічності, повноти й об»єктивності, враховуючи думку сторін, суд вважає за доцільне провести поділ незавершеного будівництвом житлового будинку загальною площею 176,85 кв.м., розташованого по АДРЕСА_1, відповідно до варіанту №2 судової будівельно-технічної експертизи та стягнути при цьому з позивачки грошову суму в розмірі 19708 грн., що складає вартість незавершеного будівництвом житлового будинку на момент успадкування його відповідачем.

          За тієї обставини, що з позивачкою проживають діти і розмір аліментів, які вони одержують, є меншим за прожитковий мінімум для дітей,  тобто, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування, при поділі частка майна позивачки повинна бути збільшена.          

          Суд знаходить недоведеною позивачкою ту обставину, що в магазині знаходиться товар на суму 192000 грн., на яку вона посилається як на підставу своєї вимоги про стягнення 96000 грн. вартості товару, а тому в задоволенні даної вимоги слід відмовити.

          Керуючись ст.ст.10,11,60,88,212,214-215,218 ЦПК України         ст.ст.57,60,62,70,71 СК України, ст.ст.368,655 ЦК України, ст.89 ЗК України, суд

ВИРІШИВ:

          Позов задовольнити частково.

          Провести поділ цегляної господарської будівлі загальною площею 236,1 кв.м., що розташована по АДРЕСА_2, згідно якого:

          Виділити ОСОБА_1 гараж 1-1б площею 74,1 кв.м., приміщення 1-2 площею 22,2 кв.м. та приміщення 1-3 площею 22,2 кв.м.,  загальною вартістю 107011 грн., що складає 50,8% ідеальних часток.

          Виділити ОСОБА_3 гараж 1-1а площею74,1 кв.м., приміщення 2-1 площею 6,9 кв.м., приміщення 2-2 площею 7,8 кв.м. та приміщення 2-3 площею 28,8 кв.м., загальною вартістю 103740 грн., що складає 49,2 ідеальних часток.

          Провести поділ між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 земельної ділянки по АДРЕСА_2, площею 0,0688 га, у рівних частинах.

          Провести поділ незавершеного будівництвом житлового будинку загальною площею 176,85 кв.м., що розташований по АДРЕСА_1, згідно якого:

          Виділити ОСОБА_1 тамбур 1-1 площею 3,6 кв.м., житлову кімнату 1-2 плошею 21,8 кв.м., коридор 1-3 площею 6,8 кв.м., кімнату-прихожу 1-4 площею 14,0 кв.м., веранду 1-5 площею 11,03 кв.м., кухню-столову 1-6 площею 25,0 кв.м., туалет 1-7 площею 1,5 кв.м., ванну 1-8 площею 3,6 кв.м. та кладову 1-9 площею 1,5 кв.м., загальною вартістю 103786 грн., що складає 50,2% ідеальних часток.

          Виділити ОСОБА_3 веранду 1-10 площею 5,6 кв.м., коридор 2-1 площею 6,85 кв.м., кімнату 2-2 площею 21,8 кв.м., кімнату 2-3 площею 15,4 кв.м., коридор 2-4 площею 11,8 кв.м., кімнату 2-5 площею 9,7 кв.м., туалет 2-6 площею 1,5 кв.м., ванну 2-7 площею 3,6 кв.м., кладову 2-8 площею 1,5 кв.м., веранду 2-9 площею 5,6 кв.м. та терасу 2б площею 4,67 кв.м., загальною вартістю 102838 грн., що складає 49,8 ідеальних часток.

          Провести поділ між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 земельних ділянок по АДРЕСА_1, загальною площею 0,1028 га, у рівних частинах.

          У решті позовних вимог відмовити.

          Стягнути з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_3 грошову суму в розмірі 19708 грн., що складає вартість незавершеного будівництвом житлового будинку по АДРЕСА_1 станом на 20 травня 1999 року.

          Стягнути з ОСОБА_3 в користь ОСОБА_1 1700 грн. судового збору, 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, 3375 грн. витрат, пов`язаних з проведенням судової експертизи, та 1650 грн. витрат на правову допомогу.

          Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження. Апеляційна скарга на рішення подається апеляційному суду Тернопільської області через Бучацький районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя:В. Б. Федорончук