Справа №  2-225/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

26.12.2011                                                               смт. Голованівськ  

 в складі:

головуючого  Н.  В.

при секретарі Максютенко О. О.,

                    з участю адвоката                          ОСОБА_1

розглянувши в  відкритому  судовому засіданні в селищі Голованівськ  справу за позовом  ОСОБА_2 до Гайворонської районної ради про стягнення заробітної плати та завданої матеріальної шкоди.

                                                            В С Т А Н О В И В :

          Позивач звернулась з  позовом до суду , в якому вказала, що    відповідно до розпорядження від 24.06.1998 року № 14-01-05; № 37-р від 30.12.1999 року голови  районної ради; листа №14/01-02 від 24.06.1998 року голови районної ради ОСОБА_3; розпорядженням  від 16.07.1998 року №167а-р та від 30.12.02 року № 423-р голови  Гайворонської РДА її , як головного бухгалтера Гайворонської РДА, було  зобов"язано виконувати обов"язки головного бухгалтера Гайворонської  районної ради з 01.07. 1998 року , на підставі ПКМУ №1349 від 03.12.97 року.

За весь період роботи   з 1998  по 2004 рік, вона не отримувала відпустку та компенсацію за невикористані відпустки, що стверджується довідкою від 19.07.2005 року № 03-10/143-1 за підписом  голови Гайворонської  районної ради  ОСОБА_3.

05.07.2004 року вона була звільнена  з посади головного бухгалтера  Гайворонської РДА, та призначена 15.09.2004 року на посаду  головного  бухгалтера Гайворонської районної ради.

15.07.(вихідний день) 2006 року  розпорядженням №66 к-гр від 15.11.2006 року голови районної ради ОСОБА_4 вона була  звільнена з посади з записом в трудовій книжці про звільнення з 01.08.2006 року.

У відповідності до ст..ст.47,116 КЗпП України власник чи уповноважений  ним орган зобов"язаний в день звільнення видати працівникові копію  наказу про звільнення, належним чином оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок в день звільнення.

На день видання розпорядження №66к-гр від 15.11.06 року вона була звільнена 15.07.2006 року під час перебування на лікарняному, про що  було достовірно відомо  відповідачеві, а 15.11, на день  видачі розпорядження №66к-гр від 15.11.2004 року, вона вже перебувала в  трудових відносинах з Гайворонською районною радою , відповідно до запису в трудовій книжці.

Копію наказу та трудову книжку в день звільнення їй надано не було. Не було проведено розрахунок при звільненні та не виплачено  компенсацію за всі невикористані відпустки, відповідно  з 1998 по 2004 рр., чим порушено вимоги, передбачені ст..ст.47,116 КЗпП України. Компенсацію за невикористану відпустку виплачено тільки за 2006 рік. Вона неодноразово зверталась до керівництва Гайворонської районної ради з  проханням нарахувати та виплатити їй грошову компенсацію за всі невикористані дні  щорічної відпустки  та керівництво районної ради не бажає в добровільному порядку виплатити їй належну суму.

Просить стягнути з відповідача на її користь компенсацію за невикористані  відпустки за період з 1998 по 2004 рік в сумі 31577,05 грн. з урахуванням  відрахувань до фондів, середньоденний заробіток, за весь  період затримки розрахунку, в сумі 176988,02 грн..

              В судовому засіданні позивачка заявлені вимоги підтримала   та  доповнила  їх, вказавши , що вона просить  стягнути з Гайворонської районної ради на її користь компенсацію за невикористані відпустки за період з 1998 по 2004 рік в сумі 31577,05 грн..   Враховуючи    його вину в затягуванні  строків  розрахунку - середньоденний заробіток, що складає 167,17 грн. за кожний день , починаючи з 15.07.2006 року по день винесення  остаточного рішення. Станом на 08.12.2011 року сума складає за 1994 дні х 167,17 = 389607,66 грн., моральну шкоду,  нанесену керівництвом  Гайворонської районної ради  своїми діями її правам людини і громадянина, захищеними Конституцією  України, її Положеннями та Законами. Пленум ВСУ зі змінами і доповненнями, внесеними Постановою Пленуму  ВСУ від 25.05.2001 року №5 закріпив  критерії оцінки розміру  відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

          Сума відшкодування моральної шкоди вираховується виходячи з розміру мінімальної заробітної  за  кожен місяці, в данному випадку за 53 місяці, а всього  55120 грн..            Загальна сума відшкодування складає: 389607,66 +31577,05 + 55120,00 = 476304,71 грн..  Позивачка  просить  задовольнити її позовні вимоги   і винести ухвалу, якою звернути увагу правоохоронних органів на порушення чинного законодавства України  посадовими особами  Гайворонської районної ради та направити ухвалу на реагування та відшкодування збитків, нанесених державі Україна діями та бездіяльністю посадових осіб районної ради.

          Представники відповідача суду пояснили, що   позовні вимоги,  заявлені ОСОБА_2, Гайворонська  районна рада не визнає зі слідуючих підстав.

 Позивачка не має права на вказану  компенсацію в зв"язку з тим, що у період 1998 - липень 2004 роки вона не перебувала з Гайворонською районною радою у трудових відносинах на підставі укладення трудового договору.  

Відповідно до ч.1 ст. 21 КЗпП та роз"яснень , викладених в п.27 постанови Пленуму  Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства  про оплату праці" від 24.12.1999 року №13, заробітну плату ( втому числі компенсацію за  невикористану відпустку) зобов"язана виплачувати та юридична особа (підприємство, установа, організація), з якою  позивачем  укладено трудовий договір. У відповідності зі ст.. 21 КЗпП України, обов"язковими умовами виникнення трудових відносин на підставі укладення трудового договору є взаємне волевиявлення  сторін, виплата працівникові заробітної плати,  запис у трудовій книжці відомостей про роботу та ін..

Відносини між ОСОБА_2 та Гайворонською районною радою в період з 1998 по липень 2004 року не належать до трудових відносин. Це пояснюється  відсутністю трудового  договору між працівником та юридичною особою публічного права - Гайворонською районною радою, а саме відсутня заява про  прийняття на роботу 1 липня 1998 року та  розпорядження про прийняття на роботу.

У 1997 році питання здійснення фінансово- господарського забезпечення районних  рад регулювалось КМУ від 03.12.1997 р. № 1349 "Про фінансове забезпечення діяльності  органів місцевого самоврядування". Приміткою до додатку №2 "Типові штати апарату районних рад" було врегульовано, що  фінансове та матеріально-технічне забезпечення діяльності ради здійснюється відповідною місцевою державною  адміністрацією. На виконання цієї постанови головою Гайворонської  РДА було видане  розпорядження від 16.07.1998 року №167-р "Про  фінансове забезпечення районної ради", яким Гайворонською РДА було  зобов"язано головного бухгалтера виконувати обов"язки  по веденню бухгалтерського обліку та звітності по Гайворонській  районній раді з 01.07.1998  року. За виконання  цієї роботи головному бухгалтеру РДА була встановлена доплата 50% від посадового окладу.

Тобто, дане розпорядження не породжувало виникнення трудових відносин між ОСОБА_2 і Гайворонською районною радою, а лише доповнювало посадові  обов"язки головного бухгалтера Гайворонської РДА з відповідною доплатою за виконану роботу за рахунок коштів  фонду оплати праці  Гайворонської РДА. Тому тут мав місце факт суміщення посад - виконання додаткових трудових обов"язків за посадою при  незмінній  тривалості  робочого часу. На ОСОБА_2, як на бухгалтера Гайворонської РДА, лише були  покладені обов"язки по веденню бухгалтерського обліку та звітності Гайворонської  районної ради. Позивачка у позовній заяві сама визнає, що її було зобов"язано виконувати  обов"язки головного  бухгалтера Гайворонської  районної ради протягом 1998-2004 років , а призначена вона була на посаду головного бухгалтера лише 15.09.2004 року .

          Представники  відповідача  заперечили також    проти  позовної  вимоги про стягнення  моральної шкоди, нанесеної  несвоєчасно виплаченою компенсацією у зв"язку з відсутністю порушення Гайворонською районною радою прав ОСОБА_2 у сфері  трудових відносин,  яких не було в період 1998-2004 рр..

          Представники  відповідачів   звернули увагу суду на те, що згідно ч.4 постанови Пленуму ВСУ №4 від 31.03.1995 року відповідно до ст.. 137 ЦПК (ст..119 ЦПК України від 2004 р.) у позовній заяві про відшкодування моральної  (немайнової) шкоди  має бути зазначено, в чому полягає ця  шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно  позивачеві, з яких  міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

          ОСОБА_2, працюючи на посаді головного бухгалтера РДА, виконувала покладені на неї обов"язки  головного  бухгалтера районної ради за розпорядженням голови Гайворонської  РДА, а не по сумісництву. Представники відповідача  просять  відмовити  в її позовних вимогах, як  незаконних та безпідставних. Зустрічні позовні вимоги Гайворонської районної ради до ОСОБА_2 залишені без розгляду Ульяновським районним судом.

Свідок  ОСОБА_5   в судовому засіданні пояснив, що він  прийшов на посаду  заступника голови Гайворонської районної ради в 2003 році. Він підтвердив, що ОСОБА_2 дійсно працювала в районній раді головним бухгалтером. Вона  вела фінансову документацію. При проведенні перевірок КРВ  серйозних зауважень не було. Кошти на оплату праці  головного бухгалтера затверджуються сесією районної ради при прийнятті районного бюджету. Оплата праці головного  бухгалтера здійснювалась за рахунок економії заробітної  плати, надбавки встановлювались  згідно чинного законодавства.

Суд, заслухавши позивача, представників відповідача, свідка,  вивчивши   матеріали справи, дійшов до висновку, що позов  ОСОБА_2 задоволенню не підлягає.

Судом встановлено,  що розпорядженням Гайворонської районної ради  б/н від 04.08.1998  року. "Про фінансове забезпечення районної ради" на виконання Постанови КМУ від 03.12.1997 року №1349  "Про фінансове забезпечення  діяльності органів місцевого самоврядування" головний бухгалтер Гайворонської районної державної адміністрації був  зобов"язаний виконувати обов"язки по веденню бухгалтерського обліку та звітності по  Гайворонській районній раді з 01.07. 1998 року. Цим же розпорядженням  за особливий характер роботи інтенсивність праці головному бухгалтеру в  розмірі 45 % місячної заробітної плати встановлена надбавка за рахунок економії фонду оплати  праці районної ради.

    Аналогічне розпорядження винесене головою Гайворонської райдержадміністрації від 24.06.1998 року №167- ар  від  16.07.1998 року, а-с 5 т.3, та продубльоване 30.12.2002 року за №" 423 - р, а-с.7 т.3 . Згідно розпорядження  голови Гайворонської  районної ради № 32-р від 30.12.2001  року це  зобов"язання повторюється з вказівкою  на встановлення  головному бухгалтеру надбавки до заробітної плати 50% від  посадового окладу, а -с 10 т.3., т.1 а-с.7.

Акт перевірки формування та виконання  кошторисів Гайворонської районної ради  підтверджує, що посадовими особами, відповідальними за фінансово - господарську діяльність  установи за період з  01.01.2001 року по 01.07.2003 року,  були :  голова районної ради ОСОБА_3 та головний бухгалтер  ОСОБА_2, а-с.11 т.3.

Довідка про результати перевірки від 12.08.2003 року КРУ в Кіровоградській області  підтверджує участь ОСОБА_2  як головного бухгалтера районної ради і члена   комісії для  проведення інвентаризації під час  ревізії  в районній раді згідно розпорядження заступника  голови районної ради  В.ОСОБА_5 №14 - гр від 04.08.2003 року, а-с 11-12 т.3. За  весь період роботи, тобто з  18.06.1998 року по 05.07.2004 року , відпустка  ОСОБА_2 районною радою не надавалась, компенсація та  матеріальна допомога не виплачувалась, що підтверджує довідка Гайворонської районної  ради №03-10/143 -1 від 19.07.2005 року, а-с.6 т.1, а-с.15 т.3..Лист РДА від 28.07.2004 року  за № 18-22/3 підтверджує, що  ОСОБА_2 використала основну щорічну  відпустку лише за період роботи з  05.09.2003 року по 04.09.2004 року та одержала матеріальну  допомогу на оздоровлення, а-с. 79 т.1, без  вказівки на відпустку за роботу  по сумісництву. Розрахунки заборгованості по розміру компенсації за невикористані відпустки,  середньо-денної заробітної плати та нанесеної керівництвом  Гайворонської районної ради своїми діями  матеріальної та моральної шкоди позивачка  зробила з власної ініціативи, не маючи на те законних  підстав. Такі розрахунки надані суду  з позовною заявою та при збільшенні розміру позовних  вимог,  а-с.85 - 94 т.2, а-с. 21, 54 - 59 т.3 , а також в клопотанні від 08.12.2011 року.

Переписка  позивачки з Гайворонською РДА , Гайворонською районною радою щодо  наявності у вказаних установах документів на підтвердження її перебування на посаді головного  бухгалтера районної ради, відшкодування заробітної плати за період відпусток з 1998 по 2004  роки свідчить про відсутність доказів на обґрунтування її позовних вимог, а-с 76,  93-95, т.3.  З направлених управлінням Державного казначейства у Гайворонському районі  документів з особової справи  Гайворонської районної ради  слідує, що вона дійсно виконувала роботу  головного бухгалтера районної ради, а-с.  99 - 105 т.3, і суд цей факт під сумнів не ставить. Але не тому, що ОСОБА_2 перебувала з  районною радою в трудових відносинах, а тому  що функції головного бухгалтера на неї  були покладені розпорядженням голови РДА . Відмовляючи в задоволенні позовних  вимог ОСОБА_2, суд враховує, що  відповідно до ст..19 ЗУ "Про оплату праці" працівники, які працюють за сумісництвом, одержують заробітну плату за фактично виконану роботу . Умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств визначаються Кабінетом Міністрів України. Згідно з п.1  Положення про  умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ ,  організацій, затвердженого наказом  Міністерства праці  України , Міністерства юстиції  України  від 28.06.1993 року №43 , сумісництвом вважається  виконання працівником , крім своєї  основної, іншої регулярної оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від  основної роботи  час на тому самому або  на іншому  підприємстві, в установі,  організації або в  громадянина( підприємця, приватної особи) за  наймом.

Головна ознака сумісництва  - виконання роботи у час, вільний від  виконання обов"язків за основним трудовим договором.

Прийняття працівника на роботу на умовах сумісництва оформляється наказом. Для всіх працівників державних підприємств обмежено тривалість роботи за сумісництвом - вона не може перевищувати 4 год. на день у робочі дні і повного робочого дня у вихідний день. При цьому загальна тривалість роботи за сумісництвом протягом місяця не має перевищувати половини  місячної норми робочого часу ( п.2 постанови Кабінету Міністрів України  "Про роботу за сумісництвом працівників  державних підприємств, установ і організацій" від 03.04.1993 року №245).

Оплата відпусток чи виплата компенсації  за невикористані  дні відпусток працівникам сумісникам провадиться  на загальних підставах (навіть якщо працівник уклав  договір про роботу за сумісництвом на тому самому підприємстві, де він працює за основним трудовим договором) як на державному підприємстві, так і  підприємствах недержавної форми власності. Працівникам підприємств  відпустка на роботі за сумісництвом має  надаватись одночасно з відпусткою за основним місцем роботи.

Відповідно до п.14 частини першої  ст.. 25 ЗУ "Про відпустки" від 15.11.1996 року №504/96-ВР за бажанням працівника-сумісника йому може  надаватися відпустка без збереження заробітної плати на термін до закінчення  відпустки за основним місцем роботи.

Доказів про надання їй відпусток Гайворонською РДА  за період 1998 - 2004 років позивачка не надала. Крім  того, як  державний службовець ОСОБА_2  звітувала про отримані  доходи лише в РДА , що підтверджується наданими копіями декларацій. В ухвалі судової палати у цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області від 24.02.2011 року по цій же справі  зазначено,  що  даних про те ,що ОСОБА_2 була прийнята на роботу в Гайворонську районну раду як  державний службовець і її вимоги про стягнення  заробітної плати, пов"язані з проходженням  цієї державної служби, в матеріалах справи  немає, а-с.  62 т.2.

Ст. 25 п.14 ЗУ "Про відпустки" від 15.11.1996 року з наступними змінами та доповненнями передбачає , що  відпустка без збереження заробітної плати, що надається працівникові в обов"язковому порядку, сумісникам  - на термін до закінчення відпустки за основним місцем роботи, але доказів роботи за  сумісництвом ОСОБА_2 не надала, розпоряджень РДА про надання їй  чергових  щорічних відпусток за 1998 - 2004 роки  також.

Ст. 10 цього ж закону передбачає, що щорічні  відпустки повної тривалості за бажанням працівника надаються : п.6  - сумісникам  одночасно з відпусткою за основним місцем роботи.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги  ОСОБА_2 заявлені як необґрунтовані та безпідставні.   В чому полягає моральна шкода, чим  обґрунтовується її розмір, доказів, якими діями відповідача ця шкода нанесена, позивачкою не надано, а доказів на обгрунтування її позову судом не добуто.

Викладене підтверджується  доданими до справи  матеріалами  і є достовірним.

           Керуючись ст. ст. 3, 5, 10, 57, 60, 88, 137, 213-215, 218 ЦПК України, ст.ст. 626,1167  ЦК  України ,ст.ст. 1, 19,24 ЗУ "Про оплату праці",   п.14 ч. 1  ст. 25 ЗУ "Про відпустки" від 15.11.1996 року №504/96-ВР,    п.2 Постанови Кабінету Міністрів України  "Про роботу за сумісництвом працівників  державних підприємств ,установ і організацій" від 03.04.1993 року № 245,   суд

                                                             в и р і ш и в :

           В задоволенні позовних вимог   ОСОБА_2  до Гайворонської районної ради  про стягнення заробітної плати  та завданої матеріальної шкоди   , відмовити.          

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Кіровоградської області через Голованівський районний суд протягом 10 (десяти) днів  з дня проголошення рішення, а в разі  проголошення  в судовому засіданні  вступної та резолютивної частини рішення в такий же строк  з дня   складання  повного рішення.    

          Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 (десяти) днів з дня отримання  копії цього рішення.

          Рішення суду  набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

          У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду скарги апеляційним судом .

            Повне рішення буде складено       30.12. 2011 року.

Суддя:ОСОБА_6