Справа № 2-334/11р.

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

       ( З а о ч н е)

13 травня 2011 року                                              Бориславський міський суд Львівської області

в  складі: головуючого –судді                               Слиша А.Т.

                при секретарі                                          Шепітчак О.В.

за участю позивача                                                      ОСОБА_1

представника третьої особи                                        ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бориславі цивільну справу за позовом  ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третіх осіб органу опіки та піклування виконавчого комітету Бориславської міської ради, державного комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна контора № 2»про визнання осіб такими, що втратили право на користування жилим приміщенням, -   

в с т а н о в и в:

9 березня 2001 року позивач звернулась до суду з зазначеним позовом, в якому просить визнати ОСОБА_3 та її дітей ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 такими, що втратили право користування жилим приміщенням квартирою №37 по вул..Коваліва, 29 в м.Бориславі.

В позові посилається на те, що є власником вищезгаданої квартири. Відповідач ОСОБА_3 була зареєстрована у спірній квартирі 27 травня 2004 року як член сім’ї на підставі договору найму.

Однак в подальшому спільне життя між його сином та відповідачкою не склалося,  фактично шлюбні відносини припинилися. Відповідно свідоцтва про розлучення серії 1-СГ № 028880, виданого ВРАЦС Бориславського міського управління юстиції, актовий запис №41, шлюб між сином позивача ОСОБА_6 та відповідачкою було зареєстровано розірвання даного шлюбу. Відповідач, після розірвання шлюбу, повернулась проживати до своїх батьків на АДРЕСА_1. Фактично відповідач разом з дітьми не проживає у спірній квартирі з 2007 року. На даний час, позивачу не відомо де проживає колишня невістка з дітьми. Діти не відвідують школи, що знаходяться у м. Бориславі. Зі слів знайомих, позивачу відомо, що у відповідача нова сім`я, і проживають у м. Львові.

Таким чином, позивач мотивує свої вимоги тим, що з 2007 року відповідачка виїхала разом з дітьми з спірної квартири, забравши всі свої речі, з того часу у вказаному будинку вона не проживає, своїх речей там не зберігає, участі в оплаті житлового приміщення та комунальних послуг не приймає. Реєстрація відповідачки за вказаною адресою перешкоджає позивачу  як власнику даної квартири в повній мірі здійсненню його права власності відносно належного йому майна. Просить при вирішенні даного спору керуватись ст..405 ЦК України. Просить позов задовольнити.

В судовому засіданні позивач підтримала позовні вимоги в повному обсязі, зазначаючи, що не має матеріальної можливості сплачувати комунальні послуги за не проживаючу в квартирібудинку відповідачку, а формальна прописка відповідачки порушує його прав власника та перешкоджає праву на власний розсуд володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном.

Відповідачка у судове засідання не з’явилася, будучи належним чином повідомлена про розгляд справи згідно ч. 9 ст. 74 ЦПК України через оголошення про виклик в судове засідання в газеті «Високий Замок» від 4 травня 2011 року. За таких обставин відповідно до п.9 ст. 76  ЦПК України суд вважає можливим розглядати справу у відсутності відповідачки, оскільки її неявка не перешкоджає всебічному розгляду справи.

Представник третьої особи  органу опіки та піклування виконавчого комітету Бориславської міської ради –ОСОБА_2 позовні вимоги вважає підставними.

Представник третьої особи  державного комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна контора № 2»в судове засідання не з’явилась, надіслала листа в якому просить розгляд справи провести у її відсутності.

Суд, вислухавши пояснення позивача, представника третьої особи, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку про задоволення позову, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.2 ст.ст. 405 ЦК України  член сім'ї власника втрачає право на користування житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Відповідно до ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Судом встановлено, що позивачу ОСОБА_1 належить на праві приватної власності квартира №37, розташована в м.Бориславі по вул..Коваліва, 29. що підтверджується договором купівлі-продажу від 1 березня 2002 року посвідченого державним нотаріусом Бориславської державної нотаріальної контори, зар. В реєстр №443.

Згідно довідки на даний час в квартирі зареєстровані позивач, колишня невістка ОСОБА_3, та внуки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2.

  Однак в квартирі будинку відповідачка з дітьми  фактично не проживає з 2007 року, не маючи перешкод в користуванні спірним будинком, своїх речей там  не зберігає, жилою площею не цікавиться, витрат по її утриманню не несе, дій, які б свідчили про намір та бажання зберегти за собою право користування жилим приміщенням, не вчиняла, з заявами про вселення на спірну жилу площу не зверталась.   

Згідно з затвердженим начальником ДКП ЖЕК №2 актом проведення перевірки проживання мешканців квартирі АДРЕСА_2 від 8 лютого 2011 року відповідачка ОСОБА_3 –колишня невістка та її діти ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 –внуки позивача за місцем реєстрації на спірній житловій площі не проживають з 2007 року, особисті речі відсутні.   

Таким чином, відповідачка, будучи зареєстрована в належному позивачу будинку разом із малолітніми дітьми, порушує права та законні інтереси власника на свій розсуд володіти, користуватись і розпоряджатись належним майном, в спірному жилому приміщенні не проживає, не маючи перешкод в користуванні ним, своїх речей там  не зберігає, жилою площею не цікавиться, витрат по її утриманню не несе, дій, які б свідчили про намір та бажання зберегти за собою право користування жилим приміщенням, не вчиняла.   

Суд враховує, що на час подання позову  сплив встановлений законом понад один рік. З огляду на викладене, суд  приходить до  висновку,  що відповідачка разом із малолітніми діть втратила право користування спірним жилим приміщенням, добровільно залишивши спірне жиле приміщення і на час розгляду справи не проживає в ньому більше одного року, що відповідно до вимог ст.ст.391, 405 ЦК України дає суду підстави визнати її та малолітніх дітей такими, що втратили право користування жилим приміщенням жилим приміщенням квартирою №37 по вул..Коваліва, 29 в м.Бориславі.

Керуючись ст.ст. 391, 405 ЦК України,  ст.ст. 10-11, 57-60, 74, 76, 169, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -   

                                                       в и р і ш и в :   

Позов задоволити.

Визнати ОСОБА_3 та її дітей ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 такими, що втратили право користування жилим приміщенням квартирою №37 по вул..Коваліва, 29 в м.Бориславі.

Заочне рішення може бути переглянуте Бориславським міським судом Львівської області за письмовою заявою відповідачів, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області через Бориславський міський суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення.   

Головуючий:                                                                              Слиш А.Т.