ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Запорізької області
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12.03.08 Справа № 6/456/07
Суддя
За позовом Державного підприємства “Придніпровська залізниця” м. Дніпропетровськ
До Відкритого акціонерного товариства ”Запорізький металургійний комбінат” “Запоріжсталь” м. Запоріжжя
Про стягнення 2 223 грн. 44 коп.
Суддя Місюра Л.С.
За участю представників :
Від позивача: Шамрай С.В. –дов. № 47 от 01.01.2008р.
Від відповідача: Ткаченко Л.Л. –дор. № 20/3 от 04.01.2008р., Омельянович Р.А. –дор. № 20-554 выд 20.12.2007р.
Розглянувши матеріали справи за позовом Державного підприємства “Придніпровська залізниця” м. Дніпропетровськ до Відкритого акціонерного товариства ”Запорізький металургійний комбінат” “Запоріжсталь” м. Запоріжжя про стягнення 2 223 грн. 44 коп., суддя ,
В С Т А Н О В И В:
Позивач просить стягнути з відповідача плату за користування вагонами в сумі 2 223 грн. 44 коп.
Відповідач позов не визнав з наступних підстав: залізниця в позові посилається на статтю 119 Статуту залізниць України, тому, що плата за користування вагонами стягується з вантажовідправників, вантажоодержувачів у разі затримки вагонів (контейнерів), пов'язаної з митним оформленням. Однак, при цьому не враховуються різні умови перевезення імпортних вантажів та експортних вантажів, які зазначені в Правилах приймання вантажів до перевезення і Правилах видачі вантажів. Залізниця не враховує в сукупності норми Митного кодексу, які пов'язані з Правилами видачі вантажів, Правилами приймання вантажів до перевезення, норми Порядку взаємодії митних органів і залізниць України, Порядку взаємодії Запорізької митниці і Запорізької дирекції залізничних перевезень Придніпровської залізниці при переміщенні через митний кордон України товарів (вантажів) у вантажних залізничних поїздах, в яких йдеться про умови перевезення під митним контролем імпортних та експортних вантажів. В даному випадку розглядається не затримка вагонів, а видача імпортних вантажів, пов'язана з виконанням залізницею свого зобов'язання доставити імпортні вантажі, які знаходяться під митним контролем, у митницю призначення відповідно до ст.142 Митного кодексу. Стаття 43 Митного кодексу України регламентує тривалість перебування вантажів під митним контролем. В пункті 1.1 Порядку зазначено, що цей Порядок розроблено з метою узгодження дій посадових осіб Запорізької митниці і Запорізької дирекції залізничних перевезень Придніпровської залізниці, визначення їх прав, функціональних обов'язків і відповідальності під час проведення ними операцій з контролю й оформлення вантажів, що переміщуються через митний кордон України залізничними вантажними поїздами. Згідно з Порядком, перевізник - це залізниця, яка бере участь у переміщенні вантажів і несе відповідальність відповідно до законодавства України за доставку цих вантажів зі станції (митниці) відправлення на станцію (митницю) призначення. Залізниця не спростовує той факт, що станція призначення може видати вантаж вантажоодержувачу тільки після того, як документи будуть оформлені в митному органі належним чином, але не враховує, що плата за користування вагонами (п.13 Правил користування вагонами і контейнерами) стягується з вантажовласника у всіх випадках, крім тих, які залежать від залізниці. Вагони з імпортними вантажами знаходились на станції Запоріжжя-Ліве в очікуванні виконання залізницею своїх зобов'язань - доставити вантаж, який знаходиться під митним контролем, у митницю призначення. Згідно ст.23 Статуту, у разі проведення митного контролю, дата видачі вантажу ставиться після закінчення митних операцій. Згідно з п.5.6 Правил оформлення перевізних документів, у разі перевезення вантажів під митним контролем накладна видається одержувачу після відповідного митного оформлення. У зв'язку з різними датами введення нормативно-правових актів в дію (Статут залізниць - 1998 р., Правила перевезень - 2000-2002 р. р., Митний кодекс - 2004 р.), в кожному з них йдеться посилання на техносхему, якою визначаються і порядок, і терміни проведення митного контролю (імпортних і експортних вантажів). Згідно зі статтею 140 Митного кодексу України, порядок і терміни проведення митного контролю оговорюються технологічними схемами. Технологічною схемою (Порядок взаємодії Запорізької митниці і Запорізької дирекції залізничних перевезень) в даному випадку оговорений порядок