Справа № 22Ц-3513/11Головуючий в суді першої інстанції:БОРИСЮК І.Е.
Категорія: 51 Доповідач: Чорний В. І.
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30.12.2011 м. Вінниця
колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Вінницької області в складі :
Головуючого : Чорного В.І.
Суддів : Зайцева А.Ю., Оніщука В.В.,
при секретарі : Ковальчук О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Ленінського районного суду м.Вінниці від 24.10.2011 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ФОП ОСОБА_3 про стягнення невиплаченої заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди,-
в с т а н о в и л а :
В березні 2011 року ОСОБА_2 звернулася в суд з позовом до СПД ОСОБА_3 про стягнення невиплаченої заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку і моральної шкоди та просила стягнути з відповідача на її користь не отриману заробітну плату, середній заробіток за час затримки розрахунку та моральну шкоду на загальну суму 7057, 87 грн.
Додатковими заявами ОСОБА_2 позовні вимоги було збільшено на загальну суму 18 107, 47грн.
Рішенням Ленінського районного суду м.Вінниці від 24.10.2011 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково та постановлено стягнути з СПД ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 заробітну плату за період з 01.01.2011 року по 17.02.2011 року в сумі 1 793,75грн. В задоволені решти позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати, посилаючись на неповне з’ясування обставин справи та порушення норм матеріального і процесуального права.
Розглянувши матеріали справи, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 117 КЗпП в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір
підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Відмовляючи ОСОБА_2 у задоволенні позовних вимог про стягнення компенсації середнього заробітку за період затримки розрахунку при звільненні, суд виходив із того, що вини відповідача в порушенні строків розрахунку немає.
Проте, такий висновок не може бути визнаний обгрунтованим, оскільки будь-яких доказів поважності причин несвоєчасного розрахунку відповідач не надав, а заперечення його представника щодо підстав для звільнення від відповідальності за ст. 117 КЗпП зводяться до порушення позивачем строку отримання заробітної плати.
Суд не врахував роз’яснень Пленуму Верховного Суду України, які містяться у п.20 постанови від 24 грудня 1999 року №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», відповідно до якого, встановивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв’язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі-наступного дня після пред’явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини.
Судом встановлено, що з ОСОБА_2 не проведено розрахунок відповідачем по заробітній платі за період з 01 січня 2011 року по 17 лютого 2011 року(день звільнення) в сумі 1793грн.15коп., яка була нарахована роботодавцем, про що свідчить відомість на виплату грошей за січень 2011 року та лютий 2011 року (а.с. 54,55)
Згідно довідки про участь у навчально- екзаменаційній сесії ОСОБА_2 брала участь у навчально-екзаменаційній сесії з 31.01.2011 року по 26.02.2011 року.
Відповідно до запису у трудовій книжці, що ОСОБА_4 17.02.2011 року звільнена з роботи за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП, трудовий договір знято з реєстрації 21.02.2011 року Лівобережним МРЦЗ в м.Вінниці (а.с.3, 35-36).
Із пояснень представника відповідача та заперечень на позовну заяву вбачається, що відповідач мав намір звільнити позивача за прогул без поважних причин. На вимогу відповідача, позивачка ОСОБА_2 в присутності останнього розірвала трудовий договір в Лівобережному міжрайонному центрі зайнятості м.Вінниці.
В день звільнення 17 лютого 2011 року й 21 лютого 2011 року коли отримувала трудову книжку на звернення до відповідача з вимогою про розрахунок з невідомих для неї причин ОСОБА_2 було відмовлено. Також спірне питання до подачі позовної заяви не було вирішено з участю адвоката.
Пояснення позивача ОСОБА_2 знайшли своє відображення в поясненнях свідка ОСОБА_5
Тому висновок суду, що відповідачем не було порушено строки і порядок проведення розрахунку з позивачем, вина відповідача відсутня щодо затримки в проведенні розрахунку, відповідно й відсутні підстави щодо стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час затримки вважається не обґрунтованим.
За правилами ст. 116 КЗпП України При звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
Днем звернення та днем отримання трудової книжки можна вважати днем пред’явлення ОСОБА_2 вимоги про розрахунок, передбаченої ст. 116 КЗпП України.
Тому не проведення відповідачем розрахунку на наступний день після пред’явлення вимоги про розрахунок є підставою для застосування відповідальності, передбаченої ст..117 КЗпП України.
При обчисленні середньої заробітної плати, відповідно до п.10 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100 (зі змінами) середня заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом останніх двох місяців робочі календарні дні на кількість цих робочих днів.
Згідно довідки СПД ОСОБА_3 заробітна плата за грудень 2010 року складає 935 грн., за січень 2011 року складає 955 грн., тому середня заробітна плата позивача за один день складає 30,43грн.(а.с. 31).
Відповідач затримав виплату заробітної плати позивачці за період з 22 лютого по 27 липня 2011 року (день письмового повідомлення про необхідність отримання заробітної плати), отже, середній заробіток, що підлягає стягненню складає 4747,08грн.(30,43х156).
Згідно ст. 309 ЦПК України Підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права, а також розгляд і
вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні рішення судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, що викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглядав справу. Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не
поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права можуть бути підставою
для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до
неправильного вирішення справи.
Виходячи з вище викладеного, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового про задоволення позовних вимог в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку.
Керуючись ст. ст. 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів ,-
в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Ленінського районного суду м.Вінниці від 24.10.2011 року в частині відмови про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку скасувати і в цій частині ухвалити нове рішення, яким стягнути з СПД ОСОБА_3 (код НОМЕР_1), зареєстрованого в АДРЕСА_1 місце здійснення діяльності: АДРЕСА_2 на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період 22 лютого 2011 року по 27 липня 2011 року в сумі 4747, 08грн.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Судді: