СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Ухвала
Іменем України
16 квітня 2008 року | Справа № 2-1/17883.1-2007 |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Латиніна О.А.,
суддів Фенько Т.П.,
Дугаренко О.В.,
секретар судового засідання Яресько О.В.
за участю представників сторін:
позивача: Лучінкін В.А.дов.б/н від 01.04.2008 року;
відповідача: Попкова Є.А. дов. № 02.9-2/109 від 06.02.2008 року;
третьої особи: (Ялтинська міська рада) - не з`явився;
третьої особи: (Фонд майна АР Крим) - Соловйова К.С. дов. № 01Д від 08.01.2008 року;
третьої особи: (КП "Ялтинське бюро технічної інвентаризації") - не з`явився;
третьої особи: (Кримська республіканська рятувально-водолазна служба) - Лунічкін В.А. - начальник Кримської республіканської рятувально-водолазної служби - паспорт ЕС 909434 від 12.01.1999 року;
розглянувши апеляційну скаргу товариства рятування на водах України на постанову господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Ковтун Л.О.) від 25.02.2008 у справі № 2-1/17883.1-2007
за позовом товариства рятування на водах України (вул. З. Гайдай, 3, оф. 256, м.Київ, 04212)
до виконавчого комітету Ялтинської міської ради (пл. Радянська, 1, м.Ялта, АР Крим, 98600)
3-ті особи:
1. Ялтинська міська рада (пл. Радянська, 1, м.Ялта, АР Крим, 98600)
2. Фонд майна Автономної Республіки Крим (вул. Севастопольська, 17, м.Сімферополь, 95015)
3. Комунальне підприємство "Ялтинське бюро технічної інвентаризації" (вул. Дзержинського, 4, м.Ялта, АР Крим, 98600)
4. Кримська республіканська рятувально-водолазна служба (пр. Перемоги, 82, м.Сімферополь, 95034)
про визнання нечинним рішення
ВСТАНОВИВ:
Товариство рятування на водах України звернулось до господарського суду АР Крим з позовом до виконавчого комітету Ялтинської міської ради про визнання нечинним рішення № 1400 від 28.09.2004 року „Про оформлення права власності на будівлю рятувальної станції по Парковому проїзду 15 в м. Ялта, на будівлю рятувальної станції по вул. Дражинського, 33а в м. Ялта та видачу свідоцтва про право власності”.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що майно, яке оскаржуваним рішенням визнано комунальною власністю, відноситься до майна державної власності, про що свідчить свідоцтво Фонду майна АР Крим від 05.10.1998 року № 96 „Про постановку на облік майна”, відповідно до якого Кримська республіканська рятувально-водолазна служба відноситься до державного майна та знаходиться в управлінні Товариства рятування на водах України.
Ухвалою господарського суду АР Крим від 19.09.2006 року провадження у справі № 2-29/14067-2006А було закрито з тих підстав, що має місце рішення господарського суду АР Крим від 26.07.2005 року у справі № 2-20/8716-2005 між тими ж сторонами та про той же предмет спору, яким у задоволенні позову про визнання недійсним рішення виконавчого комітету Ялтинської міської ради № 1400 від 28.09.2004 року відмовлено.
Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 21.11.2006 року ухвалу господарського суду АР Крим від 19.09.2006 року у справі № 2-29/14067-2006А залишено без змін.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 11.10.2007 року ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 21.11.2006 року та ухвалу господарського суду АР Крим від 19.09.2006 року у справі № 2-29/14067-2006А скасовано, справу передано до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Скасовуючи судові акти судів першої та апеляційної інстанції Вищий адміністративний суд України зазначив, що у справі № 2-20/8716-2005 та у даній справі є різними позивачі, у зв’язку з чим, підстави для закриття провадження з тих підстав, що даний спір є вже вирішеним відсутні.
Постановою господарського суду АР Крим від 25.02.2008 року у справі № 2-1/17883.1-2007А (2-29/14067-2006) у задоволенні позову Товариства рятування на водах України до виконавчого комітету Ялтинської міської ради про визнання нечинним рішення № 1400 від 28.09.2004 року „Про оформлення права власності на будівлю рятувальної станції по Парковому проїзду 15 в м. Ялта, на будівлю рятувальної станції по вул. Дражинського, 33а в м. Ялта та вдачу свідоцтва про право власності” відмовлено.
При прийнятті постанови суд першої інстанції прийшов до висновку про недоведеність позивачем обґрунтованості позовних вимог та не підтвердження належними доказами факту віднесення спірного майна до державної власності.
Не погодившись з постановою господарського суду АР Крим, Товариство рятування на водах України звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати, як винесену при неповному дослідженні фактичних обставин справи, позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Позивач в апеляційній скарзі посилається на Постанову Ради Міністрів УРСР від 25.07.1988 року № 199, Розпорядження голови Ради Міністрів УСРС № 472-р від 02.11.1988 року, Постанову Президії Центральної ради республіканського товариства рятування на водах УРСР від 03.11.1988 року, акт приймання-передачі рятувальної служби Міністерства житлово-комунального господарства УРСР Республіканському товариству рятування на водах Української РСР від 22.02.1989 року, які, на його думку, підтверджують факт знаходження спірного майна у державній власності. Позивач також вважає, що рішення господарського суду АР Крим від 26.07.2005 року у справі № 2-20/8716-2005 преюдиціального значення не має, у зв’язку з чим, прийняття його до уваги є безпідставним.
Представник відповідача у судовому засіданні з доводами апеляційної скарги не погодився, надав відзив на апеляційну скаргу, в якому вважає оскаржувану постанову суду першої інстанції законною та обґрунтованою.
Представники третіх осіб: Ялтинської міської ради та Комунального підприємства „Ялтинське бюро технічної інвентаризації” у судове засідання не з`явились, причину неявки не повідомили, хоча про час та місце слухання справи сповіщались належним чином ухвалами та повістками від 07.04.2008 року. Факт належного сповіщення підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень. Клопотань про відкладення розгляду апеляційної скарги не надходило. За таких обставин, судова колегія визнала можливим розглянути справу за відсутності представників зазначених осіб.
З причини відрядження судді Антонової І.В., на підставі розпорядження в.о. голови Севастопольського апеляційного господарського суду, у складі судової колегії було здійснено заміну на суддю Фенько Т.П.
Переглянувши постанову суду першої інстанції в порядку статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, вислухавши пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін та третіх осіб, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваної постанови суду першої інстанції виходячи з наступного.
28.09.2004 року виконавчим комітетом Ялтинської міської ради було прийнято рішення №1400 „Про оформлення права власності на будівлю рятувальної станції по Парковому проїзду 15 в м. Ялта, на будівлю рятувальної станції по вул. Дражинського, 33а в м. Ялта та видачу свідоцтва про право власності”.
Відповідно до вказаного рішення було вирішено оформити право власності за Ялтинською міською радою на будівлі рятувальної станції по Парковому проїзду 15 в м. Ялта: Літера „А” - рятувальна станція 1960 року побудови площею 282,8 кв.м.; Літера „Б” компресорна площею 59,1 кв.м.; Літера „В” елінг площею 143,8 кв.м.; Літера „Г” площею 47.1 кв.м.; Літера „Д” склад паливно-мастильних матеріалів площею 14,5 кв.м.; Літера „Е”, „М”, сараї - Літери „Ж”, „Н”, „Л”, уборна - Літера „К”.
Крім того, було вирішено оформити право власності за Ялтинською міською радою на будівлю рятувальної станції по вул. Дражинського, 33а в м. Ялта: Літера „А” рятувальна станція 1980 року побудови площею 162,8 кв.м., Літера „Б” майстерня 1980 року побудови площею 6,4 кв.м., навіси на ділянці Літери „В”, „З”, „Д”, склад паливно-мастильних матеріалів - Літера „Г”, уборна Літера „Е”; літній душ - Літера „Ж”.
Надаючи правову оцінку вказаному рішенню судова колегія виходить з наступного.
Рішенням Ради Міністрів Української РСР від 25.07.1988 року № 199 було створено Кримську Республіканську рятувально-водолазну службу, яку засновано на державній формі власності та яка є бюджетною організацією.
Розпорядженням Ради Міністрів Української РСР від 02.11.1988 року № 472-р було вирішено передати від Мінжитлокомунгоспу УРСР до Товариства організацій рятувальної служби організації рятувальної служби на воді.
03.11.1988 року Президією Центральної ради республіканського товариства рятування на водах УРСР було постановлено про прийняття безкоштовно від Міністерства житлово-комунального господарства УРСР рятувальної служби, станцій і постів, маневрово-пошукових груп з їх штатною чисельністю робочих та службовців, фондами заробітної плати, складськими та підсобними приміщеннями, майном та іншими матеріальними цінностями, а також грошовими коштами та матеріальними фондами станом на 01 вересня 1988 року.
Згідно з актом приймання-передачі рятувальної служби Міністерства житлово-комунального господарства УРСР Республіканському товариству рятування на водах Української РСР від 22.02.1989 року, Міністерство житлово-комунального господарства УРСР передало, а Республіканське товариство рятування на водах Української РСР прийняло рятувальні служби з їх штатною чисельністю, фондами заробітної плати, будівлями та спорудами, майном та іншими матеріальними цінностями.
Відповідно до частини 1 статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Частиною 1 статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Дослідивши свідоцтво № 96 від 05.10.1998 року „Про постановку на облік майна”, видане Фондом майна АР Крим, на яке посилається позивач та Фонд майна АР Крим в обґрунтування обставин, викладених у позовній заяві, судовою колегією встановлено, що з наданого свідоцтва не вбачається головного факту - яке саме державне майно ставиться на облік та яким чином саме Товариство рятування на водах України має права на дане майно.
При цьому, судом першої інстанції вірно звернено увагу на Статут Товариства рятування на водах України (затвердженому на III з`їзді Товариства рятування на водах України від 06.05.1980 року) відповідно до якого товариство є громадською всеукраїнською організацією, яка об'єднує громадян України а основі добровільності, спільності інтересів.
Відповідно до розділу 5.1 Статуту товариства рятування на водах України, кошти Товрядводу України формуються за рахунок індивідуальних членських внесків, колективних членських внесків, надходжень від господарської діяльності, створених Товрядводом України госпрозрахункових організацій, підприємств добровільних благодійних пожертвувань та інших внесків громадян, установ та організацій, госпрозрахункової діяльності рятувально-водолазної служби та інших надходжень, що не заборонені законом.
Згідно з частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Судова колегія погоджується з висновком господарського суду АР Крим про те, що Товариство рятування на водах України не являється правонаступником Республіканського товариства рятування на водах, оскільки зазначене не підтверджується жодним документом з наданих сторонами до матеріалів справи, зокрема, Статутом Товрядводу України.
У зв’язку з цим, суд апеляційної інстанції звертає увагу на пункт 10 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 12.09.1996 року „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із створенням, реорганізацією і ліквідацією підприємств”, в якому зазначено, що вирішуючи питання про правонаступництво, судам необхідно брати до уваги, що запис в статутних документах про правонаступництво має істотне значення при визнанні правонаступництва, а також істотне значення мають фактично здійснені організаційно-економічні перетворення, з якими чинне законодавство зв'язує перехід майнових прав і обов'язків, а саме: рішення власника, підписання передавального або розподільчого акту або балансу.
Судова колегія не заперечує проти того, що, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 14.04.1994 року № 238 „Про розмежування державного майна України між загальнодержавною власністю та власністю Республіки Крим”, об’єкти нерухомого майна Товрядводу України є державною власністю України. Однак, у даному випадку позивачем належним чином не доведено факту знаходження спірного майна в його власності.
Згідно з частиною 1 статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Дослідивши обставини справи в їх сукупності, судовою колегією встановлено, що в провадженні господарського суду АР Крим знаходилась справа № 2-20/8716-2005 за позовом Кримської Республіканської рятувально-водолазної служби до виконавчого комітету Ялтинської міської ради та до КП „Ялтинське бюро технічної інвентаризації” про визнання недійсним рішення № 1400 від 28.09.2004 року, визнання недійсним свідоцтва про право власності.
Так, рішенням господарського суду АР Крим від 26.07.2005 року у справі № 2-20/8716-2005 у задоволенні позову Кримської Республіканської рятувально-водолазної служби до виконавчого комітету Ялтинської міської ради, до КП „Ялтинське бюро технічної інвентаризації” про визнання недійсним рішення № 1400 від 28.09.2004 року відмовлено. Провадження у справі в частині позову про визнання недійсним свідоцтва про право власності припинено. Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 16.01.2006 року зазначене рішення господарського суду АР Крим від 26.07.2005 року залишено без змін.
Частиною 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
У даному випадку наведені судові акти носять преюдиціальний характер, оскільки ними було спростовані доводи позивача про те, що реєстрація спірного майна, оформленого за Ялтинською міською радою, має своїми насідками порушення прав та охоронюваних законом інтересів Кримської республіканської рятувально-водолазної служби як юридичної особи, в оперативному управлінні якої знаходиться передане їй нерухоме майно державної форми власності.
Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно з частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Наявні у справі матеріали надають суду апеляційної інстанції погодитись з висновком господарського суду АР Крим про те, що оскаржуваним рішенням виконавчого комітету Ялтинської міської ради права та законні інтереси позивача не порушуються.
Дослідивши обставини справи судова колегія приходить до висновку, що оспорюване рішення було прийнято виконавчим комітетом Ялтинської міської ради в межах повноважень, наданих йому статтею 30 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні”.
Відповідно до статті 200 Кодексу Адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду –без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 199 п.1, 200, 205, 206, Кодексу адміністративного судочинства України, суд
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу Товариства рятування на водах України залишити без задоволення.
Постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 25 лютого 2008 року у справі № 2-1/17883.1-2008А залишити без змін.
Суд апеляційної інстанції роз`яснює сторонам у справі, що відповідно до пункту 5 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення.
Ухвалу суду апеляційної інстанції може бути оскаржено в порядку та строки, передбачені статтями 211, 212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя О.А.Латинін
Судді Т.П. Фенько
О.В. Дугаренко