ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Шевченка 16, м.Івано-Франківськ, 76000, тел. 2-57-62

 

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 

09 квітня 2008 р.

Справа № 1/3

за позовом:  приватного підприємця ОСОБА_1,  АДРЕСА_1

 

до відповідача:  Товариства з обмеженою відповідальністю "Деревообробна компанія" "Прикарпаття"  вул. Івана Франка, 2-Б, смт. Брошнів, Рожнятівський район, Івано-Франківська область,77614

 

              Cуддя:  Соботник В. В.  

При секретарі:   Нестеренко А.В.

 

Представники:

від позивача:   ОСОБА_2. - адвокат, (довіреність №б/н від 29.02.2008 року ).

від відповідача: представник не з”явився.

 

          СУТЬ СПОРУ: заявлено вимогу про стягнення з відповідача  6326грн. 43коп. основного боргу, 513грн. 00коп. інфляційних, 3985грн. 38коп. пені, 5000грн. 00коп. моральної шкоди.

          Заявою від 04.03.08 позивач просить стягнути з відповідача витрати на оплату послуг адвоката по справі в розмірі 1500грн.00коп.

          Заявою від 25.03.08 представник позивача зменшив розмір пені та просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 349грн. 43коп.

            Передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача змінити підставу  або  предмет  позову, збільшити або  зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Зміна предмету  позову означає зміну матеріально-правової вимоги (підпункт 3.7 пункт 3 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 N 02-5/289  "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").

          Враховуючи приписи ст. 22 ГПК України, яка надає право позивачу до прийняття рішення по справі зменшити розмір позовних вимог, надання представнику позивача повноважень на вчинення таких дій згідно поданої довіреності від 29.02.08, суд вважає за правильне задоволити заяву позивача та розглядає спір із зміненим предметом позову.

          В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав, вказуючи на невиконання відповідачем  взятих на себе зобов"язань по Договору № 01/08/07 постачання сировини від 01.08.07 в частині оплати за отриманий товар протягом 7-ми календарних днів з дати поставки товару.

          Відповідач в судове засідання не з”явився та подав клопотання від 01.04.08, яким просить справу розглядати без його участі.

          В судовому засіданні 25.03.08 та в поданому суду відзиві від 14.03.08 № 14 відповідач щодо вимоги про стягнення основної суми боргу та нарахованої суми інфляційних не заперечував. При цьому, ним заперечується нарахована сума пені, яка за доводами відповідача, є безпідставною та не відповідає вимогам Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов”язань”. Згідно поданого відзиву та пояснень в судовому засіданні розмір пені становить 349грн. 43коп. Щодо вимоги про стягнення 5000грн. моральної шкоди, відповідач вказує на її необгрунтованість та не подання позивачем належних доказів в її обгрунтування.

          Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне:

          Відповідно до п.1.1 укладеного між сторонами Договору № 01/08/07 постачання сировини від 01.08.07 Продавець зобов”язується поставити та передати у власність Покупцеві натуральну деревину, а Покупець зобов”язується прийняти  та оплатити товар на умовах цього договору.

          На виконання умов Договору позивачем поставлено відповідачу продукцію, що підтверджується представленими в матеріалах справи накладними № 65 від 02.08.07, № 67 від 21.08.07, № 69, № 68 від 10.09.07 і не заперечувалось відповідачем в судовому засіданні.

          Відповідно до п. 3.1 Договору Покупець здійснює оплату за товар протягом 7-ми календарних днів з дати поставки окремої партії товару.

          Положеннями ст. 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

          Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений  строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

          Відповідач в порушення договірних зобов”язань за отриманий товар у встановлені договором терміни не розрахувався, внаслідок чого виникла заборгованість в розмірі 6326грн. 43коп., що є предметом позову і підтверджується представленим в матеріали справи актом звірки взаєморозрахунків між сторонами.

          Доказів погашення основної суми боргу відповідачем не подано.

          За таких обставин, враховуючи вищенаведене, беручи до уваги відсутність доказів оплати суми основного боргу у встановлені договором строки в розмірі 6326грн. 43коп., визнання відповідачем вимоги щодо стягнення 6326грн. 43коп., - в наявності підстави для задоволення вимоги позивача в частині стягнення 6326грн. 43коп. заборгованості.

           Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які   боржник   повинен  передати  кредиторові  у  разі  порушення боржником зобов'язання.

          Частиною 3 вказаної статті встановлено, що пенею  є  неустойка,  що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно  виконаного  грошового  зобов'язання  за  кожен   день прострочення виконання.

          Пунктом 6.3 Договору встановлено відповідальність Покупця у випадку несвоєчасної оплати товару у вигляді пені в розмірі 0,5 % від вартості товару за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

          Статтею 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону,  обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової  ставки   Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

          Згідно приписів п. 2 Роз”яснення вищого арбітражного суду України “Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов”язань” від 29.04.94 № 02-5/293 з дати набрання чинності Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов”язань”, тобто з 14 січня 1997 року, розмір пені за прострочку платежу повинен встановлюватися за згодою сторін, тобто в договорі.

          Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого  індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

          Згідно поданого розрахунку  відповідачу нараховано 513грн. 00коп. інфляційних.

          Зважаючи на те, що порушення строків виконання грошового зобов”язання мало місце, що підтверджується матеріалами справи і відповідачем не подано доказів у спростування вимог позивача, суд вважає обгрунтованими вимоги позивача щодо стягнення 349грн. 43коп. пені та 513грн. інфляційних та наявність підстав для задоволення позову в цій частині.                   

          Щодо вимоги позивача про стягнення 5000грн. моральної шкоди:

          В обгрунтування даної вимоги позивач вказує, що невиплата коштів поставила його сім”ю у важке матеріальне становище, загальмувала розвиток бізнесу, створила труднощі у фінансування інших проектів, позбавила можливості вести звичний образ життя.

          Відповідно до ч. 1 ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна  довести  ті  обставини,  на  які  вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

          Згідно ч.3 ст.23 Цивільного кодексу України  розмір грошового відшкодування моральної  шкоди  визначається судом  залежно  від характеру правопорушення,  глибини фізичних  та душевних  страждань,   погіршення   здібностей   потерпілого   або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди,  якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин,  які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

          Проте, позивач, заявляючи вимогу про відшкодування моральної шкоди, в порушення приписів ст. 33 ГПК України, доказів на яких грунтується вимога щодо відшкодування моральної шкоди і які б підтверджували викладені в заяві обставини, не подав. За таких обставин суд відмовляє в задоволенні вимоги про відшкодування моральної шкоди як необгрунтованої.

          Щодо вимоги позивача про відшкодування понесених витрат на оплату послуг адвоката по справі в розмірі 1500грн. 00коп. суд вважає за правильне вказати на наступне:

          Відповідно до приписів ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються, зокрема, з витрат, пов”язаних з оплатою послуг адвоката.

          Згідно приписів абзацу третього пункту 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 14.12.2007 № 01-8/973 "Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм процесуального права",  у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

          Пунктом 12 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 04.03.98 № 02-5/78 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" вказано, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат, крім державного мита, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним.

          Матеріалами справи підтверджено, що позивачем понесені витрати на оплату послуг адвоката в сумі 1500грн. 00коп., про що свідчить представлені в матеріалах справи Договір від 05.02.08, квитанція про оплату послуг адвоката ОСОБА_2. від 05.02.08.

          На виконання вимог ухвал суду від 25.03.08 та від 02.04.08 представником позивача подано суду оригінал та копію свідоцтва про зайняття адвокатською діяльністю адвоката по справі ОСОБА_2.

          За таких обставин, беручи до уваги подані докази про понесені позивачем витрати на оплату послуг адвоката, враховуючи нетривалий час розгляду справи, предмет спору (стягнення заборгованості за отриману згідно договору продукцію), що свідчить про нескладний характер справи, обставини справи, вимоги справедливості та співрозмірності витрат, суд вважає за привальне вимогу позивача про відшкодування витрат на оплату послуг адвоката задоволити частково, стягнувши з відповідача 900грн. 00коп. витрат на оплату послуг адвоката.                                                                                                                          

Судові витрати (державне мито та витрати на оплату послуг за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу), відповідно до ст.49 ГПК України, покласти на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

          Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 526, 530, 549, 625  Цивільного кодексу України, ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, ст.ст.  22, 33, 44, 49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ

 

          позов задоволити частково.

          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Деревообробна компанія" "Прикарпаття"  вул. Івана Франка, 2-Б, смт. Брошнів, Рожнятівський район, Івано-Франківська область (код 33484048) на користь приватного підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1(код НОМЕР_1) -6326грн. 43коп. основного боргу, 513грн. 00коп. інфляційних, 349грн. 43коп. пені, 900грн. 00коп. витрат на оплату послуг адвоката, 102грн. 00коп. витрат по сплаті державного мита та 118грн. 00коп витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          Наказ суду видати після набрання рішенням законної сили.

         

          В частині стягнення 5000грн. 00коп. моральної шкоди, 600грн. 00коп. витрат на оплату послуг адвоката  -в позові відмовити.

 

          Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання повного рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

 

 

 

Суддя                                                                      Соботник В. В.

 

                                                                                               рішення підписане 22.04.08

 

Виготовлено в АС “Діловодство”

Кучер Н.М._________________