проведення митного контролю, а не терміни його проведення. Згідно з пунктом 3.1 Порядку, транспортні засоби з вантажем, що прибули на станцію призначення й перебувають під митним контролем, розміщуються на коліях станції й перебувають під охороною залізниці. Згідно з пунктом 2.12 Порядку, відповідальним за порушення митних правил є начальник станції. Пунктом 3.6 Порядку забороняється видача вантажів, зазначених у п.3.1, цього Порядку з місць загального користування до закінчення митного оформлення. В цьому ж пункті зазначено, що в окремих випадках допускається подача таких вантажів за умови перебування їх під охороною за зверненням вантажоодержувача. Але така процедура лише допускається і вантажоодержувачі не зобов'язані її застосовувати. У відповідності із статтею 83 Митного кодексу України комбінатом приймаються на під'їзні колії з дозволу митниці навалочні сипучі вантажі, які регулярно переміщуються через митний кордон України від одних і тих самих відправників по періодичній митній декларації, тобто без затримки. Згідно зі статтями 87, 88, 113 Митного кодексу України, перевізник сприяє; митним органам у здійсненні митних процедур, а декларування вантажів є обов'язком декларанта, тобто комбінату. Однак, для здійснення декларування вантажів необхідно визначити обов'язкові види контролю і їх проведення згідно з вимогами статті 27 Митного кодексу України (санітарно-епідеміологічний, фітосанітарний, екологічний, радіологічний та інші). У разі присутності у пункті пропуску через державний кордон необхідних служб, або, якщо ці види контролю є на шляху прямування вантажів (такі, як радіологічний контроль), то в пункті призначення ці види контролю вже не повинні здійснюватися. Тобто, на ці вантажі вантажоодержувач може одразу надавати митну декларацію в митний орган призначення, який у відповідності до статті 78 Митного кодексу здійснює митне оформлення за одну добу. У разі відсутності в пункті пропуску через державний кордон необхідних служб, посадова особа митниці робить відмітку в накладній та супровідних документах про необхідність здійснення відповідного виду контролю в пункті призначення. Отже, з незалежних від вантажоодержувача причин (ці контролюючі служби не працюють у суботу, неділю та святкові дні), він позбавлений можливості своєчасно здійснити декларування вантажів, які знаходяться під митним контролем. Згідно із статтею 142 Митного кодексу України залізниця несе відповідальність за втрату або неналежну доставку вантажів, які знаходяться під митним контролем, в митницю призначення. Пунктом 2.2 Положення при здійсненні перевезень залізничним транспортом залізниці встановлюється строк доставки вантажу з митниці відправлення в митницю призначення 10 діб, максимальний - 20 діб. Цей термін зазначається у внутрішніх транзитних документах, згідно з якими залізниця несе відповідальність за ст.ст. 331, 332, 336, 337, 338 Митного кодексу. Посилання залізниці на статтю 44 Митного кодексу України в частині того, що документи передаються митним органам через три години безпідставне, тому що цей пункт стосується залізниці і тільки вантажів у пунктах пропуску через державний кордон України. Це підтверджується ст.143 Митного кодексу України. У відповідності із статтею 121 Статуту вантажоодержувач звільняється від плати за користування у випадках, передбачених Правилами. Згідно з пунктом 7 Правил видачі вантажів, видача імпортних вантажів здійснюється після митного оформлення. Перевізні документи на станціях, де підрозділи митних органів відсутні, передаються одержувачу для передачі в митні органи тимчасово. У разі невідповідності печаток наданим раніше зразкам видача вантажів затримується до одержання дозволу митного органу. Пунктом 8 Правил видачі вантажів передбачено, що датою фактичної видачі вантажу вважається дата його вивозу з території станції в разі вивантаження засобами залізниці або дата подачі вагону під вивантаження, якщо воно здійснюється одержувачем на місцях загального або не загального користування. Таким чином, у залізниці немає підстав для нарахування плати за користування вагонами за час знаходження вантажу під митним контролем на станції Запоріжжя-Ліве в очікуванні його видачі. Посилання залізниці на відсутність митних органів на станціях призначення не звільняє її від виконання свого зобов'язання доставити вантаж в митницю призначення. Просить позивачу в позові відмовити.
За клопотанням сторін був продовжений строк вирішення спору, розгляд справи двічі відкладався.
12.03.2008р. розгляд справи продовжено та прийнято рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача суддя вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав:
У травні –червні 2007р. позивач нарахував відповідачу плату за користування вагонами на станції Запоріжжя –Ліве, які простояли на шляхах станції через затримку, зв’язану з митним оформленням, що підтверджується актами загальної форми: № 8904 від 12.05.07 р., № 8817 від 29.04.07 р., № 8866 від 05.05.07 р., № 8914 від 14.05.07 р., № 3937 від 17.05.07 р., № 8949 від 18.05.07 р. № 11783 від 07.06.07 р., № 11895 від 24.06.07 р., № 14424 від 25.06.07 р., № 11891 від 24.06.07 р., № 11899 від 24.06.07 р.
Відповідно до статті 119 Статуту залізниць України, за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під’їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами –суб’єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та звільнення вантажовідправника від зазначеної плати у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами.
Зазначена плата стягується також з вантажовідправників, вантажоодержувачів у разі затримки вагонів (контейнерів), пов’язаної з митним оформленням.
Тобто, вказана стаття Статуту залізниць України чітко визнає, що у разі затримки вагонів (контейнерів), пов’язаної з митним оформленням, плата за користування вагонами і контейнерами стягується з вантажовідправників, вантажоодержувачів.
Вказана стаття Статуту залізниць України не передбачає ні яких винятків ні для кого, та ні в будь –яких випадках.
Згідно зі статтею 125 Статуту залізниць України, після прибуття на станцію призначення вантажу всю відповідальність перед залізницею щодо цього перевезення несе одержувач.
Відповідачу була нарахована плата за користування вагонами в розмірі 2 223 грн. 44 коп., що підтверджується відомостями плати за користування вагонами: № 05050134, № 10050139, № 14050144, № 17050147, № 20050150, № 11060423, № 15060474, № 23060575, № 25060596, № 26060611, № 26060610, № 30060680.
Відомості плати за користування вагонами підписані відповідачем з зауваженнями.
Слід відмітити, що позивач та відповідач замість Пам’яток про користування вагонами оформляли Відомості, згідно з пунктом 14 договору про експлуатацію залізничної під’їзної колії ВАТ “Запоріжсталь”, яка примикає до станції Запоріжжя –Ліве Придніпровської залізниці № ПР/МД-03-3/1/НЮ 1438/20/2003/1084 від 15.04.2003р.
Розрахунок плати виконаний згідно з Додатком до Розпорядження Кабінету Міністрів України № 760 –р від 08.10.2004р.
В даному випадку на станції Запоріжжя –Ліве відсутній підрозділ митного органу.
Відповідно до пункту 7 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000р., вантаж разом з накладною видається на станції призначення одержувачу, зазначеному в накладній.
На станціях, де підрозділи митних органів відсутні, перевізні документи для оформлення в митниці тимчасово передаються працівниками станції одержувачу під розписку в спеціальної книжці, я якій фіксується дата й час одержання документів, а також зобов’язання одержувача передати перевізні документи в митний орган і повернути їх станції.
Представник відповідача в судовому засіданні пояснив, що позивач своєчасно надав відповідачу перевізні документи для оформлення в митниці .
Пункт 16 Правил користування вагонами і контейнерами передбачає, що вантажовласник звільняється від плати за користування вагонами і контейнерами:
а) якщо затримка вагонів або контейнерів виникла через стихійне лихо, що спричинило припинення руху на залізничних під'їзних коліях, а також через стихійне лихо або аварію на підприємстві, внаслідок яких згідно з чинними положеннями заборонено виконувати вантажні роботи;
б) у разі подання локомотивом залізниці вагонів і контейнерів на фронти навантаження (вивантаження) у кількості, що перевищує їх максимальну переробну спроможність. Вказана максимальна переробна спроможність визначається за договором між залізницею і вантажовласником;
в) у разі затримки прийняття залізницею вагонів, які пред'явлено їй до здачі, з причин, що залежать від залізниці. Час такої затримки зазначається у графі "Примітки" Пам'ятки користування вагонами (контейнерами), цей час виключається із загального часу користування вагонами (контейнерами).
Причина звільнення від плати за користування вагонами і контейнерами зазначається у графі "Примітки" відомості плати за користування вагонами (контейнерами).
Як вбачається з пункту 16 Правил користування вагонами і контейнерами, у разі затримки вагонів, пов’язаної з митним оформленням, вантажовласник не звільняється від плати.
Згідно зі статтею 27 Митного кодексу України, товари, що переміщуються через митний кордон України, крім митного контролю можуть підлягати санітарно-епідеміологічному, ветеринарному, фітосанітарному, радіологічному, екологічному контролю та контролю за переміщенням культурних цінностей. Митні органи взаємодіють з органами державної влади, що здійснюють зазначені види контролю, в порядку, встановленому законодавством України.
Митне оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, завершується тільки після здійснення встановлених законодавством України необхідних для цього товару видів контролю, зазначених у частині першій цієї статті.
Згідно зі статтею 44 Митного кодексу України, товари, що переміщуються через митний кордон України, разом з їх упаковкою та маркуванням, транспортні засоби, якими вони переміщуються через митний кордон, а також документи на ці товари і транспортні засоби пред'являються для контролю митним органам у незмінному стані в пунктах пропуску через митний кордон України та в інших місцях митної території України, встановлених митними органами для здійснення митного контролю та оформлення, не пізніше ніж через три години після прибуття зазначених товарів і транспортних засобів у пункт пропуску або таке місце.
Встановлений у частині першій цієї статті строк, як виняток, може збільшуватися у порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до статей 87 та 88 Митного кодексу України декларантами можуть бути підприємства або громадяни, яким належать товари і транспортні засоби, що переміщуються через митний кордон України, або уповноважені ними митні брокери (посередники).
Декларант виконує всі обов'язки і несе у повному обсязі відповідальність, передбачену цим Кодексом, незалежно від того, чи він є власником товарів і транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон України, митним брокером чи іншою уповноваженою особою.
Декларант зобов'язаний:
- здійснити декларування товарів і транспортних засобів відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом;
- на вимогу митного органу пред'явити товари і транспортні засоби для митного контролю і митного оформлення;
- надати митному органу передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних процедур;
сплатити податки і збори.
Відповідно до статті 43 Митного кодексу України, товари і транспортні засоби перебувають під митним контролем з моменту його початку і до закінчення згідно з заявленим митним режимом.
У разі ввезення на митну територію України товарів і транспортних засобів митний контроль розпочинається з моменту перетинання ними митного кордону України.
Тривалість перебування товарів і транспортних засобів під митним контролем на території зони митного контролю у пункті пропуску на митному кордоні України встановлюється відповідно до технологічної схеми пропуску через митний кордон осіб, товарів і транспортних засобів.
Митний контроль закінчується: у разі ввезення на митну територію України - після здійснення у повному обсязі митного оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України.
Статтею 140 Митного кодексу України передбачено, що порядок та строки проведення митного контролю на залізничному транспорті визначаються спільними технологічними схемами, які затверджуються начальниками залізничних станцій, керівниками митних органів та органів охорони державного кордону України.
Зі статей 43 та 140 Митного кодексу України вбачається, що спільними технологічними схемами визначаються тривалість перебування товарів і транспортних засобів під митним контролем та порядок та строки проведення митного контролю. При цьому, технологічними схемами не передбачено, що вантажоодержувачі звільняються від плати у разі затримки вагонів (контейнерів), пов’язаної з митним оформленням.
Стаття 141 Митного кодексу України дійсно передбачає, що працівники залізничної станції подають до митного органу: передатну відомість (багажний список); залізничні накладні; інші документи, передбачені цим Кодексом, міжнародними договорами України, укладеними в установленому законом порядку, та іншими законами України. Однак, як вказано в цій статті, ці документи працівники залізничної станції подають до митного органу лише в випадку надходженні товарів до митного контролю. В даному випадку товари не надходили до митного контролю.
Більш того, як вже було вказано вище, пунктом 7 Правил видачі вантажів, передбачено, що на станціях, де підрозділи митних органів відсутні, перевізні документи для оформлення в митниці тимчасово передаються працівниками станції одержувачу під розписку в спеціальної книжці, я якій фіксується дата й час одержання документів, а також зобов’язання одержувача передати перевізні документи в митний орган і повернути їх станції.
Тобто, пунктом 7 Правил видачі вантажів передбачено виняток з загального правила.
Пунктом 3.1 Порядку взаємодії Запорізької митниці і Запорізької дирекції залізничних перевезень Придніпровської залізниці при переміщенні через митний кордон України товарів (вантажів) у вантажних залізних поїздах, затвердженого наказом № 336/167 від 02.08.2004р., передбачено, що транспортні засоби з товаром (вантажем), що прибули на станцію призначення й перебувають під митним контролем, розміщуються на коліях станції та перебувають під охороною залізниці. Позивач не оспорює, що вантаж знаходився під охороною залізниці.
Пунктами 3.6 та 3.12 Порядку взаємодії митних органів і залізниць України під час переміщення через митний кордон України товарів (вантажів) залізничними вантажними поїздами , затвердженому наказом Державної митної служби України та Міністерства транспорту України № 231/174 від 30.03.2001р. (у редакції наказу Державної митної служби України та Міністерства транспорту України від 28.05.2004р. № 399/442) передбачено, що на прохання вантажоодержувача митне оформлення товарів (вантажів) у повному обсязі може здійснюватися безпосередньо в митниці відправлення в порядку, установленому в розділі 4 Положення про порядок здійснення контролю за доставкою вантажів у митниці призначення, затвердженого наказом Державної митної служби України від 08.12.1998р. № 771.
Забороняється видача товарів (вантажів), зазначених у пункті 3.10 цього Порядку, з місць загального користування до закінчення митного оформлення, крім зазначених у цьому пункті випадків.
Допускається подача транспортних засобів з товарами (вантажами) на під’їзні колії без проставлення на перевізних документах підпису й відбитків особистої номерної печатки посадової особи митниці призначення за умови перебування цих товарів (вантажів) під охороною за зверненням вантажоодержувача.
Тобто, з вищевикладеного вбачається, що за зверненням вантажоодержувача залізниця може видати відповідачу вантаж до митного оформлення.
Така ж позиція міститься і в пункті 3.6 Порядку взаємодій Запорізької митниці ті Запорізької дирекції залізничних перевезень Придніпровської залізниці при переміщенні через митний кордон України товарів (вантажів) у вантажних залізничних поїздах, затвердженого Наказом Державної митної служби України та Дніпровської регіональної митниці № 336/167 від 02.08.2004р.
Однак, відповідач з таким зверненням до позивача не звертається.
Посилання відповідача на Митний кодекс України не обґрунтоване, оскільки кодекс передбачає випадки, коли вантаж поступає на станції, на території яких знаходяться підрозділи митних органів. В даному випадку на станції Запоріжжя –Ліве відсутній підрозділ митного органу.
Спеціальними нормами, яки регулюють відношення між залізницею та вантажоодержувачем є Статут залізниць України та Правила . Всі інші норми законодавства застосовуються лише в тій частині, яка не суперечить спеціальним нормам.
Тому Митний кодекс України може застосовуватися лише в той частині, яка не суперечить спеціальним нормам.
З усього вищевикладеного вбачається, що стаття 119 Статуту залізниць України передбачає стягнення плати за користування вагонами з вантажоодержувача, у разі затримки вагонів (контейнерів), пов’язаної з митним оформленням, в будь –якому випадку, незалежно від того, залізниця, або вантажоодержувач оформляє перевізні документи в митниці. Вказана стаття Статуту залізниць України не передбачає ні яких винятків ні для кого, та ні в будь –яких випадках.
Таким чином, які б доводи відповідач не навів би , але ця норма є незмінною.
Заперечення відповідача до уваги не приймаються по вищевикладеним обставинам.
Судові витрати покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 22, 44 –49, 82 –85 ГПК України, суддя
В И Р І Ш И В:
Позов задовольнити. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Запорізький металургій комбінат “Запоріжсталь” (69008, м. Запоріжжя , Південне шосе, 72, ЄДРПОУ 00191230) на користь Державного підприємства “Придніпровська залізниця” (49602, м. Дніпропетровськ, пр. К. Маркса, 108, ЄДРПОУ 01073828) плату за користування вагонами в сумі 2 223 грн. 44 коп., витрати по держмиту в сумі 102 та на ІТЗ судового процесу в сумі 118 грн. , надавши наказ.
Суддя Л.С. Місюра
Рішення підписано та передано на відправку: 12.03.2008р.