Справа №  1-73/11  

ВИРОК

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

05 грудня 2011 року

м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:

головуючого              -судді Деметрадзе Т.Р.

при секретарі                         Секереш О.В.,

з участю прокурора              Голуб В.К.

та захисника                          ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгород кримінальну справу про обвинувачення

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, мешканця ІНФОРМАЦІЯ_3 України, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_4, пенсіонера, одруженого, інваліда ІІ-ї групи, раніше не судимого у вчиненні злочинів,

передбачених ч. 1 ст. 296, ч. 1 ст. 185 КК України,

В С Т А Н О В И В:

Підсудний ОСОБА_2 29.07.2005 року, близько 00.30 год., грубо порушуючи громадський порядок, з мотивів  явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, знаходячись в кафе-терасі «Лантіп»у м. Ужгород по вулиці Собранецькій, №146/а, затіяв суперечку з барменом даного бару, ОСОБА_3 щодо вартості пиріжка, а коли остання попросила його розрахуватись то він почав нецензурно висловлюватись в її адресу, та взявши скляну пляшку з-під пива кинув її в сторону ОСОБА_3, але остання відхилилась і склянка влучила в мікрохвильову піч марки «SMK», внаслідок чого її було пошкоджено, а власнику кафе заподіяно збитки на суму 1 000 гривень.

Продовжуючи свої хуліганські дії ОСОБА_2 почав знову ображати нецензурними словами бармена, однак в цей час до них підійшов ОСОБА_4 і намагався його заспокоїти, але той не реагував на зауваження і знову взявши в руку пляшку, з під пива замахнувся нею в ОСОБА_3 Тоді, ОСОБА_4 вдалося вибити з рук ОСОБА_2 пляшку, внаслідок чого він втратив рівновагу і впав на бетонний смітник.

Крім цього, ОСОБА_2, 17 червня 2009 року, близько 13.00 год., в                            с. Н.Солотвино Ужгородського району, умисно, таємно, шляхом вільного доступу, викрав три залізобетонні плити СПТК розміром 5,10 м ? 1,20 м, вартістю 355 гривень за одну плиту, які знаходились на земельній ділянці ОСОБА_5 та належали ОСОБА_6, чим завдав останній матеріальної шкоди на загальну суму 1065 гривень.

В судовому засіданні підсудний ОСОБА_2 свою вину у вчинених злочинах не визнав, суду повідомив, що 28.07.2005 року, близько 22 год., коли він повертався з огороду, зустрів свого знайомого ОСОБА_7 і той запросив його до кафе «Лантіп». Він погодився на пропозицію, однак відпочиваючи там деякий час між ним та барменом виникла суперечка з приводу оплати пиріжка, якого він не брав. Тоді до нього підійшли якісь особи та почали наносити йому удари по різних частинах тіла, внаслідок чого він впав на землю, після чого продовжували наносити йому удари.

По епізоду щодо викрадення залізобетонних плит, які належать ОСОБА_6 пояснив, що 17.06.2009 року він приїхав на власну ділянку в с. Н.Солотвино, яка належить йому з 1988 року та за допомогою крана і автомобіля «Камаз»завантажив та перевіз звідти на земельну ділянку, яка знаходиться по вул. Кошицькій три залізобетонні плити розміром 6,3 м ? 1,5 м. З приводу викрадення плит, які належали ОСОБА_6, іншого розміру ніж його, йому нічого не відомо.

Незважаючи на невизнання вини підсудним ОСОБА_2 у вчиненні вказаних злочинів, його вина стверджується зібраними наступними доказами по справі.

На досудовому слідстві свідок ОСОБА_8 пояснив, що станом на 2005 рік він був заступником директора ТОВ «Юнона», яке орендувало терасу кафе-ресторану «Лантіп». Того дня, вони разом зі знайомим ОСОБА_4 сиділи на терасі кафе і пили пиво. Він почув біля бар-стійки суперечку між ОСОБА_2 та барменом ОСОБА_3 з приводу розрахунку за пиріжок. ОСОБА_2 ображав бармена нецензурними словами, а потім взяв пляшку пива із бар-стійки та кинув в сторону останньої, однак вона встигла відвернутися і пляшка вдарилась об мікрохвильову піч, внаслідок чого її пошкодила. Тоді вони намагалися припинити такі дії ОСОБА_2, а коли той взяв ще одну пляшку пива та намагався кинути її знову в ОСОБА_3, то ОСОБА_4 вибив рукою пляшку пива з його рук, в результаті чого та впала і розбилась, а ОСОБА_2 втративши рівновагу, впав на корзину для сміття, яка знаходилась позаду нього. Він в свою чергу викликав працівників міліції та швидку допомогу. Додав, що після цього випадку мікрохвильову піч викинув, оскільки вона була непригодна для використання, оцінює її у 700 гривень.

