Справа № 2-3946/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

12 грудня 2011 року                                                                                    м. Ужгород

          Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:

головуючого     судді Деметрадзе Т.Р.,

при секретарі              Секереш О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгород цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління освіти Ужгородської міської ради про поновлення на роботі та виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу,

В С Т А Н О В И В:

          ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до Управління освіти Ужгородської міської ради про поновлення на роботі та виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу. Зазначає, що на посаді бухгалтера централізованої бухгалтерії № 2 в Управлінні освіти Ужгородської міської ради працювала з 1987 року, а 31.03.2011 року наказом № 83-к її було звільнено з роботи, у зв’язку із скороченням штату працівників. Її звільнення вважає незаконним, оскільки при такому не було враховано переважне право на залишення на роботі, зокрема через те, що вона має вищу освіту і за час її роботи до неї не було ніяких претензій, не було дисциплінарних стягнень або зауважень, робота виконувалась завжди без помилок та в належні строки. Вона –ветеран праці, пропрацювала на своїй посаді, в установі 24 роки, хоча більшість інших працівників мають менший стаж роботи.

          Вказує на те, що всупереч вимогам закону, про наступне звільнення її персонально не попереджали, і лише головний бухгалтер 28 січня об’явила всім працівникам бухгалтерії про можливе скорочення штату до 20 одиниць. Причиною того, що звільнена саме вона, вважає свою інвалідність, тобто негативне ставлення до інвалідів головного бухгалтера установи.  

Просить поновити її на роботі на посаді бухгалтера ЦБ №2 Управління освіти Ужгородської міської ради та стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01.04.2011 року до дня поновлення на роботі.

          У судовому засіданні представник позивача позов підтримав та в обґрунтування навів обставини викладені у позовній заяві. Просить позов задовольнити у повному обсязі.

          Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечив та пояснив, що доводи позивача про бездоганну роботу в установі не відповідають дійсності, оскільки вона неодноразово допускалась помилок при її виконанні. Крім цього, позивач негативно зарекомендувала себе у колективі і не могла знайти з колегами спільну мову. Вважає, що  звільнення ОСОБА_1 відбулося з дотриманням порядку передбаченого трудовим законодавством, так-як її було своєчасно, персонально попереджено про наступне звільнення. З цих підстав просить у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши письмові матеріали справи, оцінивши докази по справі в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Сторони перебували в трудових відносинах, які регулюються нормами КЗпП України. Наказом начальника управління освіти Ужгородської міської ради від 27.01.2011 року № 16 про попередження про звільнення, у зв’язку з фінансуванням на 2011 рік двадцяти штатних одиниць в централізованій бухгалтерії №2 по дошкільним навчальним закладам, з метою оптимізації штатних розписів, відділу кадрів доручено попередити бухгалтерів ЦБ № 2 про можливе звільнення із займаних посад 28.01.2011 року, а відповідно до попередження про можливе наступне вивільнення  працівників, в тому числі і ОСОБА_1 від 28.01.2011 року, позивача попереджено про можливе майбутнє звільнення з роботи.

В подальшому протоколом засідання трудового колективу ЦБ № 2 від 25.03.2011 року № 8, щодо скорочення трьох штатних одиниць з 31.03.2011 року, для забезпечення функціональної діяльності запропоновано скоротити 3 посади бухгалтера, в тому числі і позивача.

Наступним наказом № 83-к від 31.03.2011 року ОСОБА_1 звільнено з посади бухгалтера ЦБ №2 з 31.03.2011 року у зв’язку зі скороченням штату працівників, згідно п. 1 ст. 40 КЗпП України, з виплатою вихідної допомоги у розмірі середнього місячного заробітку.

При цьому, факт ознайомлення ОСОБА_1 з вказаним наказом нею не оспорюється.

Відповідно до п. 1 ст. 40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках: змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

          Згідно ст. 44 КЗпП України, - при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 1 статті 40 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку.

          Ст. 49-2 КЗпП України передбачає, що про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. 

          Як вбачається зі змісту позовної заяви та пояснень представника позивача, даних ним в суді, позивач вважає її звільнення незаконним, з тих підстав, що при такому не було враховано переважне право на залишення на роботі, як працівника з більш високою кваліфікацію і продуктивністю праці, з тривалим безперервним стажем роботи в даній установі, а також, що її персонально не попереджено про наступне вивільнення.

          Стосовно першого суд констатує, що сам факт наявності у позивача вищої економічної освіти та тривалого стажу роботи в управлінні, не являється беззаперечною підставою яка надає переважне право на залишення на роботі, оскільки з пояснень представника відповідача наданих ним в судовому засіданні та колективного листа працівників ЦБ № 2 від 12.10.2011 року, позивач в колективі поводилась неадекватно: не знаходила спільну мову з колегами, допускалась помилок в роботі, відмовлялася ходити на перевірки в дошкільні заклади, грубо поводилася в розмові з комірниками цих закладів, не спілкувалась з колегами на протязі тижнів.

          Інших доказів, які б вказували на наявність підстав для надання переважного права на залишення на роботі ОСОБА_1, нею та її представником суду не надано.

          Та обставина, що позивача не було попереджено про наступне вивільнення, судом не може бути взята до уваги, оскільки спростовується наявним в матеріалах справи попередженням про можливе вивільнення, в якому міститься особистий підпис ОСОБА_1 із зазначенням дати.

          Беручи до уваги вищенаведене, суд дійшов висновку, що вивільнення позивача здійснювалось в порядку, передбаченому законом, з дотриманням необхідних умов, передбачених законодавством.

          В силу вимог ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

При цьому, доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Водночас, доводи позивача про наявність численних порушень, з боку адміністрації установи, при її звільненні, в судовому засіданні, не знайшли свого підтвердження та відповідно підстав для поновлення її на роботі не має, а тому у задоволенні її позовних вимог слід відмовити.

            Керуючись ст.ст. 10, 60, 212-215 ЦПК України,   

Р І Ш И В:

         У задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління освіти Ужгородської міської ради про поновлення на роботі та виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу - відмовити.

        Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до апеляційного суду Закарпатської області протягом десяти днів з дня його проголошення, а у разі проголошення рішення без участі особи, яка його оскаржує, протягом десяти днів з дня його отримання.

Суддя                                                                                                      Т. Р. Деметрадзе