Справа № 22-ц-74/2012 Головуючий у I інстанції – Балаба О.Л.
Категорія – цивільна Доповідач - Скрипка А. А.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
11 січня 2012 року
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:
головуючого - суддіСкрипки А.А.
суддів:Бобрової І.О., Лакізи Г.П.
при секретарі:Марченко О.О.
за участю:ОСОБА_5, ОСОБА_6, її представника –
ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Чернігові в приміщенні суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Коропського районного суду Чернігівської області від 14 листопада 2011 року у справі за позовами ОСОБА_5 до ОСОБА_8, ОСОБА_6, ОСОБА_9 про визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно, усунення від права спадкування, визнання права власності; зустрічним позовом ОСОБА_9, ОСОБА_8, ОСОБА_6 до ОСОБА_5, виконавчого комітету Радичівської сільської ради Коропського району Чернігівської області, Радичівської сільської ради Коропського району Чернігівської області про визнання частково недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно, визнання права власності; третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – ОСОБА_10,
в с т а н о в и в:
Рішенням Коропського районного суду Чернігівської області від 14 листопада 2011 року позовні вимоги ОСОБА_5 задоволено частково. Визнано за ОСОБА_5 право власності на 1/8 частину житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, що розташовані за адресою АДРЕСА_1 В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Позов ОСОБА_9, ОСОБА_8, ОСОБА_6 задоволено частково. Визнано частково недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане 25 березня 2008 року на підставі рішення виконавчого комітету Радичівської сільської ради від 24 травня 2007 року № 26 в частині права власності ОСОБА_11 на Ѕ частину домоволодіння. Визнано за ОСОБА_9 право власності на Ѕ частину житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, що розташовані за адресою АДРЕСА_1 Визнано за ОСОБА_8 право власності на 1/8 частину житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, що розташовані за адресою АДРЕСА_1 Визнано за ОСОБА_6 право власності на 1/8 частину житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, що розташовані за адресою АДРЕСА_1 В задоволені решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто з Радичівської сільської ради : на користь ОСОБА_9 судовий збір в розмірі 655 грн. 50 коп.; на користь ОСОБА_8, ОСОБА_6 судовий збір в розмірі по 109 грн. 25 коп.; на користь ОСОБА_9, ОСОБА_8, ОСОБА_6 витрати на інформаційно – технічне забезпечення розгляду справи по 40 грн.; на користь ОСОБА_9, ОСОБА_8, ОСОБА_6 понесені витрати на правову допомогу в розмірі по 666 грн. 66 коп.
В апеляційній скарзі ОСОБА_5 просить скасувати оскаржуване рішення Коропського районного суду Чернігівської області від 14 листопада 2011 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги, відмовивши в задоволенні вимог зустрічного позову ОСОБА_9, ОСОБА_8, ОСОБА_6 Доводи апеляційної скарги зазначають, що рішення судом першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, є необґрунтованим, оскільки судом неповно з’ясовані фактичні обставини , які мають значення для вирішення спору по суті . Апелянт вказує, що суд першої інстанції безпідставно визнав за ОСОБА_9 право власності на Ѕ частину спірного житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, оскільки вона є співвласником будинку, але після розірвання шлюбу 26 березня 2003 року з ОСОБА_11 позов до нього про розподіл спільного майна не заявляла, оскільки майно було розподілено в добровільному порядку. Апелянт вважає, що після смерті ОСОБА_11, який помер 12 серпня 2010року, ОСОБА_9 не мала права на спадкування, оскільки шлюб між нею і померлим був розірваний. ОСОБА_5 також зазначає, що суд першої інстанції неправомірно прийшов до висновку, що заповіт ОСОБА_12 є нікчемним, оскільки заповіт було посвідчено секретарем органу місцевого самоврядування, який не мав відповідних повноважень щодо посвідчення заповітів. На думку апеллянта, суд першої інстанції безпідставно відмовив їй в задоволенні позовних вимог про усунення від спадкування відповідачів, оскільки вони ухилялися від виконання обов’язку щодо утримання спадкодавців ОСОБА_11, ОСОБА_12, які через хворобу та похилий вік були у безпорадному стані.
Вислухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду першої інстанції, - залишенню без змін, оскільки судом його ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
В ході судового розгляду даної справи встановлено, і вказана обставина підтверджується матеріалами справи, що з 02 серпня 1982 року ОСОБА_11 та ОСОБА_9 перебували у зареєстрованому шлюбі.
В період шлюбу з 1991 по 1999 роки подружжям було побудовано житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, що розташовані за адресою АДРЕСА_1
26 березня 2003 року шлюб між подружжям було розірвано, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу серії НОМЕР_1 виданим відділом реєстрації актів громадянського стану Коропського районного управління юстиції Чернігівської області (а. с. 12).
З 22 березня 2003 року ОСОБА_5 почала проживати однією сім’єю з ОСОБА_11 та його матір’ю ОСОБА_12 у спірному будинку. Шлюб між ОСОБА_11 та ОСОБА_5 було зареєстровано 15 січня 2010 року ( а. с. 13).
Згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 25 березня 2008 року на підставі рішення виконавчого комітету Радичівської сільської ради від 24 травня 2007 року, ОСОБА_11 є власником житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, який розташований за адресою АДРЕСА_1 ( а. с. 16).
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_11 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2, виданим виконкомом Родичівської сільської ради Коропського району Чернігівської області (а.с.14). Відповідно після смерті ОСОБА_11 відкрилася спадщина на спірний житловий будинок. Із заявами про прийняття спадщини у встановлений статтею 1270 Цивільного кодексу України строк звернулися дружина – ОСОБА_5 та діти померлого –ОСОБА_8, ОСОБА_6 ( а. с. 44, 45, 46).
ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_12, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3, виданим виконавчим комітетом Радичівської сільської ради Коропського району Чернігівської області (а.с.15). Заповітом, посвідченим секретарем виконавчого комітету Радичівської сільської ради від 13 листопада 2010 року ОСОБА_12 заповіла все своє майно ОСОБА_5 ( а. с. 17).
Згідно заявлених позовних вимог, ОСОБА_5 просила усунути відповідачів від права на спадкування за законом після смерті ОСОБА_11, ОСОБА_12, оскільки вони, на думку ОСОБА_5, ухилялися від надання допомоги ОСОБА_11, ОСОБА_12, які через тяжку хворобу, а ОСОБА_12 і через похилий вік були у безпорадному стані.
Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні зазначив, що у вказаній частині позовні вимоги ОСОБА_5 є необгрунтованими та такими, які не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду даної справи. Апеляційний суд погоджується з вірним по суті висновком суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги не спростовують обґрунтованості вказаного висновку суду першої інстанції. Зокрема, суд першої інстанції, відмовляючи ОСОБА_5 у вказаній частині позовних вимог, вірно виходив з приписів та правового аналізу ч.5 статті 1224 Цивільного кодексу України , яка регламентує усунення від права на спадкування. Виходячи зі змісту вказаної норми закону, суд повинен встановити і факт ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги , і факт перебування спадкодавця в безпорадному стані через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво та його потребу в допомозі цієї особи. Безпорадний стан слід розуміти як безпомічність особи, неспроможність її своїми силами через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво фізично та матеріально самостійно забезпечити умови свого життя , у зв’язку з чим вказана особа потребує стороннього догляду , допомоги і піклування. Ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який потребував допомоги, полягає в її умисних діях чи бездіяльності, спрямованих на уникнення від обв’язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто ухилення, пов’язане з винною поведінкою особи , яка усвідомлювала свій обов’язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій. Вказане ухилення характеризується умисною формою вини.
В ході судового розгляду даної справи судом обгрунтовано встановлено, що ОСОБА_8, ОСОБА_6 на час хвороби спадкодавця проживали в інших містах, працювали та мали сім’ї, у зв’язку з чим не мали фізичної змоги надавати допомогу у вигляді догляду за батьком і такої допомоги він не просив.
За місцем роботи ОСОБА_6 за її заявою їй була надана в грудні 2009 року відпустка без збереження заробітної плати на 14 календарних днів по догляду за хворим батьком ( а. с. 139 - 141).
За даних обставин доводи апеляційної скарги не спростовують вірного по суті висновку суду першої інстанції відносно того, що ОСОБА_5, всупереч приписам ч.1 статті 60 ЦПК України, не представлено доказів відносно того, що ОСОБА_11 потребував допомоги дітей.
Таким чином, є обґрунтованим висновок суду першої інстанції відносно того, що згідно приписів статті 1261 Цивільного кодексу України ОСОБА_5 є спадкоємицею першої черги за законом після смерті чоловіка, і за нею необхідно визнати право власності на 1/ 8 частину спірного домоволодіння.
