Справа №2а-145/2011р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2011 року                                                                                   м. Борислава

Суддя Бориславського міського суду Львівської області Пещук Р.Й., розглянувши у скороченому провадженні в м.Бориславі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління пенсійного фонду України в м.Бориславі Львівської області про визнання протиправною бездіяльність управління пенсійного фонду України в м.Бориславі щодо нездійснення нарахування і належних виплат як «дитині війни»недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги за період з 17.12.2010р. по 01.06.2011р. за зобов»язання управління пенсійного фонду України в м. Бориславі нарахувати і виплатити їй недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу за період з 17.12.2010р. по 01.06.2011р., -

В С Т А Н О В И В :

Позивачка ОСОБА_1 17 червня 2011 року подала до суду позов до  управління пенсійного фонду України в м.Бориславі Львівської області, у якому просить визнати протиправною бездіяльність управління пенсійного фонду України в м.Бориславі щодо нездійснення нарахування і належних виплат як «дитині війни»недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги за період з 17.12.2010р. по 01.06.2011р. за зобов»язання управління пенсійного фонду України в м. Бориславі нарахувати і виплатити їй недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу за період з 17.12.2010р. по 01.06.2011р.

Позивачка мотивує свої позовні вимоги тим, що вона є дитиною війни відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Відповідно до ст.6 вказаного закону вона має право на отримання державної соціальної допомоги, а саме підвищення до пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком. Проте відповідачем, всупереч вимогам Закону, їй відмовлено у нарахуванні належної їй, як дитині війни, соціальної державної допомоги у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком.

Ухвалою судді Бориславського міського суду від 24.06.2011р. при відкритті скороченого провадження позовні вимоги ОСОБА_1 поза межами строку звернення до адміністративного суду (за період з 01.12.2010 року  по 17.12.2010року) залишені без розгляду.

Відповідач управління пенсійного фонду України у м.Бориславі 04.07.2011 року  подав до суду письмове заперечення проти заявленого позову, в якому зазначив, що на законодавчому рівні не прийнято жодного нормативного акту на виконання вимог ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», не визначено за рахунок яких коштів і джерел, в якому порядку і яким чином обчислювати вказаний розмір за відсутності поняття «мінімальна пенсія за віком»як розрахункової величини. Зміни до Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік»у видаткову частину не внесені, тому кошти на виплату даних підвищень у 2008 році  були відсутні, та на даний час не передбачені, а тому вважають, що вимоги позивачки є безпідставними. Просять в позові відмовити.   

Розглянувши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 народилась 16.11.1934 року, згідно ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»є дитиною війни, про що має відмітку в пенсійному посвідченні №112943 від 16.11.1989р., перебуває на обліку у відповідача - в управлінні пенсійного фонду України у м.Бориславі Львівської області, тому на неї поширюється дія вказаного Закону.

Статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 % мінімальної пенсії за віком (у редакції станом на 2010-2011р.р.). Відповідно до ст.3 вказаного Закону: державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

У 2010 р. та станом на час розгляду вказаної адміністративної справи судом дія ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»зупинена не була і будь-які зміни до вказаної статті закону не вносилися.     

Проте, судом встановлено, що оспорюване позивачкою підвищення до пенсії як дитині війни з 01.10.2010р. по 01.04.2011р. безпідставно нараховувалося і виплачувалося в неповному обсязі, тому вимоги позивачки в цій частині є підставними.

На час виникнення спірних правовідносин та станом на час розгляду вказаної адміністративної справи судом розмір мінімальної пенсії за віком визначений лише ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне  пенсійне страхування»і згідно цієї норми мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність. Відповідно до ч.1 ст. 2 Закону України «Про прожитковий мінімум»від 15 липня 1999 року, прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.   

Суд вважає необґрунтованими доводи відповідача щодо застосування положення ч.3 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абз.1 ч.1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, -оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії, встановленої ст.46 Конституції України та права на отримання підвищення до пенсії, передбаченого ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Крім цього, відповідно до ч.7 ст.9 КАС України у   разі  відсутності  закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує  закон,   що регулює  подібні правовідносини (аналогія закону).

Таким чином,  суд вважає за можливе застосувати саме частину 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»для розрахунку зазначеного підвищення до пенсії дітям війни. Крім того, в цьому випадку мінімальний розмір пенсії за віком використовується не для визначення розміру будь-якої пенсії, а лише як розрахункова величина для визначення розміру щомісячної доплати до пенсії, передбаченої Законом України «Про соціальний захист дітей війни».

Також, суд не бере до уваги посилання відповідача на відсутність бюджетного фінансування передбачених Законом України «Про соціальний захист дітей війни»доплат до пенсії,  як на причину невиконання покладених на нього зобов’язань, оскільки реалізація особою права, що пов»язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кечко проти України»).   

Враховуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку про правомірність заявлених позовних вимог та їх задоволення.

На підставі вищенаведеного та  керуючись ст.ст. 8, 22, 46, 64 Конституції України,   ст.ст.9 ч.7, 11, 71, 86, 94, 158-163, 183-2, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, Законом України «Про соціальний захист дітей війни», ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», суд  –  

П О С Т А Н О В И В :

Позов задоволити.     

Визнати протиправною бездіяльність управління пенсійного фонду України в м.Бориславі Львівської області щодо ненарахування і невиплати ОСОБА_1 пенсії з урахуванням передбаченого ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»підвищення у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 17.12.2010р. по 01.06.2011р. включно.

Зобов»язати управління пенсійного фонду України в м.Бориславі Львівської області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії з 17.12.2010 року по 01.06.2011р. з врахуванням встановленого ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»підвищення у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, розмір якої встановлений ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування»та вже нарахованого та виплаченого підвищення до пенсії.

Постанова підлягає негайному виконанню.

Повернути ОСОБА_1 3 грн. 40 коп. оплаченого судового збору за рахунок коштів Державного бюджету України.   

Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана протягом десяти днів з дня отримання копії постанови до Львівського апеляційного адміністративного суду через Бориславський міський суд Львівської області з одночасним направленням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.   

          Суддя