(т.1 а.с. 17-18, 97-99, 135-137)

Свідок ОСОБА_3 на досудовому слідстві пояснила, що 29.07.2005 року, близько 00.30 год. на терасу кафе «Лантіп»зайшло двоє постійних відвідувачів, які присіли за один із столиків. Згодом, один з них ОСОБА_2 підійшов до бар-стійки та замовив дві пляшки пива та дав 5 гривень. Зазначила, що коли діставати із холодильника пиво, то помітила як ОСОБА_2І, брав пиріжки, які стояли на столику перед бар-стійкою і вимагала від нього розрахунок за них. Після цього, ОСОБА_2 начав нецензурно виражатись та говорив, що він нічого не брав і розраховуватись за пиріжки не буде та взявши пляшку пива «Львівське Преміум»кинув її в неї, однак вона встигла відхилитись в сторону і пляшка попала, у мікрохвильову піч марки «SMС»та пошкодила її. Тоді, ОСОБА_2 взяв другу пляшку та замахнувся рукою, щоб знову кинути в неї, але на це підійшли ОСОБА_8 і ОСОБА_4 Останній схопив ОСОБА_2 за руку в якій той тримав пляшку і вибив її із його рук, яка впала на підлогу, а ОСОБА_2 втративши рівновагу впав назад на корзину зі сміттям.

(т.1 а.с. 19, 20, 94-96)

Свідок ОСОБА_4 під час досудового слідства пояснив, що коли вони разом з ОСОБА_8 сиділи за столиком та розмовляли, то почув суперечку, в ході якої ОСОБА_2 нецензурно виражався в адресу бармена та перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння щось їй доказував. Він бачив, як ОСОБА_2 взяв пляшку пива з бар-стійки і кинув в сторону ОСОБА_3, але вона встигла відхилитись і пляшка розбилась об мікрохвильову піч, в результаті чого та вийшла з ладу. ОСОБА_2 продовжував виражатись нецензурними словами на адресу барменші і взявся за другу пляшку пива та замахнувся, щоб знову її кинути. Він почав кричати на ОСОБА_2, щоб той зупинився, але останній не реагував. Тоді він підбіг і схопив ОСОБА_2 за руку та вибив пляшку пива, яка розбилась об підлогу. Коли він взяв ОСОБА_2, за руку той втратив рівновагу і впав на бетонну смітникову корзину, яка стояла біля бар-стійки.

(т.1 а.с. 21-22, 162-163)

Під час досудового слідства свідок ОСОБА_9 пояснив, що з 28 на 29 липня 2005 року він працюючи лікарем карети швидкої допомоги, знаходився на чергуванні. Близько опівночі вони зупинилися біля кафе «Лантіп», щоб купити цигарки та побачили там працівників міліції, які попросили надати першу допомогу невідомому чоловіку. Коли він приїхав, то ніяких сутичок не бачив. Він та фельдшер надали йому першу необхідну допомогу і оглядаючи його ніяких тілесних ушкоджень його побиття він не бачив, окрім гематоми із забоєм скулової ділянки зліва. Також до діагнозу ним було вказано наявний запах алкоголю.

(т.1 а.с. 23, 24)

          Свідок ОСОБА_10 на досудовому слідстві пояснив, що до 2006 року працював фельдшером виїзної бригади швидкої допомоги м. Ужгорода. Пам’ятає, що з ОСОБА_9 виїжджали до кафе «Лантіп»влітку 2005 року, але кому надавали допомогу і які тілесні ушкодження були у даного громадянина він не пам’ятає, оскільки від тоді пройшло багато часу.

(т.1 а.с. 144, 145)

          Свідок ОСОБА_7 на досудовому слідстві пояснив, що 28.07.2005 року, близько 22.00 год. зустрівши свого знайомого ОСОБА_2 та пішов з ним в кафе «Лантіп», однак перед цим випив значну кількість пива і не пам’ятає всі події. Водночас зазначив, що зайшовши в кафе він сів за столик і попросив ОСОБА_2, щоб той підійшов до бар-стійки та замовив йому пива. До бар стойки підійшла також офіціант і між ними виникла суперечка, про що саме він не чув і не пам’ятає. Далі побачив, що до ОСОБА_2 підбігли 2 чоловіків і між ними почалася штовханина. Що відбувалося далі він не бачив, але через декілька хвилин той підійшов до нього і попросив викликати швидку допомогу. При цьому в нього на обличчі була кров.