В ході судового розгляду даної справи встановлено та підтверджується її матеріалами, що в період з 02 серпня 1982 року по 26 березня 2003 року ОСОБА_11 і ОСОБА_9 перебували в зареєстрованому шлюбі. Приймаючи до уваги : - приписи ч.1 статті 22 КпШС України; - рішення правління сільськогосподарського підприємства ’’ Іскра ’’ від 25 жовтня 1991року ( протокол № 7 ), згідно якого ОСОБА_11 було зараховано новозабудовником та направлено на будівництво бригаду мулярів та від 09 липня 1993 року ( протокол № 6) про затвердження договору на виконання робіт на будівництві спірного будинку будівельною бригадою та про оплату новозабудовниками 20% вартості будівельних робіт та матеріалів ( а. с. 88 - 91) ; - дані довідки, виданої виконавчим комітетом Радичівської сільської ради від 15 серпня 2011року № 344 ( а. с.87), згідно якої ОСОБА_9 з 24 вересня 1990 року по 28 листопада 2003 року проживала за адресою АДРЕСА_2, суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку, що майно, набуте в період шлюбу ОСОБА_9 та нині покійним ОСОБА_11 належить їм на праві спільної сумісної власності, і таким чином ОСОБА_9 набула право власності на Ѕ частину спірного домоволодіння.
Доводи апеляційної скарги щодо безпідставності вказаних висновків суду першої інстанції у вказаній частині також не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду даної справи. Зокрема, відповідно до приписів статтей 9, 11 КпШС України , ч. 2 статті 72 Сімейного кодексу України трирічний строк позовної давності для вимог про поділ майна , що є спільною сумісною власністю подружжя, застосовується у випадку, коли дані вимоги заявлені після розірвання шлюбу і обчислюються з дня, коли один із подружжя дізнався або повинен був дізнатися про порушення його права на це майно. Згідно повідомлення Коропського РБТІ від 29 червня 2011року № 91( а. с. 142) та Коропської районної державної нотаріальної контори від 18 серпня 2011року № 1009/01-16 ( а. с. 95), ОСОБА_6, ОСОБА_8 стало відомо про наявність оскаржуваного свідоцтва про право власності на нерухоме майно. За даних обставин є вірним по суті висновок суду першої інстанції відносно того, що про порушення своїх прав ОСОБА_9 дізналася лише в 2011 році, що підтверджується матеріалами справи, і таким чином, нею не пропущено строк позовної давності.
Спадкоємцями першої черги за законом після смерті ОСОБА_11 є його діти – ОСОБА_8, ОСОБА_6 Виходячи з рівності часток , суд першої інстанції правомірно визнав за ними право власності на спірне домоволодіння по 1/ 8 частині.
В ході апеляційного розгляду даної справи не знайшли свого підтвердження доводи апелянта відносно того, що суд першої інстанції безпідставно прийшов до висновку про недійсність заповіту , посвідченого 13 листопада 2010року секретарем виконавчого комітету Радичівської сільської ради Коропського району ОСОБА_10, згідно якого ОСОБА_12 все своє майно заповіла ОСОБА_5 ( а. с. 17). Зокрема, відповідно до приписів статті 1251 Цивільного кодексу України, статті 37 Закону України ’’ Про нотаріат’’, статтей 38, 42, 59 Закону України ’’ Про місцеве самоврядування в Україні ’’, п. 2 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських Рад народних депутатів України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 25 серпня 1994 року № 22/ 5 , зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 26 жовтня 1994 року (яка діяла на час вчинення заповіту), у населених пунктах, де немає державних нотаріусів, нотаріальні дії вчиняють посадові особи виконавчих комітетів сільських, селищних, місцевих рад, на яких такий обов’язок покладено рішенням виконавчого комітету відповідної ради. Згідно книги реєстрації обліку нотаріальних дій Радичівської сільської ради (а.с.135) та повідомлення Радичівської сільської ради Коропського району Чернігівської області ( а.с. 94, 96), рішення виконавчим комітетом Радичівської сільської ради Коропського району Чернігівської області про покладення на секретаря виконавчого комітету Радичівської сільської ради ОСОБА_10 повноважень на вчинення нотаріальних дій, в тому числі , і посвідчення заповітів не приймалося. Таким чином, вказаний заповіт посвідчено особою, яка не мала на це регламентованих законом повноважень.
Відповідно до вимог ч.1 статті 1257 Цивільного кодексу України заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним. Частина 2 статті 215 Цивільного кодексу України регламентує, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом ( нікчемний правочин). В даному випадку визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
Враховуючи вищенаведене, у апеляційного суду відсутні підстави для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції, ухваленого на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Керуючись статтями : 303, 304, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.
Рішення Коропського районного суду Чернігівської області від 14 листопада 2011 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий:Судді: