ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Запорізької області
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23.01.08 Справа № 20/25/08
Суддя Гандюкова Л.П.
м. Запоріжжя |
За позовом Відкритого акціонерного товариства “Український графіт”, м.Запоріжжя
до Державного підприємства “Завод вуглець-вуглецевих композиційних матеріалів”, м.Запоріжжя
про стягнення суми 2855,46 грн.
Суддя Гандюкова Л.П.
Представники сторін:
Від позивача –Гуцуляк А.О. (довіреність №015/35 від 01.01.2007р.);
Від відповідача –Шостак О.М. (довіреність №08/04 від 08.01.2008р.);
СУТНІСТЬ СПОРУ:
Заявлений позов про стягнення з відповідача на користь позивача суми 2855,46 грн., з яких 2257,22 грн. – основний борг за договором №804/41194/04 від 18.10.2004р., 598,24 грн. –пеня.
Ухвалою господарського суду від 10.12.2007р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 20/25/08, судове засідання призначено на 23.01.2008р.
У судовому засіданні 23.01.2008р. за згодою представників сторін оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Позивач підтримує позовні вимоги, викладені у позовній заяві, та на підставі договору, ст.ст. 625,692,549,550 ЦК України, ст.ст.193 ГК України просить позов задовольнити.
Відповідач надав відзив, в якому позовні вимоги у розмірі 2257,22 грн. основного боргу визнав у повному обсязі. Пояснив, що борг виник у зв’язку з реалізацією плану досудової санації підприємства, в якому позивач був учасником. Рішення не було прийнято із-за кадрових змін у Міністерстві. Просить розглянути цю ситуація як форс –мажорну, не стягувати пеню. При цьому звертає увагу, що ст.551 ЦК України обмежує пеню подвійною обліковою ставкою НБУ.
Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін, суд
ВСТАНОВИВ:
18.10.2004 р. між Відкритим акціонерним товариством “Український графіт” (постачальник, позивач) та Державним підприємством “Завод вуглець-вуглецевих композиційних матеріалів” (споживач, відповідач) був укладений договір №804/41194/04 на поставку енергоресурсів абоненту, згідно з яким позивач зобов`язався постачати теплову енергію, а відповідач –оплачувати їх вартість за встановленими умовами цього договору (п.1.1).
Відповідно до п. 6.4 Договору, якими обумовлено порядок розрахунків, споживач зобов`язаний до 5-го числа місяця, наступного за розрахунковим, здійснити остаточний розрахунок за спожиту теплову енергію.
Із матеріалів справи слідує, що ВАТ “Український графіт” належно виконував умови договору щодо постачання відповідачу теплової енергії, поставив теплову енергію на суму 2257,22 грн., що підтверджується підписаними сторонами актами приймання-передачі за період з травня 2005р. по грудень 2006р.. Позивачем були виставлені рахунки №4345 на суму 92,10 грн., №43517 на суму 92,11 грн., №43520 на суму 189,43 грн., №43610 на суму 92,10 грн., №43635 на суму 92,10 грн., №43765 на суму 92,10 грн., №43863 на суму 92,10 грн.,№43967 на суму 92,10 грн.,№44210 на суму 92,10 грн., №44294 на суму 92,10 грн., №44396 на суму 92,10 грн., №44501 на суму 27,42 грн., №44625 на суму 127,42 грн., №44711 на суму 127,42 грн., №44817 на суму 127,42 грн., №44897 на суму 127,42 грн., №44983 на суму 127,42 грн., №45078 на суму 127,42 грн., №45150 на суму 127,42 грн., №45269 на суму 127,42 грн.
Проте, відповідач не здійснив оплату поставленої теплової енергії, внаслідок чого у нього виникла заборгованість у сумі 2257,22 грн.
04.04.2007р. на адресу відповідача була направлена претензія № 16/1134 щодо сплати поставленої теплової енергії. 01.08.2007р. між ВАТ “Український графіт” та ДП “Завод вуглець-вуглецевих композиційних матеріалів” був підписаний акт звірки взаємних розрахунків, в якому відповідач визнав наявну заборгованість.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ст.ст. 11, 509 ЦК України підставою виникнення цивільних прав і обов’язків (зобов’язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору є договір.
Відповідач не надав суду доказів виконання зобов’язання і перерахування позивачу заявленої суми основного боргу.
Таким чином, вимоги про стягнення суми 2257,22 грн. основного боргу є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Крім того, позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача пені в розмірі 598,24 грн. за період з 22.10.2006р. по 05.07.2007р. у розмірі 0,5% від вартості несплачених в строк енергоресурсів.
Пунктом 7.1 договору (з урахуванням протоколу розбіжностей) передбачено, що у випадку несвоєчасного здійснення оплати, споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,5% від несплаченої суми за кожен день прострочки, але не більше 100% основного боргу.
Відповідно до вимог Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” № 543/96-ВР від 22.11.1996р. платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Факт порушення зобов’язання відповідачем суд вважає доказаним, однак вимоги про стягнення пені підлягають задоволенню частково з урахуванням вимог вказаного закону, а також згідно з ч.6 ст.232 ГК України, якою встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано. Відповідно до ст.258 ЦК України до вимог про стягнення пені застосовується спеціальна скорочена позовна давність в один рік.
Як слідує із матеріалів справи, позивач звернувся до суду 05.12.2007р., тому має право нараховувати пеню на заборгованість по рахунку №45150 з 06.12.2006р. та по рахунку №45269 з 06.01.2007р. Враховуючи ці обставини, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в сумі 21,23 грн. (у розмірі подвійної облікової ставки НБУ).
На підставі викладеного, позовні вимоги задовольняються частково.
Вказані у відзиві відповідача обставини не є форс -мажорними, тому суд не вбачає підстав для звільнення відповідача від відповідальності за порушення грошового зобов’язання, у тому числі стягнення пені.
Згідно з ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Державного підприємства “Завод вуглець-вуглецевих композиційних матеріалів” (69600, м.Запоріжжя , Північне шосе, 31-А, МСП-982, п/р 26007976712507 в ЗФ ПУМБ м.Запоріжжя , МФО 313623, код ЄДРПОУ 24516317) на користь Відкритого акціонерного товариства “Український графіт” (69600, м.Запоріжжя, Північне шосе, 20, п/р 26008900301 в АБ “Металлург”, МФО 313582, код ЄДРПОУ 00196204) суму 2257 грн. 22 коп. основного боргу, суму 21 грн. 23 коп. пені, суму 81 грн. 39 коп. витрат на державне мито, суму 94 грн. 16 витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Суддя Л.П. Гандюкова
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання. Рішення підписано у повному обсязі 24..03 2008 р.