(т.1 а.с. 142, 143)

          Свідок ОСОБА_11 під час досудового слідства пояснив, що не може сказати чи був він понятим при огляді місця події в барі «Лантіп», оскільки з 2005 року пройшло багато часу і він цього не пам’ятає.

(т.1 а.с. 133-134)

          Під час досудового слідства, допитаний в якості свідка ОСОБА_12 пояснив, що 28.07.2005 року заступив на чергування на ПП-21 по охороні громадського порядку на вул. Собранецькій в м. Ужгороді разом з ОСОБА_13 Коли були направлені черговим в бар «Лантіп», до них звернувся власник кафе та офіціантка, які пояснили, що невідома особа заважає працювати, обзивається нецензурною лайкою, при цьому розбила бутилу і мікрохвильову піч. На місці події ними був затриманий ОСОБА_2, який знаходився у нетверезому стані та мав незначні тілесні ушкодження, однак при яких обставинах він їх отримав йому не відомо.

(т.1 а.с. 129, 130)

          Свідок ОСОБА_13 на досудовому слідстві дав пояснення аналогічні поясненням         ОСОБА_12

(т.1 а.с. 131, 132)

У зв’язку з неявкою в суд свідків ОСОБА_8, ОСОБА_3, ОСОБА_4,                  ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_7 І,М., ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 пояснення дані ними під час досудового слідства, були оголошені та досліджені в судовому засіданні.

З протоколу огляду місця події від 29.07.2005 року та фото-таблиці до нього встановлено місце вчинення злочину, по епізоду вчинення хуліганських дій ОСОБА_2 на терасі в кафе «Лантіп».

(т.1 а.с. 5, 6)

          Потерпіла ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснила, що в 1992 році її чоловік              ОСОБА_14, завіз для будівництва будинку на дачній ділянці три бетонні плити для перекриття розміром 5,1 x 1,2 метра. Вони планували будувати будинок. Але так, як міста щоб покласти дані плити на їхній земельній ділянці не вистачало, він домовився з власником земельної ділянки навпроти - ОСОБА_5, що залишить дані плити на його ділянці. 22.06.2009 року, коли вона прийшла на свою дачну ділянку то помітила, що вказані плити, зникли. Тоді, передзвонила ОСОБА_5, і після розмови з ним зрозуміла, що їх викрали. При цьому додала, що ОСОБА_2, як і вона з своїм чоловіком, працював в тресті «УкрКурортРемБуд», однак ніяких майнових зобов’язань перед ним ні в кого із членів їх родини не було і не могло бути, так як останній характеризувався не з ліпшого боку.

Під час досудового слідства свідок ОСОБА_15, пояснив, що в період з 1985 по 1992 рік він працював автокрановщиком на тресті «УкрКурортРемБуд». Оскільки, працівники даного тресту мали змогу по пільговим цінам придбавати різні будівельні матеріали, то начальник електрозабезпечення - ОСОБА_14, також виписав на себе три плити, при цьому погрузити і встановити він попросив його. Дані плити він спочатку погрузив на складі, а потім згрузив їх на фундамент, який знаходився на земельній ділянці їхнього працівника ОСОБА_5 в                                с.  Н.Солотвино, так як на ділянці ОСОБА_14 не було місця і вони між собою так домовились. Всім процесом виписування, транспортування та встановлення даних плит перекриття керував ОСОБА_14

(т.2 а.с. 48, 49)

Свідок ОСОБА_16, на досудовому слідстві пояснив, що в період приблизно з 1976 до 1998 року він працював головним диспетчером трест «УкрКурортРемБуд»і в його обов’язки входило забезпечення і контроль постачання будівельних матеріалів на всі об’єкти в області. У працівників даного тресту була можливість по пільговим цінам придбати різні будівельні матеріали. В той час разом з ним працювали: начальником електрозабезпечення - ОСОБА_14, товарознавцем у відділі постачання - ОСОБА_2, який приблизно з 1990-х років працював заступником начальника. Приблизно в 1992 році в літню пору ОСОБА_14 виписав на себе три плити, наскільки пам’ятає –СПТК 5,1 x 1,2. ОСОБА_14 казав, що дані плити він придбав для своєї дачі, яку мав намір будувати на отриманій земельній ділянці в с. Н.Солотвино. Десь через 1 - 2  роки, ОСОБА_2 також виписував плити, однак які саме і скільки він не пам’ятає.

(т.2 а.с. 48, 49)

Свідок ОСОБА_5, на досудовому слідстві ствердив, що в с. Н.Солотвино в нього є земельна ділянка розташована відразу навпроти земельної ділянки ОСОБА_6 Близько 12-14 років тому, чоловік останньої ОСОБА_14 попросив у нього дозвіл на те, щоб розмістити свої залізобетонні плити перекриття, які він виписав на роботі, на фундаменті його земельної ділянки, так як на ділянці ОСОБА_14 не було місця. Він погодився і з того часу три дані плити знаходились на його земельній ділянці ОСОБА_5 А 22.06.2009 року йому зателефонувала ОСОБА_6 і запитала чи не знає він, де знаходяться її залізобетонні плити. Він відповів, що плити мають знаходитися на його земельній ділянці, але та сказала, що їх там немає. Згодом йому стало відомо, що дані плити забрав ОСОБА_2, однак той нікому про це не сказав.

(т.2 а.с. 50-51)

На досудовому слідстві свідок ОСОБА_17, пояснив, що 17.06.2009 року, коли він проводив ремонтні роботи будинку, на дачній ділянці, яка знаходиться в с. Н.Солотвино, то близько 13 год. бачив як по дорозі в напрямку кінця даного села проїхали автомобіль «КАМАЗ»з причепом зеленого та кабіною червоного кольорів та автокран «МАЗ»з кабіною синього і стрілою жовтого кольорів. Приблизно через пів години, вони поверталися в такому ж порядку, але кузов та причеп «КАМАЗу»було завантажено трьома бетонними плитами перекриття.

(т.2 а.с. 52, 53)

Свідок ОСОБА_18, на досудовому слідстві пояснив, що з 1983 року працює водієм - крановщиком на фірмі ТОВ «РIM». Так, 17.06.09 року, близько 9.00 год. йому на мобільний телефон зателефонував знайомий ОСОБА_19, який працює на вантажному автомобілі марки «КАМАЗ»та попросив, чи не зміг би він поїхати з ним на дачну ділянку, яка розташована в               с. Н.Солотвино, і забрати три залізобетоні плити, які належать громадянину на ім’я ОСОБА_2 та перевести на іншу дачну ділянку яка знаходиться в м. Ужгород неподалік університету УЖНУ. Він погодився і в назначений час під’їхав до круга в с. Дравці. Там вже на них чекав ОСОБА_2, а з ним було ще двоє осіб, яких він бачив перший раз. Коли доїхали на вищевказану дачну ділянку, то він побачив що на ній розташований фундамент, а на фундаменті знаходилися панелі перекриття, розміром 5,9 x 1,2. Він погрузив дані плити на вантажний автомобіль, і вони поїхали в м. Ужгород на дачну ділянку, до якої дорогу показав ОСОБА_2. Приїхавши туди він розгрузив плити та встановив на перекриття. Після цього ОСОБА_2 розрахувався з ними і вони поїхали.

(т.2 а.с. 58-60 )

Свідок ОСОБА_19, на досудовому слідстві пояснив, що в нього у володінні знаходиться вантажний автомобіль марки «КАМАЗ», яким він керує по дорученню. На даному автомобілі, він перевозить різного виду вантажі.

10.06.09 року, йому на мобільний телефон зателефонував ОСОБА_2, який попросив його чи не зміг би той перевести залізобетоні плити з його дачної ділянки, яка розташована на території Худлівської сільської ради на іншу дачну ділянку, яка знаходиться в м. Ужгород неподалік університету УЖНУ, яка також належить йому. Він погодився, але того дня вони не поїхали, так як падав дощ.

17.06.09 року близько 9.00 год. йому на мобільний телефон зателефонував ОСОБА_2 та знову запитав чи поїдуть за вказаними плитами. Після розмови з ОСОБА_2, він зателефонував на мобільний телефон своєму знайомому ОСОБА_18, в якого в наявності є автокран марки «МАЗ –500»та попросив його поїхати з ним на дачну ділянку, щоб допомогти погрузити залізобетонні плити на автомобіль, за оплату. Віктор на пропозицію погодився, і вони домовилися, що зустрінуться в 12:30 год. на кругу в с. Дравці, тому, що там на них буде чекати ОСОБА_2. В назначений час, вони під’їхали до круга там вже на їх чекав ОСОБА_2, а з ним було ще двоє осіб яких він бачив перший раз. Після цього вони поїхали на вищевказану дачну ділянку, на якій він побачив розташований фундамент, а на фундаменті знаходилися залізобетоні плити в кількості трьох штук. Погрузивши дані плити, вони поїхали в м. Ужгород на дачну ділянку, до якої дорогу показав ОСОБА_2. Там розгрузили плити, ОСОБА_2 розрахувався з ними і вони поїхали. При цьому додав, що йому не було відомо про те, що плити не належать ОСОБА_2, оскільки той казав, що ділянка належить йому.

(т.2 а.с. 55-57 )

          У зв’язку з неявкою в суд свідків ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_5, ОСОБА_17,          ОСОБА_18, ОСОБА_19 пояснення дані ними під час досудового слідства, були оголошені та досліджені в судовому засіданні.

          З протоколу огляду місця події від 22.06.2009 року, протоколу відтворення обстановки та обставин події від 30.07.2009 року з участю свідка ОСОБА_18 та ілюстративних таблиць до них, встановлено місце й спосіб вчинення злочину ОСОБА_2

(т.2 а.с. 14-16, 61-64)

          Згідно експертного висновку № О-158 від 16.09.2009 року загальна залишкова вартість трьох залізобетонних плит СПТК розміром 5,10 м ? 1,20 м., з врахуванням зносу та умов зберігання, станом на 13.06.2009 року складає 1065 грн.

(т.2 а.с. 36-38)

Оцінивши вказані докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що дії підсудного          ОСОБА_2 слід кваліфікувати за ч. 1 ст. 296 КК України, оскільки своїми діями він вчинив хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю та за ч. 1 ст. 185 КК України –таємне викрадення чужого майна (крадіжка).

Обираючи покарання підсудному ОСОБА_2, суд враховує характер та ступінь тяжкості вчинених ним злочинів, його особу, який раніше не судимий, являється інвалідом 2-ї групи, по місцю проживання характеризується посередньо.

Обставин, що пом’якшують покарання підсудного ОСОБА_2, суд не знайшов.

Обставин, які б обтяжували покарання підсудного ОСОБА_2, судом не встановлено.  

Беручи до уваги те, що підсудний ОСОБА_2, вчинив злочини невеликої та середньої тяжкості, суд, враховуючи дані про особу винного, обставини справи, вважає, що його виправлення можливе без ізоляції від суспільства, а тому щодо нього необхідно і доцільно за ч. 1 ст. 185 КК України, призначити покарання в виді позбавлення волі на певний строк із звільненням від відбування покарання з випробуванням та покладенням передбачених ст. 76 КК України обов’язків, а за ч. 1 ст. 296 КК України, призначити покарання у виді штрафу та відповідно до ст.ст. 49, 74 КК України підсудного ОСОБА_2 звільнити від покарання, у зв’язку із закінченням строків давності.

Судових витрат не має.

Цивільного позову не заявлено.

Керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України,

З А С У Д И В:

ОСОБА_2 визнати виним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 296,           ч. 1 ст. 185 КК України призначивши:

за ч. 1 ст. 296 КК України покарання у виді штрафу в розмірі 8 500 гривень,

за ч. 1 ст. 185 КК України покарання у виді позбавлення волі на строк 1 (один) рік 6 (шість) місяців.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбування призначеного покарання в виді позбавлення волі на строк 1 рік 6 місяців з випробовуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю 1 (один) рік, якщо він протягом іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов’язки.

На підставі ст. 76 КК України зобов’язати ОСОБА_2 не виїжджати за межі України на  постійне  проживання  без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти  кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, періодично з’являтись для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.

На підставі ч. 5 ст. 74, п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбування призначеного покарання в виді штрафу в розмірі 8 500 гривень, у зв’язку із закінченням строків давності.

Судових витрат не має.

Цивільного позову не заявлено.

Запобіжний захід відносно засудженого ОСОБА_2 до набуття вироком законної сили залишити попередній –підписку про невиїзд.  

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Закарпатської області протягом 15 діб з часу його оголошення.

Суддя                                                                                                  Т.Р. Деметрадзе